Ранок сонячний але такий холодний, вітер продуває до кісточок. Вийшли з Бонькою на прогулянку, його мордашка обдувається вітерцем і стає такою смішною, вухи роздуває в різні сторони.[Приєднана картинка] Швиденько справив свою нужду та побігли у хату і тут я зловила себе на думки, а що ж буде у зимку, брр не навиджу холод[Приєднана картинка]

Я не знаю що таке кохання. Думаю нестерпне почуття. Намагаюся немов в останнє я його впустити до життя Іспит цей ніхто не подолає Крім мене самої. Дивний крок. Вчителька від мене вимагає Протилежний вивчити урок. Ця мадам не звикла до екстриму Ненависть плекає до людей Як вогню лякається інтиму Каже, що навколо світ звірей. Вона вчить ховатися від себе Злоба і підозри її мед, Лається неначе грішний ребе І плете з образ ажурний плед. Мрію я забути дивну тітку Її дім - ...

Читати далі...

Нащо потрібні писаки? Задля цікавих розваг? Так підкажіть же лайфгаки, щоб вєсєліть посіпак. Як мені вижити, люде? Як досягнути мети? Наче в пустелі верблюди Мрії, що звуться мєчти. Знов пробиваючи коло Власних обмежень и меж Наче малеча до школи Плентаюсь шляхом надєжд Суржик, русизми.. Що далі? Внутрішній цензор оре. Я розстібнула сандалі І босоніж по травє. Рушити правила круто. Світ - іподром заборон. Діє обмежень отрута, шикають з різних сторон. Чхати хотіла...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Кохання? А що це? Таке почуття?Не знаю. Не бачила. Може існує.Якщо я не люблю себе - то не я? То доля підступна? Це не хвилює.Всередині порожньо. Пастки надій.Розставлені марно. Я так обережна.Я так не потрібна собі. Вбивця мрій. Самотність мене поглинає. Безмежна.Як втратила десь я повагу до себе?Хіба це доречно - кохати нездару? Так хочу нарешті зробити як треба.Любити себе і знайти собі пару.

Я замахалась воюватисловами, діями, думками.Вкладатися, але не матинадії. Хибні результати. І якщо ви, мої хороші, нічого цій країні датине хочете. Дорожче грошіі блиск лише своєї хати, то вам ніхто не допоможе.Я замахалась воювати.

Місяць самоізоляції (з 13 березня) вже позаду. Але, як мінімум, попереду очікує ще стільки ж. Спочатку думаєш: ну і шо, шо карантин? Пересиджу. Книжки почитаю. Передивлюсь порнушку відоси на Ютубі. А потім починається істерика.[Приєднана картинка]

Ха-ха! Судячи по анонсу, в міському бюджеті всі гроші пішли на громадські ініціативи, а на співаків і конкурси не вистачило. [Приєднана картинка] [Приєднана картинка]На минулий рік, по-моєму, були "Брати Гадюкіни" або BRO. А це, напевно, і самодіяльності не буде.

Банальні зустрічі Нового року під тєлік або радіо набридли, а пригод не хочеться. Тому думаю щоб таке придумати. Бо як Новий рік зустрінеш — так його і проведеш. І радіо слухав — так потім весь рік під радіо. І їздив в Київ, толком ніде не погулявши — і фейлових, тобно невдалих, поїздок було чимало. Ідей небагато. Хіба шо проспати. Теж банально? Проте хоча б щось нове. Може весь рік просплю — бо часто мучить безсоння.

Пригадався "бородатий" анекдот:"— Знову хочу в Париж...— А ти там що, вже був?— Ні. Просто знову захотілось."Знову захотілось з'їздити в Чорнобильску зону. Причому так захотілося, що прийшло натхнення написати текст. Жаль буде, якщо непогана підводка до репортажу пропаде.Це добре, що не надумав написати текст до одне закордонне місто. У Туреччину. Але туди то точно не буде змоги поїхати ні в цьому, ні в наступному році.Хоча сам факт бажання — це вже добре. Погано, коли...

Читати далі...

А сьогодні п'ятниця. Ще й 13те. Надодачу — повнолуння (чи це вже я сам вигадав). На підробітку вже четвертий день тиша. Скільки ж це співробітниці дають роботи. що не встигає впоратись? Нехай наймають додаткових працівників. Подзвонив по цікавій вакансії — с***ко, дуже далеко. До речі, не вперше натрапляю на підходящі вакансії в тому районі — хоч переїжджай.А так, не менше 2х годин туди + стільки ж назад. І більше тисячі на проїзд. Сказали при запропонованій зарплаті навряд чи вас це влаштує...

Читати далі...