хочу сюди!
 

Элла

44 роки, стрілець, познайомиться з хлопцем у віці 40-54 років

Замітки з міткою «україна»

На лінії вогню

Більше тижня наші рятувальники мужньо долають вогонь на Київщині, Житомирщині та у зоні відчудження. Найчастіше їм доводиться відпочивати між змінами саме так - спати на землі чи у наметі неподалік від місця загоряння. Причина банальна: щоб доїхати до частини, потрібен бензин, який видають в обмеженій кількості.

Я багато років боровся за покращення умов роботи рятувальників - придбання нової техніки, підвищення зарплат та збільшення фінансування будівництва житла. Щоб ідучи у пекло, вогнеборці відчували вдячність і підтримку держави. Завдяки цій боротьбі вони отримують зараз по 8 тисяч гривень і більше, а не 3-4 тисячі, як раніше.

Дякую, хлопці, за ваш щоденний подвиг. Ми цінуємо і поважаємо вас!








Олег Ляшко,
Лідер Радикальної партії

12 цікавих фактів з життя Василя Стуса

12 цікавих фактів з життя Василя Стуса, які не розповідали в школі.



Василь Стус говорив тільки українською мовою, пояснюючи: «Моя мова – мамина». Стус був не просто поетом, а людиною з гіперчутливістю до несправедливості. Василь Стус не любив брехні, але кожною клітиною свого серця і душі любив свою країну.

Пропонуємо твоїй увазі 12 фактів з життя Василя Стуса, які не просто зруйнують його хрестоматійний образ, а допоможуть глибше зрозуміти його як людину, тата, чоловіка, друга, патріота, який жив, любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття…

