хочу сюди!
 

Анастасия

41 рік, риби, познайомиться з хлопцем у віці 42-48 років

Замітки з міткою «культура»

Директор бібліотеки не дочекався виконання обіцянки Тимошенко

Днями директор Полтавської обласної бібліотеки для дітей ім. Панаса Мирного Леонід Чобітько пішов на пенсію.

Нагадаємо, що з 15 липня 2008 року приміщення дитячої бібліотеки захоплене трьома полтавцями і, станом на сьогодні, всередині приміщення відбувається реконструкція (напевно, під торговий центр). Роботи проводяться під грифом «таємно» для громадськості.

Також нагадаємо, що Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, перебуваючи у Полтаві 22 вересня 2008 року з робочим візитом, публічно заявила, що допоможе повернути бібліотеці захоплене приміщення, звернувшись до Верховного суду України (http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=159807529). На сьогодні, немає жодної інформації про те, чи зверталася пані Тимошенко до суду взагалі.

Тож прочекавши чотири місяці, директор бібліотеки Леонід Чобітько пішов на пенсію. Колектив бібліотеки залишився без керівника. Проблема з приміщенням залишається невирішеною.

"Майдан".

Душевное лекарство


"Мне кажется:живу я в мире новом,
Когда один, в безмолвии суровом,
Забыв весь шум заботливого дня,
Недвижимый, сижу я близ огня
И летопись минувшего читаю..."
______________(И.С.Никитин)


"Общество книг обычно сравнивают с обществом друзей.
Но из дружеского круга неумолимая смерть то и дело вырвает самых
лучших и самых талантливых. С книгами все наоборот: река забвения
уносит легковесные и недостойные, но не прикасается к лучшим из них"
_____________________(Леббок)


"В моём шкафу теснится к тому том.
И каждый том на полке - словно дом...
Обложку-дверь откроешь второпях -
И ты вошел, и ты уже в гостях...
Как переулок - каждый книжный ряд.
А весь мой шкаф - чудесный Книгоград.
Когда ты будешь в этот город вхож -
Из Прошлого в Грядущее пройдешь..."
___________________(Д.Кугультинов)


"С какою жадностью,
Как плотно я приник
К стоцветным стеклам,
К окнам вещих книг,
И увидал сквозь них
Просторы и сияния,
Лучей и форм
Безвестных сочетания,
Услышал странные,
Родные имена...
И годы я стоял,
Безумный,у окна..."
_________(В.Я. Брюсов)


"Душевное лекарство"
(Надпись над входом в библиотеку Рамзеса ІІ)

Самурай (частина 2)

Інші слова

Слово "самурай" має також ряд інших синонімів. Серед них:

  • Буґейся (, "людина бойових мистецтв") — поетична назва вояка;
  • Буке (, "військовий дім") — поняття для позначення самурайського (військового) роду або члена цього роду;
  • Сі (, "муж") — скорочення від "бусі";
  • Мононофу (, "військовий", "вояк") — стародавнє японське слово для позначення військового;
  • Муся (, "вояк") — скорочення від "буґейся" ();
  • Цувамоно (, "воїн", "солдат") — стародавнє японське слово для позначення солдата.
Класичне зображення самурая як лучника-вершника ("Ілюстрований звід про війну останніх трьох років", 1347 рік, Токійський національний музей)

Генеза самурайства остаточна не з'ясована, оскільки в науці немає загальноприйнятого визначення терміна "самурай". Питання, чи можна вважати всіх військовиків стародавньої Японії до-хейанського періоду самураями, залишається дискусійним. Японські радикальні історики виводять початки самурайства з 45 століття від родів військових родів Мононобе і Отомо, однак згадок власне про "самураїв" у джерелах цього періоду немає.

Традиційною є теорія, яка датує появу самураїв кінцем 10 — початком 11 століття. В цей час японський уряд відмовився від державної армії, а проблеми які необхідно було вирішувати збройним шляхом успішно розв'язував силами "приватних військ" членів того ж уряду. Ці "приватні війська", які становили гвардію того чи іншого аристократа, складалися з синів повітових урядників або дітей заможних сільських родин. Аристократ і його гвардійці перебували у системі лояльностей, яка нагадувала сюзеренсько-васальну систему середньовічної Європи. За вірну службу вояк такого "приватного війська" отримував наділ землі, а його господар-аристократ — відданого підлеглого-слугу. Воїни таких гвардій називалися "служаками" — тобто "сабураями" або "самураями" (від японського слова сабурау, самурау — служити). Вони утворювали разом із сюзереном самурайський рід (), який тримався переважно на кровно-споріднених зв'язках.

