Туреччина готує глобальний проект для країн Східної Європи-велику Хазарію. Мова не про конспірологію, а про гроші, політичний вплив і розвиток іншого турецького проекту – Великого Турана. Ця концепція вкладається у зовнішньополітичний курс Туреччини.
Крім єдиного етнокультурного простору від Туреччини до Китаю пропонується створити якийсь Європейський міст, який би з'єднав у геополітичному сенсі Туран і Європу. Передбачається, до Великої Хазарії крім самої Туреччини увійдуть Україна, Молдова, Румунія, Угорщина та Ізраїль. Новий проект торговельно-економічний і політичний механізм впливу на Східну Європу з окремим акцентом на Україну і, перш за все, Крим.
Туреччина-ключова ланка і Турана, і Хазарії, буде підтягувати Румунію і Угорщину через великі інвестиційні проекти. Остання вже давно перебуває в тюркській Раді і цілком усвідомлено інтегрується в тюркський світ. Важлива роль відведена Ізраїлю, через який буде йти Медіація між країнами, а також розподіл фінансових потоків і координація роботи з трансферу сучасних військових технологій. Решті країн відведена доля обслуги інтересів Анкари.
Турецькі партнери завдяки політиці київської влади і зараз не соромляться все глибше проникати в економіку України. Турецькі компанії захопили головні підряди на будівництво доріг, вони ж перші в галузі будівництва житлових міських комплексів. Турки завдяки наявності фінзасобів демпінгують на аукціонах і захоплюють всі головні замовлення держави. Україна дає роботу турецьким компаніям і тисячам турків.
Нещодавно турецька компанія виграла черговий тендер на будівництво аеродрому в Дніпрі. Наш "Ростдорбуд" намагався перемогти, але знову не вийшло, турки запропонували більш низькі ціни. Наш недосвідчений уряд теж досить, об'єкт буде побудований за меншу суму, яку треба викласти з казни.
А українські будівельні фірми в результаті бідніють і банкрутують, люди втрачають роботу. А коли проект Великої Хазарії буде реалізований, Україна втратить свою будівельну галузь.

Україні та українській владі в останній рік дуже щастило з економічною кон'юнктурою. Ціни на український експорт зростали, а на імпорт залишалися порівняно низькими. Це дозволяло Зеленському відчувати себе порівняно впевнено. Але зараз по експорту намітилися серйозні проблеми. Світові ціни на залізну руду, які в нинішньому році зашкалювали, пішли на спад. Навіть при найкращих розкладах, руди по 200 доларів в наступному році вже не буде – максимум по 100.
По зерну ситуація поки більш благополучна. Україна зібрала рекордний урожай пшениці - 32 млн т. Рекорд в наявності. Однак є прикре" але " – якість зібраного зерна. За різними оцінками (виробники, торговці, пекарі), лише 40% зібраного зерна можна вважати придатним для випічки хліба. Нескладна математика і отримуємо вже зовсім іншу картину-зібрано всього 13 млн т продовольчого зерна. Для внутрішнього споживання необхідно близько 6,5 млн т якісного зерна щорічно, здавалося б, немає приводів для занепокоєння, якби не ще одне "але". Мінсільгосп затвердив на 2021/2022 рік граничний обсяг експорту пшениці в 24,3 млн т, з них 14 млн т продовольчої пшениці. Виходить для внутрішнього споживання залишиться фураж.
Тим більше, високий урожай - не привід для зниження цін. Насправді нинішня повсякденність показує, що хліб дорожчає при будь-яких розкладах. Просто в неврожайні роки ціни ростуть сильніше, ніж в рекордні. Українські внутрішні ціни чітко корелюють з глобальними ринками, бо багато років тому Україна обрала ринкові відносини. Так, експортні ціни на пшеницю на початок вересня 2021 р. складають 294-302 доларів за тонну, FOB для поставок у вересні-жовтні, внутрішні цілком їм відповідають з поправкою на місцеві особливості в бік збільшення: корупція, жадібність, податки, інфляція.
З 1 липня по 17 вересня 2021 року вже вивезено пшениці 6,8 млн т, з них продовольчого – 6,2 млн т. Такими темпами плани з вивезення пшениці виконають достроково, залишивши країні-рекордсмену тільки фураж.
На цьому тлі подорожчання енергоресурсів, від імпорту яких залежить Україна, загрожує розгорнути "сировинні ножиці" не на нашу користь. Закупівлі газу по 900-1000 доларів не перекриє ніяке зерно, тому діра в торговому балансі буде тільки рости. А це-великий ризик для курсу гривні, особливо з урахуванням наміченого втечі нерезидентів з наших ОВДП. Іншими словами сировинний фарт,який супроводжував Україну в останні два роки, і дозволив відносно легко пережити кризу, закінчується.
Тому готуйтеся, ціни на " Український "або" Бородинський " будуть вражати нашу з вами уяву ще не раз. Тим більше ніхто поки не може зрозуміти, наскільки зростуть ціни на енергоносії.

