Вишов новий кліп професора антропології Ореста Лютого.

Бажаю приємного перегляду!

В період святкування Великодня найцікавішим був другий день свят. В козацькій Вкраїні це був День Богородиці. У різних місцевостях другий після Великодня день, тобто понеділок, мав різні ймення: поливаний, водяний, обливаний або ж волочильний понеділок. Ці народні обряди розділялись на два окремих дійства, котрі проходили незалежно одне від одного. По-перше – волочильний понеділок, коли діти - «христосувальники» або ж «волочебники», зібравшись у ватаги, «несли калача» до родичів та сусідів, при цьому ненька клала до вузлика своєму малюку три великодні калачі та кілька писанок.В період святкування Великодня найцікавішим був другий день свят. В козацькій Вкраїні це був День Богородиці. У різних місцевостях другий після Великодня день, тобто понеділок, мав різні ймення: поливаний, водяний, обливаний або ж волочильний понеділок. Ці народні обряди розділялись на два окремих дійства, котрі проходили незалежно одне від одного. По-перше – волочильний понеділок, коли діти - «христосувальники» або ж «волочебники», зібравшись у ватаги, «несли калача» до родичів та сусідів, при цьому ненька клала до вузлика своєму малюку три великодні калачі та кілька писанок.

Проте чи не найцікавішою забавою другого дня після великоднього понеділка, або як його ще називали «обливаного», для неодруженої молоді було обливання водою. Для майбутнього чистого міцного шлюбу обливання водою у день Богородиці, яка, як відомо, своїм покровительством допомагає з’єднати у міцну сім’ю молоді закохані серця, на козацькій Вкраїні було обов’язковим, бо ж вважалось очисним. У ті часи на козацькій Вкраїні серед народу небезпідставно побутувала думка, що цей давній звичай обливання водою був конче необхідний для молодих людей, які прагнуть створити міцну сім’ю. Вважалось, що іудеї під час Великодня «нишком» шкодять християнам, не вірячи у Христове Воскресіння, тобто коли православні козаки ішли до церкви на Великдень, іудеї в цей час потайки зумисне їли півнів з кістками та «обливали брудом і помиями християн». Як тоді вважали, іудеї робили це для того, аби хоча б якось нашкодити, щоби півень, не дай Боже, не прокукурікав, адже саме кукурікання півня, за народними уявленнями, є передвісником Воскресіння Спасителя. У ті часи казали: «Христос Воскресає, як півень заспіває». Тож щоб очиститись від бруду іудейської кабалістики (таємної магії), молоді люди обливаються водою в «Поливаний понеділок». В «Обливаний понеділок» ще далеко до сходу сонця дівчата поспішали вмитися із «непочатої води» криниць. Бо ж перше відро джерельної води, що поставили на цямрині на другий день після Великодня, було з «непочатою водою». Молоді неодружені козаки, зачаївшись десь недалечко в кущах, чекали цього моменту з нетерпінням. Тож як тільки цеберко (відро) з водою ставилось дівкою на цямрині, то парубок, що уподобав собі котрусь із дівчат, тут же ж вистрибнувши із засідки, намагався облити її студеною джерельною водою. Так само парубки вчиняли з дівками на вулиці чи на вигоні, або ж навіть наздогнавши дівку у хаті... На козацькій Україні такі жарти та витівки були природними. Дівка, котру хлопець скропив джерельною водою, обов`язково мала подарувати йому писанку чи крашанку. В цей Богородичний день, дівчата водили веселі хороводи, танцювали шпаркі танці, співали пісень, йшли на гойдалку, влаштовували інші забави. Надвечір у понеділок парубки та дівчата збирались на якійсь галявині «на складчину», аби хмільним стояним медом замочити свята.

Джерело >>>

На тлі загрози нової збройної агресії Росії проти Грузії Тбілісі демонструє бойовий дух та високі технології.

