хочу сюди!
 

Вікторія

47 років, лев, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Жизнь вечная.

  • 02.01.22, 18:12


В Библии написано: Ибо знаем, что, когда земной наш дом, эта хижина, разрушится, мы имеем от Бога жилище на небесах, дом нерукотворенный, вечный. Оттого мы и воздыхаем, желая облечься в небесное наше жилище; только бы нам и одетым не оказаться нагими. Ибо мы, находясь в этой хижине, воздыхаем под бременем, потому что не хотим совлечься, но облечься, чтобы смертное поглощено было жизнью. 

(2 Коринфянам 5:1)

2021 був багатий на наукові відкриття...

2021 був багатий на наукові відкриття та технічні винаходи. Деякі з них вже почали змінювати наше життя, інші можуть вплинути на нього вже зовсім скоро.Отож, до Вашої уваги найяскравіші та найбільш значущі дослідження у різних галузях.

Новий вид жаб, названий на честь рок-групи    [ Читати далі ]

Вік живи, вік навчайся...

Вік живи, вік навчайся, а все одно мало буде – так звучить менш грубо, ніж у загальноприйнятому варіанті. Але це правда в будь-якому разі, адже недарма ж ще літературний Шерлок Холмс казав, що наша пам’ять і розум як горище з мотлохом. І чим більше він забитий, тим важче ним користуватися, тому знання потрібно запасати з розумом. Або ж можна чинити як ми, дивитися всякі цікаві добірки див, і захоплюватися побаченим!

Автомобілі розвантажують із корабля, який доставив їх із Японії    [ Читати далі ]

Олег Володарський: Любов Кіник — любляча українська берегиня

«Матері»

В хаті сонячний промінь косо
На долівку ляга з вікна…
Твої чорні шовкові коси
Припорошила вже сивина.

Легкі зморшки обличчя вкрили —
Наче праці тяжкої слід…
Але в кожному русі — сила.
В очах юності видно слід.

Я таку тебе завжди бачу,
Образ в серці такий несу —
Материнську любов гарячу
І твоєї душі красу.

Я хотів би, як ти, прожити,
Щоб не тліть, а завжди горіть,
Щоб уміти, як ти, любити,
Ненавидіть, як ти, уміть.

Василь Симоненко

Любов Кіник, педагог

Іменем твоїм живу, рідна моя земле. Святим ім’ям твоїм засинаю і прокидаюся, мріючи, аби ти відродила свою споконвічну велич і знову стала сильною, квітучою, щасливою. Ім’ям твоїм, для мого серця і ще сотен тисяч СПРАВЖНІХ звертаюся у молитві до Господа і прошу миру нашій українській Нації.

Святим ім’ям твоїм пишаюся, але замовкаю, коли високо в небі кричить сміливий та вільний сокіл, вселяючи надію в мою душу. Ім’ям твоїм уповаю, коли бачу зовсім ще маленьких українців, котрі своїм беззастережним усвідомленням українства наповнюють ніжністю моє серце. Ім’ям твоїм захоплююсь, тихо звертаючись до Господа у вранішній та вечірній молитві. Ім’я твоє бринить в моїй непокірній душі, котра стане на коліна лише перед Богом і Україною.

Катерининська церква дзвеніла величною тишею. Я присів біля святої Катерини та посміхнувся сонячному промінчику, що ніби оживляв образи святих на церковних іконах. Цей день був сповнений спілкуванням зі священиками та капеланами моєї рідної церкви.

Та не тільки глибиною душ та силою духу священиків та капеланів запам’ятався мені той день. Героїня цієї «Сповіді» дала свою згоду, а її чоловік, Роман Кіник, дав своє благословення на зйомки й уперше за майже чотирирічну історію цього проекту я знімав програму з дружиною священика, з Любов’ю Кіник.

Жінка, мати, дружина, українка, педагог з дивовижно красивою душею, в якій так багато любові. Мудра та любляча українська берегиня. Наша сила і наша слабкість у величному слові МАМА. У буденній метушні ми часто забуваємо про це слово, це відчуття. Руйнуємо кувалдами твердиню звершень, а душею знаємо та розуміємо — без величного слова Мама усі ми сироти.

