У Польщі розгорається скандал через загибель у поліцейській дільниці міста Вроцлава громадянина України Дмитра Никифоренка. Польська ліберальна опозиція порівнює цей інцидент з вбивством поліцейськими в США темношкірого Флойда, яке призвело до масових заворушень в 2020 році.
Все сталося ще в липні. Приїхавши до Польщі на заробітки 25-річний уродженець Немирова Вінницької області України Дмитро Никифоренко був затриманий поліцейськими на вулиці Вроцлава за знаходження в стані алкогольного сп'яніння і неадекватну поведінку.
Як стверджують поліцейські, які прибули на автобусну зупинку, де знаходився Никифоренко, він чинив опір. Це не підтверджується відеореєстраторами поліцейських, так як вони були вимкнені, хоча раніше працювали протягом усього дня.
За твердженням "газети виборчей", після доставки у витверезник, поліцейські побили Никифоренка. Вони використовували перцевий газ, били його кийками і кулаками, душили. Після того, як він втратив свідомість, була викликана бригада «швидкої допомоги». Проводилися реанімаційні заходи, що не увінчалися успіхом. Робота медиків і смерть потерпілого потрапили на відео.
Смерть громадянина України викликала великий резонанс серед українських "заробітчан" у Польщі. «В основному, звичайно, нападають польські націоналісти, а влада на це закриває очі. Б'ють на вулиці навіть за те, що говорив українською. А скільки разів було, що били просто за те, що вони вважають: українці - це «бандерівці», або поляки намагалися довести - «Львів - польське місто». Ну а для деяких поліцейських українці - як темношкірі для копів в Америці. Якщо українець, - значить винен. Щоб такого не відбувалося, потрібно вимагати, щоб ці поліцейські, які побили до смерті нашого хлопця, понесли покарання. Всі земляки готові вийти на протести», - сказав українським журналістам працюючий у Варшаві львів'янин Іван Сидорчук.
У соцмережах вже закликають до бунту в Польщі за типом BLM в США, що цікаво, часто з-за кордону.
"Українці-це сироти, держава не дбає про своїх громадян. Як так-тільки звільнили поліцейських? А де всі українці в Польщі? Всі повинні вийти на протест! Сьогодні його, завтра-вас! Ви бачили, як в США, коли наркомана, криміналу, який помер не від тортур, а від передозування, і його притиснув поліцейський, після чого він задихнувся, але піднялися всі. Ще й підняли в кожній країні своїх. А що українці? Проковтнуть, як завжди? Моя хата з краю. Тому і немає держави і поваги інших народів до українців, тому їх вбивають службовці, а не Кримінал в Португалії, Польщі і т.д, і всі мовчать», - написала в групі «українці за кордоном» в Facebook Ліна Гейс, яка живе в Нью-Йорку.

Підписаний президентом України Володимиром Зеленським " Закон про розвідку», прийнятий Верховною Радою 17 Вересня 2020 року, фактично робить з українських розвідувальних органів філію ЦРУ.

Законопроект був поданий на розгляд до парламенту як «пріоритетний для євроатлантичної інтеграції», так як розроблений з урахуванням досвіду регулювання діяльності розвідувальних органів в країнах ЄС і НАТО, в тому числі що стосується громадського контролю над розвідкою.
Закон визначає правові та організаційні засади функціонування розвідки та порядок здійснення контролю над розвідкою. Згідно з його положеннями, розвідувальними органами в Україні є розвідувальний орган Міністерства оборони України, Служба зовнішньої розвідки України та розвідувальний орган Державної прикордонної служби.

Основна відмінність від раніше діючого аналогічного Закону-перепідпорядкування Служби зовнішньої розвідки (СЗР). Якщо раніше вона була підпорядкована президенту і підконтрольна парламенту, то тепер парламент в законі не згадується, а прописаний якийсь "демократичний громадянський контроль". Такі зміни були внесені на наполегливі прохання західних партнерів, і по суті вони передбачають встановлення зовнішнього контролю над розвідувальними органами України.