До літа 2012 року військову перепідготовку пройдуть 70 тисяч добровільних резервістів, а наступного року їх кількість досягне 150 тисяч. Про це напередодні заявив президент Грузії Михайло Саакашвілі на зустрічі із співробітниками наукового військово-технічного центру «Дельта» при Міністерстві оборони Грузії. За словами М. Саакашвили з погляду оборони країни відбувається «насправді диво», оскільки, окрім основних збройних сил, створюється добровільна резервна сила. «Це означає, що у всіх сіл буде загін для оборони і це дуже міцна гарантія миру», — заявив президент, і там же навів приклад того, як нацистська Німеччина «відмовилася від входження до Швейцарії тому, що Швейцарія була однією з найбільших європейських країн, в якій була побудована система резервістів». У бесіді із співробітниками підприємства «Дельта» М. Саакашвили також відзначив, що розвиток військових технологій є «дуже обнадійливою підставою для майбутнього індустріального потенціалу Грузії». «Держава повністю узяла під свій контроль завод — цей та інші заводи — і виявилось, що у нас є свої гранатомети, автомати, міномети. ніхто нам не давав протитанкової зброї до 2008 року, всіх ми благали, що дайте — зараз, між іншим, відкрилися ці ринки, а вже нам не потрібно купувати, ми самі випускаємо, у нас є своє», — заявив президент Грузії, додавши, що в майбутньому Грузія побудує протиповітряну систему. Грузинські ЗМІ нагадують в зв'язку з цим, що після випуску бронетранспортера «Дідгорі» грузинського виробництва в 2011 році, вже з лютого 2012 року були проведені презентації трьох військових засобів місцевого виробництва: БМП «Лазіка», нової реактивної системи залпового вогню та безпілотного літального апарату. «З майбутнього року у нас буде та ж аналогія (літальних апаратів), тільки вони зможуть переносити озброєння вже на значно більшу відстань і будуть набагато ефективними, ніж російські «штурмовики», — заявив М. Саакашвілі, який 10 квітня був присутній на випробуваннях цих безпілотників. Президент Грузії також відзначив, що вже ведуться серйозні переговори щодо експорту бронетранспортерів і БМП «Лазіка». «Ми повинні бути дуже міцними для того, щоб країна йшла вперед. Ми знаходимося в таких умовах, в такій географії, ми отримали такий гіркий досвід, що не можна, щоб Грузія не була в 5–6 разів міцніше, ніж будь-яка середня європейська країна», — підкреслив М. Саакашвілі. [ Читати далі ]