Мама. У кожного своя мить для цих слів. Своє звершення. Своя майбутність. І крізь призму свого усвідомлення ми кристалізуємо це поняття як Неня, Берегиня, Батьківщина. Україна. Мама… Ніжно і ласкаво. Слів можна сказати багато, та головне те, як відчуває себе душа, доторкаючись до цього дива творіння. І що в цю мить в тебе на серці.

Тоді… чотири роки тому, на красивій площі Львова під похмурим дощовим небом моя українська душа, ніби почувши це, почала молитися. Посеред великого і красивого міста. Молитися і плакати, ніби свічка, що палає під іконами. І не важливо, і не складно потім чути будь-який акомпанемент під звуки цього дощу. Найважливіше — знати, запам’ятати святість цього розуміння. Ми — як символ сильної та величної Матері-України. Ми — як відображення кожного з нас. Ми — ті, хто так свято і безумовно любить свою рідну землю.

Я не буду говорити саме про неї. Проте переконаний, що якби вона почула те, про що я пишу, вона, як українка, матір та дружина зрозуміла б мене, відчула душею те, що я хочу сказати. Душею, котра вінчана Богом зі священиком нашої Української Церкви. Душею, для якої Україна — набагато більше ніж просто навколишній простір. Душею, для якої Бог і Україна — базові постулати буття.

Вона мовчить про це, не говорить в голос. Але любить та вірує. І лише в молитві, наодинці з Господом, всім серцем молить Всевишнього про щастя для наших дітей і мир для нашої країни.

Головне в цій «Сповіді» зовсім не запитання та відповіді. За цією розмовою стоїть набагато більше. Головне те світло та тепло, котре відчуваєш поруч з цією людиною, цією душею. Українською душею. Я чув душу нашої рідної країни.

Саме в пошуках цього відчуття я щоразу збираюся в нову мандрівку, знімаю все нові та нові «Сповіді» з нашою неймовірною Нацією. Це моя молитва за майбутнє нашої країни. Коли МИ — це більше ніж усе, що ти маєш. Що мав. І що матимеш.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Героїня програми  Любов Кіник, педагог