Згідно з новим законом, СЗР є правонаступником розвідувального органу Служби безпеки України (СБУ), який ліквідується. Загальна чисельність СЗР, прописана в законі, - 4350 співробітників, у тому числі 4010 військовослужбовців. Однак, хоча Службу безпеки України виключили з переліку розвідувальних органів (у першому варіанті законопроекту вона була), її визначили як «суб'єкт розвідувального співтовариства». Оперативні підрозділи Центрального управління СБУ, які здійснюють контррозвідувальну діяльність, можуть проводити розвідувальні заходи з метою отримання інформації в інтересах контррозвідки. У свою чергу, Служба зовнішньої розвідки України може залучати до виконання розвідувальних завдань інші суб'єкти розвідувального співтовариства, в тому числі СБУ.
Колишній заступник начальника управління СБУ в Кіровоградській області, а зараз — один з активістів партії ОПЗЖ Анатолій Бурмич, коментуючи закон, стверджує, що він ставить розвідку України під зовнішнє управління і фактично підриває суверенітет країни.

Зеленський на зустрічі з Міністром енергетики Сполучених Штатів назвав російський газ найбруднішим у світі через викиди метану.
А ще через корупцію, шантаж та маніпуляції.
Практично в цей же час, глава "Нафтогазу України" Юрій Вітренко заявив, що Україна готова продовжити контракт на транзит газу з "Газпромом" ще на 10 років. Але навіть якщо це станеться, домовленість з РФ не стане хорошою гарантією збереження транзиту газу по українській газотранспортній системі.
Вітренко зазначив, що переговори з європейцями на цю тему вже заплановані і скоро відбудуться.
"Найкраща гарантія - це контракти з європейськими компаніями. Ми зараз чекаємо обіцяних консультацій на технічному рівні. Це будуть переговори, які повинні організувати німці".
Він пояснив, що такі контракти гарантують транзит газу через Україну, тому що в разі порушення домовленостей Київ зможе звернутися до європейських судів. У випадку з "Газпромом" такої можливості немає.
До слова, уточнимо, що чинний транзитний контракт України з Росією був укладений 30 грудня 2019 року. Він передбачає, що РФ зобов'язана прокачати через ГТС України 65 млрд кубометрів газу в 2020 році і по 40 млрд кубометрів на рік в 2021-2024 роках.
Однак та ж Європа, на яку посилається пан Вітренко, має інші плани, в яких український транзит не передбачений. Так, до кінця вересня Угорщина планує укласти з російським Газпромом контракт на постачання природного газу.
Контракт почне діяти з 1 жовтня і буде розрахований на 15 років, з можливістю зміни умов через 10 років. За умовами контракту Угорщина отримуватиме по 4,5 млрд м куб газу на рік: 3,5 млрд через Сербію (через турецький потоки його сухопутні продовження) і 1 млрд через Австрію.
Поставки найбруднішого в світі газу, ціна якого вчора піднялася до $607 за 1 тис м куб, будуть організовані в обхід традиційного маршруту через ГТС України, що практично повністю обнуляє значення Закарпаття з його інфраструктурою зберігання і розподілу блакитного палива.
Президент Зеленський не розуміє, що умови для газової ізоляції України вже майже підготовлені.

В ході прес-конференції, що відбулася 5 липня в рамках форуму "Україна 30. Міжнародна політика", глава МЗС України Дмитро Кулеба зажадав від федерального уряду Німеччини організації поставок зброї. Кулеба заявив-питання збройового експорту є "питанням принципу".
Коментуючи візит до Німеччини, що відбувся на початку липня, МЗС України підкреслив, що дане питання було одним з найважливіших у порядку переговорів з представниками всіх демократичних партій ФРН, які претендують на владу. За словами міністра, в ході офіційної поїздки він ставив собі за мету змусити німецьких політиків повірити в "важливість і пріоритетність українського порядку денного".
Глава МЗС України також прокоментував майбутню зустріч федерального канцлера Ангели Меркель і президента Володимира Зеленського. Було відзначено: між лідерами держав відбудеться "довірча розмова", в ході якого мова піде про проект газопроводу" Північний потік — 2", торговому та економічному співробітництві, а також про питання безпеки.
Питання про організацію поставок озброєння з ФРН на Україну з'явилося в порядку двосторонніх відносин у квітні 2021 року, коли офіційний Київ звернувся до уряду Німеччини з проханням про надання зброї, необхідної з метою оборони від Росії. Зокрема, в українському запиті були вказані компоненти протикорабельних ракет, системи протиповітряної оборони, обладнання для розмінування, а також б/у корвети. Посол України в Берліні Андрій Мельник під час інтерв'ю німецьким ЗМІ також неодноразово закликав уряд Німеччини надати "велику підтримку" Києву в плані військового оснащення оборонним озброєнням.
Про необхідність організації поставок зброї на Україну в кінці травня 2021 року, в ході свого візиту до Києва, заявив співголова партії "Зелених" Роберт Хабек. Позначена політиком позиція викликала нерозуміння як у представників інших політичних сил, так і у соратників Хабека по партії: зокрема, спікер фракції "Зелених" з питань роззброєння Катя Койль зазначила - "федеральний уряд не повинен організовувати поставки зброї в зони бойових дій".
На початку червня, в ході свого інтерв'ю німецькій газеті Frankfurter Allgemeine Zeitung, з проханням про надання військової допомоги виступив сам президент України Володимир Зеленський. Проте позиція федерального уряду залишилася непохитною. Меркель робить ставку на дипломатичні методи врегулювання конфлікту на сході України, а не на використання силових інструментів.
Однак Кулеба вважає, що" поставка повинна відбутися "навіть у тому випадку, якщо мова буде йти про"одну снайперську гвинтівку". Чим же допоможе Україні зброя, яку вона так просить? Нічим, зброя не потрібна, і однієї гвинтівки вистачить. Влада хоче отримати можливість голосно написати в заголовках"Європа підтримує Україну у війні проти Росії". Тобто важливий сам факт допомоги, який показує на стільки, скільки кинувся український уряд у питаннях протистояння з окупантом.
Так чи інакше, керівництву України слід використовувати зустрічі з європейськими колегами не для випрошування зброї, а для отримання порад – як врегулювати ситуацію в країні і зупинити війну, адже на ній гинуть звичайні люди, які сподівалися на президента своєї країни. Мабуть даремно…