    Яка головна ознака завойовника? Захопити, пограбувати все що можна, а завтра хоч потоп. За совєтів Україна була одним із найбільших експортерів газу в Європі. Орда не квапилася розробляти нові родовища, доки не вибрала майже все наше. А тепер продає те, що брала в нас задарма.
    У Криму й досі немає нормальної курортної інфраструктури, панують дурнуваті ціни за примітивний комфорт, а сервіс надто вже ненав’язливий. А все чому? Орда, яка прийшла на місце виселених, не почуває себе на своїй землі й поводиться, як завойовник. Нічого подібного не побачимо в Болгарії, де ціни нижчі, а комфорт вищий.
    Нова влада в Україні теж почувається дуже невпевнено. Її представники прагнуть за будь-яку ціну висмоктати все до краплі. Тож і не дивно, що продукти і ліки в нас дорожчі, ніж за кордоном.
   Феноменальну дикість виявляє орда, піднявши ціни під час Євро-2012 на готельні номери. Власниками готелів стали нувориші, вчорашні рекетири, комсомольці, менти, митники, податківці з ментальністю свинопасів. Вони не мають певності, що колись їх у них не заберуть, бо за кожною приватизацією був кримінал.
   Їм здається, що в іноземних туристів така сама гуляй-душа, як і в тих, що по куршавелях жбурляють пачки банкнот в обличчя барменам. Але туристи теж не дурні. Наприклад, англійці воліють вікенди проводити в Польщі, авіаалкотур коштує лише €20. Тобто іноземці не збираються посівати грошима, і хіба одиниці житимуть у совдепівських готелях за скандинавськими цінами і харчуватимуться в дорогих ресторанах. Але біди немає – зароблять прості люди, запропонувавши свої помешкання, пиріжки й канапки.
   Друга ознака орди: ненависть до завойованих. Причому вона зашкалює саме до тієї частини народу, з якого ця орда вийшла. Уже понад два роки нам пояснюють, що поліпшити життя не вдається через прорахунки попередньої влади. Ну гаразд, західняки та центрові українці й не заслужили покращення. Але за що ж караються східняки? Чому навіть хліб там дорожчий, ніж деінде? Чому саме на батьківщині правлячої і керуючої вимирає людність? Мінусовий приріст, найвищий рівень злочинності, туберкульоз, наркотики, пияцтво, СНІД... А діти в копанках? А міста такі, ніби їх бомбила ворожа авіація?
   В орди свої правила на цьому бенкеті життя. Її не цікавлять вітчизняні ціни, вона здійснює закупівлю за кордоном. Міністр Грищенко навіть рідним маслом гидує, воліє ісландське. Гарант не тільки ісландську рибку любить, а й води нашої не п’є. І що їм ціни на ліки, якщо й лікуються не на українських теренах?
Вони нам радять садити капусту, але наша капуста сезонна, а та, яку вони косять щодня, вічнозелена і ніколи не в’яне.
   Ментальність орди не вродилася на голому місці. Корені її сягають глибше. Максім Ґорькій описав, як 1918 року в Петербурзі відбувся з’їзд сільської бідноти. Кілька тисяч делегатів розмістили в Зимовому палаці. «Когда съезд кончился и эти люди уехали, то оказалось, что они не только все ванны дворца, но и огромное количество ценнейших севрских, саксонских и восточных ваз загадили, употребили их в качестве ночных горшков. Это было сделано не по силе нужды, – уборные дворца оказались в порядке, водопровод действовал. Нет, это хулиганство было выражением желания испортить, опорочить красивые вещи».
Таку саму картину застав російський живописець Юрій Аннєнков, повернувшись у свій будинок у Фінляндії: «Обледенелые горы человеческих испражнений покрывали пол. По стенам почти до потолка замерзшими струями желтела моча... Посуда до верху заполнена испражнениями. Непостижимо обильно испражнялись повсюду: во всех этажах, на полу, на лестницах, на столах, в ящиках столов, на стульях, на матрасах, швыряли кусками испражнений в потолок. Вот еще записка: «Понюхай нашава гавна ладно ваняит».
В третьем этаже – единственная уцелевшая комната. На двери записка: «Тов. Командир». На столе — ночной горшок с недоеденной гречневой кашей и воткнутой в нее ложкой».
   Авжеж, орда не приходить «созідать». Орда не будує нові фабрики, вона доводить до руїн старі. Орда захопила всі обленерго, а допотопні трансформатори ті самі, совєтські. І орді начхати, що кількість електротехніки неймовірно зросла, трансформатори ламаються, ніхто не отримує напруги 220 вольт, однак вартість електроенергії збільшується, як і неякісних газу та бензину.
   Принцип простий, як дишло: заробляти, не вкладаючи ані копійки. Бо завтра потоп, землетрус, виверження вулкана або народного гніву...
   Казочка про покращення життя – це теж із епохи більшовизму. У 1921 році Лєнін обіцяв спорудити «из золота общественные отхожие места на улицах нескольких самых больших городов мира» («О значении золота теперь и после полной победы социализма»). Залишалася дрібничка – перемогти «в мировом масштабе».
  Не вдалося. Але ідея пульсувала в повітрі, нуртувала, булькотіла, аж поки не втілилася в одному окремо взятому маєтку однієї окремо взятої країни. Тому що бажання «іспражняться» в саксонську вазу чи в іншу «красівую вєщь» нікуди не зникало, воно завжди жило в крові орди.

Юрій Винничук

Поки Колесніков закуповує у Кореї швидкісні поїзди, варто згадати про експрес "Люкс-торпеда", який ходив на Галичині у 1930-их. Скажімо, відстань від Тернополя до Заліщиків він долав за 2,5 годин. Зараз поїзд "Київ-Чернівці" долає її за 4,5 годин...

           "Люкс-торпеда" на карпатському курорті Закопане. 1936-38 рр.

Читати все >>>

Ісус називає сатану "батьком брехні" (Ів. 8,44)

У РПЦ "фотошопом" приховують, що їх патріарх носить годинник за 30 тисяч євро…

З офіційного сайту РПЦ зникли фотографії, де зображений патріарх Московський і всієї Русі Кирило з годинником Breguet вартістю 30 тисяч євро.

Таким чином на сайті замість цих фотографії з'явилися відредаговані без годинника на руці патріарха, пише блогер v-n-zb, з посиланням на Nikolai Pravdorub. За його словами, це сталося після заяви патріарха РПЦ Кирила (Гундяєва) про те, що у нього є годинник Breguet, але він його ні разу не одягав.

"На офіційному сайті РПЦ patriarchia.ru була проведена на минулих вихідних ревізія фотознімків в архіві за період квітня-липня 2009 року", - написав блогер.

За його словами, були прибрані всі фотознімки, на яких годинник Breguet помітний на руці патріарха. "Але тим не менше, дані фотографії, хоча і не видно на сайті, залишаютья на сервері patriarchia.ru і відкриваються за прямими посиланнями", - сказав він. Блогер каже, що одна з фотографій, на якій помітні Breguet на руці патріарха, "була грубо відретушована у фотошопі і замінена в старому інформаційному повідомленні на офсайті".