Голова роду переважно проживав у столиці, а більшість його самураїв — у підконтрольних йому землях. Інколи столичні аристократи добровільно або, переважно з політичних причин, примусово полишали столицю і оселялися у власних приватних володіннях, чим укріпляли свої позиції у провінції та ставали справжніми самурайськими ватажками "на місцях". Із занепадом центральної влади наприкінці 11 століття саме ці ватажки змогли зосередити важелі реальної влади у регіонах, і захопити лідерство у країні.

Оскільки обов'язками самураїв було виконання наказів сюзерена і охорона його володінь, їх життя було нерозривно пов'язане з політичними розбірками і війною. Розвал виконавчої вертикалі у пізню епоху Хей'ан став причиною частих міжусобиць столичної аристократії і, як наслідок, загострення конфліктів у провінції. Політичні інтриги у Кіото відгукувалися кровопролитними внутрішніми війнами і бунтами, серед яких найвідомішими були повстання самурайських лідерів Тайри но Масакадо у регіоні Канто (931940) та Фудзівари но Сумітомо у регіоні Внутрішнього японського моря (931-941), смути років Хоґен (11561158) і Хейдзі (1159).

Окрім міжусобиць самураї постійно брали участь у зовнішніх війнах проти аборигенних жителів Східної Японії — прото-айнських племен емісі. Від останніх японці запозичили кінну тактику ведення бою, головну зброю — лук і стріли, шаблевидний "кавалерійський" меч та ритуал самогубста сеппуку. Більшість з цих атрибутів стали невід'ємними символами самураїв майбутнього, а сполучення "лучник-вершник" () перетворилося на синонім слова "самурай".

Сумурай (частина 1)

Самурай

Слово "самурай" (,) походить від японського слова "сабураі" (, "слуга"), що є похідним від дієслова "сабурау" (, , "служити").Один з перших записів про сабураїв міститься у "Збірнику пісень давнини і сьогодення" (, 901-914). У ньому вони згадуються як прості слуги у господарстві вельмож. Однак у джерелах 11 століття сабураі — це вже озброєна прислуга, завданням якої є охорона сюзерена — принца, чиновника, аристократа, настоятеля буддистського храму чи священника синтоїстського святилища .На середину 12 століття сабураями почали називати не озброєних слуг, а знатних військовиків, які посідали високі 5 і 6 чиновницькі ранги у всеяпонській 32 ранговій системі. Наприкінці 12 століття словом "сабураі" позначали вже винятково елітних воїнів — полководців знатного роду або прославлених солдатів-шибайголов.У 13 столітті сабураі складали окремий стан, характерними рисами якого було наявність земельного володіння та прислуги, а також виконання військової служби вершника. Вояки, які не відповідали зазначеним критеріям не мали права називатися сабураями. Однак криза японської центральної влади у 14 столітті стала причиною розширення поняття "сабураі", яке почали використовувати для означення обезземелених воїнів-вершників, а, згодом, і їхніх васалів.На 1516 століття, коли Японія поринула у епоху безперервних міжусобних війн, "сабураями" позначали будь-якого вояка. Ним міг бути і родовитий полководець, і озброєний селянин, і, навіть, розбійник-головоріз. У цей же час мала місце фонетична зміна слова "сабураі" (,) — його почали вимовляти як "самураі" (,). Ця зміна була остаточно закріплена на письмі напочатку 18 століттяперіод Едо (1603-1867) з'являється перше законодавче визначення "самураїв". Під ними розуміли елітних слуг сьоґуна, провінційних володарів і їхніх найзначніших васалів . Решта колишніх військовиків і солдатів країни, які входили до найпривілейованішого стану "мужів" (), називалися не "самураями", а "вояками" — бусі ().Сьогодні самураями часто називають усіх військовиків Японії середньовічної і нової доби. Такий підхід можна зустріти у науково-популярній або художній літературі. Однак у професійних наукових працях використання терміну самурай є більш виваженим, оскільки враховується змістове навантаження слова "самурай" у конкретний історичний період.

