хочу сюди!
 

Олександра

34 роки, терези, познайомиться з хлопцем у віці 34-40 років

Замітки з міткою «життя»

Semicvetik.Не бійтесь!

Не бійтеся жити і світ цей любити,
Бо швидко час плине,його не спинити.
Не бійтесь радіти,день новий стрічати.
Не бійтесь у людях  добро помічати.

Не бійтеся серце своє відкривати,
Не бійтесь кохання у нього впускати.
Не бійтеся мріяти і в снах літати,
Не бійтесь надію у серці плекати.

Не бійтеся заздрощів і пересудів,
Не бійтесь того,що подумають люди.
Не бійтеся душу слізьми очищати,
Любов і усмішку комусь дарувати.

Не бійтеся бути самими собою,
Не бійтеся Богу довірити долю.
Не бійтесь провину свою визнавати.
Лиш бійтесь в зневіру і відчай впадати.

Найгірше,що можем собі ми обрати –
Це Бога зректися і душу продати…
Бо Віру ніколи не треба втрачати,
Коли Він у серці, кого ж вам боятись?!

Спосіб жити

 

Марнославство – спосіб жити,

Що вдягнути, з ким дружити,

Змарнувати час престижно…

 

Марнотратство – «Після мене

Хоч потоп!..» Тим часом – нене!!!-

Вже й життя минуло грішне.

 

02.12.2010

© Stepanska Marina (SMG)          

Жила собі дівчинка...

Сонечко

Історія, навіяна побаченим на автобусній зупинці

Жила собі на світі дівчинка. Звичайна дівчинка п’яти рочків, яка полюбляла бавитися, співати, стрибати, малювати, слухати цікаві історії, про які розповідалося в книжечках, що їх мама читала доні увечері надобраніч. Ім’я в дівчинки було незвичайне – Сонечко. Сонечко була жвавою, запальною – як вогник. І дуже впертою та норовливою. Через це вона інколи засмучувала маму та бабусю, не слухаючись їх. Звісно, потім Сонечко просила вибачення, цілувала маму, зазирала в очі і казала: - Мамо – ти моя радість! Я тебе люблю! Сонечкова мама кожного буднього дня вела доню до дитячого садочка - на дитячу роботу, і  бігла на свою дорослу роботу. Бувало, Сонечко залишалась вдома – тоді, коли її носик відмовлявся працювати як слід. Дівчинка чхала, кахикала, і витирала носика щоп’ять хвилин хусточкою. Бабуся допомагала малій приборкувати неслухняних носика та горло, давала солодкий запашний мед, готувала гірке полоскання, крапала бридкі пекучі ліки. Одного дня Сонечко вдвох з бабунею вийшли на прогулянку, і заразом вирішили дещо купити в крамниці. Дорога була недалекою, та в старої бабусі боліли ноги, тому вони з онукою поїхали автобусом. Автобус під’їхав до потрібної зупинки, двері розчинилися. Бабуся, важко піднялась з сидіння, спираючись на поручень і зітхнула. Сонечко зазирнула в бабусині очі, зійшла по сходинках на брівку біля зупинки, і простягнула старенькій свою маленьку тендітну долоньку: - Бабуню, тримайся, я тобі допоможу!!! От так! Молодець, ще один крок!..

Автобус, забравши пасажирів, рушив з місця. Бабуся втерла очі хусточкою, схлипнула і поцілувала Сонечко в рожеву щічку: - Дякую, люба онученько! Мені вже й ніжки не болять!

лютий – листопад 2010 р.

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299704

 

© Stepans’ka Marina (SMG)

Що таке 30 років?

Це такий вік, коли позаду вже було достатньо часу, щоб стати КИМОСЬ.

А ще в 30 років нормальна людина вже точно встигає визначитись із своїми бажаннями та пріоритетами. До консерватизму мабуть ще далеко, але завзятій впевненості та твердим позиціям якраз самий час.

Минулого року більш за все мене лякало, що до 30 я так і не досягну хоча б того мінімуму, за який міг би сам себе поважати. Напевно, саме цей страх бути нікчемою, нездарою, пустим місцем, змусив мене вийти зі сплячки, залишити позаду всі свої нудотні проблеми, розворушитись, зайнятись пошуком нових можливостей реалізуватись та обов'язково отримати успіх в цих справах.

Як у студентів - доки сесія не настане, не думаєш про час, не готуєшся наперед... а потім наче підсмажений - стрибаєш, бігаєш з панікою: "Ай-яй-яй, Ой-йой-йой! Що ж тепер робити?!". Цього разу мені пощастило - отримав чесний "залік". Отримані зауваження мають вже бути перероблені в життєвий досвід, і врешті втілені в життя у вигляді нових корисних звичок, які допоможуть запобігти повторення такої ситуації (-:

Наступна межа - 40. До того часу хочеться виправити всі старі помилки і досягти нового рівня, надбати соціальну та персональну цілісну гармонію, прийти до духовної рівноваги, заснувати "твердий ґрунт під ногами" - забезпечити надійне джерело прибутку, збудувати власну оселю, створити міцну сім'ю, сповнену взаємним коханням та порозумінням. Можна і конкретніше. Мінімально достатнім рівнем заробітку хай буде 10 тисяч доларів на рік, оселею - власний будинок зі шматом землі ~1Га за межами міста, але неподалік цивілізації, для сім'ї - дружину і ще якнайменше одну дитину. В духовному та соціальному напрямку - стати людиною, що своїми вчинками та засобом життя викликає повагу серед знайомих і у самого себе.

Плани - далекі-далекі, планка - висока-висока. Чому я впевнений, що тепер за 10 років я зможу зробити те, що не вдалось зробити попередні 30, і навіть більше? Тому що тепер у мене є багатий життєвий досвід, визначеність з метою, розуміння куди я хочу потрапити і навіщо це мені. Завдяки цьому я не стану витрачати час на зайві блукання в пошуках найкращого шляху, мені потрібно буде витрачати менше зусиль для досягання навіть більших, ніж раніше, результатів. Хмм... я так чудово собі все це уявляю, що можу навіть оформити у вигляді математичної теореми разом з доведенням (-:

Для того, щоб в мене закохалась Богиня, потрібно самому стати таким як Бог. І є у мене впевненість, що спроба досягти цього - варта тієї нагороди. Тому, наступні 10 років із радістю присвячу саме цій справі (-:

--------------------------

Всім вдачі та здоров'я!

Ваш, Миколка-що-постійно-впадає-у-крайнощі (-:

Рай в моїй оселі

 

Рай в моїй  оселі

                                               Іронічно-реалістичний вірш,  з прихованими між рядками  надією

та вірою в майбутнє

 

Окрайчик сонця відламаю,

Гвіздком до стелі –світло в хаті!

Зірки - у лантух, ось і маю

Підлогу  в зорях. Волохаті

     Мякі хмарки – перинки в ліжко,

     Квіткові пахощі – до скрині

     (Лише до свят виймати.) Діжку,

 Ще й не одну, повітрям синім

Наповню щільно – до комори;

Вдихатиму повітря чисте.                 

Відкраю кусень щедрий – море

В оселі хлюпатиме…

                Місто,

     Багатолике й метушливе

     Гуде, вирує, підганяє;

     Наш одяг - клопоти важливі…

     Храм неба двері відчиняє…

 

 

25.11.2010

© Stepans’ka Marina (SMG)

 

     

 

 

Внимание!!!! Вакцинация - всеобщая стерилизация!!!

Доброго дня пані та панове... Хочеться, щоб кожний день був Добрий.... або принаймні хоча б просто Був... Інфа, що додається нище дуже важлива, особливо для нашого майбутнього! Люди! Прото ЗНАЙТЕ!!! та не давайте себе і діточок своїх на страту. мова йдеться про те, що заплановано в Росії на 2011 рік.. але.. хто дасть гарантії, що завтра в наші двері не постукають люди в білих халатах з голками наголо... А далі, як кажуть репортери, пряма мова: из последнего заявления председателя РНБО Гончарова: Мне, председателю Русского Благотворительного Общества, была передана информация честными врачами, не желающими принимать участие в УБИЙСТВЕ собственного Народа, о готовящемся массовом УНИЧТОЖЕНИИ НАШИХ ДЕТЕЙ под видом \"новой вакцинации\", уже в первых месяцах 2011 года.

Я не могу подтвердить или опровергнуть данную информацию или ручаться за её  достоверность, но каждый может проверить её самостоятельно.  \"Кто-то\" узнал о наличии у меня данной информации. За нераспространение данной информации или преподнесение её в \"нужном свете\" мне была предложено самому назвать сумму \"вознаграждения\". Вторая часть предложения состоит в том, что в случае моего непринятия данного  \"предложения\" и распространения информации о готовящемся УБИЙСТВЕ  наших детей, я буду неминуемо уничтожен. \"Предложение\" мною отвергнуто и принято не будет.

Защищать свой Народ от уничтожения - святой долг перед Родиной. В соответствии  с Конституцией России и присягой данной нашему Народу  Прекрасно осознавая мощь врагов нашего Народа, понимая, что самостоятельно  распространить информацию о готовящемся УБИЙСТВЕ ВСЕХ НАШИХ ДЕТЕЙ НА ТЕРРИТОРИИ РОССИИ я, скорее всего, не успею, прошу всех распространить данную информацию всеми возможными средствами.  Специально для сотрудников МВД и ФСБ, которые слушают мои переговоры и читают мою переписку.  ВАШИХ ДЕТЕЙ БУДУТ УБИВАТЬ ВМЕСТЕ С НАШИМИ. Поэтому у вас есть выбор: или помочь выжить собственному Народу или закупать гробы для собственных внуков.

heart 1. Прививка рассчитана на девушек от 12-30 лет. Будет вводиться под видом профилактики, Якобы для предотвращения рака груди или матки . Данная прививка будет являться обязательной в школе. Содержание: — Совпадает с прививками, которыми стерилизовали девочек Мексики, Никарагуа, Ирака.

Воздействие на организм: Создание в организме постоянной, так называемой “ложной беременности “ и отторжение плода на 3-4 месяце беременности. Кроме прямого действия, данная прививка имеет огромное психическое воздействие, т.к многочисленные выкидыши на поздних сроках беременности создадут панический страх перед самой возможностью забеременеть .

heart 2. Прививка рассчитана на женщин старше 45 лет. Содержание : Иммуноглобулин человека и препараты ГМО. ВОЗДЕЙСТВИЕ НА ОРГАНИЗМ: Резкое возбуждение иммунитета с помощью введённого “молодого“ иммунитета, с последующим, в течение 2-5 лет резким его снижением (без подпитки “молодого иммунитета“) до нуля, т.е. невозможности организма противостоять никакой инфекции. 

взято с сайта  правду.ру

(Иными словами говоря, отсутствие иммунитете или имунодифицит - это то, что мы знаем как СПИД.. )

ЗНАЙ!!! ПО ЗАКОНУ НИКТО НЕ ИМЕЕТ ПРАВА ПРОВОДИТЬ ВАКЦИНАЦИЮ ДЕТЕЙ И ВЗРОСЛЫХ НАСИЛЬСТВЕННО !!! Обращаюсь ко всем людям, которым не безразлична судьба наших женщин и детей. Кто может помочь в распространение этой информации. Прошу всех!!! Не будьте равнодушными, прочитайте и подумайте, Если я промолчу, то погибнет тысячи женщин и детей. А если я прочитаю и расскажу (друзьям и знакомым), То спасу чью-то жизнь. Подумай. Вместе мы сила! Распространяйте эту информацию через интернет, Перепишите и распечатайте листовки раздайте людям. Расскажите друзьям, позвоните детям и родителям. Предупреди тех с кем работаешь, учишься и живёшь. Предупреждайте всех кого знаете и кого не знаете. Расскажи людям правду. НАС РЕШИЛИ УНИЧТОЖИТЬ И ЭТО УЖЕ НЕ ШУТКА!

взято с сайта Вознесение тож......Передай далі ....поки ще є кому.............heartheartheartheartheartheartheartheartheartheartheartheartheartheartheartheartheartheartheartheartheartheartheartheart поки ще не пізно! додано 23.11: сьогодні я написла продовження замітки - там посилання на фільми Г.Царьової Ласкаво прошу сюди - http://blog.i.ua/community/662/581648/ Будьте ЗДОРОВІ!!!!

The Easy Road - Uriah Heep

The Easy Road
     
Легкий шлях.

If you're looking for a place
      Якщо ти шукаєш можливості
You can fly together
      бути з кимось разом,
And you're really afraid of
      і якщо тобі дійсно страшно
What you're leaving behind
      від того, що лишив в минулому,
Take the easiest road
      прямуй найлегшим шляхом,
But take care my brother
      але стережися, мій брате:
For you'll never find peace
      ти ніколи не знайдеш миру,
With a troubled mind
      якщо твій розум чимось заклопотаний.

      Приспів
Far better to love each other
      Набагато краще любити одне одного,
Than to worry so deeply
      аніж мучитися так сильно
‘Bout the place you’re in
      у своєму нинішньому стані.
And far better to kiss her softly
      І набагато краще ніжний поцілунок,
Than lookin' back on a love
      аніж погляд, спрямований назад,
You'll never have again
      до кохання, яке ніколи не повернеться.

Time's as fickle as
      Часи такі не постійні,
The sky in winter
      мов небеса узимку,
And two hearts always
      а два серця у всяк час
Were better than one
      краще, ніж одне.
Love has the wings
      Подібна до невтомного ангела,
Of a tireless angel
      любов має крила,
She'll stay beside you
      вона буде з тобою,
Till the day is done
      поки життя не закінчиться.

La la la la la ...

      Приспів

You’ll never have again
    ...ніколи не повернеться,
No no no, never again
      ні-ні, ніколи...
You’ll never have again
    ...ніколи не повернеться.

letsrock СЛУХАТИletsrock

Квест K12. Життя – це гра.

K12

Привіт. Мені випала доля розповісти тобі про квест K12. Що це? Варто придивитись і взяти участь, чи пройти мимо і зробити вигляд, що немає часу читати? Припустимо, ви не прочитаєте цей текст і не прийдете на презентацію 20 листопада. Що ви втрачаєте? 1. Шанс побачити діяльність найбільшого молодіжного соціально-політико-економіко-розважального руху у Дніпропетровську! 2. Можливість познайомитись з найактивнішими і цікавими молодими людьми. 3. Втратите і нові можливості для власного розвитку. 4. А можливо і щось більше?…

Як мінімум, треба спитати у будь-якого активного учасника: «А що ж таке K12?»… і отримаєте безліч емоцій та якісь незв’язані фрази. Можна розгубитись, але давайте по порядку.

Що робили учасники K12 за останні півроку? K12

1. Грали у квести, дізнаючись про нові цікаві місця у Дніпропетровську, виграючи цінні, переважно смачні призи. 2. Пройшли більше 10 цікавих тренінгів («Ораторське мистецтво», «Акторська майстерність», «Впевненість у собі», «Реклама та PR») і серії коуч-сесій. 3. Створили онлайн-телеканал K12-TV, який висвітлює події квесту та інші цікаві новини. Приклади зроблених сюжетів: Викрадення поштових скриньок Конфлікт з маршрутчиками 4. Виконували цікаві завдання. Наприклад, досліджували біографії місцевих політиків або брали інтерв’ю у бомжів. Приклади інтерв’ю у бомжів: http://k12.dp.ua/2010-04-20/dnipropetrovski-bomzhi-xto-voni-chastina-1.html http://k12.dp.ua/2010-04-20/dnipropetrovski-bomzhi-xto-voni-chastina-2.html 5. Проводили вечірки у клубних закладах, в закинутих будівлях, на природі. 6. Навчались грати в дебати і перемагали на міських змаганнях «Дебатної Академії». 7. Взяли участь у організації акції «Від серця до серця» у нашому місті. Мета акції – зібрати кошти на медобладнання для новонароджених. 8. Створили і надрукували власну газету. Почитати можна тут: http://k12.dp.ua/2010-09-18/k12-gazeta-nebajduzho%d1%97-molodi.html 9. Відкрили власний інформаційний портал www.K12.dp.ua 10. Відпочивали разом влітку, відправившись у автопробіг по східній Україні, їздили разом на море. 11. Організували частину свята «День міста – 2010». Докладна програма наших заходів (у т.ч. виступ Скрябіна) можна побачити тут: http://k12.dp.ua/2010-09-07/321.html 12. Взяли участь у місцевих виборах, отримавши цікавий досвід кандидатства і посівши 2-3-4-5 місця за мажоритарною системою. 13. Створили найпопулярніший міський соціальний проект року «ПОПУТНИК». Відео сюжети про нього вийшли на Інтері, Першому каналі (ОРТ, Росія), 1+1, 51 каналі, 9 каналі та навіть на Байкал ТВ. Докладніше – на сайті проекту www.avto.k12.dp.ua 14. Торгували квітами на 1 вересня, отримавши досвід торгівлі на базарах міста. 15. Провели найвеселіший квест-прибирання. Фотозвіт: http://k12.dp.ua/2010-04-25/pirati-u-poshukax-chistoti.html

K12 … перелічив, і аж сам вразився, наскільки багато зроблено лишень за півроку…

А які темпи розвитку і плани у К12? 1. Щотижня до нас приєднується 2-3 нових учасники. 2. Щомісяця K12 створює 2-3 цікаві події для учасників квесту і ще 1-2 цікаві події для суспільства, переважно для молоді. 3. Щодня інформаційні проекти K12 (сайти, газета, K12 ТВ, Попутник) стають популярнішими. На сьогоднішній день загальна денна аудиторія вже перевищує 1000 людей. На черзі – не тільки розвиток існуючих ЗМІ, але і запуск нового молодіжного порталу, який допоможе з користю проводити час молоді нашого міста. 4. Посилення власних позицій у економічній сфері (створення нових бізнесів учасниками К12). 5. Проведення цілого ряду навчальних тренінгів і завдань для нових учасників квесту.

Розшукується Mr Freeman

Формальну і загальну інформацію про квест К12 можна прочитати тут: http://91.203.147.14/~kdpua/index.php?option=com_content&view=article&id=1&Itemid=4

Ах… забув сказати: всі тренінги, завдання та інші заходи K12 є БЕЗКОШТОВНИМИ для всіх учасників квесту. Платним є лише вступ до квесту і коштує він аж 40 грн.

Кожен учасник проходить вступне завдання і отримує картку учасника.

ЯК ПРИЄДНАТИСЬ?  Приходьте на презентацію квесту в кінозал діорами «Битва за Дніпро» (Історичний музей, пр.К.Маркса, буд. 16, вхід збоку) 27 листопада о 17-00.

Життя – це гра. І ти маєш досягти найкращих результатів у ній.

Офіційний спонсор квесту K12 – українська спільнота у США (м.Філаделфія, штат Пенсильванія).

© К12.DP.UA

Потяг, в якому їдеш




Сідаєш у потяг…

Назва станції відправлення має досить умовне значення. Станція прибуття добре відома, не варто навіть називати. Врешті-решт, всім виходити там.

Квиток придбано не тобою – твоїми батьками. Навіть не питали!.. Не бажаєш їхати, то й не поїдеш – хоч як тебе намагаються урочисто всадовити в нього… А ти не бажаєш, і край!  Отоді відразу - на кінцеву станцію…

Потяг під назвою Життя. Всі  в одному довжелезному потязі. Колія, по якій  прямує він – незвичайна, то – ЧАС. Невблаганний, властивотсей якого достоту ніхто і знає. Ну хто може похвалитися, що ВІН – ЧАСОЗНАВЕЦЬ?! Е-е-е…

«Видиво якесь!! Сплю я, чи насправді все це?! Стоїмо,. стоїмо вже скільки часу на одному й тому ж місці!!!  Ніякого руху!.. І вчора , і сьогодні.. Це місце мені таке знайоме!..»  Ні-ні!  Це вже не воно! Потяг мчить зі швидкістю… ВІЧНІСТЬ, ПОДІЛЕНА НА ЦЮ МИТЬ. Та це ж ціла вічність!! Кожної миті стаєш старший на ВІЧНІСТЬ, а, можливо, і ВІЧНІСТЬ В КВАДРАТІ… Така швидка вічність…

Дивина – дехто їде швидше, дехто повільніше… Ти можеш переходити з вагона у вагон. Обличчя змінюються. Діти, дорослі, жінки, чоловіки… Спілкуєтеся, граєте в ігри… Діти з дітьми. Дорослі з дітьми. Дорослі з дорослими. Чоловіки з жінками. Жінки з чоловіками… Багато різноманітних, найдивніших, нудних, знесилюючих, відразливих, найнезрозуміліших, найазартніших, найнебезпечніших, найпрекрасніших ігор.

Іноді цікаво. Аж надто захоплює!!! Виникає бажання, щоб це тривало доти, доки... Доки не станція призначення.

Буває, гра набридає, або втомлює, або викликає огиду. Можна перейти в інший вагон. І гратися з іншими. В інші ігри. Але не завжди це допомагає позбутися неприємного партнерства та надокучливих ігор. Ти вже не маєш бажання їхати, гратися… Ти НЕ МАЄШ ВЗАГАЛІ БАЖАНЬ. Єдине-одне…Тоді ти голосно, чи мовчки, лише серцем, кричиш: «ЗУПИНІТЬ!!! Я ВИХОДЖУ! ПРОСТО ЗАРАЗ!!!!» Але ж потяг не зупиняється. Доки, доти… І ти виходиш, долаючи…  «Де той стоп-кран? ДЕ?!» Рвучкий рух!... Потяг мчить безупинно, а ти… на станції призначення. Найжахливіша річ – напіввийти… Опинитися поза простором. Часом. Поза будь-якими вимірами… доооовго… І доти, доки тебе не втягнуть у потяг, або… до станції призначення. А ще є такі темні ІСТОТИ, що пришвидшують твоє прибуття на кінцеву станцію…. Е-ех!... Страшні речі відбуваються інколи в ЖИТТІ!..

Можеш не гратися. Спостерігай, дивуйся, аналізуй ... Мандруй по вагонах. І знову – Спостерігай, аналізуй. Роби висновки. Спостерігай. Абстрагуйся. Відсторонюйся. Аналізуй… Їдь собі спокійно до… Станції призначення…

Обличчя змінюються. Ті, хто їхали з тобою учора, сьогодні, і  ти гадав, ще їхатимуть, і сподівався, що гра з ними продовжуватиметься доти… доки… Виявляється, ВОНИ НЕСПОДІВАНО вже дісталися станції призначення. А ти?!. Ти ще рухатимешся в довжелезному, дивовижному (розумом не осягнути), незрозумілому, мінливому, трансцендентальному потязі під назвою ЖИТТЯ. І  змінюватимуться обличчя навколо. І пейзажі за вікнами химерних вагонів. А ти все їхатимеш, аж доти… доки… І гратимеш в найцікавіші, найзахоплюючі, найкумедніші, найсерйозніші, найнеприємніші, найінтелектуальніші, найбезглуздіші ігри.

