За заявою головного санітарного лікаря України Віктора Ляшка, парки і сквери були закриті, а вулиці оброблені не для боротьби з коронавірусом, а для створення "відчуття тривоги" у населення. Ляшко повідомив, що ці заходи були прийняті для психологічного впливу на українців. Про це він заявив в ефірі "Україна 24".

"Ми коли закривали свого часу парки, робили обприскування доріг, це, знову ж таки, було питання не стільки впливу на епідеміологічний процес, скільки на психологічний процес. Закриття парків, немає відчуття такого, що все безпечно, люди більше психологічно готувалися до того, що треба дотримуватися карантину. Відчуття тривоги", - пояснив Ляшко.

За словами Ляшка, цю практику психологічного впливу запозичили в інших країн.

"Коли я спочатку аналізував ті заходи, які впроваджувалися в Китайській Народній Республіці, потім в Італії, також з боку точки зору епідеміології думав, А навіщо вони це роблять. Якщо це крапельна інфекція, вона не впливає, наприклад, на ці шляхи передачі. Потім, коли починали аналізувати, почали спілкуватися через послів з епідеміологами, вони розповідали, що люди не бачать, це невидима інфекція, то потрібно створити психологічний якийсь ефект. І завдяки цьому психологічному ефекту у людей з'являлося відчуття небезпеки і дотримання карантинних заходів, які вводилися урядом", - додав він.

Ляшко також зазначив, що проблема зараження в громадському транспорті хвилює його не так сильно, як внутрішня міграція – оскільки велика міграція призводить до порушення принципів карантину.

Таким чином, можна зробити висновок, що влада відкрито визнала, що метою введення ряду карантинних обмежень було посіяти паніку серед населення з метою зробити українців більш дисциплінованими шляхом залякування. У цю концепцію дій уряду вписуються 600 могил, виритих мером Дніпра Борисом Філатовим для тих, хто помер від коронавіруса, і заяви попереднього глави Моз Ємця про те, що "всі пенсіонери помруть" і що "люди старше 65 років-це трупи", а також заяву Ляшка про те, що якщо карантин буде повністю скасований, то від коронавіруса в Україні може померти 100 тисяч осіб. Туди ж можна віднести публічний піар капсули для перевезення пацієнтів з коронавірусом. Сама думка про те, щоб потрапити в неї, була б великим стресом для більшості людей.

У цій ситуації слід зазначити, що методи залякування надають вкрай негативний вплив на організм людини - стрес знижує імунітет — як і неможливість гуляти на свіжому повітрі в парках, займатися спортом. Іншими словами, обмежувальні заходи були спрямовані не на збереження здоров'я людей, а на створення керованого суспільства (або на аналіз того, які заходи повинні бути прийняті для того, щоб суспільство в основній масі стало дотримуватися нових обмежень).

Такі методи поширення страху і посилення контролю (адміністративні штрафи в розмірі 17 тис.грн за порушення того, в чому не було потреби обмежувати) не демократичні і порушують права людини.

Президент України Володимир Зеленський оновив [https://www.president.gov.ua/documents/1672020-33561] склад представників Республіки на переговорах Тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання конфлікту на Донбасі. Зокрема, головним переговірником залишився екс-президент України Леонід Кучма, а його заступником став віце-прем'єр і міністр з питань реінтеграції Донбасу Олексій Резніков. Решта членів команди представлені заступниками міністрів і головами комітетів Верховної Ради.

Офіс Президента позиціонує нові призначення як прорив у переговорному процесі. Київ нарешті вивів на переговори з ДНР і ЛНР своїх офіційних представників, а не відставних і нікому нецікавих політиків. Частка правди в цьому є, але невелика.

Рішення Зеленського підвищити рівень представництва української делегації в Тристоронній контактній групі завуальована спроба розділити відповідальність за прийняті в Мінську рішення з урядом і парламентом, і групами впливу (парламентські представники від усіх ключових груп впливу всередині "Слуги народу"). Це має зменшити ймовірність внутрішньопартійних демаршів, як після рішення про створення консультативної ради з представниками ОРДЛО. У перспективі можливе розширення поле для діалогу і спектру обговорюваних проблем.

