Профиль

ДМВ73

ДМВ73

Украина, Вишневое

Рейтинг в разделе:

Последние статьи

Свежие фотографии

Анічка.

   *
   Хай там хоч як стверджують ентузіасти інтернету,що віртуальне кохання зародилося саме тут,
та все ж мушу вам сказати що це не так і віртуальне кохання існувало ще тоді,коли про інтернет
ще ніхто не читав навіть у науково-фантастичних романах. Кажу вам як людина, яку оте саме
віртуальне кохання торкнулося своїм чарівним крилом.

   Успішно склавши екзамени до інституту, та отримавши студентський квиток, із задоволенням
занурився у вир безтурботного студентського життя. Як сподівався на п’ять років.

Та життя принесло мені, як і багатьом першокурсникам, несподіванку у вигляди звістки з військкомату
із запрошенням поповнити лави нашої славетної Радянської Армії. І хоча у інституті була військова
кафедра і діяли відстрочки, нас все таки запросили виконати свій почесний обов’язок, і, із
зброєю в руках, пильно охороняти нашу Батьківщину протягом двох років. Чому це так сталося
міністерство оборони мене не повідомило.Можливо забули, а можливо то була велика військова таємниця.
Так,досить несподівано для себе, я став солдатом.

 [ Читати далі ]

Монолог Хуліганистого кота. Жарт.

Перед вами фото кота Хуліганки.
http://photo.i.ua/user/567984/20306/1817705/
А нижче наведено монолог, який цей кіт
виголосив перед своєю хазяйкою.




*
Так, хазяйко, годі гратись,
Бо урвався мій терпець.
Дай мені попрацювати
А розвагам всім кінець.

Зараз в інтернет котячий
Я швидесенько піду
І на блогах симпатичну
Собі Муроньку знайду.

Поспілкуємся гарненько,
Потім фото попрошу.
Через декілька годинок
Вже й додому запрошу.

Ну а ти, як завжди, смачно.
Нам вечерю приготуєш.
Потім з нами, як годиться,
Валер’янки покуштуєш.

Повечеряємо гарно,
Потім пісню заспіваєм,
І увесь наш рід котячий
Разом в пісні прославляєм.

 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Тій, що любить дощ.

*
Дощ за вікном тихо пісню шепоче,
Наче мені нагадати щось хоче.
Може про те, що в колишнім житті
Кращій був вибір земного путі.

Дужче страждалося, краще любилося,
Тільки нічого з того не лишилося.
Одноманітність все стисла щоденна.
Тягнеться гумою сірість буденна.

Кохання чомусь стороною пройшло,
А може воно ще мене не знайшло?
Як важко його в безнадії чекати,
Та де ж в цьому світі його розшукати?

 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Еротичне чергування. Бувальщина.

   Знову кілька слів про специфічність шахтарської праці.
  
   Шахтарська праця не тільки важка, а ще й дуже брудна. У самому підземному
середовищі багато пилу та води, які забруднюють людину майже з першої хвилини,
тільки но вона попадає у шахту.
  
   Тому, перед відвідинами шахти, шахтарі переодягаються у шахтарських лазнях у
спецодяг, який про між собою називають "шахтарками" або спецівкою. Після виходу
з шахти миються у лазні і одягають свій звичний одяг.
 
  Вуглевидобуток проводиться цілодобово, у чотири зміни, по 6 годин. Дві - денні
зміни, дві зміни припадають на ніч. Оскільки шахта є підприємство підвищеної
небезпеки, то у нічні зміни призначаються додаткові чергові із складу
інженерно-технічних робітників. Таке додаткове чергування випадає десь один раз на
місяць.
 
[ Читати далі ]

Міледі.

Навіяно
http://blog.i.ua/community/1173/183820/
Прочитав у блозі Anra новий, досить
оригінальний погляд на життя і діяльність
Міледі, героїні роману Дюма  "Три мушкетери"
Вирішив підтримати цю ідею своїм віршем.
Що з цього вийшло - судіть самі.





*
Смерть і нещастя сіє всюди
Тому вона завжди одна.
Хоча і добре в неї серце,
Рука жорстока і брудна.

І все тому, що в її серці
Іще кохання не було
До всіх кохання завітало,
А от до неї не прийшло.

Серденько тужить за коханням
Душа її в пітьмі страждає
Навколо стільки мужніх хлопців
Та в неї лицаря немає.

Чоловіки калейдоскопом,
Пішов один - прийшов наступний.
Один лиш тільки завжди поруч -
Той самий кардинал підступний.

Неначе в шахові фігури
Людськими долями він грає.
Лише байдужість і жорстокість,
І друга жодного не має.

Рукою ніжною Міледі
Свої брудні він робить справи.
Усе лише заради влади,
Усе лише заради слави.

Тож відгукнись, сміливий лицар,
Тебе Міледі так чекає.
І хоч з тобою не знайома,
Та вже давно тебе кохає.

Прийди скоріш, славетний лицар,
І захисти від кардинала.
Тоді відразу зрозумієш,
Що лиш тебе вона кохала.

20 листопада 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Жінки і чоловіки. Комент до блогу Хуліганки.

Прочитав блог Хуліганки
http://blog.i.ua/user/567984/185412/?p=3#comments
і написав такий жартівливий коментар


*
Бог, на початку, створив тільки жінку
Чорняву, руду, та шатенку й блондинку.
Вони, якось, разом до нього прийшли
І там перед ним гармидер підняли.

Кричать, що не будуть щасливі довіку.
Давай ідеального їм чоловіка.
Розсердився бог на жіночі турботи
І, дуже розгніваний, став до роботи.