Якщо триматимуться високі ціни на газ, то наступний опалювальний сезон для України може стати проблемним. Росія шантажує Європу для просування газопроводу "Північний потік-2", однак дані дії безпосередньо позначаться і на українських споживачах.
Росія домінує на газовому ринку Європи і має можливості впливати на ринок, який виявився дестабілізованим внаслідок обмежень економічної активності через карантин, вважає президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», експерт з питань енергетики Михайло Гончар. Як він пише в статті для порталу "Главред«, якщо в минулому році ціна на газ в Європі була небачено низька і опускалася нижче $50 за 1000 кубометрів, то зараз маятник хитнувся в інший бік, і Москва цим скористалася для того, щоб проштовхнути»Північний потік — 2".
Як продовжує експерт, елементи шантажу присутні ще з травня поточного року, але прямо зараз Росія грає на підвищенні ціни. Також вона може грати і на зниженні, проте, швидше за все, Москва буде утримувати високу ціну на газ.
«Не думаю, що ця стратегія буде однозначно успішною. Адже якщо вони встановлять занадто високі ціни, то, по-перше, скраплений газ з азіатських ринків почне більше йти в Європу, а по-друге, в Європі почнуть більше спалювати вугілля, адже, незважаючи на всю європропаганду, він нікуди не подівся. Ціна на вугілля, звичайно, теж зросла, але не так шалено, як на природний газ, тому ті ж німці будуть спокійно палити вугілля і таким чином обсяг імпортованого газу буде скорочуватися. Тому поточний виграш Росії приносить короткостроковий результат "Газпрому», проте в довгостроковій перспективі це стратегія втрати ринку, тому що чим вище ціна, тим більше буде пропозиція з боку інших постачальників", — пише Гончар.
Він також зазначає, що високі ціни на газ позначаться і на українських споживачах підвищенням тарифів на комунальні послуги, зокрема, на поставках тепла і гарячої води. Однак, вважає Гончар, хоча ситуація не виглядає занадто оптимістичною, але вона і не катастрофічна, принаймні поки.
«Проблеми можуть початися вже в цьому сезоні, адже невідомо, якою буде зима, але більш проблемним може стати наступний опалювальний сезон, якщо в Європі будуть триматися високі ціни на газ. Тому що пересічний український споживач, як правило, людина з невеликими доходами, тому зростання цін на газ пропорційно тому, як це відбувається на європейському ринку, призведе до соціального вибуху», — пише Михайло Гончар.
Потрібно відзначити, якщо наш, зазвичай позитивний в питаннях української енергетики, президент Центру глобалістики» Стратегія ХХІ «Гончар почав» бити в дзвони", то потрібно готуватися до дуже складних часів. Незважаючи на якесь зниження ціни на газ, до $700 за 1000 кубометрів, очевидно, що навіть вартість блакитного палива в $400 буде крахом для нашої енергетики, і, відповідно, «боляче» вдарить по пересічних споживачів України, яким власне все одно хто виграє в перетягуванні «газового» каната – «Нафтогаз», «Газпром» або Європа. Держава зобов'язана піклуватися про своїх громадян, а не грати в політику на шкоду економіки.