Але чи не є це просто спробою імітувати активізацію переговорного процесу на тлі зустрічі президентів нормандської четвірки в обумовлений термін і відсутності серйозних результатів онлайн-конференції міністрів закордонних справ.

Перш за все, розроблена під керівництвом Віце-прем'єр-міністра України а.Рєзнікова Стратегія реінтеграції Донецька і Луганська розрахована на 25 років. При цьому команда Зеленського по суті дублює заяви часів правління Петра Порошенка: вибори після передачі кордону, роззброєння ДНР і ЛНР, переговорів з окупаційною владою не буде і так далі.

У внутрішній політиці аналогічна ситуація: закони про мову, ринок землі, курс на євроінтеграцію і так далі йдуть в явний розріз з тим, що пропагують в ЛДНР. Якщо прийняти позицію Києва, що влада самопроголошених республік складається з терористів і окупантів, це все одно не відповідає на питання, хто і як буде пояснювати людям, які прожили 25 років під обстрілами української армії, чому вони повинні повертатися в Україну, а не бігти в Росію або якусь іншу країну. Насправді, Київ не веде діалог не тільки з жителями ДНР і ЛНР, але і з тими жителями Донбасу, які знаходяться на неокупованій території. Їх немає в профільному міністерстві, їх не запрошують на переговори по Донбасу і так далі.

Зеленський елементарно не може приборкати навіть неонацистів, які періодично збираються на мітинги проти угод з ворогом на Донбасі і так далі. Доходить до того, що обвинувачений у вбивстві "цивільний активіст" Сергій Стерненко домагається порушення кримінальної справи проти генпрокурора України... Не кажучи вже про те, що злочини на Майдані і в Одесі досі залишаються нерозслідуваними. Тим часом, врегулювання конфлікту на Донбасі треба починати саме з цього, а не з заміни переговірників. Інакше через 25 років ДНР і ЛНР можуть виявитися найменшою проблемою України.

Історія Другої світової війни залишається фронтом найгострішої ідеологічної, наукової та інформаційно-психологічної боротьби. Напередодні святкування 75-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній та Другій світовій війнах не слабшають зусилля фальсифікаторів вигородити справжніх винуватців, применшити роль СРСР у розгромі фашизму, очорнити визвольну місію Радянської Армії і поставити під сумнів підсумки війни.

Спроби перетлумачити історію робляться не тільки переможцями, а й переможеними, не тільки противниками СРСР в «холодній війні», а й колишніми союзниками з Організації Варшавського договору, а також низкою колишніх союзних республік.

Саме ж парадоксальне полягає в тому, що підходи сьогоднішніх фальсифікаторів історії Другої світової і Великої Вітчизняної воєн сходять до напрацювань пропагандистського апарату Третього рейху. Готуючи похід на схід, Гітлер надавав великого значення не тільки створенню стратегічних наступальних плацдармів, не тільки вирішенню матеріально-технічних, ресурсних і продовольчих проблем за рахунок третіх країн, а й сприятливому пропагандистському супроводу своїх дій. Саме в надрах гітлерівської пропагандистської машини виникли міфи про "радянську загрозу«, про» Радянський експансіонізм«, про прагнення СРСР встановити контроль над Східною і Південно-Східною Європою, про» превентивний «характер плану» Барбаросса«, про» ворожість «радянського ладу малим народам, про» визвольну місію" німецького рейху на Сході і т. д.

Ці та інші міфи стали стрижнем ідеології окупаційної політики нацистів. Потім вони увійшли в арсенал ідеологів "холодної війни", а згодом були адаптовані до потреб поточного моменту в інформаційно-пропагандистській війні проти сучасної Росії.

