Будь-яка держава має найголовніший скарб – людський ресурс! Але у тому людському ресурсі є ще важливіша деталь – громадянський ресурс. Адже державу створюють і підтримують фізично, духовно, духово, фінансово і мілітарно – лише її громадяни!

Існувати без громадян держава не здатна!

Радянська еліта з плином часу виродилась, стала не здатна ні на що, але спромоглася залишитися біля керма України. Те, що обличчя при владі нібито нові не каже ні про що. Лише радянська еліта може спромогтися, що Україна має невідомих героїв (у третьому тисячолітті!!! ). АТО – то не АТО, а війна російсько-українська, фактичне загарбання РФ частини України, а саме, Криму і частини Луганської та Донецької областей. У РФ було дві біди: дурні і шляхи. Одну біду, першу, вони спихнули в Україну. Чим більше Україна винищить дурнів, що прийшли знищувати українців військових і громадян, та їх грабувати, тим краще буде житися РФ.

Натомість, у цій війні на боці України воюють в основному добровольці і громадяни свідомі, втрату яких досить трагічно відчує Україна вже сьогодні. Тому війна, коли українцям на два постріла дозволяють відповідати одним є міною проти всього світового українства. Лише дурневі може бути не зрозуміло, що коли в тебе стрілять, відповісти можна не встигнуть. Коріння тої біди лежать в Сересерії, де в основному  керували ті, що і хвилини не служив у війську і кому начхати на втрати власного безцінного людського, громадянського ресурсу, або чистокровні вороги націй і народів!

Можна додати, що найбільше у Другій Світовій, в людях, втратила Сересерія, це при тому, що вона виступала організатором тої війни, вона добряче готувалася до тої війни.

Але за злочини проти людства, за ігнорування всіх можливих засобів безпеки для власних громадян, за марнотратство життів власних громадян, невідомо, кого треба було судити першого, Гітлера, чи Сталіна!?  Точніше, коли об’єктивно, то скарати мали би Сталіна!

Гітлер був визнаний ворогом людства, але він порахував втрати власного громадянства у війні до людини. Сталін ніс людству анти людську марксистську теорію комунізму викладену у Манифесті КП Марксом. Тобто, Сталін теж був ворогом людства, але добра частина людства про то не здогадувалась. Так, вони брехали, що прагнуть до гарної мети, до життя без експлуататорів. Але методом її впровадження було марксове загарбання усіх держав, створення єдиної держави, встановлення у тій державі диктатури пролетаріата, знищення всіх «непотрібних» при комунізмі верств населення, проведення навчання громадян науці як можна жити без експлуататорів. Хоча за навання і за науку, то мої фантазії, бо ніде і ніхто з теоретиків про то нічичирк. Лише Маркс натякає у Маніфесті комуністичної партії, що коли громадяни Землі «розвинуться до тої міри», що будуть здатними обійтися без керівної ролі комуністичної партії, комуністична партія може відійти від керівної ролі в комуністичному суспільстві!!!

Підніжки Москви, Сталіна, Кремля – комуністи так любили власний народ, власних громадян, що порахували їхні втрати у Другій Світовій війні (це як мінімум!!! ) у мільйон разів гірше за нацистів Гітлера. Це при тому, що нацисти війну програли, а комуністи ніби виграли. Наймерзенніша (бо знищила найбільше офіцерів РА і люто ненавиділа українців ) особа сталінського режиму, Жуков, заявив, вочевидь користуючись довідником «Стеля», що Сересерія втратила у Другій Світовій війні 20 мільйонів громадян. Тобто точність підрахунку була чисто комуняцька, чи то 20 500 000 осіб, чи то 19 499 000 осіб, що однаково при округленні дадуть «бажану» цифру у 20 мільйонів. Ніколи і ніким це число не спростовувалось жодним комуністом до самої «відлиги» Горбачова!

Тобто всі 100% комуністів вважали що саме з такою комуняцькою «скрупульозністю» треба вести облік втрат власного народу, власних громадян.

Хочеться вірити, що українці прозріють скоро, що впаде з очей облуда і почнуть обирати на посади не любителів грошей, не патріотів інших націй, а своїх рідних українських націоналістів, які вважають найголовнішим скарбом держави української українську націю, і життя кожного українці для них найбільший скарб.

 

Мрію, що в майбутньому не буде в Україні нових могил  невідомих солдатів, громадян України! Життя таке, що можуть бути небажані конфлікти і «військові чвари», але життя громадянина України зникнути без сліду не повинно. Адже держава саме для того і вимріювалась великими українцями, аби вона захищала в першу чергу власних громадян. І так має бути, тому так і буде)))    

Не знаю, кому как, а мне это заведение физически необходимо.
Я уже молчу о внутреннем, о душевном....
http://m.vk.com/spomynky

