Крила

Де, моя Любове,

Ти маєш напитись

Живої водиці,

Щоб птахом лишитись?

Тим птахом, що Землю

Крилами здіймає

До світлого Сонця,

Що всіх зігріває?

Злечу я під зорі

Холодної ночі,

Вдивлюся глибоко

В їх сяючі очі,

Вберу з них наснаги

Для вічного льоту –

Ніколи не стомлюсь

Від того польоту!

В моєї Любові

Могутнії крила –

Для чорної зради

Догнать їх – несила!

Живи, мій коханий,

Як можеш, щасливо,

Тебе не забуду

Ніколи, мій милий.

Як будеш стогнать

Від душевної муки,

Остання надія –

Мої крила-руки,

Тебе обійму я

Любові крилами –

І вічнеє Небо

Засяє над нами.