Мирне життя Москви з Україною в 1991 – 2013 роках

  • 02.01.22, 15:46
Агресія Москви проти України в 1991 – 2013 роках Росія – агресор Побутує думка, що колись закінчиться московсько-українська війна, і Росія знов стане «справжньою» дружньо налаштованою до України державою. Та справжнім московство є саме зараз, у момент розв’язаної військової агресії проти України. Москва завжди прагнула підкорити українців. Якщо в часи поневолення України Російською імперією та СССР ворожість проявлялася у знищені окремих осіб та груп, що прагнули української самостійності, то після здобуття незалежності агресивні дії Москви були спрямовані і проти нашої держави та суспільства. Перше бойове зіткнення Офіційно державна незалежність України була проголошена 24 серпня 1991 року, після провалу путчу ГКЧП, що прагнув зберегти «единую-неделимую» СССР. Український народ майже одностайно підтримав Акт проголошення незалежності України на референдумі 1 грудня того ж року. Одними з перших кроків нової держави, було створення власних збройних сил. Москва блискавично стала на заваді цим прагненням. Протистояння розгорнулося довкола Криму та Чорноморського флоту (ЧФ). Україна вважала півострів і розташований в його портах флот своїм, Москва мала діаметрально протилежну точку зору. У січні 1992 року влада України зобов’язала командування Чорноморського флоту присягнути на вірність українському народу. Офіцери, що усвідомлювали себе українцями, радо виконали цю вимогу. Решта морського офіцерства зачаїлася, і стала вичікувати вирішення питання приналежності ЧФ на вищому державному рівні. Протягом року президенти України та Росії уклали три угоди про розподіл флоту, які не мали жодних практичних наслідків. В той час, серед офіцерства ЧФ зростало напруження. Вище командування флоту, що складалося переважно із промосковські налаштованих офіцерів, розпочали неоголошене переслідування всіх моряків, що присягнули на вірність Україні. Московство діяло за звичною схемою: українців присипляли байками про братерські народи, і намагалися задушити у ведмежих обіймах, тишком-нишком устромляючи ніж у спину. "Ну, мы же с тобой братья!" Президент України Кравчук не зробив жодних практичних кроків, аби допомогти українським офіцерам. За цих умов вони змушені були діяти керуючись власним сумлінням. 21 липня 1992 року командир сторожового корабля СКР-112 капітан-лейтенант Сергій Настенко віддав наказ екіпажу залишити кримську базу та взяти курс на Одесу. Командування Чорноморського флоту розцінило цей вчинок як зраду, і віддало наказ захопити або потопити корабель, що означало початок бойових дій проти команди українського судна. Виконуючи наказ начальника штабу ЧФ віце-адмірала Гурінова, начальник штабу дивізіону капітан 3-го рангу Тушев відкрив вогонь по СКР-112 з 30-мм автоматичної гармати АКА-230 малого десантного корабля МДК-184. Було випущено 4 черги з відстані двох кабельтових, щоправда не по українському кораблю, а у простір прямо перед ним. Московське командування флоту вислало на перехоплення СКР-112 протичовновий літак-амфібію Бе-12, але він швидко повернувся назад, оскільки проти нього з аеродрому Бельбек злетів український винищувач. Командир московського корабля МДК-184 отримав наказ протаранити непокірний український корабель. Але завдяки вдалим маневрам СКР-112, цей наказ москвинам виконати не вдалося. Затримати український корабель намагалися також фрегат «Разітєльний» та ракетний човен РК-260. Їх спроби зупинити чи протаранити СКР-112 також були марними. На допомогу українському кораблю з Одеси прибуло два прикордонні кораблі та літак винищувач СУ-27, і СКР-112 з тріумфом увійшов в одеську гавань. "Разітєльний" переслідує СКР-112 Цей епізод був першим бойовим зіткненням молодої української держави з московським імперіалізмом. Масандрівські угоди Протиріччя між Україною та Москвою не обмежувалися Кримом та Чорноморським флотом. Важливим питанням був український ядерний арсенал, що за кількістю озброєння поступався лише США та РФ. Кремль вимагав віддати йому всю ядерну зброю, українська влада утримувалася від остаточного рішення цього питання. У вересні 1993 року, в Масандрі, відбулися чергові переговори України та РФ по ЧФ та ядерному озброєнню. На цих переговорах Москва вперше застосувала газовий шантаж: в якості аргументу московської сторони наводилися газові борги України. Переговори проходили на рівні президентів та прем’єр-міністрів. Леонід Кравчук належав до комуністичної номенклатури, що фактично являла собою в Україні часів СССР, колоніальну московську адміністрацію. Після краху ГКЧП Кравчук швидко перефарбувався з високопосадового комуністичного функціонера на «борця» за незалежність України. Його патякання і зараз насичені патріотичним пафосом, але справи свідчать про інше. Усі реальні дії Кравчука були спрямовані проти України та її народу. Один перелік цих «заслуг» чого вартий: знищення торгового, риболовецького та військового флотів України, гіперінфляція, що спричинила масове зубожіння громадян України, афери з «Бласко», гальмування усіх реформ, закладання основ олігархічної держави, повна відмова від ядерної зброї, та багато іншого. Одним з таких «досягнень» вірного ленінця були переговорив Масандрі. Кравчук погодився поділити флот 50/50, та ще й продати Росії за газові борги всю