Ми вивчаємо один за одним трагічні періоди Російської імперії. І бачимо, як кожна подія фальшувалася на догоду великодержавній ідеології, як спотворювалися факти, як із фальпіі робилися далекоглядні висновки. Але будь-яка облуда цієї імперії завжди мала певну мету. Якщо вона запущена — отже, щось повинна обґрунтувати.

Так сталося з брехнею про казанських татар, історію завоювання яких настала пора викласти. Визначімося: хто ж вони насправді, як з'явилися в «середині Великоросії», через що були поневолені одними з перших і чому «великороси» так жорстоко повелися з великим і прадавнім народом?

Знову опиратимемося на праці російських авторів, не тільки тих, які писали сотні років тому, а й сучасних.

1946 року відбулася наукова сесія при Академії наук СРСР, організована Відділенням історії й філософії АН СРСР, Інститутом мови, літератури й історії Казанської філії АН СРСР. Вона проводилася 25 і 26 квітня у «великоросійській» столиці Москві. На сесії розглядалося питання про походження волзьких (казанських) татар. Головний висновок наукового форуму, — до речі, не обнародуваний ніде в СРСР, навіть у Казані, — був приголомшливий для звичайної людини, яка вірить великоросійській міфології: татари, виявилося, зовсім не є татарами. Вони — нащадки і спадкоємці волзьких булгар, які живуть на Волзі вже понад тисячу років. Тобто вони є народом більш давнім, ніж самі великороси. Зрозуміло, останньої фрази на сесії не вимовляли та, можливо, навіть побоювалися цієї думки. Але істину встановлено, від цього немає куди подітися.

На сесії було також встановлено, що татари (тобто булгари) у своєму походженні не мають жодного стосунку до монголо-татар, які підкорили стародавнє Суздальське князівство в жорстокому XIII столітті.

Виникає цілком логічне запитання: навіщо ж великоросам знадобилася нахабна й тяжка брехня? І виявилося, як завжди, — імперська потреба.

Історії Волзької Булгарії грисвячені численні праці. У нашому дослідженні немає необхідності займатися докладним викладом історії розвитку цього народу. Історики практично одноголосні в тому, що освоєння булгарами середнього Поволжя тривало мирно, без військових зіткнень. Булгари споруджували міста, підводили до них водопроводи, вирощували злакові й баштанні культури, виготовляли ювелірні вироби, обробляли шкіру й хутра, вели жваву торгівлю з країнами Сходу, Півдня і Європи. Булгари значно раніше від англійців почали виплавляти чавун, і від них цю технологію, разом з інженерами, запозичили московити.

Мандрівники тих часів повідомляють, що у Волзькій Булгарії ще в ті давні часи розвивалася культура, працювали мектебе й медресе, були свої вчені, історики, будівельники і майстри, були праці з різних галузей знань. Столиця — місто Булгар (розташовувалося за сто кілометрів від Казані) — була великим, як на ті часи, центром торгівлі.

Етнонім «татари» стосовно корінних людей, які жили на середній Волзі, є історичною вигадкою і черговою брехнею Російської імперії. Висновки, зроблені на сесії АН радянської імперії, що стояла, як і романовська, на сторожі інтересів великоросів, були засекречені, тиражовані лише тисячею примірників і спрямовані виключно за комуністичними партійними каналами.

Здавалося, навіщо Сталіну і його політичним поплічникам збирати цей науковий форум? Ми ж розуміємо, що зібрання могло відбутися й прийняти історично правильне рішення лише за згодою «великого вождя всіх народів».

Відповідь на це запитання проста: радянська, як і російська, історична наука — потужне знаряддя в справі підбурення народів. Протягом 1944 року Сталін зі своїми опричниками, тобто політбюро і урядом, виселив з історичної батьківщини в сибірські й азійські землі чимало народів, зокрема: кримських татар, чеченців, інгушів, турків-месхетинців, калмиків. Наукова сесія Академії наук покликана була вбити клин у середовище мусульманських народів Союзу, посіяти ворожнечу між ними, натравити «вірних» татар на «невірних».