Бусі

Часто синонімом поняття "самурай" виступає слово "бусі" (, "військовий муж", "вояк"). Однак ці терміни не є абсолютно тотожними.Перше використання слова "бусі" міститься у "Продовженні Анналів Японії" (, 721) і немає відношення до феномену самурайства. Термін "бусі" вживається як антонім до слова "цивільний чиновник" . Лише з кінця 11 століття слуг-сабураїв почали асоціювати із військовими — "бусі".У середині 12 століття смислові навантаження слів "самурай" і "бусі" співпадали. Проте вже наприкінці того ж століття, у зв'язку із оформленням законодавства першого сьоґунату, сфера застосування даних понять була чітко розмежована. Терміном "самурай" позначали елітного воїна, а словом "бусі" решту японського воїнства.

У 15 - 16 століттях ці два слова знову стали синонімами, однак після встановлення сьоґунату Токуґава і створення нового законодавства, поняття "самурай "знову було атрибутовано до найзаможніших верств японського суспільства. Тобто, у 17 - 19 столітті кожен вояк зі стану "мужів" () належав до бусі, але не кожен бусі міг бути самураєм.

На сьогодні обидва поняття — "самурай" і "бусі" — часто використовуються як взаємозамінючі, але така практика є недостатньо виправданою з огляду на історію і смислове навантаження обох термінів.


40%, 2 голоси

40%, 2 голоси

20%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Не будь лохом - говори українською!

Учора у центрі Полтави на одному з будівельних парканів побачив напис, написаний червоною фарбою: "Не будь лохом - говори українською!". Мене вразило. А вас?

Что такое хорошо и что такое плохо…

Что такое хорошо и что такое плохо…

 

Как ни странно это звучит, но почти все неурядицы в отношениях между людьми, и даже проблемы масштаба страны сводятся в основном именно к этому вопросу, и ответ на этот вопрос в большинстве случаев совсем не так однозначен, как в одноименном детском стишке. И об этом сейчас и пойдет речь.

 

1.    Наглядный пример.

Для того чтобы подтвердить вышесказанное заявление приведу несколько наглядных примеров, может, оно и лишнее – те, кому очевидность вышесказанного заявления очевидна, могут смело пропустить этот абзац.

 

Итак, представьте гипотетическую ситуацию. Вы идёте по заброшенной и безлюдной местности и встречаете богато одетую девушку. Вы прекрасно понимаете, что можете ее совершенно безнаказанно ограбить,  что никакой милиции и вообще людей рядом нет.

Ограбите ли Вы ее? Ясное дело – нет! (по крайней мере,  для подавляющего большинства людей). То есть, Вы не грабите не потому, что боитесь наказания, а потому что Вы так воспитаны и прекрасно понимаете, что это ПЛОХО. Причём, то что это плохо Вам  настолько очевидно, что не требует ни объяснений ни доказательств, Вы, буквально, на подсознательном уровне принципиально не можете так поступить, это за пределами Вашей матрицы поведения.

 

Теперь пример чуть менее очевидный – Вы нашли сумочку  с деньгами и документами и визитками ее владельца. Чтоб ее вернуть нужно сделать всего один звоночек. Вы, скорее всего, его сделаете, но, возможно, и закрадётся мысль «а может оставить себе?». То есть Вы прекрасно понимаете, что не отдать эту сумку – плохо, но это уже будет обычное «плохо», не с большой буквы. То есть, по крайне мере, гипотетическую ситуацию «оставить себе» Вы сможете себе представить.

 

Последняя ситуация… Вам поручено купить для Вашей фирмы оборудование. Вы нашли две компании с хорошими предложениями, но в одной компании Вам предложили учесть Ваш личный интерес и заплатить некую небольшую, но приятную сумму за то, что Вы убедите своё руководство закупить требуемое именно в этой компании. Вот тут уже могут начаться сложности – большинство, наверняка, будет считать, что это плохо, но некоторые согласятся с подобным предложением, потому что это не настолько плохо и можно на это пойти. Некоторые посчитают что это «вообще не плохо», потому что оборудование действительно качественное, цена действительно хорошая, а руководство вашей компании и так жирует во всю, а зарплату поднимало последний раз бог знает когда…

 

То есть в разных реальных жизненных ситуациях оценки «хорошо/плохо» у разных людей могут как почти единогласно совпадать, так и категорически разделяться.

 

 

2. Направление общества.