Спочатку  для проби зробив імпотентів
Багато, чи мало... аж 30 процентів
П'яничок зробив, і зробив імбицилів,
А потім іще там якихось дебілів.

Обличчя сокирною трохи підправив.
Жінкам все віддав, і на землю відправив,
Прогнав обживати незнаного краю
І гримнув за ними воротами раю:

-Щоб ви тут, під вухом, не репетували.
А вдень і вночі добрі клопоти мали.
Тепер вже на це геть не матиме сили.
Отримали повністю, все, що хотіли.-

22 листопада 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Розлючена Лизелотта

Навіяно
http://blog.i.ua/user/646032/184822/





*
Він:
Чому, в кохання пелені,
Не віддаєшся вся мені?
Від тебе одяг весь вже маю.
І зараз ліфчик геть знімаю...

Розлючена Лизелотта:
В поривах пристрастного бою
Не володію вже собою.
І честь і душу - все продам...
От тільки ліфчик не віддам.

Він:
Той ліфчик ти за цінність маєш?
Чи, може, щось за ним ховаєш?
Доляр? Чи Євро навпаки?
Так часто роблять всі жінки.

Розлючена Лизелотта:
Під ним, насправді я ховаю
Лиш те, чого, як раз, не маю.
Тому, що "бюст" мій ще не виріс,
І ліфчик я ношу "на виріст".

21 листопада 2008 р.
09.35
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Пори року. Жарт.

                                                                                                                                                                     

                                                                                          * * *
Як завжди, в інтернет пішов
І блог про зиму там знайшов.
Хтось гарно зиму розписав.
На це я так собі сказав:

Я хочу зиму цілий рік,
А щоб таке було повік.
У Антарктиду полечу.
Там назимуюсь досхочу.

Дванадцять місяців зима...
На жаль, ялинок там нема...
Зате пінгвіни проживать,
Які і гадки геть не мають,

Про теплі ночі солов’їні,
Які бувають в Україні.
Що крім зими - пора чудова
Ще й осінь золотомедова.

Що в світі ще буває літо,
Яке дарує хлібне жито.
А перед літом йде весна.
Чарує квітами вона.

Нараз, чудним пінгвінам всім
Про пори року розповім.
Хай людям заздрять всі, аж доки
Ці не побачать пори року.

19 листопада 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Дитячий борщ.

  Цей рецепт не претендує на оригінальність, і, можливо, для багатьох не буде
новиною, та все ж вирішив поділитися ним з читачами. Можливо здасться у пригоді
молодим матусям. На цей рецепт мене спонукав черговий "страйк" моєї доньки.
  Що найбільше не полюбляють діти у борщеві та супові? Звісно це зажарка і жир.
Вигляд шматочків смаженої цибулі і вишкварок викликають бурхливий протест і категоричну
відмову від споживання цих необхідних у житті продуктів.
  Оскільки годувати дитину вареним, все ж таки, потрібно, то довелося віднайти, такий собі,
"беззажарковий" рецепт.
  Для борщу береться картопля середньої і великої щільності. Хоч вона і вариться
довше, та зберігає свою форму у готовому вигляді. "Репанка", та інші види м’якої
картоплі швидко розварюється у "лахміття", і тому теж викликає бурхливий протест
у юних споживачів. Крім стандартно порізаної картоплі кладеться ще й кілька великих
цілих картоплин. На прикінці приготування їх виймають, товчуть і знову засипають
у борщ.
   Заправку(вже не зажарку) починаю готувати одночасно з початком приготування
борщу. У окрему посудину наливаю морс. Не томатний сік, і не томатну пасту, а саме
морс, бо у ньому збереглося насіння помідор, яке придає додаткові смакові якості
борщу. Доливаю соняшникову олію. Знову ж таки не рафіновану, а звичайну запашну
соняшникову олію.
  Після того,як суміш закипить, додаю натерту моркву, дрібненько нарізану цибулю
та натертий білий перець. З перцем доводиться повозитися, бо він має тоненьку
скоринку, яку теж необхідно видалити. Просто ріжу його на довгі шматочки,
перетираю, що б у руках залишилася тільки тоненька скоринка. Сюди ж
додаю кілька кульок запашного чорного перцю.
  Вся ця суміш мліє на слабкому вогні протягом усього часу, поки вариться борщ.
Після того, як звариться картопля, кидаю порізану капусту. Можна не боятися, що
картопля перевариться, бо вона з твердих сортів. Як тільки капуста досягне стану
готовності - заливаю заправку. Даю закіпіти на кілька хвилин, потім кидаю лавровий
лист, солю і відставляю.
  Борщ майже готовий. Чому майже? Справжній борщ повинен настоятися,як мінімум
дві доби, щоб усі інградієнти могли змішатися і просочитись одне у одне.
  Такий борщ можна їсти, як холодним, так і розігрітим. Особисто я більше полюбляю
у холодному вигляді, дочка - розігрітий.
  Якщо комусь сподобався мій, не дуже оригінальний, рецепт, то бажаю - смачного.
 

Не журись.

*
Чому дівчина знов така сумна,
Куди поділась посмішка безкрая?
Та не журись, чарівная моя
Уся біда, колись таки, минає.

То ж посміхнись сама в  прийдешній день,
Назустріч перехожий осміхнеться.
І стане знову легко на душі,
Уся твоя журба відраз минеться.

Залишиться лиш радість від життя
Душа кохання пісню заспіває.
Відразу зникне вся твоя журба,
І вже тебе ніколи не здолає.

 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.