хочу сюда!
 

Svitlana

40 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 33-50 лет

Заметки с меткой «9 травня»

Коли 9 травня було святом

Люди починають ностальгувати за минулим, коли не можуть розвиватись у нинішньому. Тепер я знаю це не лише з розповідей "старих" людей. Скоро 9 травня. Уже який рік я знаю правду про цю війну - про фашиста-Жукова, який не жалів содат і хотів перевезти українців до Сибіру, про загородзагони, НКВС, фейкові фото і сам СРСР, який без лендлізу і допомоги союзників не виграв би ту війну. Але в моїй пам`яті існує і інше 9 травня, року так 2003-го, коли я навчався в школі. То було 9 травня, яке пахло квітами, врочисте свято, лінійка на місцевому меморіалі в оточенні ще свіжої природи. Усі ці хвилини мовчання, врочисті промови, теки в руках старшокласників, а потім кіна про війну, які я дивився як кіна, не задумуючись ні про що. Пам`ять стирає все погане, нинішність натомість міцніше стискує лабети, і ти вже не пручаєшся від цих спогадів, просто хочеш повернутись у свій 2003-й і ніколи більше з нього не повертатись...

Харків змінив колір. Харків — це Україна

"Харьков цвета не меняє!"

Перший раз я почув цю фразу в 2004, коли був координатором помаранчевого наметового містечка під пам'ятником "хйуовому Ілічу", як потім написав Жадан. І багато разів її згадував. Коли тітушня держаками від лопат розвалювала голови студентам вже після втечі Януковича в лютому та березні 2014-го кожного разу, коли ми збиралися на віче.

Тоді до 9 травня ми готувались особливо ретельно. Ми створили об'єднану самооборону, Зіна, Влад і Саня приїхали з Сум допомогти навчити хлопців "працювати в команді". Декілька місяців тренувань в лісопарку, та скоро нас стало занадто багато і ми вже тренувались в манежі, який орендували, скидаючись по пару гривень з кожного та дякуючи небайдужим. Паралельно готувалася і ультра. "Ми за щитами ховатися не будемо, в нас інша тактика"- говорив Гарік, уповноважений їх представляти на зустрічах. "Ми не оборонці, ми наступ, наша зброя — ніж та кастет". Так і було, всі знали, що ультра — це залізобетонно.

ПС теж трималися трохи осторонь, але завжди були першими якщо що і мали достатньо аргументів. За посмішками та жартами ховалося безжальне бажання втопити сволоту в крові. (Сьогодні саме вони повісили банери про мацкалів).
Чим все закінчилося ви пам'ятаєте. Гєпа і Допа всралися і полетіли до кадирова в грозний, а на марші ХМ та їх запеклий ворог Дніпро об'єдналися. Я пам'ятаю очі беркутів, що дивилися, як відривають двері у червоної машини з "гєоргієвской лєнточкой", тоді вони нарешті зрозуміли, що Харків таки змінив "цвєт" на "колір".
То був крутий час. Час, коли ми кожної ночі замальовували українськими прапорами - триколор можливої хнр. Час, коли всі зрозуміли, що майбутнє залежить тільки від нас. Або ми - або тут буде путін. І Харків вистояв.

Що правда, Гєпа, мутне недостріляне чмо, і далі грає на користь путіну. Шарій за бабло (як гадаєте, де взяв?) організовує автопробіг на 130 машин, топаз знову віддає команди ментам. Єдина надія шобли - це дмухати на патріотичні почуття до перемоги. 9 травня - це останній шанс, за який чіпляється путін в обличчі не менш справжніх ворогів України. Та, як вони самі кажуть, "нє прокатіло".
Я дякую ПС, дякую Спілці Ветеранів АТО, СБУ та тим, хто не потребує зайвої уваги. Дякую за реакцію, за готовність до жорсткої відповіді та відчуття справедливості. За позицію.

По вулицях Харкова сьогодні поїхали машини з прапорами України. А на мостах висять банери зі зрозумілим сенсом. Сьогодні вже очевидно - ми перемогли. І, не зважаючи на великі гроші, що витрачені на чергову дестабілізацію - вийшов пшик.

АЛЬО, ВАТА - настав час валити з нашого українського Харкова.

Так, Харків змінив колір.
Харків — це Україна.



Що для вас 9 травня?

Прокинулась. Подивилась на календар... пригадала, як у дитинстві відзначали цей день.
В моїй сім'ї не залишилось ветеранів. Та й на моїй пам'яті їх і не було. Батько мого дідуся, мій прадід воював і загинув на фронті, але це було ще тоді, коли мій дід був зовсім маленький. А мого дідуся вже давно немає серед живих.
Що для мене 9 травня?
Пам'ятаю, як навчаючись у школі, нас збирали на парад, ми всією школою з квітами йшли до місцевого пам'ятника. Стояли і слухали ветеранів, які розповідали про гіркі воєнні роки. Деякі діти непритомніли (ні, не від тих розповідей, а від палючого сонця під яким доводилось стояти годинами, може й ні, але так здавалося), а решта просто чекали закінчення параду, щоб побігти в магазин і купити морозива. 
Що для тих дітей 9 травня?
Пам'ятаю,як будучи у підлітковому віці, та і в юнацькому ми ходили в ліс на "майовку" і там пили за перемогу. Хоча, може і суті тієї перемоги мало хто осмислював.
Що 9 травня для сучасної молоді? Що цей день значить для вас особисто?
"Пам'ятаємо..." часто чую цей лозунг сьогодні по телеканалах. Але що ми пам'ятаємо? Я народилась в кінці 80-х, описала, що я пам'ятаю. А що пам'ятають ті, хто народились в 2000х, адже зараз це вже дорослі люди.

