хочу сюда!
 

Аліса

41 год, овен, познакомится с парнем в возрасте 42-52 лет

Заметки с меткой «кулінарія»

Блог Ольги Шарко про мову. "Смачно, а не жахачно" (частина 5)

Здоровенькі були, мої любі читачі, читачки та особи поза гендерною бінарністю.


Остапа понесло… точніше, понесло Ольгу, тобто мене.  Вже п'ята частина рецептів буде, а вам усе не набридає. Традиційно нагадую, що вислів «Смачно, а не жахачно» вигадала креативна команда української філії супермаркетів ‘Billa’.

Різдво до нас приходить, та навіть два Різдва, тож актуальними стануть рецепти на Святвечір. Пан Дмитро та пані Інна з каналу «Наші Бесаги» вже пропонували такі автентичні страви, як бурачинка, підпалка та креплики , а ось Костянтин Грубич готує бобальк з гриблянкою. 

Із другою назвою все просто – це засмажка з грибів та цибулі. А ось перше слово позначає нову та ні на що не схожу реалію закарпатської кухні. У поданому нижче відео їх формують із картопляного пюре, а потім смажать, як і крумпленики (про них уже йшлося в попередній частині),  однак останні пласкі, а ці кругленькі. Та й саме слово «бобальк» – це синонім до лексеми «кульки», як пояснює пан Костянтин. 
А ще в інфобоксі пан Грубич зазначив про різдвяне ворожіння на цих круглячках, цитую:

«Готувати їх мене навчили у 2006 році у селі Говерла біля найвищої української гори у Карпатах. 

Колись кожна з дванадцяти страв виконувала свою функцію у різдвяних обрядах. Але з усіх страв обов’язково мусили лишатися після вечері бобальки, бо на них ворожили собі дівчата. 

– Давали бобальки котам – чий бобальок кіт з’їв, та дівчина мала наступного року вийти заміж, – згадували своє дівоцтво старші говерлівські гуцулки. – Який бобальок лишався цілий, та дівчина мала залишатися незаміжньою. А як кіт погриз бобальок, але цілого не з’їв, то казали, що дівчина народить дитину. 

Дослідник закарпатської кухні Федір Шандор стверджує, що у краї побутує кілька рецептів різдвяних бобальок. На Виноградівщині та Ужгородщині бобальки – це солодке, облите медом тверде печиво з маком. В окремих селах бобальками називають печені в печі пампушки, скроплені підсолодженим окропом і посипані маком та горіхами. Іноді бобальками називають галушки. Ближче до Говерли бобальки – це картопляні кульки під соусом з білих грибів. Саме картопляні кульки з гриблянкою навчили нас готувати у Говерлі».

 


 

Пасуля – це закарпатський експонент слова «квасоля». А рагу зі стручкової квасолі, як і сам овоч, називають «лопатк». До речі, важлива заувага: не слід плутати спаржеву квасолю (вона у вигляді їстівного товстостінного зеленого бобу з дрібнесенькими зеленими квасолинками всередині) та власне спаржу (біло-зелені пагони з китицями на кінцях). 

 


 

 

А ось вам і закарпатський суп із квасолі – пасуля заправляна – від Наталії Машіки. Запрвляна – це, як тлумачить пані Наталя, суп, який містить сметану. 

У відео «запрвляна» трактовано як слово русинського діалекту. Пропоную спершу ж розібратися, хто такі русини, може, хтось не розуміє, бо й я до теперішнього моменту не знала точного визначення. Отже, традиційно за словником Бусла, «русини» – це стара назва українського населення Буковини, Галичини, Закарпатської України, Словаччини і Воєводини. Маскулінітив – «русин» (у Р.в. – русина), фемінітив – «русинка». 

Чесно, я не знаю, де розташована Воєводина, тому звернімося до всесвітнього павутиння. Перше ж посилання з Вікі видає ось що: 

–     Воєводина або Войводина – автономний край Сербії, розташований на північ від Дунаю.

А тепер глянемо в тій же Вікі енциклопедичне, тобто довідкове (не лінгвістичне) визначення «русинів». Це якраз той випадок, коли довідковий словник подає більше інформації про слово, аніж спеціалізований тлумачний.  Одним словом, єдине, що мені зрозуміло – це те, що з русинами мені геть нічого не зрозуміло.  Хто розібралися – будь ласка, поясніть мені у коментарях.