У Кремлі з жалем поставилися до слів Володимира Зеленського про можливість війни з Росією. «Ми не хотіли б віддаватися якимось апокаліптичним очікуванням",-заявив прес-секретар президента Дмитро Пєсков.
Раніше президент України допустив ймовірність повноцінної війни з Росією. "Вважаю, може бути», - зізнався він. При цьому Зеленський вважає, що це було б «найбільшою помилкою». "Після цього ніколи не існуватиме сусідства Росії, України, Білорусії", - пояснив він.
Тим не менш, Київ готується. Наприкінці вересня на українських полігонах і в Азово-Чорноморській акваторії пройдуть навчання «Об'єднані зусилля-2021». У них візьмуть участь близько 12,5 тисячі військових, включаючи 700 солдатів і офіцерів НАТО, а також іноземна військова техніка.
Демонстрація сили стане відповіддю на спільні навчання Росії і Білорусії «Захід-2021», які вже закінчилися. Маневри є фактором російської агресії і загрозою національній безпеці України та країн ЄС, стверджує Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний.
Це той самий Залужний, який нещодавно зізнався про своє бажання "покататися на танку по Червоній площі і Арбату". А його підлеглий-заступник командувача Силами спеціальних операцій генерал Сергій Кривонос пообіцяв перемогти Росію протягом 10-15 років, після того, як та ослабне.
І хто кому загрожує?
Параду переможців Росії поки не передбачається, тому «війна» ведеться на рівні риторики. Але ж Путін особисто запевнив Україну і всіх, хто боїться російську армію, що навчання «Захід-2021» не спрямовані проти будь-якої країни і носять оборонний характер.
Масштаби нинішніх навчань Росії перевершують майбутні маневри України мало не на порядок. У них беруть участь близько 200 тисяч військових, понад 80 літаків і вертольотів, до 760 одиниць бойової техніки, реактивні системи залпового вогню, 15 кораблів.
Хто захоче повоювати з такою армадою? Військовий потенціал двох сторін непорівнянний, а чекати допомоги Києву від НАТО не варто.
Звичайно, є надія, що рушниця, що висить на стіні, так і не вистрілить. Однак якщо послухати прогнози Зеленського в це віриться все менше. А обсяги військових приготувань, навпаки, переконують у тому, що сторони до чогось готуються.
Такими темпами Україна скоро опиниться на пороховій бочці. І, якими б не були причини Протистояння, при подібній щільності військових приготувань, воно може початися від будь-якої провокації.
Україна в цьому зв'язку-головний кандидат на місце, де така ескалація відбудеться. До речі, цілком можливо це добре розуміють у Німеччині, яка пролобіювала добудову "Північного потоку-2", Що знімає залежність Європи від української газової труби. І дозволяє отримувати газ безпосередньо з Росії, заздалегідь страхуючись від можливих потрясінь на нашій території.
Роль головної мішені в потенційній війні-вкрай незавидна, а з урахуванням досить скромної підтримки з боку Заходу – ще й самогубна. Однак влада України активізують протистояння з РФ по різних фронтах і одночасно відкидають той же мінський формат і політичне врегулювання в ньому, здатне закінчити вже йде війну на Донбасі, різко знизивши напруження протистояння в цілому, вивівши нашу країну з потенційного "поля бою".
Або українська влада впевнена, що конфлікту вдасться уникнути, і реально воювати ніхто не буде. Або всерйоз розраховують, що" закордон нам допоможе", А війна якщо і буде, то локальна – знову на Донбасі, оскільки Росія боїться санкцій. Інакше складно пояснити, навіщо Україна, не маючи ніяких гарантій від НАТО або США, продовжує підтримувати конфлікт з Росією, а тепер, судячи з усього, і з Білоруссю.

Останні заяви представників політичного керівництва України все більше нагадують істерику, пов'язану з повним провалом перспектив європейської інтеграції країни. Навіть у віддаленій перспективі.
Перший тривожний дзвінок пролунав після відмови адміністрації Байдена боротися з газопроводом "Північний потік-2". Демарш Вашингтона пом'якшувався американо-німецькою угодою та покладанням на Німеччину зобов'язань щодо захисту українських інтересів в енергетичній сфері.
Однак, Берлін чудово ухиляється від цієї "почесної" місії через педалювання неприйнятних для Києва Мінських угод. Хочете, щоб ми відстоювали ваші інтереси в енергетиці? Тоді спочатку виконайте ваші зобов'язання в сфері безпеки. Не хочете? Тоді і ми вмиваємо руки.
Далі-більше. Після афганського колапсу Байден публічно позначив ті країни, заради яких Америка готова воювати: члени НАТО, Японія,Південна Корея і Тайвань, що не є незалежною державою. Україна в цьому списку відсутня. Крім того, їй за останній час кілька разів відмовили у вступі до Північноатлантичного альянсу.
Просити про особливі відносини з США поза НАТО-утопія. Афганістан, що мав статус такого "основного союзника" з 2012 року був кинутий напризволяще. І у Верховній Раді це теж чудово розуміють. Тому результати голосування з цього питання-в наявності. Просити Вашингтон про формальний союз без гарантій-марно.
Саме з повною відсутністю можливості вступу в ЄС і НАТО і пов'язана "Військова тривога" Зеленського, який заговорив про можливість повномасштабної війни з Росією, яка ні на кого не справила враження. У Європі всі втомилися від бажання українських політиків постійно привертати до себе увагу антиросійськими заявами.
Черговим пострілом в голову українського уряду став демарш Керсті Кальюлайд про "кілька світлових років" на шляху України до Євросоюзу. Причому емоційна заява президента Естонії (країни, яка раніше підтримувала європерспективи Києва) пов'язана зі спробами корупційного тиску на естонський бізнес в Україні. Як наслідок, Кальюлайд перестала приховувати очевидне.
І незрозуміло, чому глава українського МЗС скаржиться на"втому від Євросоюзу". Дмитру Кулебі треба просто зрозуміти-євроінтеграції України не буде ніколи. А торгувати статусом країни-жертви російської агресії можна довго, але за ціною, що зменшується. Світова політика змінилася, український кейс в ній відноситься сьогодні до третьорядних проблем.

