Олегу боляче бачити в кровних українцях залишки рабської
психології – О.
Володарський
Українське національне відродження — соціальний та політичний рух на території
Російської та Австро-Угорської імперій, що виступав за національно-культурне відродження
й становлення української нації. Існує безліч різних теорій і оцінок сутності українського
національного відродження, як політичного, соціального, національно-визвольного
руху. Український національний рух зародився на території Російської імперії у колах
козацької старшини, під впливом історичних процесів у Європі кінця XVIII ст. Великодержавна політика царського
самодержавства призвела до піднесення українського національного руху в Росії в
середині XIX століття — на початку XX ст. він остаточно перейшов у свою політичну стадію і
характеризувався активною боротьбою українців за свої як культурні, так і політичні
права. З виникненням українських партій, розв’язання національного питання в Росії пов’язується з вирішенням глобальних політичних проблем:
ліквідація самодержавства, встановлення парламентаризму, надання демократичних
свобод.
Відокремлення українців із
християнського загалу Речі Посполитої відбувалося на ґрунті української
етнічної ідентичності в ході: піднесення ролі міст як інтелектуальних центрів;
пошуків релігійного порозуміння між православними і католицькими конфесіями;
поширення протестантського руху і реформаційного вільнодумства в умовах утисків
як на Заході, так і на Сході Європи; розвитку православних церковних братств і
відповідної шкільної освіти; загострення боротьби православної церкви з
католицькою; боротьби козацтва за своє самоутвердження та виникнення союзу
козацтва з православною церквою. Могутній поштовх процесам самоідентифікації
українських вищих прошарків суспільства з українською людністю, з українською
територією та з українськими релігійними цінностями був даний національною
революцією 1648-1676. Однак, після прийняття Гетьманщиною протекції московського царя ці
процеси поступово почали згасати. Козацька еліта віддавала перевагу не стільки
політичній чи етнорелігійній ідентичності, скільки становій, добиваючись
урівнення себе в правах з російським дворянством.
Поштовхом до відродження
української національної ідентичності стали загальноєвропейські історичні зміни
18 ст. Вони збудили в української еліти потребу знайти свою
«українську правду». І хоча цей пошук спочатку підпорядковувався передусім
становим інтересам української козацької старшини, однак створення українською
елітою власного історичного міфу (найвиразніше представленого в анонімній
«Історії Русів») та консолідація навколо ідей республіканізму дали їй можливість
вийти за межі корпоративних інтересів і закласти наріжні камені в процес
формування модерної української нації.
Політик,
депутат Олег Сиротюк. Познайомившись
з Олегом, одразу згадав як бачив його в одному з політичних ток-шоу. І сам
здивувався тому, що пам’ятаю той ефір п’ятнадцятирічної давності. Тоді Олег вийшов в студію і почав
говорити. Спокійно, впевнено, усвідомлено. Перша революція. Вогонь в очах та віра у зміни на
краще. І тут
почалася дискусія. Його опоненти ще не вміли говорити і слухати про УКРАЇНУ. В
них її ще не було.
Олег тоді не
зламався під цим тиском. Йому кортіло докричатися до них, та в якийсь момент
він усвідомив, що це марні спроби. Просто вони говорили про різні країни. У тогочасних
провладних організмів не було усвідомлення України, для них країна залишалася
лише територією, підконтрольною їх політичній волі, а держава продовжувала бути
засобом управління цією територією, її ресурсами та населенням. А він з молоком
матері увібрав в себе іншу Україну — спадщину предків та Батьківщину нащадків,
вільну, квітучу, незламну, сильну своїм більш ніж тисячолітнім прагненням ВОЛІ.
Про що говорити, коли одні виросли під портретами вождів, плекаючи партійний
білет, а інших з дитинства оточували ікони, а в домашній бібліотеці були Шевченко,
Франко, Джек Лондон і Дюма?!
Почувши це
тоді, я сам не зрозумів, що ж мене так зачепило. А зараз, коли минуло 15 років життя, 5 років війни і
більше 100 «Сповідей», я зустрів Олега і нарешті усвідомив те, що для нього
було очевидним ще багато років тому.
Як багато нашій Нації було потрібно втратити, аби усвідомити несумісність
двох світоглядів — малоросійського і УКРАЇНСЬКОГО. Ми не розуміли всього жаху прірви
між нами. Коли людина не розуміє, чому до нього не говорять українською, а його
опоненти не бачать нічого, окрім «одін-народ-дєди-воєвалі».
Тоді, 15
років тому, в Україна не було України. Ми жили НА УКРАІНЄ. А зараз, завдяки болю війни, ми
нарешті ВДОМА. Це
усвідомлення було для мене наче удар блискавки, від якого я намагався
оговтатися за філіжанкою запашної тернопільської кави.
Саме тому ця
«Сповідь» вийшла дуже не простою. Складний співрозмовник. Політик. Діалог нагадує гру в шахи, коли
уважно обмірковуєш кожен словесний хід. Та коли я дивився в очі цій людині, я побачив в нього
в очах відголоски того давнього болю. Він УКРАЇНЕЦЬ, ВОЛЯ — його суть. Саме
тому йому так боляче бачити в рідних, кровних українцях залишки рабської
психології, котрі не вдалося змити кров’ю війни. Як же різко та
контрастно відчувається різниця між монолітом ідеології українства та хаосом
сепаратистів і колабораціоністів.
І згадуючи
той давній ефір я розумію, що сьогодні вже ніхто не наважиться на неповагу до
України та українства. Ми змінилися. Але змінилися зовсім недавно. Саме тому нам так важливо сьогодні слухати
і чути тих, хто був народжений та вихований українцем, хто жив Україною задовго
до того, як кров, пролита нашими воїнами, промила очі і мізки багатьом з нас.
Мене вразило
усвідомлення того, скільки років він рухався проти московитської течії. Спокійно,
виважено, зосереджено, не даючи бурхливому потоку проросійсько налаштованої
юрби збити його з обраного курсу.
Зізнаюся, я
не люблю політиків. Не люблю
тому, що з часом політиканство стає їх суттю, вимиваючи все те, що варте
поваги. Та Олег,
попри тривалу політичну кар’єру, зумів не підхопити цей вірус. Його суттю
залишилося українство. І я вдячний
Богу за те, що ми нарешті в Україні, в якій такі люди завжди будуть почуті.
Олег Сиротюк. «СПОВІДЬ» – авторська програма Олега
Володарського
https://youtu.be/ujQ0Q5wDBhU