 

 

 

 

А тепер я вам розповім про те, що для мене очевидніше: лексема «запрвляна» – це відприкметниковий іменник. Я не володію русинським діалектом, однак якщо вважати це слово українським (хай і запозиченим, а не питомим), то суто за морфемною будовою слова маємо прикметник: суфікс -ан-, флексія -а жіночого роду, яка узгоджується з іменником жіночого роду «пасуля». Швидше за все, лексема відмінюється за прикметниковою парадигмою: пасулі заправляної (родовий відмінок), пасулі запрвляній (давальний) і так далі. За типом, схоже, що дієприкметник, адже дуже скидається на літературне «заправлений», та й наголос припадає на третій склад від кінця (запрвлений, запрвляна). Однак значення слова, як вже згадувала Наталія Машіка, іменникове – суп на сметані. Тобто «пасуля запрвляна» – це сметанковий суп із квасолею. 

Хоч я й не можу стверджувати напевне, та все ж припускаю, що лексема «запрвляна» – це якраз так званий скам’янілий прикметник, який із часом втратив значення ознаки предмета й став позначати сам предмет. Так часто трапляється з власними назвами: ті ж топоніми – Київ, Чернігів, Харків, Львів, Чугуїв, Фастів, Бердичів, Миколаїв, Почаїв, Малин, Ніжин – це все колишні присвійні прикметники (на що вказують суфікси присвійності  -ів та -ин), які із набуттям значення власної назви втратили морфологічні властивості прикметника, зокрема змінили парадигми відмінювання.
Аби було наочніше – покажу на прикладі слів «татів» та «Київ». Скрини відмінкових парадигми узято з Українського лінгвістичного порталу («Словники України online») .

 

 

Блог Ольги Шарко про мову. Смачно, а не жахачно (частина п'ята). Кулінарні рецепти, відео онлайн

Блог Ольги Шарко про мову. Смачно, а не жахачно (частина п'ята). Кулінарні рецепти, відео онлайн


  

Оно як багато цікавого ми дізналися завдяки квасолевому супу. Однак «пасуля запрвляна» – то не єдина закарпатська поливка із квасолею. Вікторія Сонячна запропонує вам згнянку – веганську страву із додаванням квашеної капусти. 

 



 

Я намагалася розшукати етимологію слова «зганянка», однак Інтернету про те нічого не відомо. Зате я довідалася, що цей суп готують переважно у Великий піст, і що за складниками він напрочуд схожий на капустняк. Переконайтеся самі, зазирнувши в коментарі під відео каналу «Готуй – все просто!»

 

 

 

 

Ну, і на завершення квасолевої теми поговоримо про теорію спорідненості всіх мов. Точніше, про слово «квасоля» в інших народів.

 

Блог Ольги Шарко про мову. Смачно, а не жахачно (частина п'ята). Кулінарні рецепти, відео онлайн

 

 Так, ми вже згадували пасулю запрвляну, а в грецькій національній кухні суп із квасолі називають «фасолада». На жаль, не можу додати посилання на відео, бо українськомовних на Ютубі поки нема.
 
Раніше ви вже мали змогу переглянути рецепт картопляника від пана Костянтина , а ось вам іще один варіант від Томи Федоренко – майже як чебуреки, от тільки не з тіста, а з картоплі, відвареної в кожушках. Власне, заради цього вислову я це відео й додаю: для тих, кому не до вподоби слово «мундир» та стале словосполучення «картопля в мундирі», гарні новини – можете казати «картопля в кожушку». 

 


 

 

А ось тут пані Тома ділиться приказкою свого дитинства про гриби лисички: «Лисичка – вітамінів криничка» та принагідно зазначає, що це єдиний гриб, який не зазнає уражень хробаків. 

 



 

Я прогуглила: таке прислів’я справді трапляється в Інтернеті: 

 

Блог Ольги Шарко про мову. Смачно, а не жахачно (частина п'ята). Кулінарні рецепти, відео онлайн


  
Поміж іншим, зауважмо: пані Федоренко на чотирнадцятій хвилині каже «… надати йому такого… пюревидного вигляду». Це досить правильне утворення слова з основою «-видний», просто за Святославом Караванським. Адже утворення з основою «-подібний» було би калькою. 

