Якщо говорити про Тігіпка, то в першу чергу варто зазначити, що цей кандидат „кинувся у вічі” потенційним виборцям десь наприкінці літа завдяки своїй наружній рекламі, в першу чергу – бігбордам, з яких він заявляв, що „Країні потрібен сильний лідер” і пропонував прочитати свій опус про своє ж бачення розвитку країни. Трохи пізніше ми ознайомилися і з відеопродукцією, розробленою командою Сергія Леонідовича. Загальна суть її – та ж сама: Тігіпко вкотре зазначає, що Україна має „величезний потенціал” і наголошує на необхідності обрання „сильного лідера”, маючи на увазі, звісно, себе.
Якщо прискіпливо придивитися, прислухатися і вдуматися в зміст меседжів цього донедавна успішного банкіра і бізнесмена, то виявиться, що нічого нового Тігіпко не пропонує. Власне, він взагалі не пропонує нічого. Він лише натякає: а от оберете мене, і все буде гаразд, буде порядок, буде зростати економіка, буде подолано корупцію і т.д. Але за рахунок чого – не зрозуміло. Як і не зрозуміло, хто конкретно буде реалізовувати пункти передвиборчої програми екс-лідера „Трудової України”, адже і про команду цього вихідця з Молдови ми практично нічого не знаємо.
Скидається на те, що Тігіпко мов той Термінатор своїм поглядом і залізними м’язами переможе всіх наших ворогів та всі негаразди. Принаймні, дивлячись на сторінки гламурних журналів, де Сергій Леонідович часто проходить „фотосесії”, саме такі висновки і напрошуються. І тут Тігіпко дуже схожий на „всесильного” Арсенія: він, як і останній любить наголошувати на своїх розумових та вольових якостях, але так само нічого конкретного не пропонує. Тези про „сильного лідера”, „могутню країну”, „відповідальну владу” навіть обіцянками не назвеш. Це просто констатація факту, точно як у Яценюка: країні потрібні освічені люди, країні потрібна боєздатна армія, країні потрібне продуктивне село. Потрібне. Ніхто не сперечається. Але як ми маємо його зробити таким? А тут і починаються „загвоздкі”...
„Дутий” рейтинг
Втім, попри відсутність конкретики в програмних діях, Тігіпко, як не дивно, користується популярністю серед населення. Принаймні, про це говорять рейтинги, що їх оприлюднюють провідні українські, а також деякі закордонні соціологічні служби. За результатами останніх соцопитувань Сергій Тігіпко вже випередив Яценюка і Ющенка і потроху наздоганяє Тимошенко, яке є в рейтингу другою. І вже ідуть розмови про те, що Тігіпко має шанс вийти в другий тур.
Втім, і тут варто подивитися на рейтинги неупередженим поглядом. Не секрет, що останнім часом соціологія стала чи не найпродажнішою слугою політики. Як наголошують провідні експерти з соціології, всі ці так звані „соцопитування” робляться на замовлення основних кандидатів в президенти з метою сформувати суспільну думку, переконати в „потенціалі”, в можливості бути „прохідним”. Іншими словами, їх просто свідомо фальсифікують, підтасовують і т.д.
У випадку з Тігіпком скидається саме на це. На доведення правоти своїх слів, пропоную проаналізувати декілька показників, що дають різні соціологічні служби. Так, згідно з даними Центру імені Розумкова, рейтинг Сергія Леонідовича становив близько 4% на жовтень місяць. Показники інших компаній свідчать, що наразі „молодий, але сильний лідер” набирає близько 8% (результати Національного інституту стратегічних досліджень). Хоча при цьому він поступається і Яценюкові, і Ющенку. В той же час Всеросійський центр вивчення суспільної думки оприлюднює дані, за якими Тігіпко ніби то перебуває на третьому місці, маючи більше 10%, в той час, як, наприклад, Ющенко, лише близько 3-х! Аналогічні показники оприлюднено компанією Research&Branding Group, тільки тут у Тігіпка близько 7 з половиною відсотків, у Яценюка – 6,7%. В усіх рейтингах – беззастережний лідер – Янукович, у Тимошенко – близько 17-18%.