Однак радянські історики, навіть після відкриття істини про булгарський народ, у своїх працях про татаро-монгольське завоювання під татарами розуміють волзьких булгар. Читачеві російської історії неможливо уявити, що йдеться не про казанських татар — про інших на схід від Москви ніколи нічого не мовилося.

В
родині козака, який був славним запорозьким гармашем, Дмитра Засядька в
1778 році народився син Олександр. Не було вже тоді Січі Запорозької, і
він був забраний до москвинської армії, де став офіцером.

 Не
злюбивши бездушної муштри, Олександр Засядько вернувся на свій хутір на
рідну Полтавщину. Появилася в нього думка створити таку ракету
(італійське слово «ракета» означає «трубка»), яка б летіла в повітрі,
штовхана газами, які з неї вилітають. І хоч ближні звали його «неуком,
залюбленим у мрію», він мріяв, креслив і планував. І, сперечаючись з
родиною, продав хутір і збудував кузню, накупив пороху, різних залізних
матеріялів. За два роки, переборюючи глузування «всезнаючих», він
створив дивовижні апарати, які літали над полтавськими луками, описуючи
вогняні дуги і спалюючи купи бур'яну. Попи і жандарми, переслідуючи
Олександра, рекли: «Засядько замислив спалити губернію».

 На
хутір на Полтавщину в пишних берлинах приїхали генерали з Петербурга до
Засядька. Оглянувши його «чудо-труби», вони дали наказ, щоб винахід
Засядька Олександра «прийняти на озброєння армії». І так уперше в
історії полетіли Засядькові бойові ракети на турецьку фортецю Варна 16
вересня 1828 року. Турецькі історики твердять, що був жах: вогненні
струмені повисли над неприступними вежами Варни, осліпили турків,
заіскрилися вогняними стовпами. Оборонці Варни затуляли вуха, не
витримуючи жахаючого свисту нової зброї і страшних вибухів. І тоді
турецька армія підняла білі полотнища.

Несподівано для політиків
Західного Світу, Московитія здобула перемогу. Московитія увінчала груди
Засядькові хрестами, діямантними зірками, синіми стрічками, орденами,
вона дала йому генеральські еполети, він став головнокомандуючим
ракетними частинами армії Московитії, яка жорстоко поневолювала Україну,
він — батько-першотворець ракетної зброї.

 Микола Кибальчич,
українець, в 1853 році народжений у родині Івана Кибальчича в місті
Короп. Він захоплений винаходами Олександра Засядька. Він зазначує, що
людина може на ракетах літати в далекі світи. Він ненавидить
московського царя (Олександра Другого), особисто готує бомбу, щоб
організувати замах на деспота, який поневолює його народ. Замах
здійснений. Микола Кибальчич у Петербурзі в камері смертника пише
геніяльну працю «Проект повітроплавного приладу», (проект космічного
корабля). Москвинські жандарми в 1881 році відібрали в нього життя.

.
Юрій В. Кондратюк (українець, 1900—1942) створює, маючи вісті про
діяльність Олександра Засядька і Миколи Кибальчича, першотеорію
реактивного руху. Він, як зазначує вірна Москві «Українська радянська
енциклопедія», «один з перших творців і дослідників ракетної техніки»,
він «творець схем ракетних міжплянетних подорожей», він був
«запропонував створити станцію супутник місяця», він автор книги
«Завоювання міжплянетних просторів».

