Йошта, плуот, неші, брокколіні, фіолетовий картопля, жовтий кавун та інші успіхи селекціонерів, приємні на смак.

Кожен рік в магазинах з'являються все нові і нові гібридні фрукти і овочі, хоча ще зовсім недавно звичайний банан був для російського покупця справжньою екзотикою. Гібриди (тобто плоди, що з'явилися на світ в результаті міжвидового схрещування рослин, а зовсім не в результаті генетичних експериментів) досить міцно закріпилися на полицях магазинів, а такі гібридні фрукти, як нектарини і мініоли, і зовсім, як тепер здається, були завжди.  Проте цими двома фруктами асортимент, звичайно, не обмежується. Подивимося одні з  цікавих фруктів і овочів, які з'явилися на світ завдяки селекції.

Енергетична цінність: 38 ккал Корисні елементи: вітаміни А, С З вигляду це звичайний смугастий кавун, тільки всередині він яскраво-жовтий. Але на додачу до незвичної забарвленні цей кавун містить зовсім небагато, у порівнянні зі звичайним, кісточок. Такий кавун з'явився на світ в результаті схрещування дикого кавуна, який якраз жовтого кольору (правда, є його неможливо), із звичайним. І тепер круглі жовті кавуни вирощують влітку в Іспанії, а овальні - взимку в Таїланді. До речі, там жовтий кавун особливо шанують, адже за тайським повір'ями жовтий колір притягує гроші. Кавун цей ніжний і соковитий, правда, не такий солодкий, як червоний. Варто сказати, що експерименти з виведення жовтого кавуна йшли давно. Приміром, українським селекціонерам пощастило менше, ніж російським. В результаті схрещування вони отримали гібрид під назвою «кавбуз», який взяв від кавуна тільки аромат, а всім іншим пішов на гарбуз. Його найкраще використовувати для приготування каші.

Фіолетовий картопля

Енергетична цінність: 72 ккал Корисні елементи: вітаміни групи В, вітамін С, калій, магній, залізо і цинк Нікого не здивуєш картоплею з жовтою, рожевою або навіть фіолетовою шкіркою. Але ось картопля, фіолетова всередині - це щось нове. Її появі ми зобов'язані ученим з Colorado State University, які довго працювали над картоплею з андських високогір'я, поки не отримали видатний фіолетовий колір. Цим насиченим кольором картопля зобов'язана високому вмісту антоціанів, які володіють антиоксидантними властивостями, до речі, що зберігаються після приготування. Більше за інших картоплі сорту «Фіолетові величність», який широко продається в Англії вже близько півроку (у продаж картопля надійшла напередодні Хеллоуїна), підходить клімат Шотландії, де її тепер і вирощують. Популяризації незвичайного коренеплоду серед домогосподарок посприяв англійська кулінарний гуру Джеймі Олівер, який не боїться експериментувати. З такої картоплі виходить оригінальне пюре насиченого фіолетово-синього кольору, вона добре виглядає запеченої в компанії інших овочів, що вже казати про картоплю фрі. За смаком фіолетова картопля не відрізняється від звичайної.

Капуста романеско

Енергетична цінність: 25 ккал Корисні елементи: каротин, мінеральні солі, вітамін С, цинк Овоч, що виглядає як прибулець, є близьким родичем цвітної капусти та брокколі, тільки його ніжно-зелені суцвіття не округлої форми, а конусоподібної і розташовуються на качані по спіралі. До речі, його форма є приводом для жартів. Кажуть, що качан романеско випав з літаючої тарілки десь в Італії, звідки ця капуста родом. Справжня історія появи романеско більш прозаїчна: в широкому продажі вона з'явилася близько 10 років тому, а її популяризації послужили голландські селекціонери, які злегка поліпшили овоч, знайомий італійським домогосподаркам ще з XVI століття. У романеско багато корисних речовин і мало клітковини, за рахунок чого вона легко засвоюється. Важливий факт для батьків, які хочуть змусити дитину їсти капусту: при приготуванні романеско не виникає характерного запаху капусти, який так не люблять діти. До того ж екзотичний вид космічного овоча напевно викличе бажання його скуштувати. Готувати романеско можна як звичайну брокколі - варити, тушкувати, додавати в салати і в пасту. Незвичайний овоч блищить не тільки на кухні, але і в науці. Математики стверджують, що на прикладі романеско можна пояснювати геометричне поняття «фрактал». Кавуновий редис, від $ 2,97 за пакетик насіння