Разом з тим, культивування колишніми країнами гітлерівської коаліції свого образу як жертви стало важливим напрямком перетлумачення своєї відповідальності за трагедію Другої світової війни. Початок цьому напрямку відразу ж після закінчення війни було покладено в Західній Німеччині. У художній літературі, кінофільмах, засобах масової інформації, в заявах політиків німці бачать себе жертвами поразки під Сталінградом, нещасними біженцями, що рятувалися від наступу Радянської Армії, жертвами політики окупаційної влади, жертвами насильницького переселення (за німецькою термінологією – вигнання) зі східних областей рейху та інших місць багатовікового проживання, жертвами англо-американських бомбардувань і, звичайно, жертвами Гітлера і його катів, які нібито спонукали згвалтованих і загублених німців робити речі, повністю чужі їх людській природі.

В даному випадку ми маємо справу з применшенням і навіть ігноруванням причинно-наслідкових зв'язків. Це стало сьогодні широко поширеним прийомом, до якого вдаються Сучасні фальсифікатори. Вони творять неправедний суд над нашою спільною історією. Вони відторгають і очорняють все те, що історично, культурно і духовно пов'язувало і, сподіваюся, продовжує пов'язувати народи колишнього СРСР, що вистояли і перемогли у Великій Вітчизняній війні.

Тому відновлення і недопущення забуття причинно-наслідкових зв'язків в історії Другої світової війни залишається основоположним напрямком відстоювання правди про війну і ролі в ній Радянського Союзу.

Міністерство оборони призначило службове розслідування після матеріалу передачі Радіо Свобода "Схем" про закупівлі для армії тестів і апаратів ШВЛ у китайської фірми, яка продає модеми.

Джерело: Радіо Свобода з посиланням на прес-секретаря міністра оборони Світлану Павловську. https://www.radiosvoboda.org/a/news-schemes-reaktsiya-minoborony/30561936.html

Деталі: службове розслідування призначив глава Міноборони Андрій Таран. Він це зробив після того, як журналісти "Схем" оприлюднили інформацію, що 15-16 квітня Міністерство оборони України уклало договори на закупівлю медичних засобів та обладнання для боротьби з коронавірусом на 69,6 мільйона гривень з китайською фірмою, що спеціалізується на виробництві і продажі модемів та іншого телекомунікаційного обладнання, а від імені китайської фірми договори підписує українець, який, швидше за все, сам працює в структурі Міноборони.

За словами Павловської, угода ще не була реалізована, і гроші не перераховувалися.

Водночас Міноборони направило до редакції Радіо Свобода наступне повідомлення:

"У засобах масової інформації поширюється інформація про нібито укладений договір з китайською фірмою на придбання засобів медичного захисту. Міноборони спростовує інформацію про закупівлю відомством засобів медичного захисту в Китаї".

Однак, зазначає видання, у своєму матеріалі журналісти посилалися на офіційні дані державного порталу Про публічні закупівлі України Prozorro - де вже оприлюднені всі підписані договори Міністерства оборони України з китайською фірмою Combasst Industry Development Co, Limited (Шанхай).

Передісторія: раніше програма Радіо Свобода "Схеми": корупція в деталях " повідомила, що Міністерство оборони України уклало договори на закупівлю медичних засобів та обладнання для боротьби з коронавірусом на 69,6 млн гривень з китайською фірмою, що спеціалізується на виробництві та продажу обладнання операторів зв'язку та телекомунікацій. https://www.pravda.com.ua/rus/news/2020/04/17/7248405/

Майже всі закупівлі пройшли за спрощеною процедурою, тобто замовник не проводив тендер у класичному розумінні, а просто оприлюднив звіт і Договір в електронній системі закупівель.

Верх цинізму корупції в розпал" чуми " коронавірусу. У Міноборони не знають що роблять їх же підлеглі.

2 березня 2020 року представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Арлем Дезір опублікував юридичний аналіз проекту Закону України "Про ЗМІ", який підтвердив порушення законопроектом міжнародних стандартів журналістики. Юридичний огляд підготовлений незалежним експертом зі свободи ЗМІ доктором Джоан Барата мір на замовлення канцелярії представника ОБСЄ.