  Геніяльні сини Оріяни
(України), рясно вспадкувавши велич родичів (предків — зачинателів
історії культури і цивілізації Індо-Европейської раси)
сумеріян-гіттітів-скитів-русів, перші повели сміло розум людства в
космічні мандри. Жандарми царя москвинського арештували їхній труд, їхні
мрії, їхні хвилювання. Їхні творіння в 1917 році були передані
москвинові Константинові Ціолковському (1857—1935) і москвин став
проголошений «основоположником теорій міжплянетних сполучень». В
західному світі по-вченому занотовано, що геніяльний Микола Кибальчич
«рашен» («Енциклопедія Британіка», 1973, том 19, стор. 406), щоб в
молодому українському поколінні по-вченому творився комплекс
приголомшуючої меншевартости, мовляв, між мудрими українців немає. І так
довго розум і душа українські будуть працювати в користь
вторжників-москвинів, як довго не буде Української Держави, наші
протести на Заході, що він не «рашен», а «юкреініен», це безпорадний
голос загубленого в пустині...

 30 грудня в 1906 році в родині
козака Павла Короліва народився син Сергій. Марія Миколаївна (мати
Сергія) після поховання свого сина сказала: «Наші предки — українські
козаки, і син мій успадкував від них, як видно, вміння, завзятість,
волю, ту волю, яка допомогла йому сягнути омріяної мети. Мій син завжди
зберігав любов до України» («Україна», 18 квітня, 1971 рік, Київ).
Відзначаючи день «совєтської космонавтики», «Україна» пише, що «Сергій
Королів — творець космічних кораблів». На будинку (в Житомирі), в якому
він народився, прибита металева таблиця, на ній написано, що «Сергій
Королів — конструктор в галузі ракетної техніки і космічних досліджень»,
він конструктор першого космічного корабля.

 Жахлива правда — не
великий, але жорстокий розум, бачимо, володіє великим, але мирним
розумом українця. Заводи «СССР» (імперії Москвинської) виготовляли
деталі для ракет такі, які були накреслені Сергієм Королівим. У Києві
(між науковцями) відкрито мовилося, що Микита Хрущов, перед тим, як
плянувати свою подорож до Америки, дав наказ Сергію Короліву: «Політ
ракети на місяць, або — смерть». Сергій Королів, працюючи у лябораторіях
від шести годин ранку до першої ночі, наказ деспота виконав і помер на
атак серця. Так, це він «Микола Кибальчич накреслив праобраз космічного
корабля, що його вперше послав у космос земляк Кибальчича Сергій
Королів» («Україна», 18 квітня, 1971 рік).

Бондаренко Олена Анатоліївна: деякі висловлювання 30 березня 2010 року, в ефірі 5 каналу з приводу заяви Ю. Тимошенко про те, що суддям Конституційного Суду України дають хабарі по 1 мільйону доларів: За базар надо отвечать. Вот это базар. За этот базар нужно отвечать, если это не так. Если мы сдерживаемся в оценках и считаем, что нельзя наш политический мусор выносить в Европу, то господа немири явно не церемонятся и без всякого стеснения достают свои дерьмометы. - заява щодо дій свого учителя Григорія Немирі «Григорий Немиря действительно был моим преподавателем, а я была его ученицей, поэтому мое время еще не пришло» Например, я противник того, чтобы история ОУН-УПА была издана на русском языке «для популяризации ОУН-УПА на Востоке». Популяризировать фашизм - это все равно, что быть предателями собственных дедов Я являюсь приверженцем федерализации Украины в классическом понимании этого термина

Параллельно прибытию в течении ближайших восьми лет нескольких миллионов китайских рабочих для освоения Восточных территорий вместе с ними прибудут их семьи, а также будет создана обслуживающая инфраструктура. Магазинчики, кафешки, мастерские и т.д., обслуживающие именно китайских рабочих, и не только рабочих. По части размножения китайские переселенцы на Восточных территориях России не будут сдержаны законами Китая об одном ребенке. Уже сейчас многие китайцы обосновываются в России, в том числе, и под влиянием этой причины. Таким образом, численность китайцев превысит численность россиян (которых там сегодня проживает порядка 9 млн. чел.) задолго до 2018 года (года окончания упомянутого выше Соглашения о сотрудничестве с Китаем). Но основная фишка в том , что  русским места в этой программе освоения Восточных территорий просто нет. Конечно, русских не будут изгонять, как в любимых Медведевым и Путиным автономиях Северного Кавказа. Русских не будут вырезать, как это сделали в вотчине любимого друга Путина – Рамзана Кадырова. У русских просто не будет места в системе экономических отношений Сибири и на Дальнем Востоке, которые построят китайцы. И русским придется продать дома и уехать. Это будет касаться, в том числе, ментов и чиновников, проживающих на Восточных территориях. Ведь таких ментов и чиновников, как российские, в Китае массово расстреливают в специально вырытых для этого траншеях. Так что вопрос о предоставлении им куска хлеба на освоенных Китаем территориях не будет даже ставиться.