Згідно з інформацією, збройні сили Молдови планують взяти участь у навчаннях "Об'єднані зусилля-2021", які пройдуть в Україні наприкінці вересня. Про це оголосили 10 вересня, в Києві, зазначивши, що дані спільні маневри носять мирний характер і спрямовані на розвиток оборонних можливостей.
Міжнародні масштабні навчання заплановані з 22 по 30 Вересня, для їх проведення задіють всі основні військові полігони України. В цілому в них візьмуть участь 12,5 тисячі військовослужбовців з 15 країн, у тому числі з США, Великобританії, Румунії, Польщі, Словаччини, Литви, Латвії, Канади та Грузії. При цьому планується задіяти понад 600 одиниць озброєння і військової техніки, включаючи вертольоти румунської та словацької армій, канадські літаки, бронемашини зі Словаччини, кораблі з Румунії, більше 80 танків і близько 50 важких артилерійських систем.
Наприкінці червня Молдавські військові вже побували в Україні. Військовослужбовці Національної армії РМ приєдналися до міжнародних військових навчань Sea Breeze 2021. Тоді вони відпрацьовували специфічні завдання, а умови їх виконання були максимально наближені до бойових. У Береговому компоненті навчань Sea Breeze активна фаза завершилася відпрацюванням спільних дій з ліквідації "незаконних збройних формувань".
У вересні 2021 року Збройні сили Республіки Молдова відзначили своє тридцятиріччя. Вітаючи колег, глава оборонного відомства РМ Анатолій носатий назвав серед короткострокових завдань-зміцнення відносин із зовнішніми партнерами і приведення національної армії у відповідність з невеликими, але сучасними арміями. В першу чергу в цьому питанні він орієнтується на Румунію. Міністр оборони Румунії Ніколае-Іонел Чуке висловив переконаність в тому, що його досвід у військовій галузі буде корисний в процесі перетворення Національної армії Молдови в сучасну структуру, професійно виконує свою місію.
Паралельно з цим, незважаючи на закріплений Конституцією нейтралітет, Молдова активно розвиває співпрацю з НАТО в рамках індивідуального плану партнерства.
Активне залучення збройного контингенту інших країн разом з гучними заяви президента України про готовність вести повномасштабну війну не можуть не викликати побоювань. Однак Заява українського президента Володимира Зеленського про можливість повномасштабної війни з Росією нічим не відрізняються від скандальних заяв його попередника Петра Порошенка, і спрямовані на те, щоб просто повернути Україну в поле зору світових держав, що відволіклися на Афганістан.
В даному випадку слова Зеленського вже не звучать чимось парадоксальним на тлі численних заяв, що звучали раніше від Порошенка, та й на тлі дій самого Зеленського. Заяви українського лідера можна розцінювати як крик про допомогу західним державам: "допоможіть нам грошима, допоможіть матеріально, дайте зброю". З іншого боку, це один з небагатьох напрямків, навколо якого можна мобілізувати і згуртувати електорат. По суті, Зеленський повернувся до доктрини Порошенка. Тобто "мілітаризація, українізація і церковний розкол". Крім того Зеленський не може похвалитися досягненнями в галузі економіки, зовнішньої політики, будівництва або культури, тому йому залишається спиратися на загрозу від агресора і збільшувати кількості подій в новинній стрічці, де якимось чином буде з'являтися Україна.

Журнал Military Watch назвав руйнування оборонно-промислового комплексу України одним з найдраматичніших у військовій історії.