При цьому залишилося відображення годинника на лакованій поверхні кришки столу, а в метаданих фотознімку EXIF стоїть дата 31.03.2012 при тому, що сам знімок і новина датовані 2009 роком.

"Тобто маємо в наявності докази на самому офіційному сайті РПЦ не тільки того, що патріарх цей годинник носив досить довгий час і одягав його неодноразово, але й того, що була дана команда після його недавньої заяви, приховати цей факт і прибрати з сайту РПЦзнімки з годинником ", - йдеться в повідомленні. (Джерело)

Прес-служба патріарха Московського й всея Русі (ВЖЕ!!! ) принесла вибачення за те, що на сайті були оприлюднені "підчищені" фотографії, а яких був відсутній дорогий годинник Кирила.(Джерело)

Якось не складається в російських попів з фотошопом... 

Не повезло росіянам із фольклором. А все тому, що їхня нація творилася згори, від правлячої еліти, яка мала мужика за пусте місце, через те навіть назви місяців не народні, нема народного гімну, ба навіть жодної пісні, яку б народ слухав чи співав стоячи.

Взагалі з піснями біда, дуже мало таких, що годяться для співу, наприклад, за столом чи для обробки сучасною естрадою.

Російські народні пісні дуже рідко виконують навіть народні хори, воліючи співати щось, що вийшло не з вуст мужиків, а створене поетами і композиторами: "Ой мороз, мороз", "Из-за острова на стрежень", "Коробейники", "В далеких степьях Забайкалья", "Ямщик, не гони лошадей", "Однозвучно звенит колокольчик" або ж пісні на мелодії поцуплені у січових стрільців ("Дан приказ ему на запад", "Там вдали за рекой", "Поручик Голицын" ба навіть "Катюша", яка спочатку існувала у стрілецькому варіанті ще під час Першої світової, а вже у Другу світову прикрасилась приспівом "Ой ти Галю, Галю, з Нахтіґалю!"

З казками та сама біда. При чому не тільки з народними. Алєксєй Толстой переписує "Піноккіо" Карла Колоді і видає "Буратіна", Корнєй Чуковський робить ту саму процедуру з казкою Х'ю Лофтінґа "Доктор Дулітл" і маємо "Доктора Айболита", а ще він позичає в англійців малюка Бібігона.

Ще хитріше вчинив А. Волков, поцупивши у американця Л. Ф. Баума цілу країну Оз та сотворивши на тій основі п'ять книг, шоста начебто оригінальна, але надто поступається за художністю попереднім.

Дехто вважає, що все нормально: Волков переписав книги Баума для совєтських дітей. Тоді насувається думка: а що як узяти та й переписати "Анну Каринину" або "Мертвые души"? А потім видати під своїм іменем? Яка буде реакція?

Ось брати Капранови зредагували "Сестер Річинських" Ірини Вільде і повикидали усе, що було там написане на догоду радянській ідеології. Але роман вийшов під іменем Ірини Вільде, а не Капранових.

Більшість казок Пушкіна не мають жодного стосунку до російського фольклору. Казка про золоту рибку походить з Німеччини. "Конек-горбунок" Єршова походить з українських записів.

"Маленький цветочек" Аксакова – це англійська казка. Як і казка Толстого "Маша и три медведя". Жодна з цих казок ніколи не було зафіксована у фольклорних записах до того, як з'явилася в літературному опрацюванні.

Казки про "Снігурочку", "Колобка", "Ріпку" – усе це позичено в українців, а казка "По щучьему веленью" у фінів. Коли візьмете в руки три томи "Народных русских сказок" А. Афанасьєва, то побачите там цілу купу українських і білоруських казок, одні з них в оригіналі, інші – в перекладі, а ще доволі багато казок, про які скоромно не вказано, де записані.

Хоча сумніватися не доводиться. У примітці до казки №56 про дурного вовка читаємо: "К словам "Ну, уж никому так не достанется, как кургузому" дано пояснение "У малороссиян существует поговорка "Кому, кому, – а що куцому, то вже не минецця". До чого тут українська приказка, якщо казка російська? Але, де вона записана – знову мовчок.

Більшість записів російських казок були сфальсифіковані. У той час, як українці не мали в Росії своєї літератури, а казки існували винятково в усній формі, росіяни уже з XVІІІ ст. масово поширювали серед народу так звані лубочні книги.