Янукович черговий раз обмовився ? Чи , то як то кажуть "що у тверезого на думці , у п'яного на язиці" ?

А зараз послухаймо про «великі подвиги» на цій стезі самого генералісимуса Суворова:

«Суворов, якому було доручено переселити на Урал ногайців… розбив для зручності пересування кожну орду на загони або колони, доручивши супроводжувати кожну колону російським військам. Начальство над правим флангом колон, які пересувалися, доручено було Лешкевичу, а над лівим — полковникові Телегіну. Сам Суворов ішов із козаками (донцями. — В. Б.) за татарами…

Але коли звістка про виселення татар за такої ситуації рознеслася по степах, то татари, звісно, були збентежені. У масі чулося глухе ремствування і побоювання, що татар ведуть в уральські степи на неминучу загибель…

1 серпня 10 000 джамбулуків відокремилися від інших татар і повернули назад… Почалася битва… за висловом Суворова, «почалася повна рубка татарам». Відбулося справді щось жахливе, яке не надається до жодного опису. Зупинені драгунами й козаками ногайці кидалися в болотисту річку, грузнули в ній, і їх вражали кулями й картеччю; а тих татар, які скупчилися біля ріки, рубали й кололи козаки (донці. — В. Б.) і драгуни…» [27, том I, с. 391–394].

Такими методами генералісимус Суворов «зачищав» чужі землі. І не дивно, що наступний московський генералісимус Йосиф Сталін, продовживши ті ж діяння, повелів 1942 року повісити в своєму кабінеті портрет першого генералісимуса, а 1944 року повторив «досвід Суворова» в колосальних масштабах. До речі, (пане Солженіцин), він і чеченську землю «звільнив» від чеченського народу.

В діяннях Суворова раніше описані «подвиги» не були винятком. Різанина ні в чому не винних людей супроводжувала цього «полководця» повсюдно. Ось іще один приклад замовчуваних «подвигів» Суворова:

«Тим часом втеча Шахин Гірея з Тамані до черкесів спонукала Суворова прискорити похід проти татар, які ховалися за Кубанню по Лабі. Ночами (справді махровий бандит! — В. Б.) із засторогами Суворов, розпустивши чутки про свій від'їзд у Полтаву, пробрався до устя Лаби. Вночі 1 жовтня, з не меншими засторогами, він переправив загін через Кубань і на світанку підійшов до татарських аулів. Тут поблизу урочища Керменчик, за 12 верст від Кубані, відбувся останній бій із татарами, жахливий за своїми наслідками. Першими кинулися (вранці-рано, коли мирні люди аулів спали. — В. Б.) з піками на татар донці, за ними драгуни і гренадерський батальйон. За три години битви (різанина сплячих людей — це битва по-суворовськи. — В. Б.) 2 000 трупів засіяли простір довкола військ, аули були спалені, а до кінця битви на полі залишилося понад 5 000 лише вбитих. І козаки, і солдати однаково не давали нікому пощади — вбивали, різали й кололи чоловіків, жінок, старих і дітей» [27, том І, с. 393].