Та мова не про них. Варто лише проаналізувати, звідки взялися ці „відсотки” у Тігіпка, як все стане зрозумілим. Відсотки ті, природно, могли б з’явитися в тому випадку, якби людина, яка підтримувала іншого політика, змінила свою думку. Тобто, зростання рейтингу Тігіпка було б обумовлене розчаруванням в інших кандидатах. Але, якщо вірити цим опитуванням, рейтинг Януковича лише росте, Тимошенко, якщо падає, то не суттєво, Ющенка, Литвина і Симоненка – залишається на середньорічних показниках. А єдиний, хто реально втрачає довіру – це Яценюк. І то, як видно з опитувань, Арсеній порівняно з кінцем літа втратив в середньому 4%. Але не більше того! Якщо ці 4% приплюсувати до хай там навіть 4% Сергія Леонідовича, що він мав наприкінці літа (згідно рейтингу Центру Розумкова), то якраз і вийде ті 8%, що їх озвучив НІСІ. Але не більше! І тут не пахне третім місцем!
Навіть якщо Тігіпко набирає голоси за рахунок Арсенія, то, природно, він повинен мати спільну з Арсенієм Петровичем електоральну базу. Але не секрет, що основна електоральна база Сєні – Західна Україна. Чи можна припустити, що відверто проросійський політик, екс-начальник штабу Януковича, може мати таку підтримку на Заході країни? Звичайно, що ні! Але відповідно до рейтингів більшості компаній, за винятком НІСІ, Тігіпко мав би отримувати голоси за рахунок електоральної бази Яценюка, бо ж рейтинги Ющенка і Тимошенко, яких також в основному підтримує Захід, відповідно до наведених соцопитувань, не зросли. Логічніше було б, якби політик, який потрапив в десятку найбільш проросійських діячів згідно рейтингу видання „Коментарі”, відбирав голоси у Януковича. Але рейтинг останнього не зменшується, а лише росте! Значить, цифри взяли „зі стелі”, не подумавши навіть про те, як їх в разі чого обґрунтувати.
Одним словом, цікава арифметика виходить. Схоже, що проросійські соціологічні агентства, як той же Research&Branding Group, просто розраховують на те, що народ не буде розбиратися в тонкощах соціології, а просто повірить на слово. Але от цього якраз робити і не треба. Я гадаю, ви також в цьому пересвідчились, зіставивши результати так званих „соцопитувань”.
Тігіпко - проект Тимошенко?
Зваживши всі фактори, нам залишається дати свою відповідь на питання: who is mister Tigipko? Звичайно, ми не претендуємо на істину в останній інстанції, але варто зважити на те, що певним політикам і цілим політичним силам як ніколи вигідна участь Тигіпка в передвиборчих перегонах.
Хто це, що за сили? Мова піде в першу чергу про тих політиків, які знають про електоральні розчарування виборців і які готові підсунути ніби то „нове привабливе обличчя”, яке є продуктом власної кухні, щоб таким чином підстрахувати себе в разі ймовірного програшу, а в разі виходу в другий тур – залучити на свій бік.
Інша мотивація – відбити голоси у основних конкурентів. А у кого може відбирати голоси Тігіпко? У Януковича і Яценюка в Центрі, на Півдні та Сході України! І хоч соцопитування не зовсім підтверджують цю позицію (але же ми вже говорили про неоднозначність цих опитувань), але настрої людей на Сході країни доводять – Тігіпко загрожує електорату як проФФесора, так і Яценюка.
З цього всього можна зробити висновок – Тігіпко є креатурою «Франкенштейна з косою» - Юлії Тимошенко, яка розраховує на підтримку Тігіпка в другому турі. Очевидно, обоє вже домовились про „винагороду” за таку от підтримку. Факти «здачі» посад голів та секретарів ОВК чи ДВК від Тігіпка на користь людей з БЮТ тільки підтверджують тезу про взаємовигідну співпрацю Леді Ю та Сергія Леонідовича.
Тігіпко також вигідний і Януковичу – Сергій Леонідович був начштабу у „двічі несудимого” в 2004 році і, судячи з відгуків обох політиків, діалог між ними наразі можливий. До того ж Тігіпку симпатизує Москва. Тому обидва основні проросійські політики в Україні – Янукович і Тимошенко – завжди знайдуть мову з таким от „ідейним соратником”, яким є Тігіпко, особливо, якщо їх про це попросить Кремль.
(с) 