Тепер розберемося зі складниками хумусу. Пані Тоня зазначає, що нут ще називають турецьким горохом, Вікіпедія також подає варіант «баранячий горох» . Сайт zerno.org.ua розрізняє аж три його різновиди , цитую з незначними виправленнями: 

–     Дезі (Desi) – має невелике, темне насіння з грубою поверхнею, культивований переважно в Індії та на значній частині індійського субконтиненту, а також в Ефіопії, Мексиці й Ірані.

–    Бомбей (Bambai) – також темного кольору, але трохи більше за розміром, ніж різновид Дезі. Він теж популярний на індійському субконтиненті.

–    Кабулі (Kabuli) – пов'язаний із Кабулом в Афганістані. Цей тип світліший, з більшим насінням і гладенькою поверхнею, переважно вирощується в Південній Європі, Північній Африці, Південній Америці та Індійському субконтиненті, куди потрапив у 18 столітті.

До хумусу додають тахіні, пані Антоніна називає її приправою, однак це радше паста з кунжуту та кунжутної олії (що не заперечує того факту, що тахіні є приправою, адже слово «приправа» – це гіперонім до лексеми «тахіні», а лексема «тахіні» є гіпонімом до слова «приправа»).  

До речі, наші словники досі не фіксують це слово, а разом із ним – його рід, тому поки діятимемо за загальним правилом: тахіні – це різновид пасти чи приправи, а що слово «приправа», що лексема «паста» мають в українській мові жіночий рід, тож висновок цього силогізму: слово «тахіні» – жіночого роду. 

(для довідки зі словника Бусла: силогізм – умовивід, у якому з двох суджень-засновків одержують зумовлене ними третє судження – висновок).


А ось ми маємо й явище випадкової омонімії або ж випадкового збігу, коли одним словом позначають поняття, геть не пов’язані між собою. Так, словник Бусла надає такі визначення: 

–    тахіна (у множині – тахіни) – родина двокрилих корисних комах.

–     тахінний: 

1.    прикметник від іменника «тахіна»;

2.    синонім до «тахіновий» – той, який виготовляють з очищеного насіння кунжуту.

Поміж тим, лексема «тахіні» має свої експоненти:  десь її називають «тахіна», десь «тхіна», назва досі не усталилася.  
На дев’ятій хвилині відео пані Антоніна вживає прикметник «масткй», беремо до уваги:

–     покритий, змазаний шаром жиру;
–    який добре змащує – покриває шаром чого-небудь жирного чи густого;
–     густий, лискучий, як масло, жир.

 

 

 

Я не споживаю дари моря, тож устричне молоко – це для мене нова дивовижа. Але це всього-на-всього устричний соус. А ще Тетяна Ом розповість вам і про невербальні коди довкола устриць: наприклад, що їх та сорочки купують дюжинами – по 12 штук, або ж про закономірність із цифрами (чи все ж числами? Бо 1-5 – це як цифри, так і числа, а ось два нулі «00» ніяк числом не назвеш, це дві цифри): «00» позначають найбільшу устрицю, «0» трохи меншу – і так до «5», яка позначає найменшу за розміром. 

 


 

На останок хочу розповісти про помилку, яка виникла в слов’янських мовах – зокрема й в українській – внаслідок незнання іспанської.  

Заголовок у відео правильний – «Яловичина з сальсою». А ось уже в самому ролику пані Тетяна припустилася помилки – вона каже «соус сальса». Так-от, це тавтологія, адже «сальса» в перекладі з іспанської мови і є соус. Про це я колись довідалася від шеф-кухаря Іллі Лазерсона.  

А, до речі, я не помітила, однак автори каналу «Кус-кус» також зазначили це в описі під відео, однак теж із помилкою, на жаль: «Сьогодні Таня показала, як приготувати яловичину з соусом сальса. Мексиканська кухня часто асоціюється з сальсою, адже в буквальному перекладі «сальса» і є «соус».