Енергетична цінність: 20 ккал  Корисні елементи: вітамін С, фолієва кислота Кавуновий редис наче вивернувся навиворіт - малиновий він не зовні, а всередині. Зверху ж його покриває біло-зелена шкірка, яка робить його схожим на кавун. За формою і розміром цей редис схожий на невеликі ріпку або редьку, а його діаметр становить 7-8 см. Зовні редис, як і годиться, гіркий, а ближче до серцевини стає солодкуватим. Разом з тим він не такий хрусткий і соковитий, як звичайний сорт, і набагато більш твердий. Кавуновий редис рекомендують запікати, робити з нього пюре, додавати до овочів для смаження або в салат. Дуже ефектно виглядають скибочки кавунового редису, посипані чорним кунжутом або чорної ж сіллю. У Каліфорнії ця страва - ресторанний хіт. За пучками кращого кавунового редису закупівельники відправляються на фермерські ринки. Неші,

Енергетична цінність: 46 ккал Корисні елементи: антиоксиданти, кальцій, фосфор, клітковина Неші - це гібрид яблука і груші, культивований багато століть в Азії. Ще його називають азіатській, пісочної, водяний або японської грушею. Кругле яблуко на смак виявляється соковитою, хрумкою грушею. Колір фрукта - від блідо-зеленого до помаранчевого. Яблокогруша має перевагу перед звичайною грушею: воно твердіше, тому краще переносить транспортування і зберігання. Використовувати фрукт краще соло або в салатах, тому що неші містить багато води, що не дуже добре для термічної обробки. Крім того, неші подають як закуску до вина разом з виноградом і сиром. Існує близько 10 особливо популярних комерційних сортів неші, які вирощують у США, Австралії, Нової Зеландії, Чилі, Франції та на Кіпрі. Юзу

Енергетична цінність: 30 ккал  Корисні елементи: вітамін С Юзу, або японський лимон, - гібрид мандарина і ічангской папеди (декоративний цитрус). Жовтого або зеленого кольору фрукт з горбистою шкіркою розміром з мандарин має яскравий аромат і кислий смак. Він використовується японцями ще з VII століття, коли буддійські ченці завезли його на острови з материка. Плід популярний також в кулінарії Кореї та Китаю. Юзу застосовується в більшості випадків для аромату. У нього приголомшливий аромат - цитрусовий, з нотами хвої і квітковими відтінками. Цедра юзу - одна з найпопулярніших японських приправ. Вона використовується для м'ясних і рибних страв, додається в суп місо, локшину. На основі цедри робляться алкогольні та безалкогольні напої, джеми, сиропи, десерти. Кислий, ароматний і не такий прямолінійний, як лимонний, сік юзу використовується як оцту, також він служить основою для популярного соусу Понзі.  Юзу використовується не тільки в кулінарії. Цей фрукт є учасником японського свята зимового сонцестояння, який відзначається 22 грудня. У цей день дорослі та діти приймають ванни з плодами юзу, що символізують сонце. У гарячій воді фрукт пахне ще сильніше і, згідно з повір'ями, відганяє злі сили. Вважається, що після ванни з юзу людина рік не буде хворіти на застуду, особливо якщо після водних процедур перекусити гарбузом, ще одним символом сонця. У юзу-ванну занурюють і домашніх тварин, а що залишилася водою поливають рослини.

Зима, весна, яскраве літо

І осені барвисті шати…

Живемо у прекраснім світі.

Його потрібно пізнавати

Вивчаймо, друзі, з юних літ

Обряди, звичаї і мову.

Це – наш чарівний дивосвіт.

Це – роду нашого основа

                    Ігор Тарасенко

         Розпочинаємо подорож у глибину століть, до пракоренів нашого старовинного українського роду, до родинного багаття, звідки світить  вогник людині все життя.

   Багато чого відкриєш для себе, осмислиш, а особливо те, що досягти такого високого рівня розвитку національної культури міг народ лише духовно цілісний і глибоко обдарований.

   Неквапно, місяць за місяцем, помандруєш дорогами нашої розмаїтої духовної культури – дорогами її пісень, казок, бувальщин, легенд, обрядів, дійств. На тебе чекають розповіді про древню українську астрономію, чому свято Миколая відзначають двічі на рік, а Касяна – лише раз на чотири роки, познайомишся з колядками, щедрівками, віншівками, як відрізнити писанку від крашанки та багато іншого.