 

Понятно, что практически абсолютному большинству людей очень сложно переступить через себя, чтоб совершить «ДЕЙСТВИТЕЛЬНО ПЛОХОЙ» поступок, но иногда допускается совершение «плохого» поступка и весьма часто – «не очень плохого» поступка.  Поэтому очевидно, что если в культурной матрице народа  произойдёт изменение оценки для, к примеру,  той же взятки из «плохо» или «не очень плохо» на «ДЕЙСТВИТЕЛЬНО ПЛОХО», то это снизит взяточничество намного сильнее чем самые драконовские карательные меры…

То есть единственное, что может изменить реалии нашего государства – это изменение системы внутренних оценок населения. Причём, чем большая часть населения изменит оценки поведения, тем более совершенную структуру можно построить.

 

Естественно, что проблема оценок так же очевидна и на микроуровне – в семье, коллективе и т.д.  Если, опять же, для примера,  внутри семьи не будут возникать (точнее крайне редко будут возникать)  ситуации,  когда оценки со стороны жены и мужа одного и того же события или поведения будут кардинально различаться, то семья станет намного крепче и количество разводов уменьшится на порядок.

 

Теперь мы плавно подходим к последнему пункту

 

 

3. Система координат

 

Откуда берутся понятия хорошо/плохо? До некоторых вещей человек доходит логически, но в большинстве случаев система ценностей и, соответственно, оценок  формируется в человеке на подсознательном или около сознательном уровне. То есть в большинстве случаев человек не рассуждает логически хорошо что-то или плохо и насколько плохо, а уже готовое восприятие и оценка возникают в нём подсознательно и объяснений не требуют. И даже в тех случаях, когда оценка ситуации для человека неоднозначна и вступает в силу логика, то это логика всё равно оперирует теми понятиями хорошо/плохо, которые заложены в человеке подсознательно и воспринимаются им как аксиомы…

Если речь идёт о математической задаче, то в большинстве случаев у разных людей будет получаться один и тот же результат, причём чем проще задача, тем больше людей дадут на неё одинаковый правильный ответ. Это потому что математические задач решаются решаются в единой системе измерений и единой системе координат.

Соответственно, чтоб задачи морального плана разными людьми решались одинаково – необходима единая система координат. Конечно, она не может быть настолько же точной и очевидной как математическая, но всё-таки возможна.

Такой системой координат может являться культура, духовное наследие, и как основа вышеперечисленного – религия.   Эта система координат благополучно работала в дореволюционной России и Украине. Более того, она работает и сейчас, хотя и менее эффективно (70 лет социализма и смутное время после его развала дали о себе знать) причём влияет и принимается во многом даже абсолютно нерелигиозными людьми.

Наличие единой системы координат (монолитной культуры и религии), конечно, не гарантирует отсутствие преступлений, ссор, или плохих поступков,  но гарантирует то, что когда человек поступает плохо, то он чётко осознаёт, что совершил плохой поступок, а этот факт количество таких поступков сокращает очень сильно, а также меняет  отношение человека к себе и к окружающим.

 

4. Нынешнии реалии. Создание и укрепление координат

В нынешних реалиях установление единой системы координат невозможно без массированной пропаганды (прощай демократия)  и отказа от либерализма. Необходимо отказаться от принципов относительности понятий хорошо/плохо, а принять как постулат, то, что эти понятия реальные и абсолютные.  При формировании такой системы координат нужно чётко и последовательно сотрудничать с православием – так как это органичная культурная база  для нашего народа, но при этом пропагандировать как явно так и скрытно эту систему обособленно от религии. Определенных успехов в этом когда-то добились коммунисты (кодекс строителя коммунизма), но их ошибкой было противопоставление своих идей идеям религиозным. Если избежать этой ошибки, то в течение нескольких поколений (поколение – это приблизительно 20 лет) можно добиться очень существенных результатов.  Вначале такие  действия будут встречать ожесточённый протест, но при правильной пропаганде количество протестующих будет сильно снижаться – достаточно разрекламировать желаемые принципы  как прогрессивные, сделать их модными, дискредитировать протестующих, чтоб они выглядели смешно и неубедительно, ввести некоторую цензуру и желаемый результат будет получен. 

