хочу сюди!
 

Людмила

44 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 35-45 років

Замітки з міткою «президент»

Ни что людское не чуждо даже нашему Президенту !!!!!(РЖАЧ)

Объява в ленте "Продам оранжевую краску- Пчеловод"

для тех кому не видно жмем СЮДА

Вот таким нехитрым образом было установлено почему наша страна катица в ЖОПУ ведь наш Президент все свое свободное а может и не свободное время проводи в Он Лайн игре!! не удивлюсь если и Украина тоже является скорее полигоном для отработки тактики в Ред Алерт 2 что установлен на ноутбуке Виктора Андреевича!!!!


0%, 0 голосів

7%, 1 голос

73%, 11 голосів

20%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Кучма видасть новий бестселер

Колишній Президент України Леонід Кучма продовжує писати книги, які здобувають у суспільстві великого розголосу. Так, Кучма на чисельні прохання читачів вирішив продовжити писати свій бестселер «Україна – не Росія». Днями вийде книга «Україна – не Росія – 2». (Поки що це жарт).

http://tarastokar.uaforums.net/--vt10.html

Послання Президента України до Верховної Ради України

Про внутрішнє і зовнішнє становище України. 2008 рік.

        

На офіційному сайті Глави держави, тут: http://www.president.gov.ua/news/9941.html

Обговоримо?

Угрозы Шуфрича

 
 
Шуфрич угрожает тюрьмой всем, кто выполняет указ Ющенко

Шуфрич угрожает тюрьмой всем, кто выполняет указ Ющенко

20 Апреля 2007

Глава МинЧС Нестор Шуфрич предупреждает руководителей всех уровней об уголовной ответственности за стремление выполнить указ Президента Украины Виктора Ющенко о досрочном прекращении полномочий Верховной Рады 5-го созыва.


"Если Конституционный Суд признает указ главы государства нелегитимным, то мы, как минимум, станем очевидцами признания фактического нарушения ряда норм Уголовного кодекса", - считает министр по вопросам чрезвычайных ситуаций.

"Это означает, что те, кто визировал указ, все губернаторы, подписавшиеся за его выполнение, некоторые главы местных советов, и - что прискорбно - некоторые министры попадают в ситуацию, когда де-факто по отношению к ним налицо действия от организации преступления до его фактического совершения", - заявляет Нестор.

"Формально эту ответственность разделяет и Президент Ющенко как человек, подписавший указ", - добавил он.

"Формальный факт совершения преступления остается, и даже если по каким-то чисто политическим мотивам удастся сделать так, чтобы Генпрокуратура не обращала на это внимания, то люди, помогавшие Ющенко, в течение десяти лет будут жить под давлением того, что их можно привлечь к уголовной ответственности, а Виктор Ющенко - под угрозой импичмента от действующего на тот момент парламента", - уверен министр.

Нестор Шуфрич выступает за скорейшее нахождение консенсуса до того, как КС примет какое-либо решение, для того, чтобы у Суда просто не было предмета рассмотрения. "Чтобы все-таки после решения КС, если Указ будет признан нелегитимным, нам не пришлось принимать закон об амнистии участникам процесса, связанного с подготовкой указа о роспуске Верховной Рады", - сказал Шуфрич, отметив, что в таком случае Президенту придется подписывать закон об амнистии самому себе.

В тоже время, отметил он, что если Конституционный суд примет положительное для главы государства решение, тогда его все будут исполнять, и пойдут на выборы. Но "те, кто в силу ряда причин не мог выполнить указ Президента, не могут быть привлечены к уголовной ответственности по статье 109, потому что выполняли на тот момент легитимное решение ВР", - подчеркнул Шуфрич.

 По данным korrespondent.net

 

Віктор Ющенко вдягнув сорочку не за розміром



Навіть поверхневий аналіз показує, що у більшості випадків обіцяне не було виконане. Жоден з бандитів в політиці, про яких говорив Ющенко, так і не сів на лаву підсудних. Корупція не стала меншою, аніж була за часів президента Кучми. Під великим питанням – чи стала Україна ближче до НАТО і ЄС, ніж у 2005?

