...
- 21.05.26, 16:36
Ой, мамо, так нині тоскно... Ой, мамо, дощі та зливи.
Весна тарабанить в вікна. І я, нібито, й щаслива...
Стрічаю між ночі сонце, готую млинці, як в тебе...
Перу, прибираю мотлох, а часом дивлюсь до неба...
А, часом, згадаю ніжність твоїх блякло-млосних
півоній
І стишусь, і розгублюся між світу цього агоній...
І так щось заниє в серці, аж туга зайде до хати...
Ой, мамо, буває плачу. Нема кому рятувати...
Поблякли старі світлини, та пам'ять в душі тримає
сукенку із крепдешину , бо спомини ж не линяють...
І усміх, і тиху вдачу, шитво в кольоровий хрестик —
я все собі зберігаю. Ой, мамо, так важко нині...
Та віриться — десь далеко, між млосно-блідих півоній,
мене бережеш од лиха, як я опускаю долоні.
І світиш у ніч найтемнішу мені золотою зорею.
Ся нитка між нами назавше, допоки ступаю землею...
Ой, мамо, так нині тоскно...
11.05.2025
Людмила Галінська
3
Коментарі
Mr_Mister
121.05.26, 17:18
Mr_Mister
221.05.26, 17:27
Чому ти така нетерпляча ? )
Whiskey*
321.05.26, 22:18Відповідь на 2 від Mr_Mister
Mr_Mister
422.05.26, 09:39Відповідь на 3 від Whiskey*
Знову промазала, )
Whiskey*
522.05.26, 20:48Відповідь на 4 від Mr_Mister
Я мала на увазі мій лист тобі.
Охрана, отмена..