                                                  

 Рейтинг блогов

Анонс: Концерти Nazareth та Кому Вниз



Концерти

10 жовтня – Київ
НТУУ (КПІ)

12 жовтня – Львів
Цирк

13 жовтня - Вінниця
Будинок офіцерів

14 жовтня – Хмельницький
Філармонія

15 жовтня – Тернопіль
БК "Березіль"

22 жовтня – Кривий Ріг
БК "Молоді та студентів"

23 жовтня – Харків
Оперний театр

25 жовтня – Дніпропетровськ
Льодовий палац "Метеор"

http://www.60rokiv.org.ua/

Заклик міжнародного медіа-руху «ЧИСТІ КАНАЛИ»

В рамках міжнародної безстрокової медіа-акції
«НАБАТ - ЗАХИСТИ КУЛЬТУРУ В УКРАЇНІ!»,
а також «Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини»,
ухваленої 16.11.72 р. на Генеральній конференції ООН з питань освіти, науки і культури.

Заклик міжнародного медіа-руху «ЧИСТІ КАНАЛИ»
щодо широкого анонсування  підготовки і проведення акції «КНИЖКОВА БРАМА» як акту безкорисної і щирої допомоги киян полтавським дітям,
що постраждали від рейдерського нападу на їх бібліотеку.


Міжнародний медіа-рух «ЧИСТІ КАНАЛИ» разом із міжнародними рухами
«До Національних Асамблей Благодійних Асоціацій та Товариств «НАБАТ 2020» та
«На підтримку проектів та резолюцій ЮНЕСКО» звертаються до керівництва українських телерадіоканалів, друкованих ЗМІ та інтернет-ресурсів із закликом
широко анонсувати акцію «КНИЖКОВА БРАМА».

Зміст акції
16 жовтня 2008 року о 15.00 кияни приносять книжки до Золотих воріт, де розміщують їх в книжковій інсталяції під назвою «КНИЖКОВА БРАМА». Коли інсталяцію завершено, учасники акції разом із видатними діячами культури фотографуються на її фоні. Потім книжки пакуються у ящики і завантажуються в машину, яка везе їх до Полтавської бібліотеки, книжковий фонд якої зазнав чималих збитків після рейдерського нападу.
 
Українські ЗМІ оперативно висвітили прояв вандалізму по відношенню до Полтавської Обласної дитячої бібліотеки.  Настав час, коли ЗМІ можуть показати й те добре, що з’явилося внаслідок заподіяного лиха, а саме підготовку акції на підтримку постраждалої книгозбірні. Це безперечно допоможе знайти позитивний вихід негативним емоціям, внаслідок чого почуття ненависті до рейдерів перетворяться на добру дію відносно постраждалих від нападу .

Підготовка акції триває
До неї вже активно залучились Міждержавний проект «Асоційовані школи ЮНЕСКО», Молодіжна фундація ЮНЕСКО, а також деякі київські бібліотеки.  Пообіцяли взяти участь в акції також відомі діячі культури, серед яких чимало полтавців.

Анонсувати акцію «КНИЖКОВА БРАМА» сьогодні означає надати можливість не тільки окремим організаціям, а й київським дітям та їх батькам втілити свої добрі думки у дії.
Плекати енергію дієвого співчуття означає відтворювати чистоту духовних джерел нації.

Акція відбудеться 16 жовтня 2008 року о 15.00
Книжки звозитимуться до Золотих воріт з 14.00 до 15.00.
Умови участі у акції – повністю добровільні.
Додаткова інформація на сайті www.interkulturo.info
Впродовж заходу гарантована відсутність будь-яких реклам, логотипів, слоганів.

Окремо закликаємо полтавців, що працюють у ЗМІ, якомога раніше залучатися до активного анонсування заходу.  Його оргкомітет завжди на зв’язку:
8-097-780 26 02, 044-587 62 97,  [email protected]
Володимир Сорока, координатор Міжнародного медіа-руху «ЧИСТІ КАНАЛИ»

16 жовтня о 15.00 ми разом збудуємо Книжкову Браму на честь Полтавської бібліотеки.


Бажане широке розповсюдження тексту заклику.


Повернемо бібліотеку дітям

По скільки державних мов у наймогутніших державах Світу?

(Рекомендовано до прочитання і обговорення прихильникам другої державної мови в Україні)

На скільки мені відомо, в США, Франції, Великобританії, Росії, Ізраїлі, Японії, Китаї, Німеччині по одній державній мові.