На думку Арлема Дезіра законопроект повинен бути приведений у відповідність з міжнародними стандартами, зобов'язаннями ОБСЄ і "передовою практикою в області свободи вираження думок і свободи інформації, щоб уникнути будь-якого негативного впливу на свободу ЗМІ в країні". У незалежного експерта викликали побоювання обмеження, що зачіпають контент, який заборонено поширювати на території України. Затвердження та теми, що потрапляють під заборону, охоплюють законні політичні думки та дискусії, пов'язані з питаннями, що становлять суспільний інтерес.

На думку доктора Джоан Барата мір, можливість покарання певних засобів масової інформації шляхом заборони їх поширення, зачіпає весь зміст конкретного видання, протягом невизначеного періоду і заснованого на дуже широко сформульованому обгрунтуванні, являє собою надмірну і непропорційну міру в світлі основоположного права на свободу вираження думок.

Ефективність роботи Національної ради з телебачення і радіомовлення (Ради) поставлена під сумнів, тому що процедура призначення членів і повноваження регулятора не гарантують здатність управляти і належним чином виконувати свої функції. Також висловлені побоювання, що процедура звільнення членів Ради може поставити під загрозу її незалежність.

У аналізі підкреслюється, що, хоча конкретні ситуації, що впливають на національну безпеку, можуть виправдовувати введення певних обмежень щодо права на свободу вираження думок, ці обмеження повинні бути чітко визначені в кожному конкретному випадку.

Таким чином, в ОБСЄ законопроект "про ЗМІ" визнали посягаючим на основоположні права громадян, включаючи право на свободу слова і право поширення інформації, а також загрозою свободі українських ЗМІ.

Доречно нагадати слова Дмитра Разумкова, який заявив, що законопроект про медіа будуть доопрацьовувати з журналістами. Судячи з усього, він благополучно забув про це. У журналістській спільноті України до публікації юридичного аналізу проекту Закону поставилися прохолодно, ця тема з незрозумілих причин зовсім не висвітлена в ЗМІ.

Цікаво проаналізувати ситуацію з евакуацією з Уханя, панікою і організаторами т.зв. «протестів». Все вказує на те, що рятувальна операція перетворилася на вкрай неприємну з точки зору іміджу як країни, так і влади історію.

Україна постала перед світовою громадськістю нецивілізованою країною, а влада виглядала безпорадною. Але, тут потрібно все-таки зрозуміти, що всі акції протесту виникли не спонтанно, у всієї цієї історії є вигодоодержувачі.

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков в ефірі ток-шоу» Право на владу " заявив, що до протестів у Нових Санжарах Полтавської області можуть бути причетні політичні та ділові кола України. Але конкретних прізвищ не назвав.

Що вийшло в результаті подій в Нових Санжарах? Імідж уряду-нижче плінтуса, крім Авакова, який як» сильний менеджер " раптом опинився в потрібному місці в потрібний час. А президент, який намагався перетворити рятувальну операцію мало не в особистий піар, тепер змушений шукати крайнього.

Все це наводить на одну просту думку: метою акцій протесту була дискредитація Зеленського, Гончарука, нової влади в цілому. І підсвітити деяких персоналій в позитивному ключі, зокрема МВС.

На Далекому Заході України-Нова бійня. У Закарпатському Мукачеві, в районі, відомому як «Чикаго», вранці 7 лютого сталася перестрілка. Очевидці чули кілька автоматних черг і вибухів. Поранені місцевий "авторитетний" бізнесмен Артур Пашкуляк, якого пов'язують з екс-нардепом Михайлом Ланьо, і його охоронець. Пашкуляк - у реанімації з важким пораненням. За оперативними даними, саме на нього і робили замах.

