Є у мене "сестра". І я її дуже люблю. Вона мені не рідна. Коли ми із нею познайомились - нам обом було по 13 років (більш ніж половину життя тому). Тоді ми спробували зустрічатись... але не вийшло (щось було зайвим). Потім спробували бути друзями - теж не вийшло (чогось бракувало). І так нам надішла ідея назватись братом та сестрою - бо саме таким чином ми зможемо бути разом, але без всяких зустрічань та романтизму, і при цьому бути ближчими за звичайних друзів.

Я щиро і всім серцем люблю її як сестру.

Зараз у неї скрутний період в житті - роботи вона не має, освіти не має, і... вся закута в забубонах, обумовленостях та принципах, які сама для себе називає "звірячою волею". Вона називає себе "дитиною природи", щоб приховати за цим виразом свої вади та комплекси. Вона називає себе "тваринкою", щоб її не тягнули в суспільство, щоб не було потреби та бажань розвиватись соціально та духовно. Вона ховається за власними "НЕБАЖАННЯМИ", і зовсім не хоче шукати того, чого б вона БАЖАЛА. Вона ховається за тим, чого НЕ ЗНАЄ та НЕ ВМІЄ... але при цьому не навчається, та не тренується.... 

Мені боляче дивитись на те, як вона зараз мучиться... але я не можу їй допомогти - вона мене до себе не підпускає зараз. Вона мене боїться. Все що я роблю, та все про що кажу - сприймається нею в штики, бо я намагаюсь змусити її вийти з зони "комфорту", почати щось робити, навчатись новому, набувати нових вмінь та навичок, щоб реалізувати себе в сучасності... А вона каже, що я не маю права когось навчати, і відвертається від мене...

Сумно, скрутно, боляче... Вона - моя єдина сестра. Вона одна з найближчих для мене людей. Я люблю її, і хочу їй допомогти... Але вона ДУРА І НЕ ЛІКУЄТЬСЯ!

Може, хтось щось порадить? А?

На одном острове жили все чувства и эмоции присущие человеку:

Хорошее Настроение, Грусть, Знание, Гордость и многие другие, ну и конечно  Любовь.

В один прекрасный день островитянам пришло предупреждение, что скоро
остров затонет.
Вот все и начали готовить свои лодки, и отплыли в море,
одна Любовь оставалась до самого конца. Когда остров начал тонуть,
Любовь стала просить помощи.
Недалеко проплывало Богатство на роскошной
яхте, и Любовь обратилась к нему:
"Богатство, возмешь меня с собой?"
"Не могу, у меня лодка полна золотом и серебром. Тебе в ней нет места"
Тогда Любовь решила попросить помощи у Гордости, которая проплывала мимо на прекрасной лодке:
"Гордость, прошу, возми меня с собой"
"Ничем не могу тебе помочь, Любовь..." - ответила
Гордость, "у меня здесь все в таком идеальном порядке, ты еще
что-нибудь испортишь" Любовь спросила у Грусти, которая только что
начала отплывать от берега:
"Грусть, прошу позволь мне плыть вместе с тобой"
"Ах, Любовь..." - ответила Грусть, "мне так грустно, что я сейчас хочу остаться одна"
Даже Хорошее Настроение проплыло мимо взывающей о помощи Любви. Оно
было настолько удовлетворенное, что совсем не обратило внимание на
возгласы, доносящиеся с берега. Вдруг рядом с Любовью прозвучал голос:
"Иди сюда, Любовь, я возьму тебя с собой"
Это был какой-то седой старичок.
 Любовь почувствовала себя такой
счастливой, что забыла спросить у старичка, как его зовут.
Когда
наконец-таки они высадились на твердом берегу, старичок неожиданно
исчез. Только теперь Любовь поняла, что он для неё сделал и спросила у
Знания:
"Знание, можешь мне открыть - кто же был тот, кто мне помог?"
"Это было Время" - ответило Знание
"Время?" - заинтересованно переспросила Любовь, "а почему же Время мне помогло?"
И получила ответ:
«Потому что только Время дает возможность понять, насколько Любовь важна в жизни каждого»

Негода впливає на наш настрій, але навряд чи їй по силам вплинути на наше кохання.  Набридло читати песимістичні замітки-плачі, пропоную писати про те, що дає нам сили.