       Отож вирушаймо в путь до   невмирущих духовних джерел нашого талановитого народу

Грудень на радість людям сніжком присипле замерзле груддя

Святолік

Введення, Видення, третя Пречиста (4). Вважають, що в цей день Бог відпускає праведні душі подивитися на своє тіло, а тому і свято називають Виденням.

Прокопа (5). У давнину в цей день ставили на шляхи віхи, щоб подорожні не збилися з путі.

Канун святої Катерини (6). З цього вечора дівчата починали ворожити.

Катерини (7). Дівчата роблять те ж саме, що і в Канун.

Парамона або Передандрія (12). Молодь увечері збиралася на калиту.

Андрія (13). В цей день не можна було пекти хліб, шити і прясти. Дівчата ворожили.

Наума (14). У давніші часи навчальний рік починався взимку – першого грудня за тодішнім літочисленням. Батьки відводили до школи дітей саме цього дня, бо «пророк Наум наведе на ум».

Варвари (17). Починає збільшуватися день. «Варвара кусок ночі увірвала, а дня доточила».

Сави (18). Сава відпускає морози, крижані перини стелить.

Миколи (19). Він вважається захисником всіх бідних і знедолених.

Ганни (22). Від Ганни набирає розгону зима: «Прийшли Ганки – сідай у санки».

Спиридона Сонцеворота (25).  На Спиридона сонце на літо, а зима на мороз повертає.

Томи (29). Один з найхолодніших днів грудня. «Прийшов Тома – сиди вдома».

Даниїла (30). Якщо з’явитися іній – Різдво буде теплим.

Кожне сільце має своє слівце

Весна була суха – зима буде на сніг глуха.

Зима без трьох підзимків не буває

Сніг у грудні глибокий – урожай високий.

Сумний грудень у свято і в будень.

Не так та зима, як призимки.

Як зазимує, то жаба оніміє.

Зимове сонце, як мачушине серце: світить та не гріє.

Зимовий деньок , як комарів носок.

Грудень землю грудить і хату остудить.

Грудень не брат, а морознеча не сестра.

Хоч мороз припікає, зате комарів немає.

Зима біла, та снігу не їсть, а тільки сіно.

Якби не зима, то б літо було довше.

То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.

Мороз невелик, та стоять не велить.

Той в зимі голодує, хто влітку гайнує.

Січень рік починає, а грудень кінчає.

Груднева днина куца: сюди тень, туди тень – та й минув день.

Грудень – кінець року, а початок зими.

Хвали зиму після Миколи

   Три зимові свята – Варвари, Сави і Миколая, що йшли одне за одним, звалися в народі «миколаївськими святками». Цей факт говорить про те, що у народі до Святого Миколая ставилися з особливою повагою, оскільки «він другий після Бога заступник на землі»

    Зимовий Миколай вважавсяпокровителем усіх бідних і знедолених, землеробства й тваринництва, а також  земних вод, на яких рятував людей. У цю пору зима остаточно «лягає на землю». Вже зібрано збіжжя, зроблено припаси, а тому можна не тільки посвяткувати, а й з боргами розрахуватися. Про тих, хто не встиг чи не зміг віддати до цього дня позичку, казали: «Коли ти мені не віддаси до Миколи, то вже не віддаси ніколи».

    Але найбільше чекали 19 грудня діти. В Україні, особливо в західних областях, до цього дня готували обрядодії. Ввечері Миколай заходив до оселі з подарунками. Якщо діти спали, Миколай клав подарунки їм під подушку. Вручаючи кожному окремо гостинець, Святий Миколай згадував все те добре, що зробила дитина протягом року, і соромив за нечемні вчинки. Відтак діти свято вірили в існування цього доброго захисника і намагалися не гнівити Святого, який знає про все. Так виховувалося шанобливе ставлення до батьків, діти привчалися до чемності і праці. Про повагу, з якою ставилися до Миколая в народі, свідчить і те, що практично в кожній оселі були ікони Святого. На його честь складено чимало молитов.    

                                                                                                                                                 ВасильСкуратівський

Дитинство Святого Миколая

     Давно-давно, понад тисячу років туму, жив у місті Мирах, у Малій Азії, хлопець Миколай. Нічого не бракувало малому Миколі – ні гарної одежі, ні смачної їжі. Але не мав він ні тата, ні мама. Хлопчик ріс під опікою чужих людей. Та коли виходив він із свого гарного будинку і грався з дітьми, бачив, у яких темних, глиняних хатках вони живуть.     Чув, що вони спали на глиняних долівках і нерідко лягали спати голодні. Був у Миколи старий учитель, який учив його молитися, читати і писати. Одного разу читав він разом з учителем Святе Письмо, а було там написано: «Коли ти робиш добро, то нехай твоя правиця не знає, що робить  лівиця.