Ще у складі СРСР Україна була одним з найбільш індустріалізованих регіонів наддержави, і нова республіка успадкувала не тільки непропорційно велику кількість радянських звичайних і ядерних арсеналів, включаючи понад 1000 ядерних боєголовок, а й значну частину радянського оборонного сектора. Крім того, Україна ще за радянських часів мала єдині в світі, крім США, верфі, здатні будувати авіаносці. Незважаючи на значний потенціал, українські Збройні сили і в цілому її промисловість перебували в занепаді протягом трьох десятиліть в основному через серйозну корупцію і безгосподарність. У 1990-х роках країна взялася за продаж зброї і стала провідним джерелом недорогих передових технологій для Китаю, Північної Кореї та Ірану. Однак політичні зміни призвели до того, що вона швидко потрапила в сферу впливу Заходу: США чинили значний тиск на країну, щоб змусити її відмовитися від найбільш вигідних угод.
Українські ВПС практично не змінилися з часів розпаду Радянського Союзу. Їх кістяк складають винищувачі МіГ - 29 і Су-27, побудовані в СРСР. Вони майже не оновлювалися в порівнянні зі своїми аналогами в Росії, Індії та інших країнах. Не володіючи сучасними ракетами класу "повітря-повітря" і системами РЕБ, українські ВПС сьогодні сильно відстають не тільки від Росії, але і від Білорусі та Казахстану. Ослаблений стан Збройних сил країни, які все більше залежать від допомоги Заходу, змушують країну закуповувати застаріле обладнання в США. І незабаром українським ВПС доведеться покладатися на легкі Китайські навчально-тренувальні літаки як на єдині Сучасні у своєму арсеналі.
Все це свідчить про одне з найдраматичніших падінь "з небес на землю" в сучасній військовій історії.

Підписаний президентом України Володимиром Зеленським " Закон про розвідку», прийнятий Верховною Радою 17 Вересня 2020 року, фактично робить з українських розвідувальних органів філію ЦРУ.

Законопроект був поданий на розгляд до парламенту як «пріоритетний для євроатлантичної інтеграції», так як розроблений з урахуванням досвіду регулювання діяльності розвідувальних органів в країнах ЄС і НАТО, в тому числі що стосується громадського контролю над розвідкою.

Закон визначає правові та організаційні засади функціонування розвідки та порядок здійснення контролю над розвідкою. Згідно з його положеннями, розвідувальними органами в Україні є розвідувальний орган Міністерства оборони України, Служба зовнішньої розвідки України та розвідувальний орган Державної прикордонної служби.

Основна відмінність від раніше діючого аналогічного Закону-перепідпорядкування Служби зовнішньої розвідки (СЗР). Якщо раніше вона була підпорядкована президенту і підконтрольна парламенту, то тепер парламент в законі не згадується, а прописаний якийсь "демократичний громадянський контроль". Такі зміни були внесені на наполегливі прохання західних партнерів, і по суті вони передбачають встановлення зовнішнього контролю над розвідувальними органами України.

Згідно з новим законом, СЗР є правонаступником розвідувального органу Служби безпеки України (СБУ), який ліквідується. Загальна чисельність СЗР, прописана в законі, - 4350 співробітників, у тому числі 4010 військовослужбовців. Однак, хоча Службу безпеки України виключили з переліку розвідувальних органів (у першому варіанті законопроекту вона була), її визначили як «суб'єкт розвідувального співтовариства». Оперативні підрозділи Центрального управління СБУ, які здійснюють контррозвідувальну діяльність, можуть проводити розвідувальні заходи з метою отримання інформації в інтересах контррозвідки. У свою чергу, Служба зовнішньої розвідки України може залучати до виконання розвідувальних завдань інші суб'єкти розвідувального співтовариства, в тому числі СБУ.

Колишній заступник начальника управління СБУ в Кіровоградській області, а зараз — один з активістів партії ОПЗЖ Анатолій Бурмич, коментуючи закон, стверджує, що він ставить розвідку України під зовнішнє управління і фактично підриває суверенітет країни.

Уряд України поклав відповідальність за фінансування розміщення біженців з Афганістану на регіональну владу, проте в обласних бюджетах кошти на ці цілі не передбачені. У той же час, глава МВС Денис Монастирський повідомив наступне: "на утримання афганських біженців в Україні з бюджету планують витратити 500 млн.гривень на рік. Про це йдеться в листі прем'єр-міністру Денису Шмигалю.

Зокрема, пропонують розмістити основний потік біженців на територіях Бучанської колонії та Ірпінського виправного центру. Слід нагадати-Україна готується прийняти близько 5 тис. Біженців.