Реформы, которые были проведены за такой короткий срок, вызывают уважение и требуют детального изучения. Рабочие встречи, которые мы провели в Тбилиси, Кутаиси и Батуми с представителями парламента, центральных и местных органов власти, предпринимателями и простыми жителями, свидетельствуют, что власть и большая часть населения Грузии очень гордятся своими достижениями. Первое, что бросалось в глаза в Тбилиси, это открытые двери оставленных на улице авто, дети, играющие на детских площадках без родителей, молодежь, гуляющая по улицам в ночное время. Все это подтверждало рейтинг самой безопасной столицы в Европе. Предоставление сервиса бизнесменам и возможности развития каждому инвестору - это национальная идея сегодняшней Грузии. Дома юстиции, в которых оперативно предоставят все услуги от регистрации рождения, получения паспорта до регистрации вашей собственности, в том числе и в режиме он-лайн, выделение за один день земельного участка на побережье для строительства новых гостиниц с предоставлением налоговых льгот на 15 лет, кредиты для небольших компаний от 6 до 8% - все это вызывало недоумение и восхищение у членов нашей делегации. - Каким образом в Грузии организована работа местных мэрий? - Мы посетили мэрии Тбилиси и Батуми. Схема управления городами во многом напоминает системы, существующие во многих европейских странах. Институт управления складывается из муниципальных служб, которые тесно сотрудничают с частными компаниями. Водоснабжение, газ и электричество - эти услуги предоставляются частными компаниями. Вывоз мусора, освещение улиц - коммунальными. В городах нет жэков, их функции выполняют товарищества совладельцев домов, которые сами заботятся о своей собственности. Городские власти много внимания уделяют развитию бизнеса и привлечению инвестиций. Например, заказывают исследования своего рынка отечественным и зарубежным компаниям, а потом бесплатно предоставляют информацию всем желающим инвесторам. Нам сразу предложили несколько проектов для николаевских предприятий. Например, в центре Тбилиси переносится железная дорога, и городская власть предлагает инвесторам места для строительства. Причем если в перспективе они не смогут продать построенное жилье, город готов выкупить его по 400 долларов за квадратный метр. В Грузии вы все можете купить или продать в режиме он-лайн, не выходя из дома. Тбилиси по рейтингам независимых международных организаций является не только самой безопасной столицей в Европе,  но и входит в тройку городов, где легче всего вести бизнес, в десятку - по привлечению прямых инвестиций. Безвизовый режим, безопасность для людей и свобода для бизнеса привели к тому, что в Грузии количество туристов ежегодно увеличивается на 30-40%. Только в прошлом году Грузию посетили 28 миллионов путешественников. - Каковы, на ваш взгляд, основные причины такого стремительного развития Грузии? Возможно ли использовать «грузинский рецепт» в Украине? - Основное отличие подходов в проведении реформ в Украине в том, что мы пытаемся реформировать доставшееся нам в наследство законодательство, привлекая к этому старый бюрократическо-административный аппарат, который активно этому сопротивляется . В Грузии фактически перечеркнули все старое законодательство и начали с «чистого листа», использовав при этом опыт успешных стран. И самое главное - заменили старый бюрократический аппарат на 90% на молодых управленцев, которые либо учились, либо стажировались в западных странах. Вопрос о «рецепте грузинских реформ» мы задавали на каждой встрече. Наиболее точно его сформулировал заместитель министра юстиции Георгий Вашадзе, который был одним из авторов новаций, внедряемых в Грузии. Он отметил несколько основных факторов: политическая воля органов власти; новое поколение управленцев, осуществляющих проведение реформ; системная работа и видение перспективы; поддержка населения. Предоставляя свой «рецепт», Георгий Вашадзе сказал, что новая власть очень рисковала, так как уволила тысячи чиновников. Они могли выйти на улицы, но спасением было то, что быстро появились первые результаты. Когда человек стал приходить и получать все сервисы в один момент без требования у него взяток, когда он прогуливался и у него никто не отбирал мобильный телефон, машину, когда ему не нужно было идти к «вору в законе», чтобы «решить проблему», именно поэтому у нас появилась большая поддержка населения. *використани матеріали з сайту Николаевские новости