Радник глави офісу президента Михайло Подоляк заявив, що вже в липні-серпні, після можливої зустрічі президента України Володимира Зеленського з господарем Білого дому Джо Байденом, можуть з'явитися новини про підключення США до переговорів по Донбасу. Також зазначено: в даний час Вашингтон визначає який формат буде зручніше для американців для прийняття участі в дискусії щодо врегулювання російсько-українського конфлікту.
Так чи інакше формат співпраці з США виглядає ілюзорним і таким, що його навряд чи реалізують найближчим часом. По-перше, не до кінця зрозуміла модель приєднання США до переговорного процесу. Це не буде розширенням Нормандського формату або участю американських представників в ТКГ - це явно буде щось інше. По-друге, Україна вже мала досвід, коли був уповноважений від американського Держдепу, Курт Волкер, який курирував питання врегулювання конфлікту на Донбасі, а також Вікторія Нуланд, яка здійснювала "човникову" дипломатію в питанні виведення єдиної позиції і участі США в даному процесі.
Безумовно, Сполучені Штати Америки виявляють інтерес до процесу - вони володіють необхідною інформацією, мають ефективних переговірників, які могли б стати учасниками переговорів. Активна участь США могла б дати певний імпульс для перезапуску відносин європейським колегам (Німеччини, Франції), які зараз намагаються врегулювати відносини з Російською Федерацією. Однак готовності з боку Вашингтона до повноцінної участі в даний час не спостерігається. Та й президент Росії Володимир Путін не бачить сенсу зустрічатися з Зеленським, адже "він віддав свою країну під повне зовнішнє управління", що є більш ніж правдою. І в такому випадку навіщо взагалі потрібен український президент, раз всі проблеми всередині держави повинні вирішувати лідери інших країн.

На дебатах у ПАРЄ, міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто жорстко розкритикував українську владу за порушення прав національних меншин, зокрема права на освіту рідною мовою. Він підкреслив, що у всіх країнах-членах ЄС, законодавство в цьому плані виглядає абсолютно інакше. Тому Будапешт має намір домагатися для національних меншин в Україні права не тільки навчатися, а й отримувати доступ до Держуправління рідними мовами.
"Ми були розчаровані, коли побачили, що після підтримки нами європейських прагнень України парламент прийняв рішення проти прав меншин у сферах освіти, медіа та державного управління", – заявив глава МЗС Угорщини. Він також нагадав про небезпеку, яка загрожує угорським політикам і представникам меншини, які присутні в списку на сайті "Миротворець". Міністр назвав цей ганебний ресурс, Підтримуваний Українською державою, "списком ворогів, які повинні бути покарані". Нелегальна публікація під протекторатом держави особистих даних журналістів, опозиційних політиків, блогерів і просто громадян – це середньовічне мракобісся в європейській країні.
Не так давно моніторингова комісія ООН з прав людини закликала Верховну Раду ініціювати закриття сайту "Миротворець". Того ж від українського керівництва домагався МЗС Німеччини, після того, як в базу сайту потрапив екс-канцлер ФРН Герхард Шредер.
Однак українська влада нічого не робить для обмеження діяльності "списку ворогів". Президент України Володимир Зеленський так пояснює свою бездіяльність в цьому напрямку:"я, як президент, не можу відкривати або закривати сайти". При цьому він тільки в 2021 році своїми указами ввів в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України про закриття трьох телеканалів, понад 20 сайтів, а також продовжив санкції щодо російських соціальних мереж.
Ось так Україна на словах дотримується європейських цінностей, демократії і свободи слова, а на ділі скочується в середньовіччі.