"Хлопці в спортзал на тренування їхали. Кілер їх чекав, знав, коли і о котрій годині їхатимуть. Кілер знав, що жертва за кермом, і стріляв конкретно в нього», — говорить джерело в правоохоронних органах.

П'ять років тому, влітку 2015 року, Мукачево вже потрясла гучна перестрілка з тими ж персонажами — між людьми Ланьо і «Правим сектором».

Як розповіли джерела в спецслужбі Закарпаття, останні кілька місяців в області загострилася боротьба між місцевими кланами за контроль над потоками контрабанди і наркотрафіком.

"Тут задіяні люди Балоги і Ланьо. Пашкуляк-кум Олега Фірцака на прізвисько Тайсон, який значився помічником Ланьо, воює з Євгеном Дребітко на прізвисько Білий, якого називають «смотрящим» від криміналітету за Мукачево. Хлопці Дребитко десь півроку тому побили брата дружини Артура. Природно, Артур з хлопцями їх спіймали в спортзалі і побили жорстоко. З тих пір і почалася заруба. Артур і білий, як кажуть, їздили до Києва до злодіїв. І злодії нібито навіть змістили Євгена з позиції "смотрящего", і ситуація на час заспокоїлася. Так, принаймні, здавалося з боку. Але сьогодні стріляли в Пашкуляка... Дребитко-зять Василя Швардака, колишнього депутата Мукачівської міськради, який також є креатурою Балоги. Він, до речі, давав гроші на бізнес кондитера Ігоря Бондаренка, якого Зеленський перед Новим роком зняв з посади губернатора", - розповідає джерело.

Тайсон перебуває в розшуку за організацію лабораторії з виготовлення наркотиків під виглядом пельменного цеху в селі Ключарки під Мукачевим (після того як СБУ накрила наркофабрику, він позбувся статусу помічника Ланьо). До речі, саме Пашкуляк під час минулої перестрілки в липні 2015 року передавав запрошення від Ланьо на «стрілку» бійцям «Правого сектора» в спортивному клубі «Антарес», що належить його босові.

Після тієї "стрілки" були загиблі з боку ПС, поранено більше десятка людей, у тому числі мирні жителі. Влада тоді направила до Мукачева Нацгвардію на боротьбу з «Правим сектором», бійці якого відмовлялися скласти зброю і пішли в гори. Зараз Мукачівська влада знову просить ввести Нацгвардію.

Тоді однією з причин перестрілки стала боротьба за потоки контрабанди сигарет (і не тільки) через кордон з Угорщиною, які щомісяця приносять місцевим кланам мільярди гривень.

"Мукачево-вотчина Віктора Балоги та його родини. Балога фінансував місцевий "Правий сектор". Ланьо і Балога довгі роки приятелювали, але потім щось не поділили між собою»,-сказало джерело.

Про Ланьо у Мукачеві кажуть, що у 90-ті він нібито був відомий у кримінальних колах на прізвисько Блюк, підозрювався у вбивстві, але підозру було знято нібито за протекцією Балоги. Сам Ланьо заперечує свою причетність до криміналу, називаючи це підступами політичних опонентів.

У свою чергу Балога також відхрещується від своєї причетності до розбірок у Мукачеві. Боротьба кланів, за інформацією в ділових колах Закарпаття, загострилася після зміни губернатора.

Кондитер Бондаренко не зміг тримати баланс між кланами, замість нього Зеленський поставив виконуючим обов'язки Олексія Гетьманенка, колишнього "приватівця" (він був заступником керівника бізнесу Західного регіонального управління ПриватБанку). Як і Бондаренко, він-людина Балоги, свого часу був депутатом Ужгородської міської ради і входив до балогівської фракції «Єдиний центр». Користуючись безвременем, клани намагаються поділити потоки, витіснивши конкурентів. В даному випадку-клан Ланьо. Хоча в разі цієї конкретної перестрілки, де поранили Пашкуляка, мова, судячи з усього, йде про розбірки більш дрібного рівня. Але, тим не менш, це характеризує атмосферу, яка зараз в регіоні складається.