Хотілося б задати прихильникам двомовної України три коротеньких запитання:

- Як багатонаціональні держави обмежуються всього однією державною мовою?
- Чому в цих державах не постає питання на державному рівні про введення додаткових державних мов?
- Чому цим державам інші держави не «рекомендують» вводити другі/треті державні мови?

Давайте разом дамо відповіді на ці питання (на форумі/у коментарях). Думаю, що вийде конструктивна дискусія. Можливо, вона дасть поштовх задля припинення мовного конфлікту в Україні.

Тарас Токар,
активіст ВГО Альянс «Майдан»
(Полтава).

"Майдан".

Депутатське звернення народного депутата України Олеся Донія



Міністрові внутрішніх справ України ЛУЦЕНКУ Ю.В.
Генеральному прокуророві України МЕДВЕДЬКУ О.І.

ДЕПУТАТСЬКЕ ЗВЕРНЕННЯ
в порядку ст.16 Закону України «Про статус народного депутата України»


Шановний Юрію Віталійовичу!

До мене звернувся журналіст 5-го каналу Олег Дейнека у зв’язку з подією, що мала широкий резонанс і висвітлювалася практично всіма засобами масової інформації України. За повідомленнями ЗМІ, 15.07.08 троє приватних підприємців за підтримки державного виконавця проникли до приміщення Полтавської обласної дитячої бібліотеки імені Панаса Мирного, розташованого за адресою м. Полтава, вул. Гагаріна, 5, і не впускали туди ані персонал, ані відвідувачів та брутально ображали їх. На очах у очевидців ці фізичні особи занесли до приміщення сокири і потрощили полиці книгозбірні, зірвали з підлоги лінолеум, а зі стін — шпалери.

Полтавська обласна дитяча бібліотека імені Панаса Мирного з 1973 року розміщується в приміщенні по вулиці Гагаріна, 5, збудованому за спеціальним проектом на земельній ділянці, відведеній з цільовим призначенням.

Архітектурно-планове завдання на спорудження бібліотеки було видане на підставі рішення Полтавського міськвиконкому від 26 травня 1971 року № 245, у пункті №1 якого зазначено: „дозволити Полтавському міському міжколгоспному об’єднанню по будівництву „Облміжколгоспбуд” провести будівництво 5-поверхового житлового будинку з розміщенням у першому поверсі дитячої бібліотеки на ділянці по вулиці Гагаріна,5 за рахунок знесення двох житлових будинків, які розташовані на цій ділянці і належать міськжитлоуправлінню”.

Актом Державної комісії по прийому в експлуатацію 40-квартирного житлового будинку з вбудованою дитячою бібліотекою по вулиці Гагаріна, 5 від 30 листопада 1973 року бібліотека була прийнята в експлуатацію.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1991 року „Про розмежування державного майна України, яке передається до комунальної власності, між власністю області та власністю районів і міст обласного підпорядкування” виконком Полтавської обласної ради народних депутатів 17.01.1992 р. ухвалив рішення №13, відповідно до якого обласна бібліотека для дітей імені Панаса Мирного була виключена з державної власності й включена до переліку підприємств, об’єднань, установ, організацій, майно яких передається до комунальної власності області.

Але 29.10.2001р. Полтавське управління жилкомунгоспу міськвиконкому, що мало право видавати правовстановлюючі документи лише на квартири державного житлового фонду, видало правонаступнику Полтавського міського міжколгоспного об’єднання по будівництву „Облміжколгоспбуд” — Полтавському обласному міжгосподарському виробничому об’єднанню по агропромисловому будівництву „Полтаваагробуд” — свідоцтво №519 на право власності на увесь житловий будинок по вулиці Гагаріна, 5 з вбудованою дитячою бібліотекою імені Панаса Мирного, що належала до комунальної власності області.

Як вказано у цьому свідоцтві, воно було видано взамін реєстраційного посвідчення, виданого 27.05.1992 р. У наступному на підставі цього свідоцтва Полтавське обласне міжгосподарське виробниче об’єднання по агропромисловому будівництву „Полтаваагробуд” 07.11.2002 р. продало Відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації „Полтавагаз” саме приміщення дитячою бібліотекою імені Панаса Мирного, вбудоване у житловий будинок по вулиці Гагаріна, 5. За поясненням „ Полтаваагробуду” це приміщення було передано „Полтавагазу” з метою погашення заборгованості за газ, спожитий 1998-1999 роках, на суму 121 588 грн. Одначе досі жодного підтвердження даної заборгованості знайти не вдалося, натомість виявилося, що між підприємствами було укладено звичайний договір купівлі-продажу на суму 185 731 грн.