Стус народився на Святвечір, 6 січня 1938 року в селі Рахнівка на Вінниччині і був четвертою, наймолодшою дитиною у сім’ї. 1939 року батьки — Семен Дем’янович та Ірина Яківна — переселилися в місто Сталіно (нині Донецьк), аби уникнути примусової колективізації. Батько завербувався на один із хімічних заводів, а ще через рік батьки забрали туди своїх дітей. Якось вже у таборі Василь Стус запитав у старого в’язня, глибоко віруючої людини: що означає народитися в такий день. У відповідь почув: «Це милість Божа, щастя. Але кому багато дається, з того багато і спитають».
Василю ще не виповнилося шести років, коли він відправився в школу. Батьки, що залишали сина вдома на господарстві, не відразу дізналися про це. З настанням холодів вчителька запитала у мами, чому Василько ходить на уроки босоніж. Мати заметушилася: «Яка школа? Він ще маленький». Але вчителька вмовила її відпускати сина на заняття: «Я його старшим ставлю в приклад. Кажу: «Стусік, вийди до дошки». Він тягнеться навшпиньках і пише…».
Василь Стус вступив на історико-філологічний факультет педагогічного інституту міста Сталіно. У групі він був наймолодшим. Стус самостійно вивчив латинь, добре знав німецьку мову. А відповідав завжди тільки українською. «Моя мова – мамина», – зізнавався він близьким друзям.
4 вересня 1965 під час прем’єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» в Києві взяв участь в акції протесту. Стус разом з Іваном Дзюбою, В’ячеславом Чорноволом, Юрієм Бадзьом закликав партійних керівників і населення столиці засудити арешти української інтелігенції. «У кінотеатрі я сиділа поруч з Василем, і встали ми разом. Він відчайдушно вигукував щось на підтримку заклику Чорновола: «Хто проти тиранії, встаньте!» І тремтів кожною клітинкою свого тіла», – згадувала Михайлина Коцюбинська.
 Згодом у пояснювальній записці в аспірантурі Стус написав: «Я не мiг стерпiти. Я не мiг мовчати!» Тим не менше з аспірантури його виключили і Василь пішов працювати кочегаром. Роки тимчасових робіт стали чи найщасливішими роками його життя. Хоча з моменту виступу у кінотеатрі за ним й слідкували агенти КДБ, він часто їздив з друзями в подорожі, в ці роки він і знайшов свою кохану. Його обраницею стала Валентина Попелюх, з якою побралися 1965 року.
Про зміну свого соціального статусу він повідомив нареченій. «Ну і що, хіба ти після цього будеш іншим?» – сказала Валентина. Тим часом її батька люди в штатському кілька годин вмовляли вплинути на доньку, яка збирається заміж за Стуса. «Що поробиш, якщо вона його любить, – сказав батько. – Це доля». Василь і Валентина розписалися 10 грудня 1965 року. У них народився син Дмитро.
 На п’ятиріччя Дмитрика, 15 листопада 1971 року, до Валентини і Василя Стуса прийшли в гості В’ячеслав Чорновіл, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Іван Світличний… Очевидно, факт збору найвідоміших шістдесятників остаточно переконав владу в «небезпеки» Стуса. 13 січня 1972 року поета заарештували і порушили кримінальну справу за «систематичне виготовлення і розповсюдження документів, що ганьблять радянський державний і суспільний лад».
Коли в камері кримінальник поранив Стуса заточкою, у поета відкрилася внутрішня кровотеча, він втратив свідомість. Медичну допомогу йому не надавали. І тільки після голодування, організованого на жіночій зоні Іриною Калинець та Надією Світличною, вмираючому прислали лікаря. У лікарні поетові видалили дві третини шлунка. Він жартував з цього приводу: «Мені вшили зеківський шлунок, він тільки баланду приймає».
 Повернувшись до Києва в серпні 1979 року, Василь Стус вступив до Української Гельсінської спілки. Через півроку він був знову заарештований і проходив по справі вже як «особливо небезпечний рецидивіст». Йому дали 10 років таборів посиленого режиму і п’ять років заслання. У зверненні академіка Сахарова до керівників країн – учасниць Гельсінкського акта говорилося: «1980 рік ознаменувався в нашій країні багатьма несправедливими вироками і переслідуваннями правозахисників. Але навіть на цьому трагічному тлі вирок українському поетові Василю Стусу виділяється своєю нелюдськістю. Життя людини ламається без залишку – як розплата за елементарну порядність і нонконформізм, за вірність своїм переконанням, своїм «я»… Вирок Стусу повинен бути скасований…»
По закінченню строку, Стуса 1977 вислали у селище Імені Матросова Магаданської області, де він працював до 1979 на золотих копальнях. З ув’язнення звернувся із заявою до Верховної Ради СРСР з відмовою від громадянства: «…мати радянське громадянство є неможливою для мене річчю. Бути радянським громадянином — значить бути рабом».
У травні 1980 був знову заарештований, визнаний особливо небезпечним рецидивістом і у вересні засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Відмовився від призначеного йому адвоката Віктора Медведчука, намагаючись самому здійснити свій захист. За це Стуса вивели із зали суду і вирок йому зачитали без нього. В одному з листів, адресованому світовій громадськості (жовтень 1980), відомий російський вчений і правозахисник Андрій Сахаров розцінив вирок Стусові як ганьбу радянської репресивної системи.
Табірними наглядачами знищено збірку  «Птах душі» з приблизно 300 віршів Стуса. У січні 1983 року за передачу на волю зошита з віршами на рік був кинутий у камеру-одиночку. А 28 серпня 1985 року Стуса відправили до карцеру за те, що, читаючи книгу в камері, він сперся ліктем на нари. На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування.4 вересня 1985 року, рівно через 20 років після акції протесту в кінотеатрі «Україна».
Василь Стус загинув у карцері табору ВС-389/36 в Пермській області, де містилися «особливо небезпечні державні злочинці».
«28 серпня, йдучи в карцер, Василь сказав своєму сусідові Леоніду Бородіну, що оголошує сухе (без води) голодування, – згадує колишній політв’язень, правозахисник Василь Овсієнко. – «Яку?» – запитав Бородін. – “До кінця”. Це означало – до тих пір, поки з нього не знімуть брехливі звинувачення: нібито він у робочий час лежав на нарах у верхньому одязі», а «на зауваження громадянина контролера (наглядача) вступив з ним у суперечки».


Влада бореться проти нас репресіями!



Сьогодні отримав повідомлення з Бориспільської прокуратури. Мене викликають на 18 листопада для вручення підозри у справі Геруса. Україну зрадив Герус, руками якого Росія знищує нашу енергонезалежність, а посадити хочуть мене за те, що борюся проти цієї зради!