За всіма наявними політичними ознаками, початок осені стане початком президентської виборчої кампанії, тобто напружених змагань за найвищу владну посаду в державі.

Зайвий раз це засвідчують хоча б спільні "наїзди" президентського секретаріату та речників Партії регіонів на прем‘єра Тимошенко, котра, мовляв, неправильно займається ліквідацією наслідків стихійного лиха на Прикарпатті, і, відповіді, з боку БЮТу – про те, що Балозі просто напекло голову.

І тут неминуче постає простеньке таке запитання – задля чого так званій українській еліті взагалі ця влада?

Якщо спробувати відстежити еволюцію влади в країнах демократичного Заходу, то критерії, які визначають там боротьбу за здобуття влади, докорінно відрізняються від українських.

Важко уявити собі колишнього президента Сполучених Штатів Білла Клінтона, статки якого через декілька років після закінчення президентства складали б, скажімо, більше мільярда доларів. В Америці його, як мінімум, просто не зрозуміли б і розпочали розслідування його корупційної діяльності.

В Україні ж це сприймається як належне, і не лише щодо президентів, а і щодо депутатів чи колишніх міністрів, адже недаремно людина мала стільки років можливість контролювати фінансові потоки, не кажучи вже про такі вітчизняні "традиції", як занесення до кабінетів чемоданчиків з "пеньондзами".

На відміну від більшості вітчизняних політиків, західним не потрібна влада заради тільки грошей. Адже корупційні діяння швидко відслідковуються і покарання буде невідворотним.

Можна сказати, що тут існує принципова відмінність – їм потрібні певні гроші (зовсім не обов‘язково свої власні), щоб отримати владу, а не влада, аби конвертувати її в гроші.

Вони прагнуть реалізувати свої політичні концепції і ідеї. Для західного політика це природно. Оскільки він зможе заробляти на своїй колишній популярності уже пішовши зі влади. Включно з публічними виступами, мемуарами та іншими абсолютно легальними можливостями.

У українських же політиків подібне "незрозуміле" ставлення до влади виглядає, як безглузде прагнення влади. Тобто, з їхньої точки зору, прагнення до влади із-за грошей – це реалізація свої мети, а влада у чистому вигляді – заради влади – як спосіб реалізувати свої політичні погляди – не є зрозумілою.

Тому в їх озвученні це звучить як обвинувачення мало не в усіх страшних гріхах.

Журнал "Форбс" нещодавно вирахував 12 доларових мільярдерів серед депутатів Держдуми Росії. І це після справи ЮКОСу, коли більшість грошовитої публіки намагається триматися якнайдалі від практичної політики, слухняно ділячись прибутками із владою.

В Україні, здається, у Верховній Раді не менше мільярдерів, але їхній вплив незмірно вищий. І статки їхні щедро прибувають впродовж дуже і дуже напруженої парламентської діяльності.

Найбільш наочним прикладом конвертування грошей у владу стала політична діяльність Партії регіонів. Адже вона не є партією, у класичному вигляді. Партія регіонів фінансується передусім Рінатом Ахметовим, дійсно підкоряється його цілям, служить його бізнесу, що підтверджує фактичне подвоєння його капіталу протягом одного року.

Й нічого немає поганого у тому, що хтось став багатим, або дуже багатим. Погано те, що за українських реалій, якщо на одному соціальному полюсі суспільства накопичується супербагатство, на протилежному полюсі зростають суперзлидні.

Адже чи є головним завданням українського суспільства, на яке воно повинно працювати, щоб з’являлися чисельні мільярдери? На авторову думку, суспільство мало б подбати про широке залучення своїх громадян в акціонерні товариства, завдяки чому мільйони людей повинні багатіти, а не одиниці вибраних.

Бо коли утворюється така величезна прірва між полюсами багатства і бідності, і такі разючі відмінності у соціальних групах по розподіленню цього багатства, то відсутність жодних натяків на те, що традиційно звикли називати соціальною справедливістю, неминуче здатне призвести до створення новітньої революційної ситуації.

І у цьому випадку, для більшості громадян України, не буде мати жодного значення, хто брав участь в активному розграбуванні України – чи це "голубі", "помаранчеві" чи ще якісь політичні сили, котрі звикли конвертувати владу в грошові ресурси, а здобуті таким чином фінанси – знову у владу.