31.12.2003 р. ВАТ «Полтавагаз» продає приміщення дитячою бібліотекою імені Панаса Мирного ТОВ «Темп-1» вже за 225 204 грн., а 30.04.2004 р. ТОВ «Темп-1» продає це ж приміщення за 433 620 грн. громадянам:

— Павлюченку Олександру Петровичу, що мешкає за адресою 39411, с. Богданівна Машівського району, вул. Чехова, буд.6.

— Буянкіну Олександру Костянтиновичу, що мешкає за адресою 68702 с. Новоселівка Полтавського району, вул. Жовтнева, 26.

— Худяку Юрію Олексійовичу, що мешкає за адресою 36000, м. Полтава, вул. Мироненка 12, кв.14.

Всі ці правочини порушили Закон України «Про бібліотеку і бібліотечну справу», чинний на той час і донині. Відповідно до ч.1 ст.28 цього Закону держава гарантує захист майнових прав бібліотек усіх форм власності, а відповідно до ч.2-4 ст.14 цього Закону бібліотеки, що є юридичними особами, якою саме і є Полтавська обласна дитяча бібліотека імені Панаса Мирного, не підлягають приватизації. А частина 2 ст. 27 цього ж Закону забороняє переміщення бібліотек без надання рівноцінного упорядкованого приміщення для обслуговування користувачів бібліотеки, роботи працівників, зберігання бібліотечних фондів.

Під час розгляду ініційованої бібліотекою судової справи, з’ясувалося, що і оригінал посвідчення від 27.05.1992 р., і оригінал виданого замість нього свідоцтва №519 на право власності на житловий будинок по вулиці Гагаріна, 5 з вбудованою дитячою бібліотекою імені Панаса Мирного у «Полтавоагробуд» відсутній. У суді представники «Полтаваагробуду» змогли пред’явити лише світлокопію копію свідоцтва №519, під яким стоїть начебто підпис начальника управління жилкомунгоспу Полтавського міськвиконкому Коробкіна В.М. Звіривши підпис з автографами цього ж посадовця під іншими документами, директор Полтавської обласної дитячої бібліотеки імені Панаса Мирного Леонід Чобітько виявив підробку. Одначе провести судово-почеркознавчу експертизу неможливо — через відсутність оригіналу.

Але з огляду на повну бездіяльність прокуратури Полтавської області, трійка комерсантів на чолі з Олександром Павлюченком намагаються таки виселити бібліотеку. З моменту купівлі трьома підприємцями цього приміщення, як стверджує директор бібліотеки Леонід Чобітько, на нього і співробітників чинять потужний психологічний тиск з погрозами фізичної розправи. 21 вересня 2005 року бізнесмени проникли в дитячу книгозбірню вже за допомоги державного виконавця, але їм перешкодила місцева громада.

Згодом вночі невідомі блокують сторожа бібліотеки Сергія Якименка в сусідньому приміщенні, а в саме книгосховище, за його словами, кидають вибухівку. Пожежа знищує 10 тисяч книжок. Оглянувши місце злочину, міська міліція порушує кримінальну справу за фактом підпалу, яку і досі розслідує.

Саме ця млявість правоохоронців згодом зіграє на руку бібліотеці. Посилаючись на необхідність завершення інвентаризації згорілого майна, полтавська міліція зупиняє нову спробу комерсантів заволодіти приміщенням дитячої книгозбірні, яку вони провели 17 листопада 2005 року за допомоги найманців приватної охоронної фірми «Антарес -2000». Після невдачі «бізнес-трійка» фокусується на судах і, крім виселення, вимагає ще й відшкодування 3,5 мільйонів грн. неотриманих прибутків.

Таким чином, виходячи з наведених вище фактів, можна припустити, що свого часу зацікавленими особами був виготовлений завідомо підроблений екземпляр свідоцтва на право власності №519, на підставі світлокопії якого проведено відчуження приміщення Полтавської обласної дитячої бібліотеки ім. Панаса Мирного на користь громадян Павлюченка, Буянкіна і Худякова. Такі дії носять ознаки злочину, передбаченому ч.3 ст. 358 КК України — використання завідомо підробленого документа. Підслідність злочинів такої категорії належить до компетенції органів внутрішніх справ. Через відсутність оригіналу свідоцтва №519 призначити почеркознавчу експертизу в суді неможливо, а відтак встановити істину вбачається за доцільне шляхом порушення кримінальної справи та проведення відповідних слідчих дій — допиту свідків, які в 2001 році були причетні до видачі свідоцтв на право власності на об’єкти нерухомості, очних ставок, витребування реєстрів обліку правовстановлюючих документів тощо.

