Берегиня зі снов моїх
Простягає руку допомоги
З лугу мертвих і живих
З линви часу чистого,незлого.
Не одійшла іще
Та мила вида
Діво туди, де знаємо, що спокій
На душі завжди
Де виміри буття і мрії
Знаходять відення душі
Там,звідки йде нам сила
Часто
Там, де весело вогонь Купала
Горить життям колядним
Там, де заповіти пишем о
ми і
всі вірші в намисто
вкладаємо одного кобзаря.
Щоб ожила та мрія потаємно.
Що дає наснагу та любов,
Де живе земля та
Світлом осягненна мрія в’ється світлом
В буття
Де ведеться снів зависокий
Витівком думок проток
Писанка, крашанка, доля
Усмішка долоні Людини
Та човен
Береже нас всіх і
Українські доні
Вінчальних допливають
Берегів і нових складуть пісень.
Де символи і букви –руни афавіт
Набувають справдження
І дійсності думок,
Де мрія і природа
Співпадають у вимір ,
У буття, в поток.
Людскої та високої Долоні.
Чола високого до неба.
Високості чудес прекрасних.
Де квітка народжається зі скроні.
Де в хмарі підіймається завіса,
І рождається диво і з чудес.
Де в хмарі коливається хлоп’ятко
Малятко, дитя миті зірок, хлопець- молодець.
Зірковий хлопець з помішкой на вигляд,
Але з безмежним смутком у очах.
Пам’ять э про все в унього, правда історій землі
Це нас вселенський дитя, дитинка,
Українчик-доля, мов місяць молодий
Сил та енергій космічних виливає в рік,
Що як гора вимріяний лине в зірках,
В сузір’ї олень. Мов птах крила має.
Вимріяний образ у підкові місяця
І коня світлого і доленосного Пегаса
Рун провісника і птаха синього
рядків письма ліричних віршів
Алфавіт.Тримає книжку нову.
Дитина, що все бачить у зірках
І зірковий час береже наш.
Берегиня – мати оберіга його,
І переводить на берег правий
З лівого нарешті вільно.
В тьмянів світлі.
Все бачить і все чує,
І розуміє приспів
Людської пісні всіх Пісень.
Це дитина-прихисток, і
Втіха,Леля-Лель.Полад.
Посмішкой пізнається одразу,
І вуста до нього тільки
Йдуть, всіх пісень і
Всіх людських прагнень в голосних
Мелодіях осель.
Струни- нитки долі,
Землі долоні
Нені.
Колиска коливається від теплого
Вітру .
Борисфен радо посміхається.
Вода річок та світло, все радіє та співа.
Дитина народилася жива.
Осяйна, світла, дивопоток.
Живопоток. Зірка.Світло.
Т о наша мрія жива.
СЛУХАТИ 
/Металобрухт (хворе „залізо” вражене „вірусом”)/
Хомосапієнс, що покинув власну націю, поза соціумом – хвора мавпа на манію всякого вчити як і що робити. Помітив цікаву залежність, що чим менше сам хомосапієнс вчився, тим більше в нього бажання вчити інших. Історія знає кілька випадків, коли Homo sapiens прислужився на користь чужій нації, але часто на шкоду власній нації. Негативним прикладом того є сволота, або яничари. Позитивним прикладом є ефіоп Пушкин, що навчив сусідів язику.
/Залізо (деталь комп’ютера, що довіряє програмі та виконує її, наділена функцією самовідтворення і розвитку)/
Людина – хомосапієнс, що позиціонує себе часткою нації та її культури і забезпечує зв’язок між нацією, культурою і чином. Людина має виконувати функції покладені на неї творцем, нацією, самосвідомістю – гарно, які б ті функції не були.
Культура
/Програма (Програмне забезпечення )/
Культура – напрацьована тисячоліттями низка чинів, що являють собою звичаї і традиції які забезпечують розвій, відродження, відтворення, збереження і захист нації, її чеснот.
/Електрика, струм/
Мова – сила культури, вона вдихає життя в людей, поріднює їх з культурою, сприяє збереженню нації в часі і просторі. Функцій мов багато. То знають люди вчені. Є економічна складова мови, бо мова дає робочі місця нації, що поважає себе. Є держави, де третина бюджету дає саме мова. Тому деякі з них „ревнують” інші нації до їх мови, що сягає навіть агресії, бо бажають ті гроші хапнути собі рідній. Не останньою є функція зв’язку між нацією і Світом. За азійсько-європейською культурною традицією, господар, приймаючи гостя, може розмовляти до нього його мовою, коли гість розмовляє до господаря мовою господаря, шанобливо.
/Надсучасний комп’ютер наділений функціями самовдосконалення і захисту/
Вищій рівень розвитку народу, на якому народ створює власну державу задля забезпечення захисту і розвитку нації.
Ця білявка з такою милою і в одночас грізною мордочкою, зараз служить вірою і правдо моєму діду. Вона для мене особлива, тому що я з нею провів все своє дитинство. Вона не вибаглива, не капризна, дуже слухняна і працьовита, якби ви тільки знали скільки картоплі вона з села перевозила! Не кожна іномарка таке витримає. Для мене вона просто ідеальна!
Колись ця маленька біла киця стане моєю! Тоді для неї розпочнеця зовсім нове життя! Якщо на той момент в мене буде напряг з фінансами, то вона просто деякий час відпочине від важкої праці в сухому теплому гаражі, але якщо все буде пучком, то я подарую цій красуні насправді нове життя!
Перш за все я збільшу робочий об*єм її двигуна десь так до двох літрів, додам декілька кінських сил, поставлю п*яти ступінчату коробку передач і заміню вихлопну систему на більш гучну, щоб всі чули як моя кицюнька муркає! Далі вкину в багажник трішки звуку, десь так 1,5 кіловата (вистачить з неї картоплю возити) і в салон ват з 200. Салон і торпеду обіб*ю замшею, передні крісла заміню на спортивні. З зовнішним виглядом я ще не оприділився, вішати на неї обвіси якось не дуже хочеться, можливо щось на подобі цього
або цього
але кольори будуть біль світлішими. А потім буду час від часу брати участь в Drag Racing, можливо навть буду перемагати
і завжди буду всіх підвозити, як це робить мій дід! Ось така моя маленька мрія