- Учителю, поясни мені, як це розуміти? – запитав у задумі.

 - А так, сину: коли робиш добро іншому, не треба про це нікому розповідати. Краще не хвались своїми добрими вчинками, - відповів учитель.

    Це було пізньої осені. Микола вже знав, що багато діток у його околиці сидять голодні неопалюваних хатках. Он – родина старого Олександра. Мати лежить хвора, у Петруся нема черевиків, а вранці він бачив, як мала Софійка збирала на дорозі галузки, щоб затопити піч. «Не можу я спокійно спати, коли інші діти голодні, коли їм холодно в хаті», - подумав.

Устав і пішов до комори тихенько, щоб ніхто не чув і не бачив. Набрав у торбинку харчів – муки, олії, повні кишені сухих яблук і слив, а у своїй скрині відшукав пару теплих панчіх та новенькі черевики. Ще й кілька товстих полін захопив, все поскладавши у велику торбу.Щоб ніхто не здогадався і не побачив, що він надумав зробити, Миколай удав, що йде вже спати, сказавши своїй няні:

- Я вже помолився, добраніч, няню! Іду спати.

І коли всі поснули, він вийшов з торбою і пішов до хатини старого Олександра. Поклав торбину на порозі та й побіг швиденько назад.

  Усі спали. А вранці старий Олександр знайшов торбинку й не міг натішитися дарунками, не знаючи, що робити,і не міг здогадатися, кому дякувати.

Отак розпочалося таємне обдаровування Миколаєм бідних. Люди молили Бога за невідомого, що допомагає їм,та ніхто не здогадувався, що то був Миколай. Але слуги його помітили, як зникають харчі та одежа, ще й дрова. І стали пильнувати Миколиного добра.  Одного разу, коли хлопчик тільки-но спакував торбу й вийшов зі свого подвір’я, слуга побачив це і наздогнав Миколу:

-Куди ж ти несеш цю торбину? Вона ж важка, не під силу тобі! – жалів слуга хлопчину.

-Там діти голодні! Я не можу заснути, як згадаю їх голодних у неопалюваній хаті! – тяжко зітхнувши, сказав Микола. – От зроблю цей добрий вчинок, і мені стане легше, і я спокійно засинатиму тоді.

Минули роки. Виріс Микола, здобув освіту і не схотів зберігати свого майна для себе. Віддав усе біднимлюдям. Сам же став священиком і скрізь чинив тільки добро, вчив людей те самечинити для власного доброго самопочуття. За це Бог дав йому силу творити щораз більше добра. Микола  лікував хворих, допомагав невинним, що перебувають у в’язницях, кожному в його потребі йшов назустріч. Усі знали й любили Миколу. А коли він помер, то церква зарахувала його до святих.

  А тепер діти моляться до святого Миколая, щоб він допоміг їм бути добрим і щоб нагороджувати їх за добрівчинки. Вони чекають ночі з 18 на 19 грудня, щоб почути срібні дзвіночки насанчатах, якими їде до дітей святий Миколай. Кажуть, що тоді радіє місяць на небі, посміхається, бо він знає, що в цю ніч усі радітимуть. І ті, хто робить подарунки, і ті, для кого вони призначені. Бо найбільше щастя у житті – це творити добро.

                                                                                                                                                              Ніна Наркевич

Повір, але перевір

Який перший день грудня, така й уся зима буде.

Іній на деревах – на мороз, туман – буде відлига.

Багато снігу намело – багато хліба прибуде.

Як на Миколая випаде великий іній – на гарний врожай хліба.

Як на Миколая піде дощ, то врожай на озимину.

Грудень багатий на опади – червень буде дощовий.

У грудні багато інею на деревах – буде багато меду.

Снігурі прилетіли в грудні – зима буде сувора.

Хмари йдуть проти вітру – на сніг.

Вітер взимку повіяв з півночі – на великий холод.

Горіхів та жолудів багато, а грибів мало – зима буде сувора.