українську частину ЧФ разом з усією інфраструктурою. Уся ядерна зброя України передавалася на утилізацію Москві. Деталізація домовленостей покладалася на нові угоди і домовленості. Масандрівська угода Кравчука, була сприйнята українським суспільством як капітуляція перед Москвою. Це спровокувало політичну кризу і дострокові президентські вибори, які Кравчук програв іншому учаснику переговорів у Масандрі – прем’єр-міністру України Леоніду Кучмі. Президент Кучма Саме він розділив Чорноморський флот з Росією та залишив Україну без ядерної зброї. Угода підписана Кучмою та Єльциним 9 червня 1995 року, передбачала, що Україна отримує 18,3% кораблів ЧФ, решта, разом з військовою базою в Севастополі, належить Росії. Влітку 1996 року Верховна Рада України прийняла Конституцію, згідно якої, на території держави не могло бути жодних іноземних військових баз. Перебування Чорноморського флоту РФ в Севастополі ставало не законним. Лишилося не вирішеним і питання державних кордонів. Москва намагалася обмежити договір про державні кордони розпливчастим формулюванням про повагу територіальної цілісності. Україна наполягала на спільній відмові від будь-яких територіальних претензій. Україна та РФ, уклали договір про дружбу, де визнавали непорушність кордонів згідно статуту ООН. Заради цього Кучма погодився на збереження московської бази ВМФ РФ в Севастополі на найближчі 20 років. 28 травня 1997 року в Києві голови урядів РФ та України підписали пакет документів про розподіл і базування Чорноморського флоту. Україні перейшли 18% кораблів Чорноморського флоту СССР, а також військово-морські бази у Ізмаїлі, Одесі, Очакові, Керчі, Донузлаві і Балаклаві і ще 10 баз морської авіації. Натомість Росія отримала право розміщувати свій флот в Севастополі до 2017 року, утримувати на території України не більше 338 кораблів і суден та 25 тисяч військовослужбовців. Кремль чітко вимагав від України виконання пунктів стосовно московських військових баз, але повністю знехтував непорушністю кордонів в 2014 році, використавши для цього ті самі військові бази. Так, завдяки зусиллям Леоніда Кучми, на територію України потрапив Троянський кінь московського імперіалізму. Після обрання на другий президентський термін Кучма спробував збільшити свої владні повноваження, і взяти курс на Європу. Москва швидко влаштувала політичну кризу в Україні, внаслідок якої наглядачем до Президента України був призначений Віктор Медведчук, відомий своїми промосковськими поглядами. Приводом до цього став «касетний скандал», що викривав причетність Кучми до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Майор охорони Президента України Мельниченко сильно ризикуючи записував розмови в кабінеті Кучми. Для чого він це робив, і хто прикривав його втечу з України, він не зміг переконливо пояснити. Плівки з записами оприлюднив Олександр Мороз – лідер Соціалістичної партії, що виникла після заборони комуністичної партії в Україні, і складалася із запеклих сталіністів. Трохи пізніше Мороз проявив себе як послідовний прихильник конституційної реформи Віктора Медведчука, та вірний союзник промосковської партії Регіонів. Завдяки зусиллям Мороза, Мельниченка, та ще деяких промосковських політиків, Кучма мало не позбавився президентського крісла, та отримав головою своєї адміністрації Віктора Медведчука – майбутнього кума незмінного правителя Росії Путіна. Тузла Попри це, Кучма не відмовився від європейського напрямку зовнішньої політики. Як і від московського. Він оголосив, що зовнішня політика буде багатовекторною. Москва поквапилася нагадати, що вектор української політики може бути тільки одним – московським. Інструментом тиску стало зазіхання на територіальну цілісність України. Кучма на острові Тузла В Керченській протоці існує невеличкий острів Тузла, який внаслідок течій постійно змінює контур своїх берегів. До 1925 року він був частиною коси, що заходила в протоку з боку Краснодарського краю. Тогорічний шторм зробив з півострова острів, який був переданий урядом СССР разом з Кримом до складу УССР. До 29 вересня 2003 року, цей невеличкий острів нікого особливо не цікавив. Аж раптом Москва заходилася укріплювати свою берегову лінію. Щодня в Керченську протоку висипалися тисячі тон ґрунту, чим відновлювалася розмита в 1925 році коса, зі швидкістю 150 – 200 метрів на добу. Земляні роботи проводилися під прикриттям армії Росії. Москва намагалася зробити Тузлу півостровом Краснодарського краю. Метою було взяття під контроль Керченської протоки, оскільки єдиний глибоководний шлях з Азовського моря в Чорне проходив між Тузлою і Кримом, і повністю належав Україні. Кучма швидко оцінив небезпеку, наказав розташувати на Тузлі прикордонну заставу, спецназ та зводити укріплення. Було підготоване звернення до ООН, НАТО і країн-гарантів Будапештського меморандуму. Москва зупинила будівництво дамби в 102 метрах від острову Тузла, в обмін на договір від 25.12.2003 за яким жоден військовий корабель не міг проминути Керченську протоку без згоди Москви. Кремль мав на увазі насамперед кораблі НАТО. Таким чином блокувалися навіть спроби співпраці з незалежними від Москви потенційними союзниками України. Газова війна Через рік завершився термін президентських повноважень Кучми, і новим Президентом України став небажаний для Кремля Віктор Ющенко. Аби протидіяти йому Москва влаштувала проти нього справжню інформаційну війну. Хоча бойові дії велися не тільки в інформаційному просторі. Кандидат у Президенти України Ющенко був отруєний, вижив і серйозно лікувався. Сліди отруєння помітні досі навіть людині далекій від медицини. 