хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Вадим Новокрещонов віднайшов себе у Храмі Господньому

Він знайшов своє місце у світі й усе одразу стало на свої місця – Олег Володарський (відео)
Молитва покаяння

Владико Христе Боже, що страстями Своїми пристрастi мої зцiлив i ранами Своїми мої рани вилiкував! Подай менi, що перед Тобою багато нагрiшив, сльози розчулення; дай змогу моєму тiлу насолоджуватися пахощами Животворчого Тiла Твого, а душу мою усолоди Твоєю Чесню Кров’ю вiд тiєї гiркоти, котрою мене напував супротивник; пiднеси мiй розум до Тебе, бо прилип до землi, i виведи мене з ями погибелi; бо не маю покаяння, не маю душевного жалю за грiхи, не маю сльози втiшної, що приводить дiтей Твоїх до їх наслiддя. Затьмарив я розум життєвими пристрастями i, як хворий, не можу споглянути на Тебе у хворобi, не можу зiгрiтися сльозами любови до тебе. Але, Владико Господи Iсусе Христе, Скарбе добра, подай менi всецiле покаяння i серце, любов’ю наповнене, щоб шукало Тебе, подай менi благодать Твою й вiднови в менi риси Твого образу. Я покинув Тебе, але Ти не покидай мене; вийди на пошук мене, виведи мене на пасовища Твої та прилучи мене до овець браної Твоєї отари, насити мене з ними поживою Божественних Твоїх Таїн, молитвами Пречистої Твоєї Матерi i всiх святих Твоїх. Амiнь.

Ієрей Вадим Новокрещонов, настоятель парафії Воздвиження Чесного Хреста (с. Кожанка Вінницької області) Вінницько-Тульчинської єпархії

Боже милостивий, будь мені, грішному.

Боже, очисти мої гріхи і помилуй мене.

Без числа нагрішив я, Господи, прости мені.

В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Комусь дається таке випробування, а хтось про таке ніколи й не чув. Хтось живе з цим усе життя, а хтось ніколи не опиниться на цій межі. Межі, за якою пустеля. Особиста пустеля, котру кожному із нас доведеться пройти аби через випробування здолати власних внутрішніх демонів. Кожен з нас одного дня зустрінеться з цією пустелею в собі, але мало хто здатен не тільки прийняти її, прийняти власну слабкість, а й стати на шлях її подолання. Не кожен наважиться стати на цей шлях, а пройти його вистачить Духу в одиниць.

Та є й ті, кого ця безодня обпікає настільки нестерпним полум’ям, що усе мирське розчиняється у цій сповненій болем порожнечі. Душа рветься на зовні. Сили залишають тіло. Біль стає нестерпним. Сам того не розуміючи, ти приходиш до усвідомлення того, що нектар Божої Молитви здатен заспокоювати цей біль. І тільки Господь зможе тебе врятувати, провести через пустелю та підтримати на Шляху.

Віра стає твоєю долею. Без неї світ тобі чужий та важкий. Він не розуміє тебе, а ти не здатен зрозуміти його. І куди б не пішов, завжди почуваєшся чужим та зайвим. «Без Бога не до порога», – це вже не просто приказка, а основа буття. До кожного з нас це усвідомлення приходить не інакше, ніж вчасно, хоча інколи здається, що життя без цього усвідомлення було прожите марно.

Тоді душа перестає краятися й у цьому каятті повертає собі здатність відчувати щось окрім болю. Я таких людей називаю покаянними. Може це і не відповідає канонічним визначенням, але для себе самого я усвідомив, що покаяння, каяття – життєво необхідні для подальшого життя. І це не просто слова, які автоматично промовляємо. Слова, життя яких триває лише на час їх звучання. Ні. Це слова, що народжуються глибоко в душі, дозрівають в серці та прориваються назовні через безсоння та сором, а явивши себе, назавжди змінюють життя.

Вадима Новокрещонова я відчув таким же покаянним. Він починав жити і йому багато що не вдавалося. Він зривався з різної висоти людських починань і знову повертався в ту ж саму точку. Він знову йшов до церкви й знову починав все спочатку. Аж поки серйозно не захворів. І лише тоді повністю усвідомив, що говорило йому Небо. Лише тоді почув Господа.

