[Приєднана картинка]Насамперед постає запитання: а кому це потрібно? Випущена невеликим тиражем перша книжка розійшлася в бібліотеки, школи району, можливо, хтось нею і цікавиться, але простежити це важко. Зате про інтернетівські варіанти досліджень з історії Радивилова і Волині, завдяки лічильникам, встановленим на сайтах, достеменно знаю: їх проглянули тисячі людей. Знайомі і малознайомі юнаки та дівчата підходили й казали, що мої напрацювання допомогли їм у написанні студентських...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Минуло п’ять років, як покинув цей світ відомий письменник-гуморист Ростислав Солоневський, чия біографія була пов’язана і з Радивилівщиною. Нещодавно я побував на його могилі в Клевані, адже значну частину життя він провів саме в цьому селищі на Рівненщині. У молодості Ростислав Солоневський працював учителем Хотинської школи (на Радивилівщині), затим не раз приїздив у Радивилів і Радивилівський район, зустрічався тут зі школярами, поклопотався про...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Автобіографія від Володимира Ящука Народився я 1 грудня 1951 року в селі Надчиці (Млинівського району на Рівненщині), точніше – на хутірці поблизу села Мальоване, який належав до Надчиць і де батьки тимчасово квартирували. Уже ставши старшокласником, я побував на тому обійсті при розгалуженні доріг з села Мальоване до Надчиць і Новоукраїнки, побачив дім на пагорбку, доволі просторий, у якому зробив перші кроки. Приїздив до тієї хати, уже напівзруйнованої та нежилої, ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Реальность ждёт натянутой стрелой,Когда её запустят в бесконечность,И голоса святых поднимут вой,Про вечную любовь и человечность.Когда кровавый дождь через века,Прольётся на страницы мемуаров,Вновь закипит багровая река,От пламени космических пожаров.Взорвутся звёзды, полыхнут пути,Реальность разлетится на осколки,Увидят все, что было взаперти,Как в этих шкурах веселятся волки.Скользнёт надежда грубо по рукам,Когтями миллионов диких кошек,Мир тихо распадётся по кускам...

Читати далі...

Усе повторюється. Навіть назви. Які ліниві люди. Гине одна цивилізація, друга гине, а їм усе жарти: [Приєднана картинка] І до чого додумалися! Не поймеш... Ось так і життя. Усе ніби гаразд, а тоді – сюрприз! От я і думаю, це все системно. Усе системно... Навіть казка про Бабу Ягу та її чарівне дзеркало. Ну, не могли нам прямо так і сказати, що були вже такі технології, так і називалися навіть. От![Приєднана картинка]Яблуко, яблуко!Цей фрукт ще з Рая знан...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Снежные бури в марте, пальцами на песке,Я нарисую сидя, утром в одном носке,Кофе даёт горчинку, лампочка даёт свет,Падают вниз снежинки, не оставляя след.Солнце когда-то тоже, скатится в никуда,Всех заберёт на звёзды, ласковая вода,Тихо пустеет кружка, сон отступает прочь,Хоть за окном и утро, но за глазами – ночь.© William van Warg

[Приєднана картинка]Ти кличеш мене за обрій,Чужих та буремних мрій,О пізній годині – добрій,У ранній годині – злій,У час коли тануть зорі,Коли я палаю весь,Де ніч мерехтить надворі,Там серце блукає десь.Ти завжди зі мною поряд,Немов дивовижний сон,Повіки сховають погляд,А тишею стане фон,Зіб’ються птахи докупи,І геть полетять ключем,Я мріяв усе здобути,І став королем нікчем.Тепер імператор злиднів,Наказ віддає щурам,Щоб мрії ось ці, огидні,Тягли у порожній храм:«Коліте їх там ножами!Товчіть...

Читати далі...

Я єсть народ, якого Правди сила! Ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла. Щоб жить — ні в кого права не питаюсь. Щоб жить — я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Московіє! Мене ти пожирала, як вішала моїх дочок, синів і як залізо, хліб та вугіль крала… О, як твій дух осатанів! Ти думала — тобою весь з'їдаюсь? — та, подавившись, падаєш в траву…Я стверджуюсь, я...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Выточены из глаз, Русла соленых рек,Взор уплывает вниз,По горизонту век,Пенятся на волнах,Тени далёких птиц,Сыплются как песок,Образы без границ.Падают сквозь узор, За мириады снов,Мимо чужих небес,Мимо своих оков,Образы будто снег,Первый и навсегда,Белый, пока летел,Черный, когда вода.© William van Warg

[Приєднана картинка]Блеск пропадает из разбитых отражений,Живые корни прорастают в кирпичи,На пепелище инквизиторских сожжений,Цветёт огарок не расплавленной свечи.Шумят и плачут небеса опять дождями,Скупая осень пахнет влажною землёй,Костры из листьев догорают, между нами,Свой дым затягивая горькою петлёй.И как развалина, поросшая кустами,Я вновь застыл среди туманов октября,Глядящий в ночь своими окнами-глазами,В сухой надежде, что я выстоял не зря.© William van Warg (фото и текст)