 


 

Завантажити статтю (doc.zip)

 

 

Першоджерело: https://mala.storinka.org/%D0%B1%D0%BB%D0%BE%D0%B3-%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B8-%D1%88%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%83-%D1%81%D0%BC%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%BE-%D0%B0-%D0%BD%D0%B5-%D0%B6%D0%B0%D1%85%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%BE-5.html

Блог Ольги Шарко про мову. "Смачно, а не жахачно" (частина 3)

 

Ольга Шарко

СМАЧНО, А НЕ ЖАХАЧНО – 3

 

Вітаю й здоров’я бажаю моїм любим читачам, читачкам та особам поза гендерною бінарністю.

Лише б я вам не набридла зі своїми рецептами й колоритними назвами. Та все ж гадаю, що ви дізналися щось цікавеньке й корисне.

Як і в першій частині "Смачно, а не жахачно", зазначаємо, що вислів «Смачно, а не жахачно» – це частина однієї з рекламних кампаній мережі супермаркетів ‘Billa’. Ми чуже не привласнюємо, ми популяризуємо smiley

 

Я гадки не мала, що в український кухні є своєрідна альтернатива чипсам чи начос. А виявляється, що є. Називається солениками – печеними закарпатськими чипсами з сиру із додаванням борошна. Дана Юрович ще додає до них кмин, однак я так і не зрозуміла, чи є це обов’язковим компонентом страви.

 

 

 

 

А тут я знову спіймала єврейський флешбек. Так уже в мене історично склалося, що на кухні інших народів я знаюся краще, ніж на українській. Наближаються два Різдва – обидва християнські свята, хай і за різними календарями, й Новий рік – свято космополітичне. Приблизно в той же час, щороку по-різному, іудеї всього світу святкують Хануку – 8 днів на честь поновлення відправи в Єрусалимському храмі (так трактує словник Бусла). На Ханукальному тижні традиційно готують й уживають страви, смажені в олії, оскільки її, за легендою, свого часу лишалося лише на один день горіння ханукії, однак сталося диво – світильник горів ще 7 діб.

Традиційними стравами Ханукального тижня є латкес (морквяні, бурякові, пастернакові, картопляні деруни) та сувганійот – круглесенькі пончики з дріжджового тіста. На жаль, на українськомовному просторі знову не знайшлося рецепту, тож доведеться лишити англомовний ролик.

 

 

 

 

Ми, як виявляється, маємо свої сувганії, які ми на Закарпатті готують із домашнього сиру або товченої картоплі. Називаються вони гомбовці або ж гамбовці (хто як на Ютубі пише). Ну й ще різниця полягає в тому, що сувганійот обсмажують, а гамбовці відварюють. Ну й ще наші пончики присипають цукром та панірувальними сухарями. Але мають вони й спільне – в обох усередині якийсь джем.

Обидві версії гомбовців – як пісних картопляних, так і сирних – лишаю для всіх охочих.

До речі, у першу ж хвилину пані Дана каже ще одне цікаве слово – «лквер» - сливовий джем без додаткового цукру.  Словник Бусла подає його як «лквар».

 

 

 

 

 

До речі, як казала моя викладачка з лінгвокраїнознавства Великої Британії, в англійській мові слова ‘jam’ та ‘marmalade’ були від початку синонімами й позначали джем, з однією лише семантичною різницею, що перше подавали королеві Вікторії на обід, а друге – на сніданок. Але то легенда, як було насправді – нам лишається здогадуватися smiley

 

Раз ми вже заговорили про ритуальні страви, знаймо, що на Трійцю (а Трійця, як виявилося, настає за 50 днів після Великодня) на Вінничині готують манзарі – смажені пиріжки на кислому молоці з відвареним яйцем, пшоном та зеленою цибулею.

За рецепт дякуємо Валентині Плескань.

 

 

 

 

Словник Бусла подає два значення слова «колотуха» – «ряжанка» та «сварлива людина». Пані Неля Гарник же стверджує, що на смак колотуха й ряжанка відрізняються. Повіримо їй на слово, бо технологія, як бачимо, одна. Отак я й дізналася, що пряжене молоко від ряжанки відрізняється відсутністю сметани, в дитинстві я про це не знала й думки, мені вони здавалися однаковими.

 

 

 

 

 

Пані Гарник вживає таке слово як «пражитися», хоча от спільнокореневі «пряжений» і «ряжанка» вимовляються вже з м’яким [р']. А вище ми вже згадували «лквер» та «лквар».

