хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

І вічно спокою не знать...

Любить до смерті і по смерті,

І вічно спокою не знать,

Усі думки на порох стерти,

Усі слова пересказать.

Не знати сни куди подіти.

Не знати як здолати час,

І зрозуміти сутність світу,

Який багатим був на Вас.


Феномен Херсону та Мелітополя.

Я дивувався феномену Херсона з Мелітополем.
Як тількі почалось у лютому-22, знайомий сказав, "от побачиш, вибіжуть на вулицю оккупантів з квітами т оркестром. Бо херсонці та мелітопольці, начебто це ті, хто голосував за пророссійського Якунєвіча".
Не відбулось. Ніякого ентузіазму нахшталт а ля "дайош Крим та Дамбас".
Та ще й антиватні виступи.

Знайомий, щоб пояснити, чому не відбулось, привів приклад з 2ї світової.
Ентузіазм радянців по здачі у полон, співпраці з гітлерівцями на оккупованій территоріі був досить високий. До 42го року. Потім німців вдалось відкинути від Москви, активність співпраці з оккупантами почала знижуватись. Тому що дещо вже не були впевнені у перемозі Гітлера. Тобто вата залишилась ватою, але поки "прітіхлі".

А я подумав, що причини можуть бути інші. Російсько-фашистські окккупанти самі зробили все можливе, щоб відштовхнути від себе населення. Тут тобі і пограбунки колгоспників та фермерів, городян. Розруйноване житло. Безсудне насильство та навіть страти, викрадання, зубожіння людей.
Як що не торкнулось одних, то торкнуло сусідів, рідних, знайомих.
Та це не все.

Після війни 2014го у Донбасі, почали розуміти, що рашка не дала  красивого життя та показала свої пазури.
Крім того, рашка під санкціями, та без санкцій, це не одне й те саме. (могли помітити принаймні заробітчани).
Проте зрадники скрізь знайдуться.

То практичні висновки. А є моральні. Національні. Ну не всі ж у Херсоні бавовна. Не всі думають лише про гроші. Я дивився мапи  голосування до майдана 2014. За "Якунєвіча" у східних регіонах голоснуло біля 65-75%. У Донбассі аж 97%. (Навіть у Криму 91%.)...
Але Центр та Захід навпаки. Але що змінилось?

****
Чому одні ненавидять зрадників, а інші використовують як туалетний папір та тихо презирають? Тому що знають. Зрадивши один раз, зрадять і вдруге. Зрадники схильні зраджувати не тількі у політиці. Схильні зраджувати друзів, рідних та близьких. Власне їм не довіряють нові "друзі".
Боги зрадників не люблять.










Ну і бувать звісно на плечах у зрадників і "прихожани-іноземці".

Откровения

Спросили ка-то люди у Бога:
- Господи почему на земле так много войн, несправедливости, лжи, разврата и насилия?
-  Так вам что, молвил Он, разве не нравится все это?
-  Ну конечно же нет, Господи!  Терпения нашего уж нет!
   Пожал удивленно плечами Бог и обронил
-  Ну, так и не делайте этого...
      

 - Спасибо доктор, мне уже лучше!
 - Бога благодарите. Он лечит, я только счета выписываю!  

Конституцию читали бы детям  на ночь,
 ведь это самая добрая сказка.
 
Без гондона приятнее - решил коллектив,
комментируя отпуск шефа.
 
Старик Хоттабыч женился на молодухе
и через  месяц у него кончилась борода.

 Наша литература состоит из страдания.
Страдает или персонаж, или автор, или читатель. 
 Если же все трое — то это антишедевр.

После моего возгласа "Алла, я в бар!" ресторан
мгновенно опустел, бежали клиенты и персонал...

- Ты так и собираешься пролежать всю жизнь на диване,
смотря фильмы и сериалы?
- Да!
- Можно я с тобой?
- Ложись малыш!

Колись носили всі - зараз, тільки запеклі модники...

Мало хто не вважає привабливою моду першої половини минулого століття, яку ми спостерігаємо в кінематографі та на ретрознімках. Вона досить різко контрастує порівняно з тим, що ми бачимо у трендах сьогодення. І хоча сучасна мода набагато демократичніша і не приймає рамок, часом хочеться поринути в елегантний світ минулого, коли всі чоловіки носили головні убори, а жіночі образи підкорювали своєю вишуканістю.

Отож, найяскравіші модні атрибути минулого століття, якими сьогодні захоплюються багато хто, але носять одиниці.