У кінотеатрі "Україна" відбудеться ювілейний вечір художнього фільму "Тіні забутих предків" 03.09.2015 | 16:50  Прес-служба Міністерства культури    4 вересня у кінотеатрі «Україна» (м. Київ, вул. Городецького, 12) відбудеться  урочистий вечір до 50-річного ювілею прем’єри художнього фільму «Тіні забутих предків» з демонстрацією стрічки. В урочистому заході візьме участь Віце-прем’єр-міністр України -  Міністр культури України В’ячеслав Кириленко, дипломати, представники культурних центрів, режисери, кінематографісти, учасники прем’єрного показу легендарного фільму  50 років тому. Зокрема, виконавиця ролі Марічки - ЛарисаКадочниковата,  композитор Мирослав Скорик, а також спеціальний гість із США Джеймс М. Стеффен – доктор філософії та прихильник творчості Сергія Параджанова. До знакової дати виданий буклет, де викладена історія створення стрічки, а також створений промо-ролик: https://www.youtube.com/watch?v=gBqz8NOkDKk Нагадаємо, що у вересні 2015 року Україна на державному рівні відзначає 50-річний  ювілей прем’єри легендарної стрічки «Тіні забутих предків». Відповідне рішення було прийнято Кабінетом Міністрів України розпорядженням № 702-р від 26 червня 2015 р. Художній фільм «Тіні забутих предків» за однойменною повістю Михайла Коцюбинського зняв режисер Сергій Параджанов, оператором стрічки виступив Юрій Іллєнко. Головні ролі Івана та Марічки зіграли Іван Миколайчук і Лариса Кадочникова. Зйомки фільму тривали в 1963-1964 роках у справжніх гуцульських хатах та околицях села Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області. У вересні 1965 року на прем’єрі «Тіней забутих предків» в кінотеатрі «Україна» в Києві Василь Стус, Іван Дзюба, Мирослав Скорик, Георгій Якутович і В’ячеслав Чорновіл публічно висловили протест проти політики влади, оприлюднивши інформацію про арешти української творчої інтелігенції. Український художній фільм «Тіні забутих предків» здобув нагороди на міжнародних кінофестивалях у Мар-дель-Плата (Аргентина), Римі (Італія), Салоніках (Греція) та спеціальну премію журі на Всесоюзному кінофестивалі у Києві за талановитий художній пошук та новаторство.       « повернутись Постійна www-адреса статті: http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=248454888

Я этого не знаю и не помню, но я это никогда не забуду!Немецкий солдат-радист, фотограф Вилли Георг (Willy Georg) летом 1941 года, будучи в Варшаве, нелегально пробрался в гетто и отснял на свою “Лейку” четыре пленки. Пятую пленку и фотоаппарат у него конфисковал военный патруль при задержании. К счастью, спрятанные в карманах четыре пленки сохранились до наших дней.

Завтра утром я выложу репортаж с "Музея неизвестного солдата",который организовали поисковики.....
А пока посмотрите мой прошлогодний репортаж
Оригинал взят у fcdynamokiev в Фотопрогулка. Мемориальный комплекс в селе Чапаевка, Запорожской областиЭтот мемориальный комплекс находится на месте захоронения более 600 останков солдат Красной армии,которые погибли при прорыве линии обороны "Вотан".
Комплекс находится в селе Чапаевка, Токмакского района, Запорожской области.


[ Читать дальше ]

      Сьогодні Українці у всьому світі вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років. О 16:00 разом із загальнонаціональною хвилиною мовчання відбудеться традиційна громадська акція "Запали свічку пам’яті"

Southampton Dock    
       Саутгемптонська верф

Музыка    Роджер Уотерс
Текст    Роджер Уотерс
Вокал    Роджер Уотерс
 
They disembarked in '45
       Одні висаджувалися на берег у сорок п'ятому,
And no one spoke and no one smiled
       всі безмовні і не усміхнені,
They were too many spaces in the line
       інші були численними пробілами в тих лавах.
Gathered at the cenotaph
       Одні збиралися біля обелісків,
       інші - іменами на обелісках,
All agreed with the hand on heart
       всі як один з рукою на серці,
To sheath the sacrificial knifes
       ніби щоб витягти і вкласти до піхов жертовні ножі.
but now
       Але й тепер...

She stands upon Southampton Dock
       стоїть жінка на Саутгемптонській верфі
with her handkerchief
       з хусточкою в руках,
and her summer frock
       і мокре від дощу легке плаття,
clings to her wet body in the rain
       обліплює її стан.
In quiet desperation knuckles
       З тамованим божевіллям вона стискає хусточку,
White upon the slippery reins (of state)
       випустивши з рук ненадійні душевні віжки.
She bravely waves the boys goodbey again
       І вкотре, як нічого немає, махає хусткою
       на прощання хлопцям.

And still the dark stain spreads between
       І до цих пір десь під лопатками
his shoulder blades
       росте свинцевий тягар,
A mute reminder of the poppy fields and graves
       коли спливає німа згадка про ті
       покраплені маками поля та могили.

And when the fight was over
       І коли битву було завершено,
We spent what they had made
       ми користалися з того, що вони зробили.
But in the bottom of our hearts
       Але в глибині серця
We felt the final cut
       відчували ту смертельну рану...

                                            20.06.2014
СЛУХАТИ