Обов‘язково прийду, хоча справа сфальсифікована за особистою командою генпрокурора Рябошапки Бориспільському райпрокурору. Звідки отримує команди сам генпрокурор – теж ні для кого не таємниця, згадайте розмову Зеленського із Трампом.

Влада фальсифікує проти мене і нашої команди кримінальні справи за те, що ми боремося проти російської агресії на енергоринку. Але нехай не сподіваються нас зупинити чи залякати! Ми продовжимо боротьбу за національні інтереси України.

Олег Ляшко,
Лідер Радикальної партії

Турчинов Олександр Валентинович - БІОГРАФІЯ

БІОГРАФІЯ
 


Турчинов Олександр Валентинович

Доктор економічних наук, професор, член Національної спілки письменників України.

Народився 31 березня 1964 року в м. Дніпропетровську.

1981-1986 рік - навчання в Дніпропетровському металургійному інституті.

Трудовий шлях розпочав на комбінаті «Криворіжсталь», де працював вальцювальником та майстром виробництва.

У 1990–1991 роках — головний редактор Українського відділення інформаційного агентства «ІМА-прес».

У 1991 році очолює Інститут міжнародних зв'язків, економіки, політики і права

У 1992 р. працював Головою комітету Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

У 1993 р. призначений радником Прем’єр-міністра України з економічних питань. Працював над проблемами боротьби з тіньовою економікою та корупцією.

У 1994-1998 роках займався науковою та викладацькою роботою, захистив кандидатську та докторську дисертації. Очолював Інститут економічних реформ, працював завідувачем лабораторії дослідження тіньової економіки Національної академії наук України, професором Київського національного економічного університету. Одним із перших в Україні проводив фундаментальні дослідження тіньового сектору економіки.

1998 року був обраний народним депутатом України. Працював головою Комітету з питань бюджету Верховної Ради України та очолював парламентську фракцію «ВО «Батьківщина». Виступив автором кардинальної бюджетної реформи та Бюджетного кодексу України. Саме в цей час в Україні розпочинається стабільне зростання пенсій та заробітних плат.

У 2002 році вдруге обраний народним депутатом України. Олександр Турчинов, як один із лідерів демократичної опозиції до президента Леоніда Кучми, координує акції протесту «Повстань, Україна!». За вказівкою влади, ГПУ декілька разів вносить подання до парламенту щодо його арешту за опозиційну діяльність.

У 2004 році - один з лідерів Помаранчевої революції. Саме Олександр Турчинов очолив виконком Комітету національного порятунку, що забезпечував координацію акцій громадянського протесту.

У 2005 році очолив Службу безпеки України. Голова СБУ Олександр Турчинов вперше в Україні ініціював розслідування діяльності газової мафії та корупції вищих посадових осіб в Україні. Відмовившись виконати вимогу президента України щодо припинення розслідування Службою безпеки зловживань, пов’язаних з оточенням Глави держави, подав у відставку.

Влітку 2007 року Олександра Турчинова було призначено першим заступником Секретаря Ради національної безпеки та оборони України. На цій посаді він координував роботу силових структур та забезпечив припинення ескалації конфлікту, не допустивши, громадянського протистояння в країні, сприяв організації та проведенню дострокових демократичних виборів до парламенту. В результаті цих виборів демократичні сили перемогли правлячу Партію регіонів на чолі із прем‘єр-міністром Віктором Януковичем та сформували демократичну коаліцію.

У вересні 2007 року на дострокових парламентських виборах Олександра Турчинова обрано народним депутатом України.

З грудня 2007 по березень 2010 року працював в Уряді на посаді Першого Віце-прем’єр-міністра України.

З березня 2010 - один із лідерів опозиції до режиму президента Віктора Януковича, який незаконно змінив Конституцію, узурпувавши владу в країні. Після ув'язнення Юлії Тимошенко - лідера ВО "Батьківщина", найбільшої опозиційної партії того часу, - взяв на себе керівництво партією та забезпечив об‘єднавчий процес опозиційних сил.

У жовтні 2012 року був знову обраний до Парламенту.