В одній із наступних статей ми також стикатимемося з цим явищем, та все ж я сюди скопіюю уривок із майбутнього:

«Рубрика «Весела алолексія», або коли одне слово має різні варіанти вимови й правопису

Я чесно гуглила, чим алолексія відрізняється від синонімії, полісемії та інших явищ, однак інформації в інтернеті про це нема, окрім цитати зі сьомого випуску збірника «Мовознавство Східнослов’янська філологія» (с. 216, стаття «Кореляція метафори з іншими семантичними універсаліями в аспекті суміжності та бінарності» Олени Олександрівни Балабан, де пані Олена цитує польську та австралійську лінгвістку Ганну Вежбицьку):

«… алолексія поширена тоді, коли одне значення має два або більше різних лексичних експонентів». 

 

Знаєте, що таке експонент? Ви здивуєтеся так само, як і я. Це усього-на-всього план вираження слова як знака (Не «знаку»! То поза лінгвістикою!) – фонічна (звукова) та графічна форми.

Статтю Олени Балабан можна прочитати за цим посиланням. 

 

Глянемо ж на експонент «пражити» в словнику Бусла:

  1. Прягти у значенні «Готувати їжу з жиром на вогні, на жару без використання води; смажити. Прожарювати що-небудь на жаровні, сковороді». Сталі вислови – «пряжити борошно», «пряжити насіння».
  2. Прягти у значенні «довго кип'ятити, витримувати на малому жару в печі (молоко, вершки)».
  3. Проймати, допікати (про вітер, мороз тощо).
  4. Сильно дути, віяти.
  5. У фразеологізмі «прягти вогнем» – піддавати людину катуванню вогнем.

Розглянемо ще кілька спільнокореневих слів:
Пряжанка – експонент до слова «ряжанка». Пряження – віддієслівний іменник,  дія за значенням «прягти», «пряжити».

Пряжитися (експонент – «прягтися»):

  1. Готуватися з жиром на вогні, на жару без використання води; смажитися, жаритися.
  2. Перебувати в якому-небудь жаркому місці; грітися на сонці.

А ось випадково знайшовся паронім до «пряження» – пряжня: яєчня з борошном і молоком.

На диво, на Вінниччині є ще одна українська страва, яка скидається на карбонару – смажениця. Їх поєднують шкварки та звурджені до стану густого соусу яйця. Однак якщо в карбонарі яйця додають до відварених спагеті, то тут їх пряжать одразу з борошном.

До речі, як стверджує пані Леся Клименко, раніше смаженицю готували переважно з кукурудзяного борошна, адже пшеничне було доступним лише заможним верствам населення.

 

 

 

 

Вараниці від Юлії Васюк мені нагадують такий непоширений різновид макаронних виробів, який з італійської поетично перекладають як «шовкові хустинки» (‘Fazzoletti di seta’).

 

 

 

 

І насамкінець – найцікавіше. Хто б могли здогадатися, що ластівки – то різновид вареників? Вони в основі форми трикутні, тому й візуально схожі на крильця пташки. В Китаї такі називають цзяодзи.

До речі, слово «плвка» має подвійний наголос і два значення:

  1. Рідка приправа, яку додають у страву для поліпшення її смаку; підлива, соус.
  2. Юшка, суп.

 

 

 

Одним із відкриттів для мене було слово «качулка», я все життя гадала, що в українській мові теж є слово «скалка». А ні


Першоджерело: https://mala.storinka.org/%D0%B1%D0%BB%D0%BE%D0%B3-%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B8-%D1%88%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%83-%D1%81%D0%BC%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%BE-%D0%B0-%D0%BD%D0%B5-%D0%B6%D0%B0%D1%85%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%BE-3.html


Блог Ольги Шарко про мову. "Смачно, а не жахачно"

Доброго здоров’я, мої любі шанувальники й шанувальниці лінгвістичних смаколиків, а також особи поза гендерною бінарністюwink

Вислів із заголовку – із рекламної кампанії мережі супермаркетів ‘Billa’.

Як ви вже здогадалися з «Принципів філолога»,  моє хобі – це куховарство (ну або ж кулінарія, до речі, наголос на третьому складі, хоча мало хто так вимовляє). Й інколи трапляється так, що в пошуках рецепту я знаходжу не лише нові варіанти подачі страви чи поєднання інгредієнтів, а ще й цілі лінгвістичні довідки.  Ось і вирішила зробити таку нестандартну добірку.

