[ Читати і дивитись далі ]

  Магазин со странной вывеской внутри оказался самым обычным. Полки вдоль стены были заставлены разными продуктами. Справа был небольшой отдел товаров повседневного спроса. А за прилавком с морозильными камерами стояла женщина продавец с самой обычной внешностью и с любопытством смотрела на новых посетителей.

  Окинув взглядом магазинчик, друзья замерли от удивления – у окна стоял точно такой же стол, как и в том кафе, что в большом городе.

– Эн, смотри, тебе не кажется, что этот стол может нас перенести в наш привычный мир? Он точная копия стола, который нас забросил сюда.

  Друзья взяли по чашечке кофе, деньги за который продавец не взяла, сказав, что для них  всё пока бесплатно, и уселись за столом. Однако ничего не происходило, хотя время шло.

– Ребята, вы зря надеетесь на чудо. Я понимаю вас, но стол выключен, и отсюда вы можете уйти только через дверь.

– Так включите его нам. Мне нужно связаться с мамой, а здесь у вас мобильная связь не работает. Поймите, мне очень нужно.

– Ну, со столом я сделать ничего не смогу. Не в моей это компетенции. А с мамой ты сможешь связаться по скайпу. В каждом доме работает Интернет. Разве вы не пробовали включать компьютер?

  Рианна не стала отвечать на вопрос и побежала прочь из магазина. А за ней, еле успевая, бежал Энтони. И уже через несколько минут они сидели за столом, на котором стоял монитор компьютера. Ещё секунд тридцать и на экране высветилась надпись «введите пароль»…

Елена Подгорная

— Пане Президенте, вже минув рік, як Вас було обрано на цю посаду. За цей час Вас багато критикували — як усередині країни, так, наприклад, і з боку Європейського Союзу. Що Ви можете сказати їм у відповідь?

— Перепрошую, але віднедавна я не Президент, а Гетьман. Мене обрав український народ цілком демократичним шляхом. Вільне волевиявлення показало, що люди хочуть змін. Більшість людей хотіла бачити нову державну політику. Мене може дехто критикувати за певні рішення, однак ніхто не заперечить, що жити стало веселіше. Щодо шанованих мною європейських колег можу сказати коротко: це не їхня справа. Український народ як суверенний суб’єкт політичної дії сам вирішує, що та як йому робити. Але загалом ми читаємо всі ці поради. Хай не думають...

— Зокрема, Вас критикують за те, що Ви застосували вибіркові репресії щодо колишніх керівників держави.

— Попередній глава держави зараз живе на селі, а саме на фермі. Думаю, це піде йому на користь. Там свіже повітря, чисті продукти. Раціон не дуже різноманітний, зате корисний для здоров’я. Мінімалізм та аскетизм зараз у моді. Рішення про зміну його статусу було прийнято не мною, а високоповажним незалежним Судом. Причому саме присяжні визначили, що мій попередник — козел. А козлу місце на фермі. У кращому випадку. Власне, можете пройтися оновленим Хрещатиком і попитати в людей — більшість погодиться з цим вердиктом.

— Але це ж суперечить здоровому ґлузду! До того ж, судове провадження вів суддя, відомий своїми сумнівними резонансними рішеннями за часів Ваших попередників. Тому майже очевидно, що Ви так само здійснювали тиск на суд.

— Ваші слова ще більше підкріплюють мою точку зору. Оскільки попередні керівники так довіряли людині, що давали їй можливість розглядати дуже важливі судові справи, то тепер вони не мають жодного морального права не довіряти цьому судді. До того ж, Ви не можете заперечити, що прийняти таке рішення може тільки людина дуже смілива...

— Або божевільна. Чи під тиском...

— Ви не маєте жодних доказів мого втручання в розгляд справи. Це все брехня й наклеп недоброзичливців. Якщо так кажете — спочатку доведіть. Гарантую Вам, що таких доказів не існує й існувати не може. Також варто зауважити, що згідно з Головним Законом (тепер у нас один єдиний кодекс, а тому немає плутанини) під час слідчого провадження та судового розгляду має превалювати дух, а не буква закону. Це має бути новим суттєвим кроком на шляху до повної гуманізації правосуддя.

