Осанна!..
За щастя материнства невимовне,
Сердечний щем, окриленість, кохання–
Вразливе, владне і невиліковне;
Безмежний світ, прекрасний і величний,
Гармонію найвищу та єднання -
Осанна тобі, Господи Предвічний!
27.12.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
Неодночасно, в самості безмежній
Межу тонку останню перетнувши,
Позатілесний вимір-світ бентежний
НеВідчуттям неТіла враз відчувши,
Ми впізнаватимемо тих, кого любили,
Споріднених нам серцем і душею?
Чи усвідомлення та пам’ять загубили
За життєрозділом – останньою межею?...
17.12.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
Мовчання красномовним бути вміє –
Він та Вона в Коханні, і не сміє
Ані словечко сполохнути мрію.
Лише торкання, погляд очі в очі,
Тремтлива, найсолодша тиша і пророча.
Таким промовистим бува мовчання –
Вона та Він в передчутті прощання,
Слова безсилі, бо нема Кохання.
Торкання мертві, погляд – вбік, не в очі,
Тремтлива тиша наполохана, пророча.
16.11.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
згадка про вересневий вечір на Володимирській гірці
Пригадую... Вечірній древній Київ
Князь Володимир у задумі споглядав.
Зітхав Дніпро... Про що він мріяв?
Неголосно що князеві розповідав?
ПраЮний, Вічний, Дід Старезний - Час
Над містом сиві крила розпростав.
Дніпро, і гірку Володимирську, і нас
Двох м'яко присмерк вересневий огортав.
Незламний, в бронзі князь на постаменті,
Як хоронитель Києва, з хрестом стояв.
Світ поза часом, простором, в моменті
Завмер в молитві... Бога прославляв!
29.09.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
 | ||||
ВЧЕНА НЕВІСТКА.
‘Ось Вася наш,не будь-хто,-бачиш кого взяв собі за жінку-вчительку.Як би був,якийсь не такий,то,чи пішла така вчена дівчина за нього’-хвалилися мені мама під час одного з гостювань на Батьківщині,в селі. Познайомився,з приємною щирою гуцулкою /в селі всі горяни- гуцули/ Оксаною.І чомусь відразу ж вона мені припала до душі,такою близькою стала,мов би росли багато років разом,можливо тому,що я живу ,а вона росла в гора,а може тому,що просто вдачі такої була ...
Ні один приїзд в село не обходився без запрошення в гості до брата Васі і Оксани.Все нарікала на долю,що нема здоров я, що Васі приходиться самому займатися чималеньким господарством, гордилась своїми дітьми Романом і Ігорем,що вдалися працьовитими і не ‘дурними’ і просила Бога дати їй здоров я,щоб вивести їх у світ.З кожним моїм приїздом в село,замічав,що їй все тяжче і тяжче боротися з недугою.Востаннє ,при спілкувані на весілі в племінниці Олі дуже бідкалася, що мусить помагати,хоч і здоров я нема ,бо ж має два сини,які теж будуть женитись-…",а що ж, коли я помагаю,то й мені поможуть"-казала вона. Не судилося,на її долі, бути на весіллі у своїх синів Романа і Ігоря. Забрав несправедливий Бог ії до себе ,до вічного дому в потойбіному світі. Царство їй небесне. У народі кажуть:’Чим частіше і тільки добрим словом будемо згадувати своїх рідних,що пішли від нас,тим легше їм буде у потойбічному світі.Отож частіше згадуймо добром,молімося за упокій її душі там на небесах. Ще раз і багато.багато раз.
Царство їй небесне.