Намагання влади перетворити масово громадян України на "маленьких українців" (тобто безсловесних холопів) не прикрашають державних діячів будь-якого калібру, будь-то Віктор Ющенко, Віктор Янукович чи Юлія Тимошенко.

Водночас українці, щоб змінити подібну ганебну ситуацію, мають усвідомити той факт, що не можна обмежити свою політичну діяльність, проголосувавши раз на п’ять років на президентських виборах.

Прорвати замкнене коло олігархічної оборони можливо лише за умови, якщо українське населення активно впливатиме на політику і економіку країни та чинитиме тиск на владу.

Власне, голосуючи на Партію регіонів, електорат продовжує в часі ситуацію, коли, взявши на озброєння лозунги притаманні соціально орієнтованим партіям (російська мова та антинатовська риторика – це не що інше, як гостра політична приправа), її зверхники, по суті, продовжують залишатися провідниками антисоціальної політики.

І наступні президентські вибори матимуть шанс продемонструвати: чи будуть дієвими ті месиджі, котрі посилатимуть у вигляді обіцянок різномасті партії українському електорату.

З авторової точки зору, найбільш оптимальним для розвитку української держави виявився б баланс між лібералами і соціал-демократами при владі. Адже всі інші політичні напівтони лише збивають з толку українського виборця.

Зрозуміло, що ця соціал-демократія повинна докорінно відрізнятися від того, що пропонувала свого часу СДПУ(о) і її керівництво.

В ідеалі ліберали пильнують за тим, щоб конкуренція підштовхувала технологічний прорив, а соціал-демократи стежать за тим, щоб низькооплачувані верстви населення та члени їхніх родин мали реальний шанс на здобуття освіти та кваліфіковану медичну допомогу.

Можливо, зараз Україна потребує більше соціал-демократів, ніж лібералів, адже антисоціальна політика, котра започаткована ще у часи Леоніда Кучми і яка продовжується і до цього часу, є чудовим політичним живильним середовищем для підтримки цих ідей українським виборцем.

Сьогодні, за умови, що в Україні поки що відсутня потужна соціал-демократична партія, спробувати відвоювати для себе цю нішу могла б Юлія Тимошенко зі своїм БЮТом.

Адже, якщо враховувати український менталітет, то для українського народу куди є ближчим намагання будувати країну застосовуючи соціал-демократичні концепції з додатком такого виду солідаризму, який був притаманний за часів Аденауера, скажімо, німецьким християнським демократам.

Аніж продовжуючи будувати ющенсько-ахметівське суспільство ліберального капіталізму з пріоритетом для великого бізнесу і ігноруванням прав і потреб українського населення.

Під час наступної президентської кампанії багато чого буде сказано щодо позитивів і негативів президентства Віктора Ющенка. Проте уже зараз, аналізуючи його діяння протягом цих років, можна прийти до суперечливих висновків.

Адже цілком можна пригадати, що у 2004 році кандидат у президенти Віктор Ющенко обіцяв: бандитам тюрми, рішучу боротьбу з корупцією, усунення олігархів від влади, докорінну зміну стилю діяльності адміністрації президента.

А також укріплення національно-патріотичного руху, наближення України до європейських структур, розвиток демократії, укріплення міжнародного авторитету української держави, забезпечення гідного рівня життя громадян України, тощо. Присягався у вірності своїм соратникам по боротьбі за владу.

Однак навіть поверхневий аналіз показує, що у більшості випадків обіцяне не було виконане. Жоден з бандитів в політиці, про яких говорив Ющенко, так і не сів на лаву підсудних. Корупція не стала меншою, аніж була за часів президента Кучми.

Олігархи захопили владу повністю, секретаріат президента, всупереч Конституції, перебрав на себе значну частину функцій президента. Крім того, Ющенко не лише втратив союзника в особі Тимошенко, але й фактично розвалив свою партію НУ, а потім блок НУНС.

Та й під великим питанням – чи стала Україна у 2008 році ближче до НАТО і Європейського Союзу, ніж у 2005?