Вже, мабуть, утретє я вставляю в блог відео Олександра Авраменка про агрегатні стани яєць cool


 

 

 

Виявляється, є ще дві назви, про які я дізналася з Ютуб-каналу Вікторії Попін. Точніше, вони характеризують навіть не стан готовності яєць, а два відповідні способи приготування (про що свідчить прийменник «на») – «на м’яко» та «на твердо».

 

 

 

 

А ось тут Євген Клопотенко пояснює, що ж таке шпундра – виявляється, тушкована з буряками свинина.

Ще й тут про буряковий квас згадує, ви такий пили? Я – ні.

На другій хвилині ще звучить хороше слово «смаженина», словник Бусла подає його синонімом до печені, хоча це може бути як запечене, так смажене м’ясо, однак найчастіше воно посічене.

 

 

 

 

А ось рай для чистомовців та чистомовиць: затерте запозичення «пюре» (у конкретному випадку – картопляне) можна назвати товчанкою. А рулетики Євген пропонує називати кручениками. Зауважимо, що останні виготовляють із м'яса чи риби, хоча я ось знайшла вегетерійський рецепт кручеників і дуже цьому радію. Кому потрібен рецепт – лишаю посилання на авторів: 

 

 

 

 

До того ж, товчанкою у відео Євген також називає дірчастий простий механізм, який допомагає, власне, товкти варені овочі.  Ще його називають «товкачка», наприклад, ось тут:

 

 

 

 

Однак із наголосом якось незрозуміло – то пан Клопотенко ставить його на перший склад, то на другий. Словник Бусла подібне слово не подає, тому якщо хтось знає, як треба – пишіть, а ми вже пану Євгену пробачимо.

(А хто геть уважні – ті почують, як кулінар мило вимовляє слово скоринка на північноамериканський манір – [шкоринка]  wink)

 


 

 

Знання про гамулу, на жаль, вичерпні – це десерт із яблуками, де ті є складниками як тіста, так і крему.

Тісто з томатної пасти я справді колись робила, а от із яблук – ще ні. До речі, є така урбаністична прикмета, що коли ви куштуєте нову страву – слід загадувати бажання. Вже кілька точно можете здійснити, якщо приготуєте за рецептами з цієї добірки (звісно, якщо ви вірите в це wink) Ну а дізнатися більше повір'їв можна у статті «Милі урбаністичні прикмети».

 

 

 

 

«Квасу та м’яса!» – таким слоганом можна охарактеризувати верещаку. До речі, тут це слово згадано у двох значеннях – 1) м’ясо, тушковане у квасі та 2) соус з-під тушкованого у квасі м’яса.

 

 

 

 

До речі, у відео на пакетах бренду написане чудове слово «засмажка». Це ще не повноцінна страва, однак важливий складник багатьох українських та іноземних рецептів – борщу, рататую, чашушулі, грузинчиків (то такі крученики з тіста з фаршем), та навіть ризото та мінестроне. До речі, в італійській кухні овочі для засмажки зазвичай нарізають кубиком чи часточками, і така заготівка має назву «софрито», а в нас частіше натирають. Мій тато ще називає цю річ запрашкою. Однак значення лексеми «запрашка» різниться. У Великих Мостах (Сокальський район Львівської області) це саме засмажені овочі, а ось Лесь Кавун називає запражкою соус «Бешамель» (ще відомий у наших краях як базовий білий соус). Має він й ускладнений соус – зі сметани та грибів. Лишаймо тут як посилання, так і скрин рецепту 

 

 

Є й ось таке визначення запражки:

 

 

Ось ще можна глянути на «Словопедії».


 

А тут уже взагалі злам системи почався, бо сайт «П’ятого каналу» подає рецепт повноцінної страви, яку теж інколи називають запрашкою:  Давня страва Галичини і Гуцульщини. Подається до картоплі, вареників, голубців... Схожі страви є і в інших регіонах України, де називаються запрашка, запражка, сос із куркою, душенина, мачка. Основне у цій страві – підсмажене до кремового кольору на сухій пательні борошно. Кажуть, що борошно "підпалили", зробивши кремовим, тому і назва страви – "підпалка".

 

Рецепт та посилання на джерело – ось. 