1 січня 2006 року РФ різко знизила тиск в газотранспортній системі (ГТС) України. Після переговорів Україна змушена була платити Москві за газ 230 доларів за тисячу кубометрів, і 44 долари – за туркменський газ. Середня ціна за газ, що надходив з території Росії, таким чином, складала 95 доларів за 1 тис. кубічних метрів. До цього ціна була 50 доларів за московський, і 25 – за туркменський газ. Але Кремлю цього видавалося замало. Невдовзі прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, підписала з Путіним меморандум, за яким Україна купувала московський газ по 235 доларів з тисячу кубів. У внутрішній політиці Тимошенко зайнялася прямим саботажем і блокуванням спроб Ющенка здійснити обіцяні народу реформи в Україні. Наприкінці 2008 року, Москва почала вимагати від НАК «Нафтогаз» погашення боргу в 2,4 млрд. доларів. Насправді боржником була фірма прокладка «РосУкрЕнерго», одна половина якої була власністю московського «Газпрому», інша половина належала олігарху Д. Фірташу та І. Фурсіну. 1 січня 2009 року Москва припинила постання газу через українську ГТС. Країни Євросоюзу залишалися без газу. Водночас Кремль розв’язав проти Україну інформаційну війну, зі звинуваченням України в крадіжках газу, які ніколи так і не були доведені. Газова угода Тимошенко-Путіна Україна опинилася під тиском не тільки Москви, але і європейських країн, які потребували московського газу. «Нафтогаз» і «Газпром» у присутності Тимошенко і Путіна 19 січня уклали нові газові угоди, згідно яких Україна купувала в РФ газ за найвищою ціною – 450 доларів за тисячу кубів. Висока ціна на газ завдала дошкульного удару по економіці України. Тимошенко подала українському суспільству нові угоди як велике досягнення, і пообіцяла захистити їх своєю груддю. Тиск на українські організації РФ В жовтні 2009 року Мінюст РФ зупинив діяльність найбільшого об’єднання українців на Росії – Федеральної національно-культурної автономії українців Росії (ФНКА). Приводом стали начебто порушення в статуті та господарській діяльності. Мінюст РФ передав справу на розгляд Верховного суду. До попередніх звинувачень додали базовані на доносі Н. Журавльова з фонду «Отечество» обвинувачення в діяльності спрямованій «на дискредитацію політичного курсу, який проводиться керівництвом Росії». 24 листопада 2010 року рішенням Верховного суду РФ ФНКА була ліквідована. Схожа історія відбулася з Об’єднанням українців Росії (ОУР). 22 липня 2009 року Мінюст РФ зробив аудит об’єднання, і виявив «порушення» схожі на ті, в яких звинувачували ФНКА. 10 грудня 2010 року до Верховного суду РФ надійшов позов проти ОУР. 18 травня 2012 року, той самий суддя, що виніс вирок у справі ФНКА (Ніколай Романєнков) ліквідував Об’єднання українців Росії. Переслідуванням, навіть вбивствам піддавалися і окремі українські активісти. Показовою є доля Анатолія Кроля. Анатолій Кріль — громадський і культурний діяч Зеленого Клину – українців Далекого Сходу. Організатор і керівник українського народного хору «Горлиця» (який тепер носить його ім’я). Голова першої зареєстрованої на Далекому Сході парафії Української православної церкви Київського патріархату. Анатолій Кріль. Виступ на концерті хору "Горлиця". Громадська та релігійна діяльність А. Кроля викликала шалений опір з боку місцевої влади. 1 квітня 2004 року Кріль був підступно жорстоко побитий невідомими . Через день, 3 квітня, помер від отриманих травм. Вбивці не знайдені до цього часу. Незабаром після вбивства пана Кроля діяльність Української Православної церкви Київського патріархату у Владивостоці була заборонена. Асоціація з Євросоюзом На початку 2010 року Президентом України став промосковський кандидат Віктор Янукович. Спочатку він слухняно виконував усі московські вказівки, зокрема дозволив Чорноморському флоту РФ залишатися в Криму до 2042 року. Але зрештою і йому набридли нахабні накази Кремля. В 2013 році він оголосив про намір укласти угоду про асоціацію з Євросоюзом, навіть розпочалося підготування євроінтеграційних законів. Кремль не міг припустити виходу України із зони свого впливу. Внаслідок шаленого московського тиску Янукович заявив про згортання європейського курсу України. Це викликало Майдан – повстання українців, що спричинило повалення режиму Януковича. У відповідь Москва захопила Крим, за допомогою своїх терористів і диверсантів розпочало бойові дії на Донбасі. Запроваджені й інші форми війни проти України: економічна та інформаційна. Боротьба триває дотепер. На нашу державу і націю чекають важкі випробування. Москва робить ставку на те, що спрацьовувало раніше – на внутрішні протиріччя в середині українського суспільства, на феномен Івана Носа. Але й шанси на перемогу України значні. В РФ також існує багато проблем, головними з яких є соціально-економічні і національні. Росія залишається імперією, значну частину якої становлять поневолені Москвою народи. Україна мусить стати локомотивом національно-визвольної боротьби цих народів. У цьому запорука перемоги України над агресивною імперією з атомними бомбами. !