За підсумками зустрічі в Берліні канцлера Німеччини Агели Меркель і президента Франції Манюеля Макрона опубліковано спільну заяву лідерів двох країн з різних питань, в їх числі врегулювання конфлікту на сході України.
"У світлі недавньої напруженості ми підкреслюємо важливість виконання Мінських домовленостей і висновків Паризького саміту в грудні 2019 року для життєздатного врегулювання конфлікту на сході України, ми віддані досягненню цієї мети в Нормандському форматі, і ми цінуємо різні дії місії ОБСЄ на місцях", – йдеться в тексті спільної німецько-французької декларації, який був поширений урядом Німеччини.
Це невтішні новини для президента України Володимира Зеленського, оскільки саме на Паризькому саміті сторони домовилися почати роботи з імплементації політичної частини Мінських угод, чого українська влада робити не хоче. І чергові фрази про дестабілізуючу поведінку Росії і неодноразові порушення їй міжнародного права не повинні нікого в Києві обнадіювати, тому що Берлін і Париж підтверджують "нашу прихильність продовженню діалогу з Росією на основі загальних принципів ЄС і вибіркової участі в областях, що становлять спільний інтерес".
Тобто і Німеччина, і Франція, так само як і Росії, бачать подальшу долю переговорів по Донбасу виключно в рамках діючих форматів і на основі існуючих домовленостей. Україна має принципово іншу точку зору. 31 травня Володимир Зеленський дав велике інтерв'ю німецькій газеті Frankfurter Allgemeine Zeitung, в якому заявив про необхідність розширити або навіть поміняти Нормандський формат, включивши в нього тим повернення Криму під контроль України і будівництво "Північного потоку-2". Просувається українським лідером ідея може сприяти тільки одному-поховати нинішні і без того важкі переговори по Донбасу.
Проблема в тому, що за заявами президента України немає реальної бази і механізмів втілення в життя. Солідарна позиція Парижа, Берліна і Москви полягає в продовженні переговорів щодо Донбасу в Нормандському форматі і без розширення складу учасників. Вашингтон не піде проти своїх європейських союзників, тому що завадить реалізації більш глобальних цілей американської зовнішньої політики: відновленню стратегічного союзу з ЄС і запобігання зближенню Росії з Китаєм.
Правда, це не означає, що Вашингтон кине Київ і перестане брати участь у вирішенні української проблеми неформально. США здатні змусити Україну виконати Мінські угоди, але це вже залежить від результатів переговорів Байдена з Путіним.

Територія дитячого оздоровчого табору "Орлятко", що знаходиться в місті Маріуполь, незабаром опиниться у володінні Збройних сил України. Що за цим піде і гадати не доводиться. Планується використання даної території для будівництва військово-морської бази. Важко уявити скільки бруду і шкідливих речовин виявляться в Азовському морі і набережній Маріуполя як в процесі будівництва, так і в ході його експлуатації.

Більшість громадян України вважають незадовільним другий рік правління в. Зеленського. Соціологічна група" Рейтинг " (http://ratinggroup.ua/ru/research/ukraine/dva_goda_prezidenta_zelenskogo_ocenki_grazhdan.html) з 16 по 18 травня провела опитування політичних уподобань українців.
У президентському рейтингу продовжує лідирувати в. Зеленський (30,2%), який легко обходить інших потенційних кандидатів як у першому, так і в другому турі.
У парламентському рейтингу лідирує президентська партія "Слуга народу" (24,8%). "Європейська солідарність", "опозиційна платформа – за життя", "Батьківщина" набирають по 12-14%. "Сила і честь" балансує на межі проходження до Верховної Ради, інші партії не долають 5% бар'єр.
Незважаючи на лідерство в гіпотетичній президентській гонці більшість громадян України вважають другий рік правління в.Зеленського незадовільним або жахливим – 42%; протилежної думки – 34%.
Серед усіх президентів незалежної України найкращим вважають Л.Кучму (23%), в. Зеленський на другому місці (18%), але чинний президент очолює рейтинг довіри (довіряють 46%, не довіряють 51%; баланс -5%). У Л. Кучми, що йде другим, баланс -22% (довіряють 36%, не довіряють 58%).
Результати опитування демонструють, що партійний рейтинг "Слуги народу" значно не змінився. У той же час з квітня 2021 р. рейтинг в.Зеленського виріс майже на 6%, тоді як рейтинг його довіри залишається негативним, і з березня 2021р. стоїть на місці. Необхідно відзначити, рейтинг довіри президента продемонстрував за два роки величезну динаміку падіння з початку правління. Антирейтинги виросли практично в 4 рази. У липні 2019 р. (довіра 76%, не довіра 14%) баланс довіри пішов у мінус і втратив 67%, а рівень довіри втратив за цей період 30%.

