16 січня спецпредставник ОБСЄ в контактній групі з врегулювання ситуації на сході України Хайді Грау заявила, що основною причиною загибелі серед цивільного населення на Донбасі залишаються міни, у зв'язку з чим сторонам конфлікту необхідно посилити протимінну діяльність.

Незважаючи на те, що великі артилерійські калібри, від яких загинули кілька тисяч жителів Донбасу в 2014-2015 роках, зараз застосовуються набагато рідше, мирні люди продовжують гинути. І в більшості випадків причиною їх загибелі стають міни і боєприпаси, що не розірвалися. Хто ж винен у всьому цьому?

Мінними загородженнями, або по-простому-мінними полями, користуються сепаратисти ОРДЛО. Однак з причини банального дифіциту мін, контроль за мінними полями і їх переміщенням дуже жорсткий.

Що стосується мінних полів встановлюваних ЗСУ.... До рук журналістів потрапила довідка-доповідь начальника групи оперативного забезпечення оперативно-тактичного угруповання "Донецьк" Збройних сил України підполковника Полюляка, щодо наявної системи інженерних загороджень у зоні відповідальності підпорядкованих підрозділів на Донбасі.

У довідці наведена інформація за одну з ділянок фронту протяжністю 110 кілометрів, яку утримують чотири бригади ЗСУ. З документа видно, що Мін українські війська не пошкодували: протитанкових мін встановлено більш ніж 21 тисяча, а протипіхотних – більше однієї тисячі.

Крім того, сапери підготували до руйнування за допомогою вибухових пристроїв 5 об'єктів цивільної інфраструктури (по всій видимості виходячи з планів оборони за підручником, виходячи з військових операцій на чужій території): це 4 автомобільних моста, і дамба Миронівського водосховища Донецької області.

При цьому, ніхто не дасть гарантії, що на одному з цих об'єктів сапер випадково не натисне на умовну «кнопку» і не приведе в дію закладені вибухові пристрої. До чого призводять подібні помилки і» людські фактори " ми бачили недавно в трагічній історії з Боїнгом в небі над Іраном.

Необхідно відзначити, що наведені цифри – це тільки офіційно задокументовані мінні поля. Проблема в тому, що мінних полів, які за роки війни встановлювалися і продовжують встановлюватися хаотично, без будь-якої фіксації в документах, в сотні разів більше, а окремо встановлених «розтяжок», кинутих гранат і боєприпасів неможливо порахувати.

Іноземці з країн третього світу полюбили Україну за те, що через її кордони можна легко і недорого потрапити в Європу. За даними Держприкордонслужби, потік мігрантів за останній час збільшився на 22%. А наші співвітчизники з радістю надають послуги з переправлення нелегалів за демпінговими цінами.

Україна стала трампліном для нелегальних мігрантів на шляху до Європи, насамперед, через досить легкий, відносно безпечний, а, головне, недорогий шлях прямування. Для жителів прикордонних міст і селищ це прибутковий бізнес, оскільки, відправляючи нелегалів через кордон, вони практично нічим не ризикують. Прикордонники підтверджують: провідників дуже рідко затримують, на відміну від їхніх «клієнтів».

Останніх же стає все більше. Адміністрацією ДПС України відзначається в період з грудня 2019 р.по Січень 2020 р. на ділянці Західного регіонального управління різке збільшення активності нелегальних мігрантів, громадян Туреччини і вихідців з курдського регіону, які прибувають в Україну рейсами комерційних авіакомпаній.

Так, у зазначений період Державною прикордонною службою України затримано дев'ять громадян Туреччини, ще 15 турецьких громадян – прикордонними структурами суміжних країн. Всі затримані силами ДПСУ громадяни Туреччини прибули в країну легально через пункти пропуску «Одеса» Одеського пого і «Старокозаче» Білгород-Дністровського пого, передає прес-служба відомства.

У ДПСУ вказали, що збільшення потоків нелегальної міграції спостерігається через канали легального в'їзду в Україну - аеропорти, автомобільні пункти пропуску.

Іноземці цієї категорії прибувають до нашої країни нібито не маючи намірів їхати до ЄС, а згодом прикордонні підрозділи затримують їх на західних ділянках кордону - у Закарпатській, Львівській та Чернівецькій областях.

Для нелегалів Україна служить транзитною зоною в ЄС через західні регіони країни. Після посилення міграційної політики Євросоюзу і посилення контролю Середземноморського напрямку, біженці стали шукати обхідні шляхи, в тому числі за допомогою української території.  Так бачить ситуацію з напливом незаконних переселенців в основному з Африки та Близького Сходу голова Державної прикордонної служби України:

"Сьогодні ми вже спостерігаємо збільшення їх кількості на каналах легального в'їзду. Потенційні незаконні мігранти, спираючись на підтримку діаспор, офіційно видані документи та інші умовно законні шляхи, намагаються потрапити в Україну, щоб потім тут залишитися на нелегальному становищі або далі незаконно переходити кордон в ЄС».

Проблема полягає в тому, що навіть при успішному перетині кордонів України, ці люди можуть бути спіймані в ЄС і депортовані назад. Між нашою країною та Європейським Союзом підписано угоду про реадмісію, яка передбачає зворотне повернення всіх спійманих нелегалів, які прибули до ЄС з української території. Підписання Києвом цієї Угоди було однією з умов візової лібералізації.

Ризик для країни в тому, що вона може накопичувати такі потоки людей і це безпосередньо буде пов'язано з ефективністю міграційної політики Європи.