Не дивіться вгору

На цьому тижні я часто зустрічав полярні коментарі про фільм «Не дивіться вгору». Така підсвітка серед потоку інформації та неоднозначність поглядів спонукала мене переглянути його. Фільм подається в жанрі драми, комедії та фантастики. Такий коктейль жанрів називається одним словом гротеск. Комічні епізоди мені були зовсім несмішні, бо за ними я відчував тінь апокаліпсиса. Хто має здатність бачити наш світ цілісно і відсторонено за межами егоїстично-споживацьких координат, той зрозуміє, що гротескний сюжет фільму відбиває як в дзеркалі реальність сучасного світу. До того ж жахає те, що з сюжетом «Не дивіться вгору» можна провести очевидні паралелі з життям та світосприйняттям українського суспільства за останні три роки, то який тут може бути сміх. Ще одне, любителям конспірологічних теорій. Погляди, які базуються на уявленнях, що світом можна керувати чітко і сплановано з одного центру є нікчемними. На прикладі сюжету фільму можна помітити це. Якщо з’являється якесь явище, то його тему може використовувати будь-хто і для будь-яких цілей, хоч для отримання політичних бонусів чи то для заробляння грошей. В житті важко об’єднати в одну упряж, щоб тягнули воза в одному напрямку лебедя, рака і щуку, то яка тут може бути конспірологія, лише гротеск! Мені фільм сподобався, для охочих переглянути його залишаю посилання. https://uaserials.pro/5706-ne-dyvitsya-vgoru.html

Післяноворічне / Сніг розтанув

У новорічну ніч від дощу і відлиги сніг повністю зійшов. Сусіди поводили себе тихо, а от інші містяни — ні. Фейєрверки гуркотіли з опівночі (збирався їх відзняти, однак найкрасивіші моменти пропустив). На підвіконні на ранок знайшов папірці з хлопавок. Виходить, хтось з вищих поверхів запускав.

За святковим столом не об'їдався. Й так передоз по солоному і солодкому. А ось бірмікс зайшов з трудом, хоч і смачний. Відвик від алкоголю — вже не лізе.
Про дегустацію мідій напишу пізніше.

Настрій сумнуватий. Так буває щороку у новорічні вихідні, але цього року почуваюсь як після звіздецю, коли звичайні дні без пригод сприймаються за радість або в очікуванні приємних подій.

Ну і пісня дня, на яку випадково натрапив на радіо.


Українська музика 1719











0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

33%, 1 голос

0%, 0 голосів

33%, 1 голос

0%, 0 голосів

33%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Інструкція до людей: T/F

Вступ: http://blog.i.ua/user/2222714/2384995/

Мислення/Відчуття

T/F


[«За і Проти» - «Це для мене важливо»]

І ось переходимо до функції, які відповідають за обробку інформації та прийняття рішень. Judging функції. Хай почнеться срач між гуманітаріями та технарями! =D

 

Є два варіанти відповісти на комент: "Твоя робота - гуано, там серйозні трабли в А, Б і В"

Варіант 1: "Тобі не подобається, що я роблю? Тобі нічого не подобається! Я, принаймні, намагаюсь робити приємні речі і не бути злою людиною, як деякі"

Варіант 2: "Чому?"