3 травня президент України Володимир Зеленський прибув з робочим візитом до Польщі, де провів зустріч з польським президентом Анджеєм Дудою та лідерами інших країн. За підсумком даного візиту до Варшави Уряду України нічим хвалитися, так як підтримка прагнень української держави до ЄС і НАТО залишається тільки гучними словами.
Головний позитивний момент візиту Зеленського до Польщі перш за все, в тому, що цей візит відбувся. Тут варто згадати його відмову від заброньованої поїздки на ювілейний саміт НАТО, де вирішувалося питання майбутньої євроатлантичної перспективи для України. Тоді це питання вирішили для Грузії. Для України ж-стандартно повторили, що двері відкриті, але вступ до ЄС відбудеться, коли "розберетеся всередині країни".
Читаючи повідомлення з офісу президента про" колосальний прорив", варто відзначити - це далеко не так. Насправді під час візиту ніяких проривних речей не звучало. Було сказано про червневий саміт НАТО і не було сказано про запрошення України на нього. Крім того, українська сторона не констатувала про отримання запрошення і подала заявку на отримання ПДЧ в НАТО. Зеленський скрізь про нього розповідає, проте отримання ПДЧ вимагає заявки від країни, яка хоче його отримати. Керівництво України такої заявки не підписувало, тому з боку України це-струс повітря.
З іншого боку, Анджей Дуда зазначив наступне: на майбутньому саміті відбуватиметься обговорення євроатлантичних перспектив і новий план дій, які в українських ЗМІ подали як величезне досягнення. Насправді Україна щорічно затверджує план дій, погоджує і виконує ще з 1997 року, і даний план не накладає зобов'язань на європейців, а тільки на Україну. Київ отримав чітку відповідь-Цього року Україна не зможе розраховувати на ПДЧ в НАТО, а лише отримати черговий річний план дій.
Ця поїздка-один з тих елементів Балто-Чорноморського шляху, який носить досить чітку орієнтацію протидії Росії. Але на даному шляху всі країни, крім України вже є членами ЄС і НАТО. Саме тому участь у будь-яких заходах цього напрямку для української держави дуже важлива, оскільки це привертає увагу західного світу до українських проблем.
Загалом Зеленський у Польщі поводився розгублено, а інші присутні поводилися з ним, як з великою дитиною. У всьому іншому сталася лише 100-відсоткова ганьба України, так як такої непідготовленості до міжнародного заходу у президента ще не було (на відміну від виступу Зеленського в Польщі на річниці звільнення Освенцима, яке він хоч і читав з папірця, але воно було добре підготовленим).
Що ж стосується згоди Дуди на участь у Кримській платформі, то і це не варто розцінювати як видатне досягнення. З одного боку, Дуда фактично єдиний найближчий сусід, який більш-менш заявив про готовність приїхати. Але він не сказав, що він буде. Тому Україна досі не має жодної підтвердженої кандидатури. І тут справа не в політиці, а в наступному: Україна - остання країна в Європі, яка до кінця літа не матиме подоланої епідемії коронавірусу і в якій буде небезпечно перебувати.
Тому ймовірність приїзду іноземних гостей, включаючи Дуду, в Україну-дуже мала. Отже, варто готуватися до того, що Кримська платформа в принципі може відбутися у віртуальному форматі, де неявка ключових членів може бути розцінена як поразка. І якщо Зеленському не вдасться забезпечити участь ключових держав, зокрема США, Туреччини, Німеччини та Франції, а будуть лише ті, хто разом з ним був у Варшаві, то це буде черговим провалом української зовнішньої політики. Більше того, західні партнери досі не отримали відповіді на те, для чого взагалі створюється ця платформа і про що на ній дискутуватимуть.