Безглуздо заперечувати факт, що у 2004 році Віктор Ющенко здобув таку потужну підтримку, на яку не зміг розраховувати жоден кандидат у президенти до нього та, очевидно, ще й довго не зможе сподіватися після нього.

Все це було і з цим не посперечаєшся. Ющенко консолідував у своїх лавах абсолютно різних людей. Але, можна сказати, що вони консолідувалися проти "професора" Януковича і без участі Ющенка.

Проте, тим не менше, ця безпрецедентна консолідація швидко закінчилася, і знову ж таки, складно заперечувати, що у цьому винен насамперед він сам.

Тепер, через роки, після Помаранчевої революції, стає очевидним, що Ющенко зміг консолідувати політиків і український народ тільки для просування себе на президентську посаду.

То що ж, власне, дала подібна консолідація українцям і Україні? Адже усе більше стає зрозуміло, що нині гаранта все більше цікавить конвертація влади у гроші. Хоча сама влада, як похідна таких можливостей, також не є зовсім зайвою.

Можна сказати, що в 2004 році Віктор Ющенко використав на свою користь увесь могутній потенціал, котрий був сформований ідеологічними творцями Народного руху за участю інтелектуалів, письменників і політиків: В’ячеслава Чорновола, Левка Лук’яненка, Івана Драча, Степана Хмари, Віталія Дончика, Володимира Яворівського, Юрія Покальчука, Павла Мовчана, Дмитра Павличка, Юрія Щербака…

Саме ці яскраві особистості і ще багато інших подібних до них формували національну ідею незалежності України. Ющенку в 2004 вдалося зробити те, що не вдалося реалізувати раніше в зв’язку з розколом Народного Руху і смертю (чи вбивством?) національного лідера всеукраїнського масштабу В’ячеслава Чорновола.

Того, котрого ніхто, як не намагався, так і не зумів звинуватити у конвертації влади у гроші, котрий не набув ані маєтків, ані "хатинок", ані грошовитих "друзів".

По суті, Віктор Ющенко під час Помаранчевої революції одягнув на себе "сорочку лідера нації", котра шилася для старшого Чорновола і дісталася президенту в спадок, у зв’язку з певним збігом складних політичних обставин.

І хоча Ющенко поспішив одягнути на себе цю одежину, але від цього справжнім лідером нації так і не став.

Отже, цілком природно, що під час тяжкого лиха на Прикарпатті, він абсолютно спокійно, за заздалегідь затвердженим ним графіком відбув з Києва комфортабельно відпочити на гарячому кримському пісочку...

Віктор Каспрук, політолог, для УП

ВГО Альянс "Майдан": Що гарантує гарант Конституції?

Президенту України
01220, Київ, вул.Банкова, 11

05 липня 2007 р.

Вельмишановний пане Президенте,

З повідомлень засобів масової інформації нам стало відомо, що 5-го липня цього року, у м.Севастополі на Графській пристані відбулися події, відсутність належного реагування на які з боку української влади може потягти за собою надсерйозні для національної безпеки негативні наслідки.

Як повідомляється, після того, як військовослужбовцями ВМС України було встановлено меморіальну дошку на честь 90-річчя підняття українського прапора над кораблями Чорноморського флоту, на них було здійснено зухвалий напад численною групою осіб, ідентифікованих як членів та прихильників організацій проросійського спрямування, іноземних громадян. При цьому нападниками, які використовували брутальну фізичну силу та відповідні знаряддя, спеціально пристосовані чи відпочатку придатні для завдання тілесних ушкоджень, було прорвано загородження моряків ВМС України та знищено вказану меморіальну дошку. За наявною інформацією, зазначені дії відбувалися з використанням символіки іншої держави та при повній бездіяльности співробітників українських правоохоронних органів.

Очевидно, що окрім шкоди, безпосередньо завданої здоров'ю громадян України та майну, такі протиправні дії нападників, надто – у поєднанні з бездіяльністю нібито української міліції, несуть у собі ще більшу загрозу – пов'язану з психологічним впливом як на тих правопорушників, що мають всі шанси вкотре залишитися непокараними, на членів та очільників відповідних антидержавних утворень та передусім – на військовослужбовців ВМС України, що, не маючи наказу на застосування сили, не могли себе захистити і не були захищені правоохоронцями. Їхнім головнокомандуючим є Ви, пане Президенте і вони мають підстави розраховувати на Вашу належну реакцію, на Ваші рішучі дії.

