хочу сюди!
-
-
38 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 35-45 років
Пошук
Стрічка заміток за місяць
Про любов і тривогу...
- 29.05.26, 06:30
Вночі, коли я влягаюсь спати і вимикаю світло, одразу приходить мій котик, що вже давно спав в інший кімнаті
Приходить, торкає лапкою моє плече, я відгортаю ковдру, котик вирощується у мене в животі, кладе голову мені в долоню і починає торохтіти
1
Дев'ять правил людини, яка знає собі ціну
- 28.05.26, 23:23
Ми часто витрачаємо життя на те, щоб заслужити чиюсь любов, увагу або схвалення. Намагаємося бути зручними, прибігаємо за першим покликом, виправдовуємо тих, хто нас ігнорує, і шукаємо причини в собі, коли до нас ставляться зневажливо. Але повага до себе починається там, де закінчується сліпе терпіння. Людина, яка знає собі ціну, не влаштовує скандалів — вона просто тихо й назавжди змінює правила гри.
Давайте розберемо ці життєві істини по поличках, глибоко й без прикрас, щоб кожен пункт відгукнувся в серці.
2
Випадкові провідники
- 28.05.26, 17:37
Іноді життя дуже дивно складає маршрути людей.
Минулого року в наше відділення прийшов один чоловік на імя L. Я добре пам’ятаю той дощовий день, оскільки першою зустріла його і відчинила двері його кімнати. Він ще ходив сам, усміхався. Звик до нас якось швидко і дуже органічно вписався у наш «дім». Хвороба вже була помітна у скутих рухах, у цій особливій негнучкості тіла, яка поступово забирає свободу рухатися легко. Але в ньому все одно відчувалася якась така жива енергія.
Ми провели поруч майже рік.
І треба ж було так скластися обставинам, що саме сьогодні, серед усіх колег, саме я опинилася біля дверей у ту хвилину, коли ритуальна служба вивозила його тіло. Саме я відкривала двері у відділення. І потім двері назовні. Ніби випадково стала людиною, яка проводжає його останнім маршрутом.
Кілька днів тому мені наснився сон. У ньому L. дуже швидко їхав на велосипеді. І це було настільки дивно, бо я знала його вже зовсім іншим. Повільним, скутим хворобою, обмеженим у рухах.
Щоб якось підтримати, я розповіла про велосипед його рідним, які з релігійних і особистих переконань залишалися поруч з ним цілодобово (щоб він не йшов із цього світу на самоті). І вони здивовано сказали: «Ти не уявляєш, наскільки велосипед - це був він. Він усе життя жив велоспортом». А я ж цього не знала.
Поки пишу, згадала ще один момент, який дуже врізався мені в пам’ять.
Протягом цього року L. важко захворів на пневмонію. Тоді здавалося, що він от-от вислизне кудись за межу, і ми всі разом буквально витягували його назад. І він таки повернувся.
Я пам’ятаю один день у його кімнаті. Приглушене світло, музичний центр, тихі псалми впереміш із класичною музикою. І L., який лежить у ліжку і плаче.
Так гірко й беззахисно, як іноді плачуть діти, коли їм по-справжньому страшно. Сльози текли по щоках, він схлипував, а я стояла поруч і раптом дуже гостро відчула одну річ: людина боїться йти. Просто не хоче прощатися зі своїм життям.
І тоді я вперше помітила дивну закономірність. Ті мешканці, які в хворобі так відчайдушно плакали, ніби трималися за життя обома руками, тоді не йшли. Вони одужували. Наче всередині ще залишалося сильне й живе: «ще не зараз».
Так сталося і з ним.
А цього разу все було зовсім інакше. В ньому вже не відчувалося боротьби. Він майже весь час спав. Був дуже спокійний. Наче людина, яка нарешті відпустила кермо свого велосипеда і перестала поспішати.
І от після таких моментів важко повністю вірити у фразу, що в нашій роботі не можна внутрішньо прив’язуватись до людей. Бо іноді між людьми все одно виникає якийсь дивний людський контакт. Не спеціально. Не через довгі розмови. Просто щось невидиме раптом складається між двома людьми.
І тоді одного дня ти розумієш, що випадково став не лише свідком чийогось життя, а й людиною, яка відкрила йому двері в останню дорогу.
Спочивай з миром L.
9
Життя стало насиченішим
- 28.05.26, 17:12
Хоч я й домосід, життя стало насиченішим. По-перше, почав робити зарядку та психологічні вправи для розслаблення. По-друге, закрапування очей очними краплями (зволожування). По-третє, розбираю думки (психолог сказав, що так треба). По-четверте, прання (ручне) і прибирання. По-п'яте, робота, зйомки для блогів і обробка контенту. А ще... ведення щоденника успіхів. Написання самвидаву. Тож виходить, що життя стало насиченішим, ніж було рік тому. Іноді, звичайно, стомлюєшся від суєти, але загалом, чим менше вільного часу, тим менше нудьги.
6
Паноптикум
- 28.05.26, 12:43
Когда то на Мете я писала об управляемом хаосе некими вышестоящими над правительственными структурами.
Информация была от первых рук для моей родственницы.
Это не было предупреждением, это было сообщение.
Тогда не было ещё ковида, ни современных войн.
И снова сообщение.
Паноптикум.
Где малая часть здоровая, сильная, умная и долгоживущая(120-140 лет) наблюдает за большей частью больных, страдающих, примитивных, мало живущих ( 35-40) .
Первая группа - с белой кожей, с прекрасным образованием в экологически чистых территориях.
Другая - вакцинированные метисы с искусственной пищей и в загрязнённых регионах. И ...не знающих, что они второй сорт человечества.
Это очень очень кратко.
Комменты выключаю, ибо нет времени отвечать.
Информация была от первых рук для моей родственницы.
Это не было предупреждением, это было сообщение.
Тогда не было ещё ковида, ни современных войн.
И снова сообщение.
Паноптикум.
Где малая часть здоровая, сильная, умная и долгоживущая(120-140 лет) наблюдает за большей частью больных, страдающих, примитивных, мало живущих ( 35-40) .
Первая группа - с белой кожей, с прекрасным образованием в экологически чистых территориях.
Другая - вакцинированные метисы с искусственной пищей и в загрязнённых регионах. И ...не знающих, что они второй сорт человечества.
Это очень очень кратко.
Комменты выключаю, ибо нет времени отвечать.
3
Інші
- 27.05.26, 21:12
https://uaserials.my/2633-inshi.html
Грейс разом з дітьми переїжджає в затишну місцину в Англії, де вона чекає свого чоловіка, який служить на фронті. Йде Друга світова війна, весь світ переживає тяжкі часи. Грейс довелося багато натерпітися, і все через хворобу у дітей, які страждають від непереносимості денного світла. Це робить їх життя нестерпним, тому доводиться постійно сидіти вдома і сподівається на краще. Незабаром вони перетворюються в справжніх затворників, повністю відрізавши себе від зовнішнього світу, відчуваючи себе «іншими»...
2
Трохи про квантову механіку...
- 27.05.26, 18:55
Уявіть, що ви тримаєте в руках піщинку та розумієте, що її поведінка може пояснити походження зірок, чорних дір і навіть самого часу.
Квантова механіка, наука про неймовірно малі речі, перевернула наше уявлення про Всесвіт з ніг на голову.
Хоча він керує атомами та субатомними частинками, його вплив поширюється аж до космічного масштабу, кидаючи виклик уявленню про реальність.
[ Читати далі ]
2