З листопада 2013 по лютий 2014 року один з лідерів Революції гідності, очолював Штаб національного спротиву, що координував протестні акції на Майдані та по всій країні.

22 лютого 2014 року після падіння режиму Януковича обраний на посаду Голови Верховної Ради України. У зв'язку із самоусуненням президента Віктора Януковича від виконання своїх обов'язків, парламент поклав на Олександра Турчинова виконання обов'язків президента України та Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України. На цій посаді він забезпечив повернення до демократичної Конституції, відновив систему виконавчої влади в центрі та в регіонах, забезпечив відродження фактично знищеного попередниками потенціалу Збройних Сил України, створив Національну гвардію України, забезпечив створення дієвої оборони країни, яка дозволила протидіяти агресору. Забезпечив проведення чесних та прозорих президентських виборів.

У листопаді 2014 після позачергових виборів до Верховної Ради України обраний народним депутатом України.

У грудні 2014 року Указом Президента України призначений на посаду Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

На посаді секретаря РНБО забезпечує зміцнення оборони та безпеки країни.  Почав відродження українського оборонного-промислового комплексу. Координує стратегічні оборонні програми, зокрема, програми відновлення ракетного потенціалу країни. 

Окрім того Олександр Турчинов забезпечує координацію реформування сектору безпеки і оборони України. Завдяки його зусиллям та наполегливості ухвалено нову Стратегію національної безпеки України, Воєнну доктрину України, Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України, Стратегію кібербезпеки України, затверджено Стратегічний оборонний бюлетень України, Концепцію реформування та подальшого розвитку системи управління державою в умовах надзвичайного стану і в особливий період, Концепцію забезпечення контррозвідувального режиму в Україні, Концепцію інформаційної безпеки України тощо. За його ініціативою було розроблено Закон “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях” за яким Антитерористичну операцію під керівництвом СБУ на Донбасі змінила Операція Об'єднаних сил під керівництвом Генерального штабу, а також було визнано Росію агресором і окупантом.  

Всупереч шаленому спротиву він сприяв поверненню в бюджет країни награбованих Януковичем мільярдів задля забезпечення потреб української армії.

Під його керівництвом був створений Головний Ситуаційний центр України при РНБО та мережа ситуаційних центрів органів сектору безпеки і оборони, а також центральних і місцевих органів виконавчої влади.

В умовах інформаційної та кібернетичної агресії очолив Національний координаційний центр кібербезпеки, який за короткий термін спромігся забезпечити безпеку державних інформаційних ресурсів та побудувати систему активної протидії кіберзагрозам.

Олександр Турчинов - один з найпослідовніших українських політиків, які займають позицію і витримують її, називаючи речі своїми іменами, критикуючи неефективних керівників силових структур та забезпечуючи підтримку молодих та перспективних офіцерів. 

Для чіткого аналізу ситуації з питань безпеки і оборони нашої держави, він часто буває на фронті, в тому числі в найгарячіших точках на сході України.

Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня за видатний внесок у розвиток оборонно-промислового потенціалу України та створення сучасних зразків ракетного озброєння, медаллю «25 років незалежності України», Почесною грамотою Верховної Ради України, а також багатьма відзнаками Міністерства оборони України, МВС, СБУ, ГУР МО, СВР тощо.

Попри катастрофічний брак часу в перервах між зустрічами та у короткі хвилини відпочинку займається творчістю – пише публіцистичні статті та художні твори. Багато статей Олександра Турчинова публікуються як в Україні, так і за кордоном Найбільш відомі статті: «Аутодафе», «Libertas», «Апокаліпсис за бюджетний рахунок», «Тероризм. Гібридна війна. Росія». Останні статті: «Союз з Путіним проти Ісламської держави - це угода з дияволом», "Cучасні виклики України в умовах кризи світового порядку", «Повідомлення Києва Москві» друкуються в західних ЗМІ “The Washington Post”, “The American Interest”, “The New-York Times”. Серед художніх творів: «Ілюзія страху»,«Свідоцтво», «Таємна вечеря», "Пришестя". 

За мотивами трилеру «Ілюзія страху» у 2008 році знято однойменний фільм, який відзначений нагородами міжнародних кінофестивалів.