Ми переконані, що Ви, як глава держави, розумієте глибину проблеми і масштаб прямої і явної загрози національній безпеці України, безпеці держави, обраним главою якої Ви є. Тому маємо надію, що Ви погодитеся – якщо призвідці і учасники нападу не будуть покарані, якщо діяльність відповідних антиукраїнських утворень не буде унеможливлено, якщо українським військовим на українській землі не буде гарантовано безпеку – говорити про український статус Севастополя нема підстав. І це може бути лише початком ланцюговою реакції.

Різниця між організованими злочинними угрупованнями, що діють в різних краях держави і організованими проросійськими утвореннями у Севастополі, на наше переконання, лише в тому, що суспільна небезпека від діяльности перших є меншою, аніж других, через те, що у другому випадку загроза має великою мірою політично-військовий характер напівприхованої агресії та відверто зовнішнє походження.

Вельмишановний пане Президенте! Ми свідомо звертаємося до Вас, а не до керівників правоохоронних органів, оскільки за існуючої системи владно-організаційних відносин сподіватися від них на рішучий відповідальний чин та системні заходи можна лише за чітко виявленої волі найвищого керівництва держави. На таку Вашу волю ми і сподіваємося, закликаючи Вас, як главу держави, гаранта Конституції, Головнокомандувача Збройних Сил України, голову РНБОУ, вжити належних заходів для відновлення правопорядку, гарантування національної безпеки.

Запевняємо Вас, що Вашу відповідь, котру просимо надіслати на вищенаведену адресу, буде широко оприлюднено.

З повагою, та надією, що Ваш Секретаріат цього разу сприятиме комунікації громадян і виборців з Президентом України

ВГО Альянс "Майдан"


****
звернення надсилається у письмовому вигляді відповідно до ст.40 Конституції України та Закону України "Про звернення громадян"

"Сумерки души".

Я заметил его стоящим на холме. Это был он - человек, никогда не шутивший, совершенно не знавший, что такое юмор. С этим он прожил всю свою ужасную черно-белую жизнь. Дойдя однажды до высшей ступени ступени управления государством, он стал президентом. Но страна лениво почесалась, зевнула и продолжала как ни в чем не бывало ползти в красивое будущее. Ей было наплевать на него. Она таких повидала не один десяток...

Народ сперва хотел над ним подшутить, но тут же, поплатившись некоторыми свободами, передумал. Президент тем временем видел свое предназначение в совсем иной плоскости. С уклоном в драматизм непростых политических отношений. Но люди радовались уже тому, что он не был клоуном. Клоун правил перед ним. Тогда страна обхохоталась, заплатив впрочем за удовольствие кучу денег и часть территорий. Теперешнему же предстояло все вернуть и приумножить. Тут было не до смеха. Пришло время сомкнуть ряды, штыки наперевес и - вперед! Штурм унд дранг. Быстро и эффективно.

Потерянной крови никто не измерит. Никто и никогда. Да и зачем? Ведь к власти пришел он, тот, кто не шутит. Кто не знает юмора. Вот он. Стоит на холме. Гордый и красивый. А внизу солдаты играют заключительный акт кровавой трагедии. Последняя битва титанов. Я с ним успешно дошел до восьмого уровня. Он, все-таки был на своем месте. Угрюмый герой последней сверхсложной игры "Сумерки души". Осталась только эта битва, а дальше?.. что дальше?.. это не знает даже он. Президент, стоящий на холме.

Чорновіл : Януковича колись отруїли

Народний депутат Тарас Чорновіл розповів, що президента Віктора Януковича намагались отруїти, коли він був губернатором.