 

Найперше, що можна визначити в людині – це вона Мислитель (T - Thinker) чи Чутливий (F - Feeler). Поки постраждаю над тим, як краще перекласти. Прийнято вважати, що Мислителі більш розумні, а Почуття взагалі ні до чого, але Чутливі можуть так само використовувати логіку. Якщо у тебе перша функція Мислення, то обробка Почуттів вже проходить не найкращим чином. Те, що в тебе провідна функція Мислення – ще не значить, що вона працює добре. Те, що в тебе провідна функція Почуття – ще не значить, що ти добра людина.

Мислителі (Thinkers) люблять знаходити у всьому сенс. Для них світ – як задача, яку треба розв’язати. Це все про логіку і ефективність. У них є почуття, але найперше вони керуються логікою. Тобто за МБТІ Мислення – це здатність відділити почуття від роботи. Вони отримують свою дозу дофаміну, коли можуть логічно пояснити емоції.

Відчуваючі (Feelers) люблять відчувати емоції. Вони знають що і як треба цінувати, як сказати правильне слово, щоб тебе почули. Там є емоції, але F не тільки про емоції. Це про мораль і етику. Чутливість - здатність оцінити речі на певній шкалі цінностей.

T: Я тебе не розумію.

F: Мене треба не розуміти, а любити.

 

Як розпізнати? Людина, яка віддає перевагу Почуттю в принципі чи тільки в конкретній розмові з вами, буде використовувати слова, що вказують на цінність «Вау!», «круто!», «повний відстій», «мені подобається», «я люблю», якщо це інтровертне Чуття (Fi). Можливо людина не захоче говорити про це, тоді спробуйте на екстравертне Чуття (Fe), яке відповідає на те, чи сподобається щось іншим людям, чи принесе це комусь користь, чи взагалі це комусь потрібно, що є правда. Мислителі тим голову не забивають, їм байдуже на правду: якщо речі працюють – хай працюють, нічого не чіпай. (Як було в одному серіалі, де учень завантажив собі в мозок всю енциклопедію і весь час відповідав правильно на запитання Олімпіади, інший учень каже вчителю, що той махлює, що завантажив собі в голову енциклопедію, а вчитель відповідає: «Мені байдуже, що в нього в голові, хоч чайник! Якщо воно працює – значить, воно працює»). Навіть якщо ви будете вести розслаблену розмову в барі, вони будуть говорити про робочий процес, про інструменти, про те, як зробити щось краще чи щоб просто працювало, вони дбають про ефективність. Фрази: «Хм, цікаво», «це значить це, а те – те», «отже», «тоді», «таким чином», «тому, що».

Або іншими словами, якщо чуєте багато емоційних слів, гарячу промову, що запалює серця - то це Fe. Якщо вас наче облило холодною водою - це Te. (До речі, в новинах правилом хорошого тону вважається уникнення емоційних слів. Тобто не можна казати "прекрасний", "жахливий" і т.д., а замість них мають бути конкретні цифри).

Значить, якщо ви визначили, що перед вами Мислитель, закінчуйте говорити про почуття і починайте говорити про причину. Якщо перед вами Чутливий, далеко не факт, що він до вас прийшов, щоб вирішити якусь свою проблему. Можливо йому тільки треба плече, щоб поплакати, тільки щоб вислухали і все. Тож уявіть зобі заставку Юніверсал Пікчурс і слухайте.

 

Розмова Мислителя і Чутливого може звучати десь так:

F: - Я почуваю себе погано.

T: - То не почувай себе погано.

F: - Але я не можу просто так змінити свої почуття.

T: - Ось, візьми цей олівець в зуби. Науково доведено, що олівець затиснений між зубами змушує мозок думати, що ти посміхаєшся, бо все добре. Таким чином це покращить тобі настрій. – так і залишить Відчуваючого з запханим олівцем. – Потім подякуєш.

 

Або в музеї:

F: - Подивись перед якою грандіозною картиною ми стоїмо!

T: - Ага, в неті написано, що хтось відвалив за неї 1,5 млн доларів.

F: - Ти не розумієш, ця картина неоціненна.

T: - Однозначно, хтось таки зміг оцінити.

