Российский кикбоксер оскорбил памятник. 

 

Будут то-ли судить, то-ли лишать каких-то званий. Я лично ничего оскорбительного не вижу. Пушкина правда лично не оскорблял, но на пушку в Бердянске тоже покушался. Ату Допплера?

Вашему вниманию предлагается картинка для Жабления а ниже под спойлером разные вариации на тему.[ Результаты ФОТОжабления ]

е

евромайдан, путин, янукович, политика, суки

"Бєлая стрєкоза любві..."

Гм...гм. На дачі з фотіком — це вже традиція. Котів на дачі нема. Нових домашніх котів туди не хочеться відправляти. Тому спостерігаю за меншими істотами — комашнею. Причому кожен раз з'являються нові комахи. Наприклад бабка ("стрекоза" - російською). Раніше їх на дачі не бачив.

Звізно, вирішив пофоткати. А макрозйомка — це нелегка справа. Зате цікава.


Дивно, що стрекоза червона. Знаю, що бувають сині і зелені (доводилося бачти біля водойм). А от червона... Дивно. Вона ж дуже помітна. Чи у неї в природі немає ворогів і не треба маскуватись?

І ще з такого ракурсу.


Думаю: треба буде зробити окрему серію фотозвітів про макрозйомку комах. А ви як думаєте?

В конце концов я никому ничем не обязан, кроме родителей. Их давно нет, а я все равно обязан. И вот уж совсем не обязательно быть похожим на кумира (вампира, фашиста, нашиста). Нужное подчеркнуть. Да и кумира иметь не только необязательно, но и постыдно. Вообще думать о чем-то кроме себя глупо. Если что волнует аж до ломки совести, аж до дрожи и рвоты, то приходится действовать. Пока ломки нет - все чики-пуки. Жизнь продолжается до тех пор пока не закончилась.

Сегодня снова читал Довлатова - как говорится, "многое понравилось". Не понимаю, почему не печатали. Впрочем не он один такой.

"Мне все заранее известно. Каждый прожитый день - ступенька в будущее. И все ступеньки одинаковые. Серые, вытоптанные и крутые."

Сегодня еще вывернутых с корнем деревьев нафоткал. Это возле работы.

Бажання спробувати ерзац-продукти виникло спонтанно, як тільки розпочалась повномасштабна війна. Причиною цього було очікування економічної кризи та суттєвого зниження купівельної спроможності, через що довелося б споживати дешевші замінники дорогої їжі. Однак, на щастя, цього не трапилось і ціни зростали поступово. Проте подорожчання все ж відчутне — і по вартості, й по зменшенню ваги. Ще й зарплата топчеться на місці. Тому все одно в родині змушені економити на харчах. Особливо, напередодні чергового здорожчання енергоносіїв. Тож частіше замислюєшся: чи не замінити молочні жири на рослинні, а каву на цікорій або ячмінь? Відповідно, дегустація ерзац-продуктів напросилась сама по собі.

Правда, перелік продуктів-замінників довелось розробляти самому, оскільки ніхто не підказав. Та й здешевлені аналоги в магазинах треба було ще пошукати.