І тоді він віднайшов себе у Храмі Господньому. Знайшов своє місце у світі й все одразу стало на свої місця. І вже душею обрав шлях священичого служіння і пішов вчитися у семінарію. Він говорив про це і йому було складно знову переживати цей біль, котрий переслідував його багато років. Сьогодні це зовсім інша людина. Відкрита Богу і людям душа. Для таких людей усвідомлення Господа набагато глибше, ніж тексти Писання. Для них Бог – це частина життя, без якої немає самого життя. Вони йдуть над прірвою і лише Господу відомо, яких зусиль їм коштує не зірватися.

Ми звикаємо до величних храмів, до ікон та свят. Ми любимо традиційність та культуру. Це наші острівці стабільності в буремному морі сьогодення. Душа, коли її поклик по-справжньому чують, а не заглушають мирським та матеріалістичним, прагне Бога та щирої, ревної молитви. І тоді навіть на самоті ти вже не самотній.

Господь мудро та милосердно дарує нам випробування та сили здолати їх, щоб ми стали кращими й величнішими. Щоб наше буття визначало Душа та Дух, а не буденні потреби та пристрасті слабкого тіла. Хтось приходить до цього легко та невимушено, а комусь можуть знадобитися для цього складні та болісні уроки. Та як би там не склалося, це єдине, до чого варто прагнути. І прийшовши до цього усвідомлення ти будеш вдячний Богу за кожен камінчик на тому Шляху, котрий привів тебе до тебе самого.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми – Ієрей Вадим Новокрещонов, настоятель парафії Воздвиження Чесного Хреста (с. Кожанка Вінницької області) Вінницько-Тульчинськоі єпархії

Вчерашний день - еще чуток фоток

Воду и небо хочется фотографировать бесконечно



Утята подросли



кувшинки цветут во всю...



Местные ковыли



А дома росянка цветет... типа цветет - первый цветок удалось застать в открытом состоянии (здесь есть фото http://blog.i.ua/user/886749/2372676/ ), а дальше каждый день добавляется один отцвевший, а когда он цвел - так и не опредлила






Обаружила, что фиалка закрывает цветы на ночь... вот фото дневное



А это в 7 вечера



Камера почему-то упорно не хочет фокусироваться на фиолетовом цветочке - резкость есть на всем, кроме главного объекта.

Жизнь надо прожить так, чтобы не было мучительно бедно.

- Что случилось в Крыму?
- НаВАТнение!

Президентська програма “Велике брехівництово”.

Госдума РФ выяснила, что отмена крепостного права была нелегитимной и у россиян накопились долги по барщине за 160 лет.

Главная проблема русского народа - это то, что принято гордиться Гагариным, а не Корол
ёвым.

Телевидение потеряло былую силу. Каких-то 30 лет назад, Чумак с Кашпировским вакцинировали бы 100% населения России за пару сеансов.

- А что вы хотели от министров, которые всего двадцать лет назад катали наперстки?
- Ну вот вечно вы принижаете наше правительство. Не катали. А крышевали катал.

- Как ваш сын закончил школу?
- Нормально, школа стоит на месте.

- Ты знаешь, меня светлое полнит.
- Пей тёмное!

седой пельмень прикрикнул строго
а ну кончай галдеть мальцы
и страшным голосом продолжил
легенду о большой руке

- Ты знаешь, этот фильм действительно сделан точно по книге. Я уснyла на том же месте.

 

Самым коротким школьным сочинением на тему "В гостях у бабушки" было такое:
"Мы приехали к бабушке, а она нам не открыла".

 

На интеллектуальном конкурсе среди тиктокеров победил чайный гриб.

 

Жизнь надо прожить так, чтобы не было мучительно бедно.

 

Все, что ты недополучил в жизни - украли твоя лень и надуманный страх!

 

Главный не тот, кто главный, а тот, кто решает, кто главный.

 

Муж – жене:
- Да, я пришел вчера домой поздно, зато пьяный…

 

- Вы давно вместе?
- Мы уже почти как семья. У нас ничего общего.

 

Мужчины хотят секса каждый день.
Пока не встретят женщину, которая хочет секса каждый день.

 

Придя раньше времени с ночной смены домой и увидев полуголую девушку, выходящую из ванной, я прокрутила в голове всего три мысли: сын повзрослел, муж охренел или дед поверил в себя?