F: - Це не про гроші. Подивись, в цій картині стільки історії, стільки сенсу, що це в мене викликає почуття.

T: - 1,5 млн доларів у мене теж викликають почуття. Треба подумати, як втулитись в художній бізнес.

F: - Це останній раз, коли я тебе з собою кудись беру.

 

Чи на роботі:

T: - …і тоді мені довелось його звільнити.

F: - Який сором.

T: - Так, але я думаю, він впорається.

F: - Я маю на увазі, він звільнений, а в наш час так важко знайти хорошу роботу.

T: - Це життя. Виживає сильніший.

F: - Ти хоч був з ним лагідним?

T: - Ну… Зрештою, для лагідності у нього є дружина і двоє маленьких дітей.

F: - Ще й діти?

T: - Так.

 

Відчуваючі будуть турбуватися про атмосферу в колективі, слідкувати щоб усім було добре, делікатно підходити до питання. Мислителі це вважають марною тратою часу, а турбота – це дійсно енергозатратний процес. Тут Мислителі люблять зрізати кути і переходити одразу до суті справи: «Що ти все ходиш довкола? Скажи прямо. Чи ти зовсім не дбаєш про правду?» - «Я дбаю про правду, але люди куди важливіші. Чувак, ми живемо в одному світі» - «Ми за весь цей час фактично не зробили нічого! Не зрушили з мертвої точки!» - «Ми зрушимо, коли всім буде добре, що я й хочу зробити,.. але виходить, що випадково засмутив тебе».

 

Перемогти Мислителів можна тільки на їхньому полі бою – логіка і факти. А в цьому вони неперевершені. Проте якщо у вас вдасться, то ви значно виростете в їхніх очах. Зі сторони Мислителі виглядають дещо сухими, беземоційними: «Я не з тих друзів, що погоджуються з тобою тільки тому, що ми друзі. Якщо ти помиляєшся – значить ти помиляєшся. Тож позлись і ми продовжимо пізніше». Але емоції і почуття у них є, просто що для них важливіше – це сфера логіки.

Далі Чутливість. Що це? Взагалі, почуття – це віра в те, що щось є правдою. (Ніякої логіки. «Мені шкода, що тебе засмучую, але звучить так, ніби ти злишся» - «Я не злюсь, я перечислюю факти, щоб вирішити, що з ними робити»). Вони є натуральними миротворцями з сильними моральними принципами. В принципі, живуть довше ті люди, які перебувають в мирі з собою і оточуючим світом.

Іноді почуття складно переварити. Людям, які надто страждають над почуттями можу запропонувати хіба рішення з боку Мислення. Ставте собі запитання: а чи правда це? Чи є в цьому сенс? Що це означає? Чи покращить це мою роботу? Що насправді за цим стоїть? Так, емоцій стане менше, але так можна опрацьовувати негативні емоції. (Вітер, у тебе проблеми з емоційним впливом на людей).

Знаєте, як виглядає продукування функції F для Мислителя:

- Привіт. З тобою все ок?

- Ні, мені дуже кепсько.

- Добре, просто перевіряю.

Хм… та ні, у них з F-функцією не так все кепсько, бо у них ще є метод – постукати по плечу і сказати «ну-ну».

Цінність (F)

Причини (T)

Я люблю свою машину, тому я її помию.

Через те, що я краще за інших вмію мити машину, це маю робити я.

Чи є якийсь спеціальний миючий засіб для цього? Я не знаю.

Ось цей інструмент найкращий для миття машини.

Я використаю просто стару сорочку, мило і багато любові.

Переконай мене, що є кращий спосіб робити це!

Це займає вічність і скрізь видно смуги, що залишились.

Якщо ти вважаєш, що знаєш кращий спосіб, я тебе засперечаю до смерті.

Я приготував обід і це всім сподобалось. Отже вони мені повинні допомогти з роботою.

Я навіть не люблю цю машину і сусіди не стануть зі мною говорити…

Вони всі такі дурненькі.

Вони навіть не уявляють наскільки я турбуюсь.

«Найрозумніша» людина в околиці, але тільки у випадку, якщо вони люблять те, що роблять.

Буде бурчати про те як що працює, а всім байдуже.

Частина 4 - http://blog.i.ua/user/2222714/2385003/


Ви є:


0%, 0 голосів

33%, 1 голос

67%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.