Що для мене 9 травня? Так, це день перемоги! Перемоги над війною, яку вели наші прадіди. Заради чого вони загинули? Миру.... але що ми маємо зараз? Зараз на території України, вже не один рік йде війна.І сьогодні, в цей день, мені як ніколи хочеться святкувати перемогу не лише ту, яка була 75 років тому, а перемогу над війною, яка є зараз. Щоб не гинули люди за чиїсь амбіції і переконання, щоб ніяка паскуда (будь то німецький фашист чи російський найманець) не лізла в нашу країну. Щоб Україна дійсно була самостійна і незалежна! 

9 травня. Київ. Майдан Незалежності

Гуляв сьогодні - звичайно, ж з фотокамерою - по Хрещатику та Майдану незалежності. І зробив отаке фото. Цікавлюся історією Другої Світової війни. Тільки в "розширеному", так би мовити, плані - від її початку де-факто 18 вересня 1931 року - так званий "мукденський інцідент" та вторгнення японськиї військ до Маньчжурії до капітуляції Японії 2 вересня 1945 р. Але про деякі міста, зазначені на цьому фото, я раніше не чув. Соромно мені за це. Але вчитися ніколи не пізно. Але автор цієї інфографіки забув про принаймні 2 міста, які теж стали трагічними символами Другої Світової війни. Додав їх. Може хтось підкаже іще?

Дев'ятотравневе турне в Донецьку

          Побував в Донецьку 9 травня. Ось він я, витріщився в об'єктив фотоапарату біля Донецької ОДА.



          Був там по приватних справах. Але довелося поспілкуватися з одним з сепараторів. Навіть не знаю, як його сприймати. Якщо б це було в медичному закладі, а я був у білому халаті. то діагноз був би однозначний, пацієнт потребує довготривалого лікування крутими препаратами. Аміназин там....галаперидол...можливо ще якісь ліки, достеменно не знаю. А оскільки ми були в однакових соціальних статусах, то було враження, що я розмовляю з дитиною. Або з безнадійним совкозомбі.
          Ні, він не є активним барикадником, чи відморозком, що бігають з автоматами, кулеметами. Але він активний співчуваючий, якщо можна так сказати. З вищою освітою, до речі. Національність, українець. Хоча це ніяк не відбивається на його світогляді, тому що вважає, що України нема. Ось такий парадокс.
          Впевнений, що я є зомбі. А зазомбували мене американські канали. На моє заперечення, що я не знаю англіцку мову, нічтоже сумняшися, парирувал, що мене зазомбували американськи канали, адаптовані під наш мовний простір. Це канал 24. Я кажу, що в мене нема кабельного телебачення, дивлюся тільки те, що ловиться на антену. А там нема каналу 24. А всі решта, каже, також американські. Які саме, вже не вдалося з'ясувати....всі.
          І взагалі, головний віртуальний посил люті, звинувачень, проклятій, спрямований у бік США. Це вони зомбують весь світ.
          Далі тезисно та стисло.
          Ті, хто захоплює адмінбудинки, це, чомусь дніпропетровці.
          В КМДА досі сидять американські бандити. Вони його загадили повністю, і все там зламали та потрощили. А тепер - УВАГА!, Чому їм можна це робити, а нам не можна захоплювати адмінбудинки, все там ламати, та гадити на підлогу?
          На Майдані майданівці та Правий сектор самі себе вбивали, тепер вони прийшли до нас, щоб вбивати нас, тому ми вбиваємо їх, щоб вони не вбили нас. Фу-у-у...ледве сформулював його думку.
          Проукраїнські налаштовані люди, це звіри. І зараз, на Донбасі їх катує та вбиває Правий сектор, щоб створити картинку для американського телебачення. Повний знос мозку....
          І знов Америка. Вона захоплює країни та вбиває людей по всьому світу, то чому Росія не може цього робити.
          Ну, і  те, що вже стало мемом, Ми годуємо всю Україну, ми вже не хочемо годувати всю Україну, ми хочемо жити окремо та годувати тільки себе.
          Київ, це варвари, дикуни, покидьки, бандити, фашисти. Вони нас постійно гноблять, принижують та ображають.
          На Заході весь футбол продажний, а у нас самий чесний.
          І ще багато того, чого навіть мій мозок відмовився запам'ятовувати, а конспект бесіди я не вів.
          Сходили до донецької ОДА та на площу Леніна (так, так, він ще там стоїть). 90 відсотків людей  ходять з колорадськими ганчірками. Чомусь було враження, що це якісь сомнамбули. Деякі зі штучними посмішками.
          Біля ОДА рвав горло Джигурда. Співав про Чебурашку.
          Ось він. Джигурда, не Чебурашка...



          Дивне якесь відчуття. З одного боку, дивлячись на все це, бачиш суцільний цирк та мавпування справжнього Майдану в Києві. З іншого боку, під цим прикриттям відбуваються страшні речі.
          Тому, проаналізувати все це, та дати точне визначення, а тим більше рецепт, що з цим робити, я не можу.
          Не заздрю в цій ситуації Турчинову та всій владі, яка зараз намагається вирішити цей Гордієв вузол.
          Також не заздрю Юлії Тимошенко, яка через деякий час стане Президентом України. Хоча, зараз це єдиний політик в Україні, який може впоратися з цією клоунадно-фашистською проблемою.

          Ну, і декілька хвилин відео.



Страницы:
1
2
3
5
предыдущая
следующая