Окрім того, журналісти, які займаються висвітленням справи Полтавської обласної дитячої бібліотеки імені Панаса Мирного, взялися детально дізнатися про особу Олександра Петровича Павлюченко і поспілкувалися з мешканцями села Богданівна Машівського району, де він мешкає. За їхніми словами, Олександр Павлюченко та його рідний брат Михайло закінчили місцеву школу, а згодом вивчилися на трактористів. Але з часом почали займатися незаконним видобутком газоліну, організували цілі бригади «врізчиків», закупили десятки цистерн і відкрили низку газолінових баз. За даними джерел у правоохоронних органах, найгучніший випадок діяльності братів Павлюченків трапився 2003 року. За одну ніч у селі Стасі сталося викрадення понад 700 кубометрів газоліну, який декількома ходками перевозив караван з 20 бензовозів. А внаслідок критичного падіння тиску у трубопроводі ще й вибухнули дві перевалочні станції. За фактом цього інциденту порушено кримінальну справу, яку й досі розслідує Диканський райвідділ міліції.

Наступного року, як стверджують джерела у правоохоронних органах, Олександр Павлюченко став фігурувати свідком по гучних «газолінових справах Романка й Лавриненка», порушених за матеріалами полтавського УБОЗу. А згодом СБУ порушило іншу резонансну справу по «газоліновій врізці» вже у Чутівському районі. Затримали капітана полтавського УБОЗ громадянина Вараву, а також кума Михайла Павлюченка — громадянина Берлінова. Внаслідок проведених оперативно-розшукових заходів були зафіксовані телефонні переговори його з братом Олександром Павлюченком про організацію газолінової схеми . Але кримінальну справу так і не порушено.

За даними журналістського розслідування, газолінові схеми братів Павлюченків реалізуються через наступні суб’єкти господарювання:

— ПП Павлюченко О.П.,

— ТОВ « Октан+»,

— МТН «Лтава».

Безкарність братів Павлюченків пояснюється їхніми покровителями. За даними журналістських джерел, Олександр Павлюченко є кумом голови Харківської ОДА Арсена Аракова і мав посвідчення радника Президента України з питань боротьби з корупцією. А близькість з органами прокуратури пояснюється навіть розташуванням офісу Олександра Павлюченка — його чотириповерховий будинок стоїть прямо у дворі обласної прокуратури.

Чільнику трьох бізнесменів, які працюють на знищення дитячої бібліотеки — так їх назвав голова Полтавської обласної державної адміністрації Валерій Асадчев, він сам протидіяти не в змозі. Губернатор вважає, що лише правоохоронці здатні і повинні якомога активніше проаналізувати незаконну діяльність Олександра Павлюченка, зокрема що стосується заволодіння приміщенням Полтавської обласної дитячої бібліотеки імені Панаса Мирного.

З огляду на громадський резонанс щодо подій навколо незаконного відчуження приміщення Полтавської обласної дитячої бібліотеки ім. Панаса Мирного на підставі ст. ст.16, 17 Закону України «Про статус народного депутата України» від 17.11.1992 № 2790-ХІІ, -

п р о ш у :

1. Доручити відповідним підрозділам МВС України провести дослідчу перевірку обставин видачі свідоцтва від 29.10.2001 №519 на право власності на приміщення Полтавської обласної дитячої бібліотеки ім. Панаса Мирного, видане Полтавському обласному міжгосподарському виробничому об’єднанню по агропромисловому будівництву „Полтаваагробуд”. У випадку підтвердження інформації про те, що відчуження приміщення бібліотеки відбулося на підставі завідомо підробленого документа — порушити кримінальну справу за ознаками ч.3 ст. 358 КК України.

2. Вжити заходи для прискорення розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом підпалення приміщення Полтавської обласної дитячої бібліотеки ім. Панаса Мирного.

З повагою, народний депутат України О.С.ДОНІЙ

Джерело: "Народна самооборона".


Повернемо бібліотеку дітям