Капелюшок-клош

При згадці 20-х років минулого століття у багатьох перед поглядом насамперед постають дівчата у сукнях-чохлах та капелюшках у формі дзвіночка. Цей головний убір прозвали клошем, що означає «дзвін» французькою. Цей капелюшок змушував жінок у прямому сенсі слова задирати ніс, тому що його носили, натягнувши до брів. Дівчатам доводилося під час ходьби високо піднімати голову та опускати погляд униз. Але на це ніхто не скаржився, бо така посадка голови додавала образу впевненості у собі та незалежності.

Довге намисто...[ Читати далі ]

Українська музика 1850






100%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

статистика

статистика заспокоює... ні, це я не точно висловилась - записати, систематизувати, згадати, як це все відобразити в Exel - це дійсно відволікає й, відповідно, заспокоює. Але в жодному разі не варто дивитися й аналізувати результати, бо увесь заспокійливий ефект коту під хвіст...
але я проаналізувала...
- 115 діб
- 438 тривог по Києву 
- 27287 хвилин загальна тривалість усіх тривог - це 454 години 47 хвилин або майже 19 діб
- найбільша кількість тривог за добу - 12 було 1 березня, а по 11 - 28 лютого та 9 березня
- найбільша тривалість тривоги (після 1 квітня) 211 хвилин (частину даних до 1 квітня взяла з відкритих джерел, напочатку чи то повідомлень про відбій не було, чи то я не знала, де про відбій дізнаватись), а до 1.04 - 11 березня - 4 години 9 хвилин (249 хвилин)
- найбільша тривалість тривог за добу 824 хвилини 4 березня та 810 хвилин 16 березня


Енциклопедія тупикової гілки еволюції. Смертні колибєльні.

Не буду лякати товариство вампірами, вурдалаками та іншою нечистю, бо в російській культурі є щось набагато страшніше. Тому застережу від подальшого читання матусь, які мають малих дітей. Мені й самому уперше за час написання Енциклопедії зробилося не смішно, а моторошно.

Кожна мама у кожній країні співає своїй малечі колискові. Добрі, ніжні, інколи жартівливо-лякливі. Але в жодному фольклорі ваш покірний слуга не зустрів такого підвиду колискових, як «смертні». Саме так. Інакше, як ментальним пиздецем це і не назвеш. Тут очевидний збій на хромосомному рівні.

Бай-бай да люли!
Хоть сегодня умри.
Завтра мороз,
Снесут на погост.
Мы поплачем-повоем,
В могилу зароем.
 
- співала московитка своїй дитинці.

Спи, дитя моё мило,
Будет к осени друго,
К именинам третьё,
Седни Ванюшка помрет,
Завтра похороны,
Будем Ваню хоронить,
В большой колокол звонить.
 
– наспівував Ванюші його тятя.

Не мав ані часу, ані бажання занурюватися у глибини болотного фольклору, однак з’ясував, що у фольклористів не існує остаточної версії походження такої дитячої чорнухи. Одні твердять, що в такий спосіб від дитини намагалися відігнати нечисту силу, обдуривши її. Страшніше, але переконливіше виглядає друга версія. У бідній родині зайвий рот був дуже накладний, і тому добра матуся щиро хотіла його позбутися. На цю версію опосередковано працює ось така колибєльная.

Ой, люли, люли, люли,
Ты сегодня умри,
Завтра похороны,
На погост понесём,
Пирогов напекём,
Со малиной,
Со гречневым крупам,
Будем Шуру поминать,
Себе брюхо набивать.
Бай да бай,
поскорее помирай!
Помри скорее!
Буде хоронить веселее!

Ото празднік у родітєлєй, єтіть їх! Гляди, бражкою на славу відзначали!
Не думайте лишень, що всю цю моторошну хуїтєнь маленьким москалятам співали у темні часи Івана Грозного чи Боріса Годунова. Хрен там. У тамтешніх дєрєвнях такого штибу колибєльниє фіксували до кінця ХХ століття. Існує навіть точна дата фіксації: 1997 рік, села Нікола і Лядіне Архангельської області.

І ще – увага! «Смертні колибєльні», за даними їхніх же дослідників, фіксували по всій росії – в центрі, в Сибіру, на Уралі. Усюди, крім «южних рєгіонов», тобто… крім етнічних українських земель.

Роман Онишкевич

Рождение .

  • 19.06.22, 09:58
Пеструша родила котенка ,шипит как дикий ,привыкнет со временем ,окрас у него такой интересный ,как у совенка ,так будет кличка .
Девченка . Трудней отдать ,но окрас поможет . Пока сосет мамину цицу..

Оленка2

  • 18.06.22, 17:20
Обрію ранкового сонечко торкнулося,
Лагідно і весело людям посміхнулося.
Енергетичний імпульс на землю послало,
Настрою нам гарного трішечки додало.
Квіти орхідеї у душі цвітуть,
Адже ось ефірчик сестрички ведуть.