Маленька дівчинка тримала в руках два
яблука.
Їй мама з усмішкою запитала :
- Люба, ти могла б дати своїй матусі одне з двох яблок?
Дівчинка протягом декількох секунд дивилася на маму, а потім подумала надкусила
одне яблоко, а потім швидко інше.
Жінка
відчула,, як посмішка застигла на її обличчі, але намагалась не показати як
вона розчарована. що її кохана доця не
хотіла з нею поділитися.
Через мить дівчинка протягнула одну з надкушених яблук і сказала:
- Матуся, візьми ось це, воно більш солодке!
Бажаю всім, щоб поряд були люди, які готові не тільки відкусити купу яблук, але й віддати саме солодке Вам. І щоб поруч із вами були люди, з яким ви були готові віддати краще !!!
Для тебе
Госпіталь. Все біле навкруги.
Стіни пахнуть крейдою сирою.
Ми потроху набираємося сил,
Починаєм згадувати «волю».
Ось обід, і сердобольна медсестра
Друзів ще годує з ложки.
Я сиджу спиною до вікна,
Крапельки борщу на ковдрі трошки.
Осліпшого танкіста заздрість мучить,
Він згадує: вже двадцять днів сліпий.
Про подругу свою весь час канючить,
Відправить смс-ку просить їй.
Я відмовляюсь – слів, кажу, не знаю,
А він кричить: «Я дам слова, пиши!»
І диктувать почав: «Тебе я не кохаю,
Вважай, що я убитий, і не жди.»
Слухняно я на кнопки натискаю,
По правді жити будь-кого навчу.
Тому пишу: «Рідненька, я кохаю,
Чекай, я скоро в гості прилечу.
Луганськ – це рай. Про банди – то пусте.
Ну хай не рай – курортний Моршин – точно.
До речі, як ти дивишся на те,
Якби зненацька я осліпнув трошки?
Служба легка, тут днями в покер грають.
Я тут побився з хлопцями з Одеси.
Хочеш – приїдь, від скуки помираю» -
І госпіталя дав адресу.
Три дні затишшя, телефон мовчав.
Танкіст лежав, згорнувшись у клубочок.
Стіну незрячими очима все вивчав.
Вже не чекав нікого і нічого.
Та раптом скочив, нашорошив вуха.
І до вікна підбіг – усмішка на вустах.
І хоча ми не чули ще ні звука,
Голос коханої не сплутаєш ніяк!
Відмітили весілля тої ж днини –
Вояк боявся наречену відпустить.
Пробачення просив (неначе без причини).
А одне око все ж вдалося зберегти.
І я там був, я був героєм свята.
Допомагав товаришам не раз.
Тепер мене просила вся палата:
«Пиши!» Їх міг образить мій відказ.
«Пиши» - просили всі благально.
Ви вмієте самі, не зможу я.
«Ти зможеш! Слів не знаю я печальних.»
Я дам слова, а ти – люби життя!
19.07.2014
Надія Калина.
присвята моїй любій доні
Передзим’я. Старий-Листопад
Кволий, труситься...
Крутиться світ.
ЗореНіч... ЗореРух... Зорепад…
Леоніди летять – ЗореКвіт,
ЗореДиво! – Дивуюсь, дивлюсь;
Поміж тисяч малих тих свічад
Є й моє… Тихо Богу молюсь –
«Зустріч нам подаруй в зорепад!..»
Час минав… От і Спас на порі!
Пахнуть яблука, мед…
ЗореНіч!
Персеїди палають вгорі –
Сотні Богом запалених свіч.
При надії, пильную на мить
Чудотворення, вгору дивлюсь …
Зірка просто в долонях горить!!!
Дивородження!..
Богу молюсь…
11.11.2010
© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299746
© Stepans’ka Marina (SMG)
):
Безкінечна Любов,
Що торкається Серця,
Проливається всюди
І дарує Життя…
Споконвічна Любов,
Що дарує Троянди
І поєднує наші Серця…Безкінечна Любов
Розливається Світом -
На Землі і на Небі
Об*єднує нас.
Споконвічна Любов
Із Трояндою в Серці
Проголошує на планеті
Свій Час!
© Ружа 21.12.2009
Хай в кожному Серці Розквітне Троянда!
і саме сьогодні - в Різдво, прийміть мої найщиріші побажання Любові і Гармонії!
Хай Народжується Любов!!!
Хай буде Так!
|