 

А ось тут, наприклад, різні назви дерунів згадано – тертюхи, тарчаники та картопляники. Я ще знаю назву «кремзлики». Одним словом, як каже авторка рецепту – беріть ті, які до смакуsmiley

 

 


 

 

Також я натрапила на українські аналоги пасти, ну, або ж як у наших краях кажуть – макаронних виробів. Одним із різновидів пасти є ньокі – такі собі ліниві вареники, які готують або з картоплі або з кисломолочного сиру, зазвичай із додаванням борошна.  Подекуди туди додають інші овочі, я, наприклад, зі шпинатом готувала.  А ось ньокі витягненої форми (найбільш схожі за формою на трф'є, які подекуди нагадують квасолевий біб) в Україні мають свій аналог – палюжки. Ось, до речі, Костянтин Грубич припускає, що назва пішла від слова «палець»: імовірно, що вироби розкачували завтовшки з цю частину руки.


 

 

 

А ось яєчні макаронні вироби, схожі на дрібненькі штрозапеті, мають по Україні аж 4 назви суканка, суканиця, затірка (у всіх словах наголоси на першому складі), затируха. Як ці смаколики буквально труть, покаже Вікторія Сонячна.

 


 

 

 

Трошки виправлю пані Вікторію: краще казати «за запитом» чи «на запит», аніж «по запиту». Але то вже таке.

До речі, поки я тут про троф’є писала, натрапила ще на цікаву інформацію про боби. Адже біб – це як оболонка, в якій виростають квасоля, горох тощо, так і назва окремого виду плодів.

 

Чим біб відрізняється від квасолі, можна почитати на цьому сайті.


На останок хочу розповісти про рецепти з зелених бобів й дізналася ще нові слова. Якщо глянути за словником Бусла, то слоїк – це висока посудина зі скла, глини, фаянсу і т. ін. майже циліндричної форми з трохи звуженою верхньою частиною; скляна, глиняна або фаянсова банка. Однак я й думки не знала, що це слово ще й можна змінювати у жіночому роді, тож коли побачила назву «Гречана слойка з бобами» – подумала про булочку із листкового тіста. А як виявилося з контексту, слойка – то ще форма, яку набуває страва, яку виклали в слоїк (привіт, тавтологіє, однак в описі значень спільнокореневих слів її навряд уникнеш).

Ось зацитую цей уривок: «Філіжанку накладаємо шарами біб і кашу, усе втрамбовуємо ложкою. Швидким рухом перевертаємо філіжанку на тарілку, знімаємо філіжанку, а до сформованої слойки додаємо соус (який душа забажає, я люблю соус з кропом чи грибний, дехто любить томатний)».

По-друге, я дізналася новий фразеологізм «іти в біб»: у широкому значенні це означає фізичну працю на земельних ділянках чи в полі, у вужчому – працевлаштуватися збиральником чи збиральницею бобів.

На жаль, так і не вдалося встановити, що ж означає «Біб-боб-а-лула…», хто знає – підкажіть, будь ласка.

Статтю Юрія Герасимчука ви можете прочитати за цим посиланням. 


Першоджерело: https://mala.storinka.org/%D0%B1%D0%BB%D0%BE%D0%B3-%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B8-%D1%88%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%83-%D1%81%D0%BC%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%BE-%D0%B0-%D0%BD%D0%B5-%D0%B6%D0%B0%D1%85%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%BE.html


Жизнен_ное*___*%~#

Я вважаю, що майдан-це добре.
 
Цукерки Рошен-дуже смачні.
Порошенко -молодець, Сорос-теж. І Гонтарева -красава.
А от Трамп - паганий.
МВФ- хороший.
Крим скоро буде в кордонах України, а мост (по моїм достеменним джерелам із мордору) скоро завалиться. це питання часу. 
Найкраща їжа-борщ та сало з цибулею, найкращий танець то гопак.

Народний рецепт

Схоже, мариновані огірки з кетчупом чилі стали справжнім сучасним "народним рецептом". Тому що вже на упаковках кетчупу пишуть рецепт.

Варення з шишок

Ви не знали (і я теж), але соснові шишки можна їсти. З них варять варення. Щоправда, для цього підходять тільки молоді, зелені шишки. А таке варення не можна вживати багато.

Рецепт простенький: кіло шишок, кіло цукру, літр води. Довести до кипіння. Проварити 5 хвилин. І так варити ще три рази.