Одружений. Дружина - Турчинова Ганна Володимирівна - кандидат педагогічних наук, доцент, декан факультету природничо-географічної освіти та екології Київського педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Син Кирило - закінчив аспірантуру Інституту законодавства Верховної Ради України, кандидат юридичних наук,  в найбільш тяжкі часи для нашої країни - з липня 2014 року по грудень 2015 - добровольцем пішов служити до Національної гвардії України.

Комент БГ: Дякую пане Олександре за все! Хай вам щастить!

4 березня легендарному Володимиру Івасюку виповнилося б 70 років

4 березня легендарному Володимиру Івасюку виповнилося б 70 років.

 Сьогодні о 10:22 0 81 ЧЕРНІВЦІ 

Володимир Івасюк 

Він був одним із основоположників української естрадної музики. Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох вистав. А ще український Орфей був професійним медиком і скрипалем, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі. Мав він і талант художника, був неординарним живописцем і фотографом (щоправда, сам не любив фотографуватися). Загинув молодим за нез’ясованих обставин у Брюховицькому лісі поблизу Львова. Звання Героя України отримав посмертно – через 30 років після своєї трагічної смерті. Володимира Івасюка пам’ятають ті, хто любить українську пісню, а його «Червона рута» і «Водограй» стали музичними брендами нашої країни, на яких виросло не одне покоління артистів і слухачів. За спогадами сучасників, Івасюк був надзвичайно м’якою, лагідною людиною. І доброю. Ця лагідність і доброта світилася в його очах. Мав дивовижний талант спілкування, тож люди радо відкривалися йому назустріч. «Він був романтичний, розумний. З ним завжди було цікаво. Ніколи не пив горілки – тільки трохи шампанського», - згадує одна з приятельок Івасюка. Володимир Івасюк - композитор, поет, співак, легенда, геній, людина, яка суттєво вплинула на українську музика. Автор «Червоної рути». Автор «Водограю». Автор пісень «Я піду в далекі гори», «Балада про мальви», «Дві скрипки», «Пісня буде поміж нас», «Лиш раз цвіте любов», «Два перстені» та багато інших. Про Володимира Івасюка написано багато статей, книжок, знято чимало документальних фільмів. І не дарма, бо ж він був унікальною особистістю, він був єдиним серед всіх. У 20 років написав пісню, яка стала символом української естради. Народився Володимир Івасюк 4 березня 1949 року в Кіцмані. Там же закінчив школу, там закінчив музичну школу, створення якої зініціював його батько, Михайло, вчитель французької мови. У Кіцмані почав писати перші музичні й поетичні твори. Після переїзду сімї Івасюків до Чернівців у юного Володимира розпочався справжній прорив у музичній творчості. Тут він написав свої найвідоміші пісні. Паралельно із навчанням у медичному училищі пісняр відшліфовував музичну грамоту. З 1974 року почав навчатися у Львівській консерваторії. У Львові Івасюк творить окрім естрадних пісень класичні твори. 24 квітня 1979 року вийшов з квартири у Львові. Більше його ніхто не бачив. Аж до 18 травня, коли тіло Івасюка знайшли у підвішеному стані в лісі в Брюховичах. Про Володимира Івасюка можна написати тисячі слів, але вартий він тільки одного – геній. Геній музики, адже він створив мелодії, які запали в серця й душі всім, хто хоча б раз почув їх.

Джерело: https://acc.cv.ua/news/chernivtsi/4-bereznya-legendarnomu-volodimiru-ivasyuku-vipovnilosya-b-70-rokiv-42082. Сайт http://acc.cv.ua/

В Києві вже святкування Різдва Христового

В Києві на Софіївській площі відбулось святкування Різдва Христового

24 ГРУДНЯ, 2018
Під час святкових заходів на Софіївській площі з відеопривітанням до громади звернувся Президент України Петро Порошенко, присутніх зі сцени привітали Секретар РНБО України Олександр Турчинов, Міністр культури України Євген Нищук та народні депутати України

 Про це повідомляє Еспресо.TV.

За ініціативою протестантських церков, на Софіївській площі у Святвечір, 24 грудня, відбулось святкування Різдва Христового  разом з Європою та всім світом (окрім протестантів та католиків, 11 з 15 помісних православних церков святкують Різдво 25 грудня). 

