и снова осень светлая печаль
опять пылает тополя свеча
за окнами ярка и горяча
роняя листья-слёзы ежечасно
их ветер словно голову вскружит
а после развенчает миражи
но эта удивительная жизнь 
по-прежнему отчаянно прекрасна
опять прольётся солнечный елей
на огненные свечи тополей
и в медленном теченьи этих дней 
незыблемо размеренном и плавном
мы будем свято верить и любить
теплом друг друга нежно дорожить 
очаг от стужи бережно хранить

У вікна дихають тумани,

А ти на вулицю не йди,

Там сіроока бродить панна,

До себе кличе на меди,

В поля, у сирість, у болото,

В ліси холодні, без одеж…

Як тільки вийдеш за ворота,

То там навіки пропадеш.

малюнок ШІ

З Днем карооких щиро я вітаю!
Від душі бажаю у цей день,
Щоби душа,Русланочко, співала
Веселих і бадьорих лиш пісень,
Щоб очі завжди радістю світились,
Небуло в них печалі, гірких сліз,
Щоб доля лиш удачу дарувала,
Щастя в тебе було цілий віз.
І про Даринку я не зміг забути,
Тож їй бажаю успіхів в житті,
Щоби навчання легко піддавалось,
Щоб від нещастя берегли Святі.
А Валіку звичайно побажаю,
Щоб Матір Божа поруч з ним завжди була,
Щоб від лихого і усі невдачі
Від нього далеченько відвела.

Різнобарв'ям ось листя кружляє,
Позолотою хвалиться сад,
По Землі уже жовтень крокує,
Тому днюху стрічає мій брат.
Від душі я йому побажаю,
Щоб здоров'я відмінне було,
Щоби люди завжди поважали,
І у справах йому щоб везло.
Серце чуйне Віталичок має,
Всім готовий він помогти,
Тому дуже завдячую долі,
Що в моєму житті таким є ти.
Хай невдачі тебе обминають,
Згинуть, брате, твої вороги,
Кожен день твій хай буде як свято,
Будь щасливим ти мій дорогий.

З Днем народження,Світлано,
Щиро я вітаю!!!
І у цей осінній день цей,
Таке побажаю:
Негаразди щоб Ваш дім
Завжди обминали,
Щоб удача і фортуна
Поруч крокували
Щоб від сміху лиш слізьми
Наповнювались очі,
Матір Божа берегла Вас
Зранку і до ночі.
Щоб від заздрощів вороги
Ваші повмирали,
А Ви гордо по житті
Вперед крокували
І до сотні літ красою
Хлопців чарували.
Щоб здійснилися усі,
Світланко, бажання!!!
Ось такі сьогодні линуть
Від мене вітання.