Мене робить щасливою одна думка про коханого, а, коли він поруч, то відступає страх і істерія навіяні економічною кризою. Я щаслива, бо кохаю і знаю, що це взаємно.

Давайте дякувати за наше кохання, дякувати Богу, батькам коханого/коханої, нарешті, може подякуємо нашим половинкам...

Запрошую до співтовариства "Щасливих закоханих"

http://blog.i.ua/community/1312/

Давайте разом зробимо на i.ua оазу щастя, місце, де квітнутиме наш САД КОХАННЯ.

 

Я хотел быть с одним прекрасным человечком...
но как я понял она на мя забила(((
ет конечно печально но с кем не бывает)))
но я вынес с етого  урок!
надеятся можно ток на себя и не накого не ращитывать...
но с етого момента я нехочу слышать слово *любовь*!!!
вить ето всё брехня настоящий любови не бывает!!
кто не верит тот молодец,но я в ето верю.
И ЕСЛЕ КТОТО ДЕЙСТВИТЕЛЬНО ВИДЕЛ НАСТОЯЩУЮ ЛЮБОВЬ ПИШИТЕ!!
БУДУ РАД УЗНАТЬ ЧТО ХОТЬ У КОГОНИБУДЬ НАСТОЯЩАЯ ЛЮБОВЬ.

Любов - то жорстока гра,

То залежність наркомана,

Та без неї життя не життя,

Настільки сильне почуття...

Воно може вбити й врятувати,

Знесилити і сили дати,

Це вірний шлях відчути щастя,

Або ж потрапити в пітьму.

*********************************************

Земля тремтить і бачить море,

Море сильного мовчання,

Мовчання дасть окремий потяг,

Потяг дасть нове чуття...................

---__--__--__--__---__--___--___--__---

зажадалося позитиву.., ну, от...

це те що з цього вийшло)))       

---

Я живу лиш тобою...

Моє серце готове до бою

У часи непривітні

Твої очі стрічаю блакитні...

---

Погляд твій береже...

Наче щит, що рятує від зла

І слова - ніби меч,

І любов тільки з часом зросла

---

Серед днів майбуття

Невідомі часи не злякають...

Наші долі сплелись у життя

Й найтемніші години минають

---

Сонце плаче в росі,

Осяває щасливі світанки...

Твою руку тримаю в руці,

Віддаюся тобі до останку

---

Я живу лиш тобою...

...

 

Де, моя Любове,

Ти маєш напитись

Живої водиці,

Щоб птахом лишитись?

Тим птахом, що Землю

Крилами здіймає

До світлого Сонця,

Що всіх зігріває?

 

Злечу я під зорі

Холодної ночі,

Вдивлюся глибоко

В їх сяючі очі,

Вберу з них наснаги

Для вічного льоту –

Ніколи не стомлюсь

Від того польоту!

 

В моєї Любові

Могутнії крила –

Для чорної зради

Догнать їх – несила!

Живи, мій коханий,

Як можеш, щасливо,

Тебе не забуду

Ніколи, мій милий.

 

Як будеш стогнать

Від душевної муки,

Остання надія –

Мої крила-руки,

Тебе обійму я

Любові крилами –

І вічнеє Небо

Засяє над нами.

 

 

Вибачте, мої друзі, якщо я мало останнім часом приділяю вам увагу, вашим блогам і контенту! Але ця вся катавасія, зі співтовариством і деякі інші речі зовсім вибили мене з колії та зіпсували настрій... А я не хочу, щоб це на вас якось відображалося!

Тому пробачте ще раз та не ображайтеся, якщо ще деякий час я не заходитиму до вас у гості!

Скоро все стане на свої місця і я повернуся до звичайного життя тут!  Цьом!

Тому, що Львів - це ще не вся Україна.

Тому, що розповідати про любов до України - це ще означає її любити.

Тому, що вони принижують інші нації, піднімаючи одну.

Тому, що в їхній політичній силі немає відомих економістів і фінансистів.

Тому, що я не знаю, хто фінансує їх. А їхнє фінансування зростає - це видно. Тобто, їх, ймовірно, теж фінансують олігархи.

Тобто, у них немає того, за чим я можу піти поруч з ними.