Їх розносили по селах разом з гребінцями й люстерками коробейники, по-теперішньому комівояжери. Відтак селяни, прочитавши німецькі, французькі чи там арабські казки, залюбки потім пригощали ними фольклористів.

У зібранні Афанасьєва у примітках до казок так і пишеться: "Текст перепечатан с лубочного издания" або "Текст представляет собой літературно-повестовательную обработку былины об Илье Муромце и Соловье-разбойнике".

Питається: на якій-такій підставі ці казки приписані до народних? А що серед народних російських казок роблять авторські казки українських письменників Миколи Тихорського, Євгена Гребінки, Григорія Квітки-Основ'яненка, Михайла Максимовича, Левка Боровиковського? А казки записані у Башкирії, Татарстані, Мордовії?

Та й казки, записані на якій-небудь Тамбовщині, викликають тиху підозру про фальсифікат: "Сивко бурко, вещий воронко", "Две Доли", "Марко Богатый", "Лихо". Казка "Людська доля" подається чистою українською мовою, але... записана в "Малмыжском районе Кировской области".

І ось на фоні усього цього розкрадання чужого фольклору раптом дізнаємося, що автори "Казкової карти України" посварилися з укладачами аналогічної карти Росії, звинувачуючи росіян у тому, що вони привласнили собі таких казкових героїв як Колобок, Ілля Муромець, Курочка Ряба та інших.

Герої українського фольклору відтепер будуть представляти світові Росію. Корінними російськими значаться ще й Дід Мороз і Снігуронька, Золота рибка, соловей-розбійник, Кощій Безсмертний, Мара, Баба Яга, Іван-дурень та інші.

Згідно з "Казковою картою Росії", батьківщиною Колобка вказана Ульяновська область. В Ульяновську вже прийняли програму з популяризації цього казкового бренду".

Насправді найдавніший російський варіант було записано в Архангельській області, але перед тим уже існував український. Саме слово "Колобок", як і "Сивко-бурко" не російське.

Ілля Муромець, давно уже доведено, теж не в Росії жив: "Коли князь покликав Іллю Муромця захищати Київ, то він дістався до міста за 5 годин, тобто фактично дійсно він міг дістатися з Чернігівської області за 5 годин до Києва, але ніяк не з міста Мурома", – заявила керівник Казкової карти України Марина Применко. Та й похований Ілля Муромець у Києві.

Але це ще не все! "Російський виробник дитячих іграшок "Комета-Плюс" (Смоленськ) подав позов до Господарського суду Криму з вимогою припинити на півострові нелегальне виробництво м'яких іграшок, що нагадують мультиплікаційного персонажа Чебурашку".

Ну, мультиплікаційний персонаж справді має своїх батьків і тут нічого не попишеш. Але ось казкова істота Чебурашка – це не що інше як український чеберяйчик.

Судячи з української народної пісеньки він схожий на зайчика, чеберяйчики зустрічають у казках, у віршах і навіть у романі Павла Загребельного "Євпраксія", де чеберяйчикам присвячено цілий розділ.

Саме слово Успєнскій сконструював з чеберяйчика та з назви танцю "чабарашка", "чеберячка" (дивись словник Б. Грінченка).

"Чеберяйчиків ніхто ніколи не бачив, хоч і відомо, що живуть вони в лісах і серед трав, – читаємо у П. Загребельного. – Мабуть, а може, й напевне, чеберяйчики всі однакові. Побачити одного - однаково, що побачити всіх.

[ Читати далі >>> ]

За повідомленнями естонськихЗМІ, із заявою про суть російської мови виступив відомий естонський філолог, викладач Таллінського університету Борис Балясний. Він зокрема  відзначив:

«Російська мова відсотків на 70 складається з тюркизмів. Російська в Естонії — стрімко деградуюча мова».Нагадаємо, що російська мова була придумана в кінці 18 століття німецькими вченими-масонами на замовлення російських царів на базі іншої штучної псевдослов'янської мови — церковнослов'янської, придуманої греками у 8 столітті для православної експансії на базі т.з. староболгарської. При цьому болгари не слов'яни, а етнічні тюрки, що прийшли на Балкани з берегів Волги.

Російська мова була створена для ведення Росією загарбницьких воєн, фізичного і духовного геноциду скорених Росією народів. Оскільки країни Балтії деокуповані і Москва вже не в змозі здійснювати свій геноцид балтійських народів, російська мова виявилася незатребуваною і тому не дивно, що там стрімко деградує.

На відміну від нас, Естонія поступово звільняється від "культурабєльної" окупації...