Святвечір розпочався різдвяною виставою.  Тисячі киян та гостей міста, що прийшли на святкування, зі сцени привітали лідери християнських конфесій та церков, хорові дитячі колективи та інші професійні виконавці.

Нагадаємо, що другий рік поспіль Україна офіційно святкує Різдво Христове 25 грудня.

https://espreso.tv/news/2018/12/24/v_kyyevi_na_sofiyivskiy_ploschi_vidbulos_svyatkuvannya_rizdva_khrystovogo

В Україні більше немає Московського патріархату

В Україні більше немає Московського патріархату – Константинополь
62409 ПЕРЕГЛЯДІВ
 
П'ятниця, 2 листопада 2018, 

Константинопольський патріархат скасував акт про передачу території України під адміністрацію Російської церкви і відтоді в Україні, фактично, не існує УПЦ Московського патріархату.

Про це розповів архієрей Константинопольської церкви, представник Вселенського патріархату при Всесвітній раді церков архієпископ Тельміський Іов в інтерв’ю ВВС News Україна.

"Скасуванням акту 1686 року скасована адміністрація Московською церквою Київської митрополії і всіх єпархій в Україні", - сказав архієпископ.

"З канонічної точки зору це означає, що сьогодні в Україні УПЦ МП більше не існує. Всі архієреї тепер в Україні де-факто згідно з цим рішенням синоду є архієреями Вселенського престолу, і вони тепер повинні чекати директиву Вселенського патріархату щодо свого подальшого існування", - пояснив він.

Це означає, що всі ієрархи українських церков в очах Константинополя мають однаковий статус і рівні права на участь у соборі Вселенського патріархату щодо автокефалії української церкви.

Представник Константинополя утримався від відповіді на питання, коли може бути скликано собор, щодо української автокефалії.

За його словами, Вселенський патріарх скличе цей собор, коли вважатиме, що "час настав".

Він також пояснив, що в Україні не зможуть канонічно існувати дві православні церкви.  

"Згідно канонів церкви, на території однієї держави має бути тільки одна православна церква", - розповів Іов.

11 жовтня синод Вселенського патріархату підтримав надання автокефалії Українській православній церкві.

Також синод зняв анафему з глави УПЦ КП Філарета та предстоятеля Української автокефальної православної церкви Макарія.

Глава УПЦ Київського патріархату Філарет заявив, що у найближчий час відбудеться об’єднавчий Архієрейський собор для створення єдиної Української помісної церкви.

У РПЦ пообіцяли жорстку відповідь на дії Константинополя щодо України.

15 жовтня синод РПЦ визнав неможливим її подальше перебування у євхаристійному спілкуванні з Константинопольським патріархатом.

Читайте також:

"Томос для України. Що буде з церквою після отримання автокефалії"

Українська правда

Вселенський патріарх не поступиться нападкам РПЦ

Вселенський патріарх не поступиться: Варфоломій зробив важливу заяву стосовно реакції РПЦ на Томос



Вселенський патріарх добре знає про «добре оплачувані статті» та «чорну пропаганду» з російської сторони
Вселенський патріарх Варфоломій заявив, що не буде відступати стосовно свого рішення надання автокефалії Української православної церкви.

Про це він розповів на засіданні міського правління грецької діаспори в Константинополі, повідомляє видання Orthodoxia.info.

Він готовий підтримати Україну, незважаючи на тиск, який чинить Російська православна церква.

Варфоломій зазначив, що привілеї Константинополя засновані на рішеннях та канонах Вселенських соборів і є обов'язковими до виконання абсолютно всім у Православ'ї.

Також патріарх зазначив, що добре знає про існування «добре оплачуваних статтей» та про «чорну пропаганду» з російської сторони, яка спрямована проти Вселенського патріархату.

Нещодавно, 15 жовтня Синод Російської православної церкви прийняв рішення про повний розрив відносин із Константинопольським патріархатом. Проте в Константинополі повідомили, що не будуть розривати відносини з РПЦ.