Привіт від Ектора! )))

Цей рецепт вийшов не скажу вдало, особливо на вигляд ))) але смаки гарні.
Може ми не дуже звичні до таких поєднань смаків, а може зроблений був не досконало. Та і презентація похромала prostite
Отже, на наш смак, скуштувавши цей шедевр кулінарного мистецтва ми прийшли до висновку, що його краще їсти окремо начинку від оболонки.

Як завжди картинка з книжечки smile


                          Паштет із печінки кролика
                   з мандаринами та смаженим хлібом

Інгредієнти для начинки:
1 цибулина
1/2 морквини
30 грам соняшникової олії
300 грам печінки кролика
сіль, перець, спеції за смаком
200 грам вершкового масла

Цибулю з морквою обсмажити до м"якості і викласти в сотейник.
Додати печінку, сіль і спеції. Накрити фольгою і запекти в духовці 30 хвилин при t 150С
Трохи охолодити, збити блендером і додати вершкове масло. (В рецепті написано: протерти через сито, але я не протирала)
Наповнити паштетом мариновану шкірку мандарини і залишити в холодильнику для застигання.

Мариновані мандарини
100 грам цукру
1 паличка кориці
1 зірочка бад"яну
дрібка солі
6 мандаринів

Зварити сироп з 200 грам води, цукру, приправ і солі.
Неочищені мандарини тричі обдати окропом, занурити в сироп і варити 3 години в духовці при t 110 С.
 Мандарини дістати з сиропу, обсушити, розрізати навпіл і вийняти серединку. Очищену шкірку замаринувати в сиропі 2-3 години.


Мандариновий конфітюр
1 грам агар-агару
1 ст.л.глюкози

Із сердцевин мандаринів вичавити сік, додати попередньо розчинений агар і глюкозу. Довести до кипіння і проварити 2-3 хвилини. Вилити суміш на деко і дати застигнути в желе. Готове желе збити блендером.

Хліб з висівками поламати на шматки і обсмажити на грилі.



Що хочу сказати від себе: Сироп значно виварюється, то думаю його потрібно більше, ніж в рецепті.
Мариновані шкурки смачні і необикновенні, можна робити як окремий десерт  drink
А начинку можна їсти як звичайний паштет. Мазюкати на хлібчик.


Смачного! smile






Щоб стояв у кожній хаті...

Готувала зранку омлет, все як завжди: гарно збила яйця, додала трохи молока, сіль, приправи  за смаком...
Гарно піднявся під кришкою, як вимкнула вогонь - чудово впав. Теж як завжди. Дитина снідала смачним яєчним млинцем.
Питання до кулінарок та кулінарів сайту: як зробити отаке? Мається на увазі об'ємне.

questionquestionquestionquestionquestion

Ура! Завтра вихідні!

Тільки не смійтеся! Я дожила до 35 рочків і ніколи не мала справи з запіканням тіста. От вареники-пельмені варила, а пиріжки не пекла. І пироги не пекла. І торти теж ні. Ну так буває.







Ну, не фотограф я! :)
Дуже смачно вийшло і легкий рецепт! Феєчці дякую!
А взагалі подумала: а що як запекти без тіста полуницю у сирному суфле? Має ж бути смачно?

Ту пісеньку, що додана фоном,  співав під гітару у дворі щойно якийсь хлопчик.

З вихідними тебе, так, саме тебе, що читає це зараз ;)

Кекс, який перетворився на торт :)

Змішуємо 1 склянку цукру з 2 яйцями, збиваємо міксером. 
Запарюємо ізюм - 100 грам.
Розтоплюємо 100 грам масла.

Гасимо оцтом 1 чайну ложечку соди, і додаємо її в масу цукор-яйця, туди ж кладемо ізюм, 0,5 скланки кефіру,
всипаємо 1,5 склянки борошна, все розмішуємо міксером.

В форму стелимо пергаментний папір, робимо його промасленим.
Виливаємо в форму всю масу, випікаємо її при 200градусах, до готовності.

А далі змішуємо очищений та порізаний ківі з масою сметана- цукор (за смаком, я брала 1 склянку сметани і 0,5склянки цукру), поливаємо наш кекс, вийнявши попередньо його з форми.

Має вийти отак от


Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая