Обов'язкове страхування. Страхування все частіше стає обов'язковою і необхідною умовою життєдіяльності. Страхувальний бізнес заснований на страхах – смерті, хвороби, втрати майна, ризиків тощо. Виходить, треба бути боязливим, заляканим, тремтячим від усього, щоб отримати вищий статус та більше переваг? Емм... 

             Меркантильність. Люди все більше оцінюють друг друга по товщині гаманця, одягу, символам заможності, при цьому забувають про звичайні людські якості. Особливо це стає помітним у великих містах, осередках промисловості та торгівлі. Через заклопотаність здобуванням грошей, через звичку лицемірити та брехати для отримання вигідних контрактів, забуваються стосунки, засновані на довірі та доброзичливості. Вже зараз людям часто не залишається часу на особисте життя, на кохання – а що буде далі?!!

                Відсутність мрій. З дитинства чуємо: «мріяти не шкідливо», «ну ти розмріявся», «губу розкатав» тощо – так навчають забувати про свої мрії. Потім, в трішки дорослішому віці починається: «став цілі», «плануй своє життя», «думай про кар’єру та зріст», «здійснюй бажання»… І хоч під час свят, днів народжень, урочистих подій, всі так полюбляють бажати сповнення всіх завітних мрій, навряд хтось знає чи є вони у людини взагалі.

             Ці, і ще багато інших тем – не такі популярні як тема сексу, алкоголю або наркотиків. Чому про них мовчать? Ніколи ж не пізно зайнятись розвитком свідомості.

             Щось прогрес цивілізованого суспільства викликає у мене недовіру. Зовсім не хочеться йти в цьому напрямку далі. Правда, іншого не пропонується, тому буду вигадувати його сам. Такий, який буде і до душі і до розуму.

 © Микола в роздумах

Молочний Шлях... Плин часу з давнини

Незнаної в безмежжя невідоме.

Життєва мить - багато літ і зим

Людських, вдих Всесвіту легкий і видих.

 

Навпомацки крокуємо життям,

Упевнені, обтяжені знаннями,

Зневірені та з вірою у серці,

На світло, в невідомість, мить за миттю...

05.08.2010

 

© Stepans’ka Marina (SMG)

Смотрю на часы — хочу их выбросить в окно.
Время — пыль на книжных полках.
Это боль, живущая в сердцах — ей все равно
Кто из нас уйдет, а кто завоет волком,
Оставшись здесь, один, где никого…

Никого в живых и любящих сквозь зло
И бедствия времен – им наплевать
На грязь и прочие проблемы. Вот оно!
Вот оно, что нам простым до горя не познать,
Но жить и по шаблонам мир наш принимать.

А что есть, Ты, заблудший Странник? –
Ты есть одна из капель, брошенной с небес?
Иль может ты гуманный и привратник
Своей души заблудшей, но имея вес
Средь молодых «овец» — развратник?

Коль душ щадящий — не покинет их,
Коль небо плачет до сих пор, покорно
Отдает последний раз дары. Плохих,
И не в укор бодрящих — без вопросов спорных
Слов, отдаст последнее для нас иных.

Но Странник, Ты без спорно капелька дождя,
Упавшая сознательно, ударившись о сталь,
Разлетелась мелкими частями, не смотря,
Откуда Ты спустился и тебе не жаль
О том, что не был никогда другим живя.


Всі мої вірші в моєму персональному блозі: http://www.moivirshi.com.ua/my/ivanko/

Давненько я не писав свій Термінал, та якщо чесно ні бажання ні часу якось не було.
Люблю дивитися демотиватори, подобоються як і соплі так і нормальні, під настрій. Знайшов дема який на 110% про мене, ось він!

Реально чуваку (тобто мені) вже 21 рік, а дівчини  ще немав. Лузер! Зараз я понад усе на світі хочу бути з однією дівчиною але це настільки не реально, як побачити Таврію на Женевському автосалоні! Ну нічо, по всім прикметам я буду жити дового і попаду в книгу Гінеса як найстаріший незайманий на землі:) Я її колись забуду, та діло в тому що я не хочу її забувати, я хочу бути з нею!
Мене останнім часом дуже почало дратувати  моє містечко, чи ти пак село, с.м.т короче! В ньому відсили наберется 8 тисяч населення. В ньому крім барів взагалі нічого немає! Тут повідомлення приходять швидше за смс, на одному кінці щось трапилось, через годину про це вже всі знають. Я його називаю Вавілоном! В культурі Раста слово "Вавілон" перекладається як пекло на землі! Преспективи для себе я в цьому місті не бачу! І взагалі, я хочу скинути на нього ядерну бомбу і стерти його нафіг!
В одних із пісень гурту Бумбокс є такі слова "Наполеонівські плани у растамана швидко спалахують, мить, і вони зникают", це теж про мене! Вирішив трохи змінити своє життя, на 4 курс думаю знову жити в Луцьку на квартирі, буду частіше бувати на парах буду вчитись. Треба колись, все таки 4 курс! Мене запрошували брати участь в соціальній діяльності, от і буде чим заннятися! Та чи  воно справді буде так, важко сказати!
Відчуваю що літо мине даром, правда є шанс поїхати на 45 днів в крим, але там сильно спекотно, я спеки не люблю та й до того ж в тому місці до моря далеко!
Знаєте, розуміння того що я не буду з нею, дуже гнітить і заганняє в дипресю. Але можливо мені колись вдасця її забути.
Здається все! До слідуючого Терміналу! Живіть а не існуйте!

What's Within My Heart
         Що в моєму серці

Переклад:   _ксю_  ,    Sisyphus

Will I never see again
         Ніколи більше я не побачу
The smiling faces of my friends
         усміхнених облич моїх друзів.
Could it be they've gone completely
         Мабуть, вони пішли назавжди,
And though thoughts will linger sweetly
         але тим не менш, добра пам'ять про них
in my heart
         житиме в моєму серці.
May I hear once more
         Можливо, я ще раз почую,
The bird calls my name
         як пташечка кличе мене.
May I be permitted just one friend
         Можливо, лише з одним другом
To share my game
         я поділюся своїми планами,
The one who doesnt give a damn
         з тим, хто не осудить мене
For what I seem to be
         за те, яким я йому здаюся,
And really cares for what I am and
         з тим, кому дійсно цікаво, хто я,
Whats within my heart
         і що у мене на душі...

I believe the sun will shine
         Я вірю, що сяятиме Сонце,
And I know that given time
         але знаю, що настане час,
The leaves will blow tumble and
         і підхопить вітер листя та скине униз,
Cry upon the autumn stone below
         і плакати йому на холодній осінній бруківці...
And my heart grows tired each day
         Що не день, то в моїй душі наростає втома,
As the sun grows cold
         в міру того, як Сонце гріє все менше.
Weary uninspired each day
         Череда сірих безрадісних днів триватиме,
Til the story is told
         поки історія не дійде завершення.
You gave your love to one
         І подарував ти свою любов тій,
Who only wants
         якій був потрібен
What you seem to be
         ти уявний,
And doesnt really care for you or
         але яка байдужа до тебе реального,
Whats within your heart
        і до того, що в твоєму серці...

On my grave lay one black rose
         Хай одна чорна троянда лежить на моїй могилі.
Do this for me but don't suppose
         Зроби так для мене... а втім не обов'язково,
Because I'm gone, my soul is dead
         бо я пішов, моя душа померла,
For I'll be here in spirit
         щоб бути ще раз тут у безтілесному дусі
And our love once more
         та у нашій любові.      
There must be a heart somewhere
         Неодмінно десь має бути серце,
In need of the love I have
         що шукає любові, що її маю я,
That will reach out in sincerety and
         котре у щирості звернеться до мене
Take my life in hand
         і візьме собі моє життя.
Then I'll know its not some one
         Тоді я знатиму, що це не та,
Who wants just what I seem to be
         якій потрібен тільки я уявний,
The one who cares
         а та, якій цікавий я, який є,
For what I am andWhat's within my heart
         і те, що в моєму серці...
What's within my heart ...
         Те, що в моєму серці...

І знову це саме..   Де жа вю, як то кажуть.  Як з'ясувалось сьогодні, ще одна моя знайома переспала ще з одним моїм другом... для того, щоб показати, як вона мене кохає, як вона бажала бути зі мною, і ГОЛОВНЕ - який я безчуттєвий, та нездатний взяти її самостійно, без натяків і залицянь.  Короче кажучі, я винний в тім, що не поводжусь як справжній чоловік (не трахаю все що колишиться)...  Ось тільки натяк розумію зовсім по-іншому. Якщо дівчина здатна переспати з моїм другом - хай з тими друзями і живе далі. Мені така дівчина точно не потрібна в ролі пари на решту життя.  Хоча, трішки шкода, що вона - така сама, як і всі інші... я правда сподівався, що у нас все із нею може бути добре.  Але, як чудово, що люди час від часу втрачають над контроль над своїми соціальними образами та стають самими собою...   І як жаль, що іноді на це так довго приходиться чекати. 

Висновки такі: - "Пьяная баба себе не хозяйка" - "Что у трезвого в уме, то у пьяного на деле" - Не варто сумувати за тією жінкою, яка не витримала навіть єдиної скрутної ситуації. 

вже й не знаю, що було причиною. чи то пиво, чи то просто так сентименти. сиджу собі під телевізором (ну люблю я іноді на підлозі подивитися ТВ — так і часу менше витрачаєш,  навіть не знаю чому), потягую пиво, ввімкнув “музичний” М1... дивлюсь на кліп В. Дейнеки... “Клякса” наче називається... щось про те, що вона хотіла бути гордою, але сльози капають  на новий мобільний — ось і все, що зміг запам’ятати...

ось яка думка навідала мене, поки я намагався цей кліп дивитися. їм же все важче й важче бути оригінальними. і пісні треба купувати за чималі гроші. особисто я нічого в пісні не  знайшов цікавого, але це ж людина знає, що її будуть оцінювати всі, кому не лінь. і я, потягуючи пиво, також буду думати щось на зразок: “фігня, нічого цікавого”... блін, а людина  старалася, витрачені гроші якісь на кліп. і (дивився пару випусків “Две звездьі”) знаю, що  голос у дівчини є (там же в живу співали, а я начебто чую — чи є в людини голос), а у кліпі не бачу нічого...

просто я сьогодні подумав, що на щастя не займаюся музикою (тим більше такою  музикою)... так, для себе я можу пограти на гітарі та поспівати. а от поставити собі таку  професію як справу життя... це життя під прицілом ЗМІ, це твоя робота, яку оцінюють всі, навіть ті, хто зовсім не розбирається у питанні, хоча у нас всі думають, що розбираються у   всьому...

ну й вже зовсім не в тему... дякую Keiko Matsui, що грає зараз в моїх колонках, якось ще  більше налаштовує на ліричний лад... молодець вона все ж таки...

все, бачу сьогодні якось  сумбурно виходить ділитися думками... ну й нехай...

В нашому українському політикумі мене найбільше незадовільняє відсутність чітких ідейних програм конкретних партій, як це модно говорити - меседжів. Таких, які є ідея комунізму у КПУ чи націоналізму в ГО "Свобода".

  Починати ідейну ідентифікацію ВГО ФС я почну здалеку

ТАЄМНИЦІ  ЖИТТЯ

Раджу… А якщо щиро: не раджу! Задумуватись над питаннями, які не мають відповіді – тільки нерви псувати. Проте я задумався і повністю загруз у навіть не розв’язанні таємниць життя, а простого тезового переліку цих глобальних таємниць. Якщо не вірите – спробуйте самі. Я далі наводжу той результат моїх роздумів стосовно теми життя людей на планеті Земля, який отримав.[ далі ]

 Не знаю як це назвати, але чомусь  так сумно стало... Смуток так несподівано підкрався, проникаючи через усі можливі куточки, навіть найдрібніші. І стало так тужливо на душі... Смуток та туга охопили серце, сильніше зашкребли коти та здушило в горлі... Весняна хандра, чи що? Здавалося б, парадокс. Весна - уся природа пробуджується, сонце частіше виглядає із-за хмар...  І ось цей стан ніби пожирає, стає гірше і гірше. Потрібно бути сильною, а хочеться побути слабкою... Так, бувають такі дні. Не все ж посміхатися і вірити в краще. Іноді можна і посумувати. Я більше ніж упевнена, що такі стани не любить ніхто, але вони потрібні - емоційна передишка, зарядка, так би мовити. Але найважливіше - не допускати, щоб це тривало довго.