"Колись ще у Донецьку, коли він був губернатором, його хотіли вбити. Я відразу скажу, що я не можу це ані перевірити, ані спростувати, - але він говорив, що його тоді дуже жорстоко отруїли, і температура в нього була
вже далеко за 40, і він вже відчував, що вмирає, коли якийсь лікар, якому він особливо вірив, його тоді відкачав. Робили промивання крові, були ще якісь способи – але його тоді врятували. І після того оцей спогад у нього завжди існував", - розповів Чорновіл Обкому, відповідаючи на питання, чому президент такий обережний у харчуванні.

Нардеп також розповів, що Янукович вже давно п"є лише англійську мінеральну воду Evian. Він розповів, як у 2006 році перебував з Януковичем у Швеції. І у шведському готелі майбутній президент України вимагав принести йому саме цю воду, якої у готелі не знайшлось, бо всі пили водопровідну воду, яка там дуже чиста та якісна.

"І приносять нам такий жбанок із скляною ручкою, в який налита звичайна вода з крану, туди насипано льоду. Тобто охолоджена вода, і всі це з задоволенням п`ють. Але Янукович тоді категорично відмовився її пити, натомість заявив, що він п`є тільки "Евіан", і що іншої води вживати не буде", - розповів Чорновіл, додавши, що пізніше таки десь знайшли пару пляшок цієї води. "І вже на наступний сніданок цей "Евіан" був привезений – вочевидь охороною – у достатній кількості", - зазначив депутат.

Він також розповів, що під час всіх поїздок Януковича супроводжували один чи два офіціанти, і тільки вони готували ті приносили президенту їжу. А от пив майбутній президент горілку "Держава". Проте, як стверджує нардеп, "дуже часто, особливо під час обіду, в тій "Державі", яка зверху має отой дозатор, насправді була мінеральна вода без газу". 

Президентом США став Барак Обама

Сенатор Джон Маккейн привітав свого супротивника з перемогою.

"Певний час тому для мене було честю подзвонити сенаторові Бараку Обамі та привітати його з обранням президентом країни, яку ми обидва любимо" - сказав Маккейн на мітинзі у місті Фенікс (штат Арізона).

Своєю чергою, Обама, у телефонічній розмові з Маккейном підкреслив, що той був гідним суперником і вів чесну боротьбу. "Мені потрібна Ваша допомога" - зазначив Обама республіканцеві.

Майдан.

Хуторянское мышление. ч.2


Люди часто воспринимают заметки такого рода, как нападки на народ, нелюбовь к нему. А ведь это - совершенно неправильно. Оттого, что видишь, что происходит с народом, становится еще больнее и любить его ты не перестаешь. Скорее, наоборот.

Давайте не будем жить мифами! Я горжусь народом Украины! Есть немало страниц в истории, читая о которых ты не можешь найти покоя и мучаешь себя мыслями: отчего так складывалась судьба моего народа, что ему пришлось столько страдать? Кто виной этому? И кто виноват, что ничего не меняется?

Но от мифов никому еще не было пользы. И надо иметь смелость признавать, что это самое "хуторянское мышление" -самая что ни на есть правда.

И что "моя хата с краю" - тоже правда.

И будет так продолжаться из года в год, из века в век. И не будет этому конца. И будем мы всем миром сидя на кухнях жаловаться на свою разнесчастную жизнь.

Довелось слышать в собесе жалобы пенсионеров, стоящих в километровой очереди. Трудно жить, тяжко, все плохо, президент обещал "покращення", а его все нет. Кто-то спросил: а зачем же вы его выбирали?

- Он мущщина гарный! - вот такой был ответ.

Я не знаю рецепта, как сделать из "разрозненной биомассы" НАРОД. Я не политик, не ученый, не мыслитель. Я просто один из элементов этой самой биомассы, наверное. Я тоже сижу на кухне и веду бесконечные разговоры о жизни и в сотый раз задаю себе вопрос: кто виноват и что делать.

Я хочу жить в свободной и гордой Державе, о которой бы знал весь мир. Хочу гордиться успехами своего народа, хочу, чтобы у наших детей было будущее. Хочу с гордостью говорить: я - украинка!

Но когда я слышу из уст этого самого народа фразу "якось воно буде", у меня просто все внутри протестует. Как всколыхнуть этот самый народ? Чтобы он проснулся от своей вековой ленивой спячки и понял, что он - "драгоценное собрание избранников"...