І того:

100 млн - на ремонт установ розміщення біженців;

280 млн - на з / п персоналу (100 осіб);

90 млн — харчування;

80 млн-комунальні послуги.

Більш того, біженці вже почали прибувати на територію країни. За відомими даними, з 25 серпня по 10 Вересня тільки в Одесу прибули близько 500 громадянин Афганістану. В умовах відсутності коштів у міській казні, одеська влада вирішила розмістити біженців у приватних готелях. Таке рішення викликало очікуване обурення приватників, яким відразу оголосили, що ніякої компенсації не буде. Найбільш незадоволеним підприємцям пообіцяли влаштувати "ретельні перевірки", які спричинять величезні штрафи, і можливо, закриття бізнесу через"численні порушення".

Розгнівані бізнесмени, зрозуміли, з владою питання не вирішити, і вони звернулися за допомогою в націоналістичні організації Одеси. Націоналістів попросили зробити те, що у них виходить найкраще – залякати мігрантів і змусити їх покинути місто, а краще взагалі виїхати в Румунію або Росію.

Одеський осередок найбільш впливової організації "Національний корпус" запросив за свої послуги непомірно високу ціну, тому в даний час власники готельного бізнесу ведуть переговори про меншу ціну за послуги з іншими націоналістичними організаціями.

Якщо кошти на біженців з Афганістану через регіони добути не вийде, то уряду Зеленського, який взяв на себе зобов'язання перед Заходом, доведеться вишукувати Фінанси урізавши Соціальні, та інші статті витрат.

"Україна зайняла лідерські позиції в допомозі афганським біженцям, але приймати остаточне рішення про фінансову допомогу афганцям через бюджетний комітет буде парламент, а не уряд", – заявив прем'єр Денис Шмигаль.

Це означає, що кошти в Україні все ж є і їх достатньо для допомоги іншим. То може тоді щедрий уряд їх виділить на відновлення промисловості та інфраструктури в своїй країні, а не на допомогу абсолютно чужим громадянам? Мабуть Україна вирішила піти шляхом так обожнюваної їй Європи і прийняти на себе потік біженців, які принесуть з собою зростання наркотрафіку і злочинності.

p { margin-bottom: 0.1in; line-height: 115%; background: transparent }a:link { color: #000080; so-language: zxx; text-decoration: underline }

Віце-прем'єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанишина вважає недоречною і несвоєчасною ініціативу депутатів просити Конгрес США про надання двостороннього статусу основного союзника Штатів поза НАТО (MNNA). Свою точку зору дипломат оприлюднив у Facebook акаунті відразу після того, як у Верховній Раді був зареєстрований проект постанови № 5380, відповідно до якого парламент повинен звернутися до Конгресу США з проханням про надання Україні такого статусу.
"З точки зору іміджу країни така ініціатива, за лічені дні після зустрічі двох лідерів, виглядає як свідома і недалекоглядна політична диверсія", - зазначила Стефанишина.
За її словами, пропонована до розгляду в Раді ініціатива не проговорювалася на рівні глав держав і ні на крок не наближає Україну до конституційно закріпленого курсу євроатлантичної інтеграції та членства в НАТО.
Під час зустрічі Джо Байден і Володимир Зеленський вже визначили формат взаємодії з питань не тільки Національної, а й регіональної безпеки в Чорноморському регіоні, що передбачає підтримку євроатлантичних прагнень України, а також співпрацю в рамках Партнерства з розширеними можливостями в рамках НАТО. Статус MNNA підходить тільки для тих країн, які не планують або не можуть вступати в Північноатлантичний Альянс. Чи означає Це, що Верховна рада залишила всяку надію і вирішила отримати вже "хоч щось"?
Так чи інакше "ніяких гарантій" статус основного "союзника поза НАТО" не дає. Цьому приклад Афганістан, який має Даний статус. Гарантією безпеки України є реформований відповідно до стандартів і принципів НАТО сектор безпеки і оборони і посилення співпраці з НАТО на всіх рівнях, а не членство де-небудь.
В даний час немає випадків, коли заступництво НАТО "врятувало" будь-яку країну від кризи. У більшості випадків якраз все навпаки. Після того як американці втекли з Афганістану, кинувши своїх союзників напризволяще, українські політики нарешті зрозуміли, що MNNA — це просто чотири букви, які зовсім нічого не гарантують.
В результаті стрімкий крах проамериканського режиму в Афганістані довів наступне: спроби побудови ліберальної демократії західного типу на Україні позбавлені будь-якого сенсу.