Ігор Мазур звинуватив "VIP-політв'язнів" Тимошенко і Луценка у подвійних стандартах

Європарламент сповідує подвійні стандарти, цікавлячись станом здоров'я і умовами утримання лише екс-прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. Натомість європарламентаріям "наплювати на тисячі інших ув'язнених українських жінок".

Про це заявив голова київської міської організації УНА-УНСО Ігор Мазур.

"Вони можуть кричати про репресії проти окремих лідерів сьогодні, галопом розглядати їхні справи, як першочергові, і забувають про "простих смертних" демонстрантів. Націоналісти-бандерівці не на часі для Страсбурга. Європарламентаріям цікавий стан здоров'я і умови утримання однієї людини в Качанівській колонії і плювати їм на тисячі інших ув'язнених жінок", - відзначив Мазур.


Політик нагадав, як у 2009 році Страсбурзький суд звернувся до уряду Тимошенко з запитаннями: "Чи справедливі вимоги засуджених за участь в акції "Україна без Кучми" (УБК), чи потрібно відшкодувати їм за арешт з побиттям, вибивання показів, утримання в клітці під час судового процесу, втрату здоров'я?"

"Уряд тоді не визнав наші вимоги по жодному з пунктів. На його думку, ми були засуджені за кримінальні злочини відповідно до чинного законодавства. А сьогодні це законодавство працює проти них..." - наголосив унсовець.

Він зауважив, що нинішні VIP-політв'язні (Тимошенко, Луценко – ред.), згадуючи свою участь в УБК, ні разу під час своїх судових виступів не згадали тих, хто був засуджений "кучмівським режимом на роки неволі за свій гайдамацький чин".

"Хоча міг Юра Луценко згадати під час виступу, як приїхав на Харківщину до мене на туберкульозну зону, як "шуршали" полковники, намагаючись догодити нардепу, показували VIP-корпус, де жили в'язні, які співпрацювали з адміністрацією або платили круглу суму. Його дивувало, що я в будівельній бригаді, живу в старому бараці", - відзначив Мазур.

Він також нагадав, що екс-лідер УНА-УНСО Андрій Шкіль свого часу залишив організацію заради БЮТ і, опинившись на волі, приїхав до колишніх своїх соратників лише в день їхнього звільнення.

"Не заходив Шкіль і на судовий процес Луценка на відміну від мене. Це вам ще слова з пісні про подвійні стандарти. Любити і жаліти себе рідних сьогоднішнім політикам, які знаходяться за гратами, ніхто не забороняє, але не забувайте, що були політичні репресії і при царському режимі, і при комуністах, і після проголошення незалежності України", - підсумував Мазур.

Нагадаємо, 9 березня 2001 року в рамках акції "Україна без Кучми" центром Києва пройшла багатотисячна демонстрація з гаслами та транспарантами, які вимагали відставки тодішнього президента Леоніда Кучми та притягнення його до кримінальної відповідальності. У той же день під Адміністрацією президента відбулись масові сутички демонстрантів з правоохоронцями, унаслідок яких було порушено т.зв. "справу 9 березня". Майже два десятки активістів УНА-УНСО опинились тоді за гратами.

Шотландія має намір відокремитися від Британії і збирається у найближчі пару років влаштувати референдум на цю тему. І якщо все вийде, то Едінбург спробує добитися окремого членства в НАТО, повідомляють російські і західні джерела.

Шотландська влада розраховує за допомогою альянсу налагодити хороші зв'язки з північноєвропейськими країнами, на зразок Норвегії і Данії. А це їм потрібно для того, щоб захистити арктичні території від претензій Росії, передає телеканал «Дощ».

Шотландські націоналісти під орудою Алекса Селмонда мають намір добитися відокремлення від Британії.

Про референдум з цього питання говорять вже давно. І в Лондоні вважають, що він буде провальним, оскільки багатьох ідея незалежності Шотландії просто лякає.

Спеціально для тих, хто ще не зважився на відділення, Алекс Селмонд і його прихильники придумали концепцію «незалежність лайт».

Згідно цьому плану, Шотландія стане окремою державою, але валюта там буде британська. Керувати економікою продовжить Банк Англії, а суспільним телебаченням залишиться ВВС. Оскільки по-справжньому серйозної армії в Шотландії немає, членство в НАТО теж вітатиметься.

Якщо їм вдасться переконати в цьому жителів країни, то вже через пару років частину британських островів перейменують на шотландські.

Джерело>>>