Грудневі імена

1 – Платон, Роман;

2 – Іларіон, Варлам, Йосип, Адріан, Філарет, Овдій;

3 – Анатолій, Іван, Іпатій, Григорій, Савелій;

4 – Марія, Олександр;

5 – Валер’ян, Максим, Архип, Михайло, Петро, Ярополк;

6 – Григорій, Олександр, Митрофан, Макар;

7 – Катерина, Августа, Симон, Меркурій;

8 – Клим, Климентій, Клавдія, Петро;

9 – Інокентій, Юрій, Яків, Олімпій, Назар;

10 – Всеволод, Гаврило, Роман, Яків;

11 – Василь, Григорій, Федір, Степан, Серафим;

12 – Ольга, Неоніла, Іван, Анакій;

13 – Андрій;

14 – Наум, Ананій, Філарет;

15 – Іван, Опанас, Андрій, Матвій, Стефан;

16 – Сава, Серафим, Федір, Іван;

17 – Варвара, Іван, Уляна, Юліана, Геннадій;

18 – Анастасій, Захар, Сава, Гурій;

19 – Микола;

20 – Іван, Антон, Павло, Нил, Амвросій;

21 – Анфіса, Кирило, Потап;

22 – Ганна, Степан, Софрон;

23 – Хома, Ангеліна, Йосип, Степан;

24 – Данило, Никон, Лука;

25 – Олександр, Спиридон;

26 – Арсен, Лука, Євген, Орест, Аркадій, Євстрат;

27 – Лев, Филимон, Фірс;

29 – Феофанія, Софія, Огій;

30 – Ананій, Данило, Стефан, Михаїл;

31 – Зоя, Клавдій, Максим, Модест, Семен.  

Всі фото використані з інету

Хата - це символ батьківщини; символ тепла і доброти; символ світосприймання; символ людини як духовного і фізичного начал Всесвіту.

Німецький географ Йоган Георг Коля, перебуваючи в Україні 1838 р., писав: "Українці живуть в охайних, завше підтримуваних у чистоті хатах, які начебто усміхаються до тебе. Господині не задовольняються тим, що кожної суботи миють їх, як це роблять голландці, але ще й раз на два тижні білять житло. Від того хати на Україні виглядають вельми чепурними, немовби свіжовибілене полотно". Споконвіку хата виконувала своє природне призначення родинного вогнища, де народжувались, оберігались кращі сімейні традиції, що потім переходили у спадок дітям: любов до батьків, природи, пісні, до праці.

В.Скуратівський у книзі "Берегиня" про роль батьківської хати писав так: "Рідна хата! Оспівана в піснях, оповита легендами та переказами, опоетизована майстрами слова й пензля, вона буде завжди символом добра і надії, її незгасний вогник світитиметься теплом маминої любові, вірою в доброту, високу людяність ..."

Хата і весь замкнений цикл господарських будівель - "клуня, хлів, млин, вітряк, кузня, комора, криниця" - були не тільки місцем поселення, а й носіями змістовних символічних знаків, які виконували як естетичну, так і символічну функцію. Вони були носіями інформації про соціальний стан, заможність, уподобання господаря, світоглядні позиції, відомості про склад сім`ї.

Крім того, хати розмальовували олійними фарбами у вигляді облямування навколо вікон і дверей з червоних квіток тюльпанів на зелених вітах. На кожній із стін - по вікну з фігурним хрестом посередині та два вінки над міжвіконням чільної стіни.

Українська хата мислиться нескінченним ланцюгом людських доль, що простягнувся аж у Всесвіт. В українській літературі батьківська хата стала величною метафорою у творчості О.Довженка, В. Симоненка, Олеся Гончара, Лесі Українки, Т.Шевченка, Д.Павличка, А.Малишка.

Хата моя, біла хата, Символ тепла й доброти. А хата Шевченка, Франка і "білий будиночок" Лесі Українки стали символічними колисками, де народились українські генії, де виплекався дух, розум, совість, надія нації, і в цьому плані символізують Україну, її духовне начало серед держав світу.

Ось тут хатки в більших розмірах і маю надію, що буду поповнювати цю колекцію.

Вкус горячий душистого кофе Греет горло глоток за глотком... Сколько сладостных нот в этом слове Согревает волшебным теплом... И волнующий, срощенный с кровью, Гордый, свежий таинственный дух, Наполняет огнем и любовью, Избавляет от скуки и мук... И в коричневых жареных зернах - Солнца плещет бразильская страсть, Жаркой ночью в волнующих стонах  Воплощает кофейную власть.. (с)