— Хм, я зрозумів. Дозвольте Вас також спитати, чому за останній рік було перейменовано майже всі державні посади та установи? Невже від того, що Верховна Рада тепер називається Зборами, змінилася якість її роботи?

— Треба докорінно міняти політичну систему в Україні. І з чогось потрібно починати. Погодьтеся, що перейменувати установу — найлегше. Тому ми почали з цих простих та ефектних кроків. Скоро на нас очікують перевибори за новою прогресивною системою, якої ще не було ніде у світі. Нехай новий орган представницької влади навіть за своєю назвою не буде асоціюватися зі старим корупційним та імпотентним псевдопарламентом. До речі, всі ці зміни вносять різноманіття та радість у життя людей. Як і щовечірня святкова ілюмінація в центрах міст. Я вже казав, що жити стало веселіше, цікавіше. Принаймні, для мене.

— Щодо зовнішньої політики... Ваші дії йдуть у розріз із вимогами до вступу України до ЄС. Що Ви на це скажете?

— Якщо їм сильно треба, візьмуть і так. Ми не будемо набиватися, в нас тепер є свій газ.

— А як же загроза з боку Росії?

— Їм зараз не до нас. У них вирішується китайське питання. Поки вони його вирішать, у нас буде доволі міцне Військо. А загалом я дуже люблю Росію й росіян — от прямо задушив би в обіймах.

— Хотілось би торкнутися економічної політики Вашої команди. Зокрема, Генерального Підскарбія. Раптово всі валютні рахунки було переведено на гривні, а валюту було вилучено державою й покладено на окремі державні рахунки. По-перше, ці дії дестабілізували ситуацію на фінансовому ринку та загалом у країні. По-друге, хто контролює валютні кошти?..

— Я контролюю. Так що можете не хвилюватися за них.

— Залежність від однієї людини може призвести до зловживань і корупції...

— Гірше, ніж було, просто бути не може. До того ж, якщо я буду багато розкрадати, а народу нічого не дістанеться, то він наступного разу може обрати якогось ніби-то більш перспективного кандидата, а насправді падлюку, яка розвалить країну дощенту. Я цього допустити не маю права. Тому а пріорі не зможу багато красти. Я знаю міру. Повірте, нам багато не треба.

— Такі валютні пертурбації викликали хвилю протестів серед громадськості.

— Нехай собі мітингують, вони мають право. Але це їм нічого не дасть.

— Навіщо було зроблено цей крок — націоналізацію валюти?

— Нам потрібно багато чого купити за кордоном. Нове устаткування, технології. В нас розвалена вся наука та промисловість, окрім деяких галузей.

— Але як тоді якесь приватне підприємство може придбати за валюту нові станки, якщо валюти в неї немає?

— Ми можемо купити для них, якщо вони доведуть таку необхідність.

— А не занадто багато контролю й ручного управління?

— А раніше було менше?

— На мою думку, менше.

— Це Ваша суб’єктивна думка. Можете залишатися при ній, у нас вільна країна.

— Як Ви будете контролювати надходження всієї валюти до Скарбниці? Чи не будуть гроші осідати в офшорах?

— Для цього в нас є незалежна Система Судів. Зараз на розгляді... (Дивиться на екран.) ... 13427 економічних справ за статтею "в особливо крупних розмірах".

— А якщо власники великих підприємств виїдуть за кордон?

— Не виїдуть. Принаймні, нікому ще... Ніхто ще не виїхав. Мабуть, тому, що в нас так добре жити.

— Як себе почуває середній бізнес?

— Не знаю, особливо не жаліються. Значить, добре. Ми їм трохи зменшили податки, а вони за це нас не критикують. Деякі все одно критикували, але вони вже перейшли в категорію малого бізнесу. Тепер їх не так чути.

— На завершення — які Ваші подальші плани? Маю підозру, що їх у Вас багато.

— Насамперед треба повечеряти, я зголоднів. Потім треба буде створити Новий Курінь Внутрішньої Безпеки, а старий КВБ перейменувати на Старий. У кожного будуть свої повноваження. Їхні старі навички, сформовані протягом останніх п’яти десятиліть, можна вжити з користю для суспільства. Натомість НКВБ буде перейматися безпекою більшості населення нашої чудової квітучої країни. Дякую, мені пора.