 

- Дорогой, а подари мне на день рождения что-нибудь такое, чтобы я легко
так правой ножкой нажала - и ррраз, стрелка от 0 до 100 за три секунды!
Через несколько дней:
- Любимая, вот твои напольные весы для ванной!












Путіністи ПОЗДОРОВЛЯЮТЬ всіх з річницею війни)))


Знаєте, чому фільм на воєнну тематику "Перевірка на шляхах" знятий ще у 60х роках поклали на полицю?
Кажуть, через одну фразу.
Поліцай перебіг до партизан, його там допитує командир загіну, як опинився у полоні.

Там щось про "Выбирались из окружения, зашли в сарай ..."
Командир прерывает "Ну да проснулись, а рядом немцы. Эту историю я уже ТЫСЯЧИ РАЗ СЛЫШАЛ"

Тема радецьких полонених задля радянської пропаганди була найболючішою та майже забороненою. Вперше її зачепили на екрані у хрущовські часи у фільмі "Судьба чєловєка". Та й то у світі повсталого та біглого солдата - одинака.

Потім у Брежнєвські часи продовжили традицію. Але трохи якось масовіше.
Показали, як охорона веде купу полонених 41 го року. Ті намагаються увесь час втекти під стрілянину та гавкіт собак. Усі вкрай виснажені, та перев"язані. Вони там що, усі 3,5млн. полонених 41го були непритомні та тяжкопоранені?

Про те, що у 41му полонених відпускали крім тих хто був мобілізований на радянській лінію фронту. А також командирів. Нічого не сказали. Як і те охорони багато не знадобилось. Та й та була здебільшого із тих же своїх.

https://blog.i.ua/user/8300867/2371764/

Найбільш незручно задля марксистської ідеологіі було те, що селяни не бажали воювати за сталінські колгоспи. Проте дурний Гітлер не здогадавсь розпустити колгоспи.
Ну хіба змінив практику видачі пайків. Видавати почали не на кількість працюючих у сім"ї як у СРСР, а на кількість їдоків у сім"ї. Ще дозволяв розраховуватись окупаційними марками.

Ще подекуди впроваджувались елементи національної образливої сегрегаціі.
У містах, правда дозволяли дрібну особисту діяльність.

Охочих піти на службу німцям у різні силові підрозділи було досить багато. Близько мільона пройшло через РОА, поліцію, та інші каральні загони. Цікаво, туди всі теж йшли теж тяжкораненими та без свідомості як у радянському кіно?

Ну що можна сказати тепер?
Нема ні Рейху, ані Совка
Україна залишилась з нами.