21 вересня 1452 року, народився, мабуть, один із найсуперечливіших релігійних діячів — Джироламо Савонарола. Джироламо рано пішов до монастиря, де інтенсивно зайнявся вивченням праць ранньохристиянських святих отців. Від природи обдарований поет і письменник, молодий Савонарола написав низку праць, у яких закликав церкву до нестяжання, а парафіян — до побожного життя. Він неодноразово писав про те, що багатство — зовсім не Божий дар, а важкий хрест, адже воно піддає людину численним спокусам і випробуванням. І найвірніший шлях до спасіння для багатія — роздати свої статки бідним, а життя проводити в пості та молитві. Коли Савонаролу направили до Флоренції, він почав проповідувати. У своїх проповідях закликав вести праведний спосіб життя, постити, молитися та займатися благодійністю. Спочатку мало хто до нього прислухався, з нього навіть насміхалися, але Джироламо виявився надзвичайно талановитим оратором. Попри свою вкрай непривабливу зовнішність, він мав неймовірну харизму. Його проповіді були настільки пристрасними й переконливими, що невдовзі в нього з'явилося чимало прихильників, зокрема й серед багатих та знатних людей. Невдовзі отця Джироламо умовили стати правителем Флоренції. Ось тут усе й почалося. Савонарола отримав реальну владу й сповна використав її для побудови в довіреному йому місті «Царства Божого». Першими з Флоренції вигнали співаків, танцюристів, музикантів та інших жонглерів-фокусників, адже все це, мовляв, від лукавого. Услід за ними вирушили міняйли та лихварі. Далі в будинках заможних, а згодом і не дуже заможних флорентійців почали проводити обшуки. Під час них вилучали, а потім прилюдно спалювали музичні інструменти, світські книги, картини, запідозрені бодай у натяку на фривольність, а також розкішний одяг, парфуми, косметику та інші речі, які, на думку флорентійських вартових, несли спокусу й розбещували людей. Адже для побудови Царства Божого в окремо взятому місті всі його громадяни повинні стати якщо не святими, то принаймні праведниками.<br Отже, жодної показної розкоші в одязі — усе скромненьке, сіреньке, а ще краще — взагалі волосяниця. У вас гарний настрій, душа просить музики? Співайте псалми — і вас попустить. Жодних надмірностей у їжі, адже обжерливість — тяжкий гріх, та й знову ж таки спокуса. Хліба й овочів цілком достатньо для підтримання життя, а більшого й не потрібно. Не рум'яна та білила прикрашають жінку, а скромність, цнотливість і страх Божий. І так далі, і тому подібне. Чимало заможних флорентійців швидко збагнули, до чого призведе політика нового правителя, плюнули на все й роз'їхалися хто куди. Але багато хто й повірив Савонаролі, адже той обіцяв своїм слухняним чадам спасіння, а неслухняним — геєну вогненну.
Ще донедавна квітуча Флоренція почала занепадати. Будь-яке місто живе за рахунок податків. Кожен сплачує потроху, але регулярно, і в результаті міська скарбниця ніколи не порожніє. Але хто тепер сплачуватиме податки у Флоренції? Актори й танцюристи? Так їх уже немає. Лихварі та міняйли? Теж немає. Ювеліри, модельєри, кухарі, кондитери, парфумери, косметологи та цирульники? Але ті, хто не виїхав, животіють у злиднях. Адже їм фактично заборонено займатися своїм ремеслом. А з пекарів та кухарів багато не візьмеш. Купці — від них завжди надходила основна частина міського бюджету. Але чим торгувати? Волосяницями? Дай Боже наторгувати стільки, щоб із голоду не померти. Які вже тут податки!
Папа Римський, яким на той час був Олександр VI, у дівоцтві Родріго Борджіа, прославився тим, що дотримувався ну дуже вільних звичаїв у питаннях сексу. І це ще м'яко сказано. Німецька порнографія порівняно з тим, що відбувалося в папському палаці, — це дитячий кіножурнал «Єралаш». Папа зрозумів: якщо не зупинити несамовитого Савонаролу, то слідом за Флоренцією можуть занепасти й інші міста. Як не крути, а економіка завжди диктує свої правила. Річ у тім, що формально Савонарола ані на йоту не відступав від Святого Письма, але тлумачив його надто буквально.
Папа наказав отцю Джироламо припинити проповіді, але той розпалився ще дужче. Папа послав загін для арешту Савонароли, проте мешканці Флоренції вигнали його. Тоді Папа видав персональну буллу, якою заборонив отцю Джироламо проповідувати. Але той проігнорував буллу й продовжив свої проповіді. Запахло бунтом і невизначеністю. Праці Савонароли почали перекладати іншими мовами — німецькою, французькою і навіть турецькою (!). «Флорентійська єресь» почала поширюватися всією Італією. Папа злякався не на жарт. Чи то він сам вигадав, чи хтось підказав, але Папа викликав Савонаролу до Ватикану «просто поговорити» і заодно запропонував йому сан кардинала. Джироламо, побачивши, що коїться в папському палаці, утік до Флоренції й почав викривати в гріхах самого Папу. Це була його помилка. Адже, за католицькими канонами: Папа безгрішний. Папа ніколи не помиляється. Папа завжди чинить правильно, оскільки ним керує сам Господь. Бунт проти Папи — це бунт проти Бога, а це вже серйозно. Чергова комісія, Надіслана Папою, заарештувала Савонаролу. Флорентійці промовчали. Вони просто втомилися. Царства Божого не вийшло, і стало зрозуміло, що вже й не вийде. То заради чого всі ці муки? Савонаролу кинули до в'язниці, піддали тортурам, а потім спалили. Щоправда, кажуть, що перед спаленням його задушили, а вже потім палили мертвого. Наступний Папа виправдав Савонаролу, але суперечки навколо його літературної спадщини та його ідей щодо облаштування світу не вщухають і досі.