 

04.11.2010                                                                         

© Stepanska Marina (SMG  

Сліпі зрячі

Не давно був у кінотеатрі на якійсь простенькій милодрамі. Миле кіно із смазливими акторами, любовна історія закінчується смертю одного з героїв. Сльози...і звісно не лише на екрані...Ця   смерть не стала марною, принаймі на екрані...,там це спровукувало зміни в житті близьких тої людини. А що тут,в залі? Чи ця розмазана косметика у дівчат, а можливо і в хлопців:), або принаймі комок підступивший до горла, чи змінить це щось в їх житті? 
 Але питання, яке мені приніс потік думок в той момент, було іншим. Чому люди так близько і емоційно переживають ситуаціз екрану і в той же час залишаються черствими на ці ж ситуації у власному житті? Невже не помічають? Дивляться й не бачать, слухають а не чують! 
 Можливо це ти на спор з друзіми  звабив і переспав з дівчиною. Та це ж ти вчора «послав дівчину» і ось її найшла на підлозі кімнати співмешканка з порожньою упаковкою з під таблеток...Чи може це ти заграєш із співробітницею...це ж твоя дитина дивиться цим допитливим поглядом на батьків: «Чому тато  йде від нас?...Я більше так не буду...» Це ж ти метаєшся із сторони в сторону валячи на всіх свої проблеми, і ходиш в кіно за тими яскравими картинками, бо не бачиш краси, моментів радості та щастя у власному житті. З відки  це прагнення чужого життя...Навіщо переймаємо ці моделі життя з кіно.Краще розвестись, бо самі мучимось і діти страдають, а може саме розлучення буде більшою кривдою для дитини...А ж любов цеж перш завсе жертви і топтання свого Я. Ох, якою єриссю було отримати від людини яка розлучилась ,уривок з першого  послання Павла апостола до Коринтян 13:4-8. Всім подобаються ці слова а от прийняти їх жити за цим принципом... Взагалі цікавий парадокс, якщо одягатись то треба не так як інші, шукають чогось оригінального, от що до життя то дивимось на інших. В такому випадку може всетаки варто подивитись ширше і  вибрати щось з кращих варіантів. Та ж білшість, якщо не сказати більш категорічніше, фільмів які дивимось закордонно, а це ж  інший металітет і інші звичаї, та деякі їхні моделі впринципі не примінимі в нашому житті.Багато ситуацій в нас просто не  виникнуть. 
Не давно знайома розказувала про дочку яка живе і працює в австрії. Виникла така проблема що дочка дочки, зараз вже якщо не помиляюсь 12 років .Так от, коли вона ше була меншою, вже після першого року навчання в школі почала «качати » мамі свої права. А з часом все сильніше.Хватало мамі тільки голос повисити та вже підбігала до телефону і єхидною посмішкою говорила, що зараз викличе службу з захисту дітей. І одного мати із сльозами на очах жалілась своїй  мамі, що дитина стала не контрольованою.Бабуля покликала до телефону внучку ісказала щось на кшталт:»Ти засранка мала, мама із задоволенням віддасть тебе в чужу сімю і нехай вони з тобою панькаються.» Ну це трохи втихомирило дитину. 
Більшість фільмів мають же за мету висвітлити якусь проблему, призивають над  чимось задуматись. А не просто для того щоб подивитись, провести час чи виплеснути емоції, і не варто аж так силіно ліпити все що побачимо до свого життя. А то це призводить до того, що свого соромимось. Знайомий розповів як одна сівротниця дістаючи речі з сумочки дістаола вервечку. Подруга з усмішкою «Це, що в тебе вервечка?»- «та ні, то такі буддистскі чотки для відмовляння мантр... »- «а для мантр. А чи можеш мені такі дістати?...»   
Не робіть з свого життя пародію. Власним життям живи а на чужих помилках лише вчись.  Не забувай що кожен бачить ситуацію по своєму, бо насправді бачимо розумом. Очима ми лише дивимось. Очі як відомо взагалі доставляють в розум картинку верх ногами ))). А оскільки розум в кожного «завалений» своїм, то й сприямати абсолютно однаково ситуацію не можем. І взагалі бачити це дар...