ua_flag









Непревзойдённая Грузия

  • 22.06.21, 22:30
О самом катастрофическом они предупредили сразу. Группа непьющих веганов в полосатых купальниках в количестве 6 человек. Выезжают через неделю, будут необратимо к 10 числу. После прочтения этих обстоятельств мои волосы заранее поседели и на всякий случай встали дыбом. Пареная спаржа с бокалом зелёного чая. На горизонте вырисовывался антитур по антигрузии. Предложить вегану хинкали — это как обидеть ребёнка. «Алярма! Всем срочно покинуть корабль!» — продолжал кричать мозг, но покидать было не по-грузински.
В день их приезда я выпила натощак вёдрышко чачи, чтобы придать моим феромонам страха нотку непринуждённости. И мы прямо из аэропорта выехали в Рачу.
В Амбролаури нас, как обычно, встречали как дорогих гостей. В Грузии всех встречают как дорогих гостей. «Это твои друзья?» — спросил меня винодел Гоги. «Да», — понуро ответила я. «А кто они?» — уточнил он. «Они веганы», — ответила я. «Что, все? А выглядят здоровыми. Ничего, не переживай, всё будет хорошо», — успокоил он и крикнул жену Марехи принести Краткий справочник заболеваний Айвазяна за 1932 год.
В первый вечер осмотр достопримечательностей прекрасного горного региона был завершён на скорую руку, потому что спаржа уже пропарилась и нас ждали к столу. Зачем делать живым людям овечью еду, винодел не понял, но просьбу выполнил. И попросил никому в Грузии об этом не рассказывать.
Сели за стол с большим энтузиазмом. Я села как на казнь. Разлили красное сухое, гости подняли бокалы с родниковой водой. «Напомни, зачем люди ехали в Грузию?» — тихо спросил меня винодел на грузинском. «Послушать тосты», — на грузинском ответила я. Он приподнял брови на 40 сантиметров, но задачу понял.
Он говорил так, как будто мы вчера закончили войну, как будто он выдавал единственную дочь замуж в Австралию. Христианские проповедники на Островах Святой Елены, Вознесения и Тристан-да-Кунья обращали местное население в новую религию с меньшим энтузиазмом, чем винодел Гоги пытался налить веганам красное вино. Он понимал — на кону честь страны. Он произносил такие тосты, что во дворе сыпались яблоки и стонали собаки.
Потом пошёл дождь. Думаю, его вызвал Гоги. Потом тост сказала я, потом занёсший хинкали родственник. Затем позвали соседа Манучара, он знал стихи на русском. Гости вытирали слезы рукавами и метались на старинных деревянных стульях. Оно и понятно, такие эмоции насухую в Раче ещё никто не переносил.
Позвали соседа Элизбара, тоже винодела, и, видимо, ему вкратце при входе заранее описали катастрофу. Он вошёл с таким лицом, как будто в доме кто-то был при смерти. Он шёл победить – 20 литров красного сухого и 2 килограмма тяжёлой артиллерии в виде рачинской ветчины. Налили. В комнату вошло четыре грузина и сходу низкими трубными голосами затянули полифонией рачинскую песню «Калса висме».
Под фон неземных звуков Элизбар начал говорить тост про самое дорогое — про Грузию. У главного вегана Алексея перекосилось лицо. Он попросил налить ему пару капель — потому что за такую страну айвовым компотом не пить. Элизбар влил ему в бокал 2,5 литра хванчкары и приготовился слушать.
Алексей говорил что-то тоже такое задушевное, что забылся и всё выпил. Группа онемела и от потери бойца тоже попросила им налить. Алексей сказал, что виноград – это фрукт, а потому в виде исключения им можно. Гоги расстегнул верхнюю пуговицу сорочки.
Элизбар потребовал всех к себе в дом. Мы перебазировались. Старушка мать Элизбара после слов «мы не едим мясо» перекрестилась и попросила невестку поставить на стол сациви из индюшки и добавила, что птица всю жизнь ела только чистую кукурузу и потому она, считай, что и не мясо.
Гостям принесли тёплые покрывала укутаться. Стемнело и уже плохо было видно — на тарелке щавель или куриная ножка. Элизбар подарил Алексею настоящий рог для вина. В виде алаверды Алексей съел полкилограммовый кусок копчёной рачинской ветчины и сошёл с ума от её вкуса. Вегетарианскую варёную кукурузу девочки из группы по совету невестки жирно мазали домашним сливочным маслом, солили и так ели. Вино налили всем, чтоб не чокаться компотом. Пили за семью, детей, счастье, свободу, настоящую любовь. Прокляли войну, болезни и ипотеку. И за дружбу народов хванчкару пили уже все.
Пришли ещё два соседа, принесли национальный инструмент чунири и сыграли про любовь. В полтретьего ночи мы пели песни, танцевали Рачули и Рашовда и криками «Асса!» будили местных сусликов. Записывали рецепты соуса ткемали и обнимались с бабушками, дедушками и невестками.
К пяти утра гости начали расходиться по комнатам и Алексей сказал: «Я не знал, что за сутки можно полюбить незнакомых людей. Когда приезжаешь в страну, грех не следовать её традициям. У каждой нации они свои, и у Грузии они самые бесподобные.
Valentina Semilet

Вам наліво, вам направо


  Всі люди діляться на тих, хто любить огірки і хто любить помідори.
  
  А є ті, хто просто любить борщ.

Ви коли-небудь бачили, як відпочивають слони?

Ви коли-небудь бачили, як відпочивають слони? А можливо, знаєте, що на вивороті у легендарної Джоконди? Світ сповнений дивних речей, які нам не вдається побачити своїми очима, але не біда, адже є інтернет, де люди із задоволенням діляться фотографіями всяких цікавинок. І ми зібрали для вас цілу добірку таких дивовижних речей.

 

У 2012 році французькі бджолярі не могли розгадати таємницю синього і зеленого меду в своїх вуликах

А потім вони виявили, що бджоли відвідували місцеву фабрику M & M’s.

Смарагдовий селезень...

[ Читати далі ]