Новина про те, що на засіданні Синоду ухвалили рішення надати Українській православній церкві Томос про автокефалію, викликала захоплення у користувачів соціальних мереж. Інтернет кишить коментарями, в яких підкреслюється: боротьба за Томос йшла протягом життя багатьох поколінь.

Для України це величезний прорив, яким вплив і насадження "духовних ідеалів" з боку РПЦ скасовується назавжди. У соціальних мережах коментарі залишають як пересічні українці, так і відомі блогери, артисти, волонтери і політики.

Томос, який свідчить про те, що УПЦ стала незалежною церквою, отримає новий керівник, якого обиратимуть на Об'єднавчому соборі. Про це розповів Філарет - Предстоятель Української православної церкви Київського патріархату.
Вселенський патріарх не поступиться: Варфоломій зробив важливу заяву стосовно реакції РПЦ на Томос
Вселенський патріарх добре знає про «добре оплачувані статті» та «чорну пропаганду» з російської сторони
Вселенський патріарх Варфоломій заявив, що не буде відступати стосовно свого рішення надання автокефалії Української православної церкви.

Про це він розповів на засіданні міського правління грецької діаспори в Константинополі, повідомляє видання Orthodoxia.info.

Він готовий підтримати Україну, незважаючи на тиск, який чинить Російська православна церква.

Варфоломій зазначив, що привілеї Константинополя засновані на рішеннях та канонах Вселенських соборів і є обов'язковими до виконання абсолютно всім у Православ'ї.

Також патріарх зазначив, що добре знає про існування «добре оплачуваних статтей» та про «чорну пропаганду» з російської сторони, яка спрямована проти Вселенського патріархату.

Нещодавно, 15 жовтня Синод Російської православної церкви прийняв рішення про повний розрив відносин із Константинопольським патріархатом. Проте в Константинополі повідомили, що не будуть розривати відносини з РПЦ.

Новина про те, що на засіданні Синоду ухвалили рішення надати Українській православній церкві Томос про автокефалію, викликала захоплення у користувачів соціальних мереж. Інтернет кишить коментарями, в яких підкреслюється: боротьба за Томос йшла протягом життя багатьох поколінь.

Для України це величезний прорив, яким вплив і насадження "духовних ідеалів" з боку РПЦ скасовується назавжди. У соціальних мережах коментарі залишають як пересічні українці, так і відомі блогери, артисти, волонтери і політики.

Томос, який свідчить про те, що УПЦ стала незалежною церквою, отримає новий керівник, якого обиратимуть на Об'єднавчому соборі. Про це розповів Філарет - Предстоятель Української православної церкви Київського патріархату.

В Україні святкують Покрову Пресвятої Богородиці

Сьогодні православні святкують Покрову Пресвятої Богородиці.

 Крім цього, з 2014 року в Україні в цей день відзначають і День захисника.

Християни відзначають Покрову Пресвятої Богородиці: історія і прикмети свята, інформують Економічні новини.

Відзначати Покров в Київській Русі почали ще в 12 столітті. Причиною стало Господнє диво, яке було описано в житії Андрія Константинопольського. Згідно з переказами, під час молитви святого Андрія та його учня Єпіфанія над ними відкрився звід церкви. Тоді перед молилися з'явилася Пресвята Діва, оточена ангелами і святими. Після цього Богородиця наблизилася до Престолу храму і зняла з власної голови покривало (омофором), яким вкрила моляться. Даним чином вона захистила і захистила їх від ворогів.

У це свято прийнято молитися перед іконою Богородиці. Християни просять допомоги, здоров'я і вірять, що протягом усього року Матір Божа буде оберігати їх від усього лихого.

Згідно з народними прикметами, в цей день потрібно пекти млинці. Чим їх більше – тим тепліше і добрішим буде в будинку взимку. Також до Богородиці сьогодні прийнято звертатися всім незаміжнім. Вважалося, що, якщо дівчина в свято буде веселим, їй вдасться знайти хорошого чоловіка. Сьогодні необхідно звернути увагу і на погоду: яка Покрова – така і буде зима.

Читать полностью на https://enovosty.com/uk/news_society-ukr/full/1410-xristiyani-vidznachayut-pokrovu-presvyatoi-bogorodici-istoriya-i-prikmeti-svyata