Чим ефективніше буде працювати система з повернення нелегальних мігрантів в країнах Європейського Союзу, тим більше людей, які потрапили з України туди, будуть повертатися до нас. Виходить Україна буде перетворюватися в країну, в якій будуть, по суті, концентруватися ось ці нелегальні мігранти.

Власть инициирует уголовные и административные наказания за «манипулирование общественным мнением», а также лишение лицензий убыточных СМИ. Легитимации наступления на свободу слова поможет новый совет при Президенте

6 ноября стало известно, что президент Украины создает Совет по вопросам свободы слова и защиты журналистов – как консультативносовещательный орган.

В тот же день в Верховной раде состоялись слушания с созвучным названием – «Безопасность деятельности журналистов в Украине: состояние, проблемы и пути их решения». Но тон прозвучавших на слушаниях сообщений встревожил украинское журналистское сообщество.

Министр культуры, молодежи и спорта Украины Владимир Бородянский заявил о необходимости введения уголовной ответственности за распространение неправдивой информации, которая влияет на общественное мнение. Он анонсировал «введение в законодательство таких понятий, как «манипулирование общественным мнением», «манипулирование общественным сознанием», и их критериев, а также введение как административной, так и уголовной ответственности за заказ и осуществление такого манипулирования».

Через два дня после слушаний в указе президента Зеленского появилось поручение правительству до конца текущего года разработать стандарты новостей. Это вызвало бурю возмущения.

Глава Национального союза журналистов Украины Сергей Томиленко заявил, что власть под благовидным предлогом пытается осуществить «запугивание СМИ криминалом или налоговыми проверками». И отметил: «Действующее законодательство дает многочисленным правоохранительным органам, спецслужбам и регуляторам достаточно полномочий для борьбы с недостоверной информацией и масштабными манипуляциями… Драконовские поправки в том виде, как они озвучиваются отдельными представителями власти, это точно не о «реформах» и не об «укреплении государства», как говорится в названии указа».

В этом году Украина оказалась среди «частично свободных» в рейтинге Свобода в сети-2019 правозащитной организации Freedom House. Страна набрала 56 баллов из 100 (на 1 выше по сравнению с 2018 годом). Тем не менее, в этом рейтинге Украина по количеству очков стоит на одном уровне с Угандой. Рост на один бал поясняется тем, что интернет в последнее время не отключали на Донбассе. Других позитивных изменений не зафиксировано.

Однако и в этом направлении ведется «активная работа» правительста. Так, в период с 8 по 15 ноября на территории ООС работает комиссия во главе с заведующим сектора информационной реинтеграции Донбасса министерства информационной политики Украины. Целью поездки называют «осуществление представителем министерства информационной политики Украины мониторинга деятельности контрольных пунктов въезда-выезда относительно состояния распространения печатной, издательской, полиграфической, аудиовизуальной продукции, элементов социальной рекламы, размещения внешней рекламы».

Поясняя падение уровня свободы слова, директор представительства Freedom House в Украине Мэтью Шааф отмечает, что власти Украины продолжают блокировать сотни сайтов, в том числе известные новостные и социальные медиа-платформы «пользуясь непрозрачной политикой». Еще семь лет назад страна определялась как совершенно свободная в плане интернета. А сегодня «трудно понять, какой именно контент блокируется и почему, что способствует сильной поляризации общества, демонстрирует отсутствие прозрачности и ответственности за такие решения со стороны правительства и подрывает верховенство права в Украине».

Профессия журналиста остается одной из самых опасных в стране, и при новой власти не произошло никаких положительных изменений. Согласно данным мониторинга Института массовой информации, с начала 2019 года в Украине произошел 191 случай нарушения свободы слова. С июля по сентябрь из 75 нарушений, 53 случая - физическая агрессия в отношении журналистов.

Приведение новостей к определенным стандартам, введение административной и уголовной ответственности в сложившейся ситуации выглядит как очередное наступление на свободу слова. Под прикрытием новых законодательных инициатив журналистам грозят штрафы и лишения лицензий. Не исключено, что будет происходить закрытие ресурсов, неугодных власти. СМИ Украины все более становятся управляемыми. Вопрос – кем?

Операція турецької армії "джерело миру", за ходом якої зараз стежить весь світ, незаслужено обділена увагою не тільки українських журналістів, а й політиків. Та й в цілому, на те, що відбувається в Сирії українці звертають увагу вкрай рідко, зазвичай тоді, коли знаходяться там російські війська потрапляють в чергову халепу.

У той же час події в Сирії, як і те, що відбувається в Україні, є частиною однієї великої геополітичної гри, яку ведуть США, Росія, Євросоюз і ряд гравців поменше. І головним бенефіціаром того, що відбувається зараз в Близькосхідному регіоні виявився російський президент Володимир Путін. А поведінка його американського колеги Дональда Трампа в цій історії може дати українцям гарний грунт для роздумів.

Головний висновок з того, що відбувається – Сполучені Штати не зможуть бути гарантом української безпеки і не захищатимуть інтереси України при нинішній адміністрації, зокрема, при обговоренні майбутнього Донбасу. "Ми будемо боротися там, де це приносить нам користь", – прокоментував Трамп те, що відбувається в Сирії. Це цілком застосовно і до України.

Американський лідер дуже яскраво продемонстрував свій підхід до геополітичних питань – ніяких принципів і зобов'язань, суто прагматичний інтерес. Як, наприклад, у розслідуванні справ проти свого політичного конкурента Джо Байдена, до чого він намагався схилити українського президента. Якщо Трамп такого інтересу не бачить, допомагати іншим країнам він теж не буде, внутрішня американська повістка для нього набагато важливіше.