хочу сюди!
 

Анастасия

41 рік, риби, познайомиться з хлопцем у віці 42-48 років

Замітки з міткою «україна»

Інтернет-конференція з Олесем Донієм на Facebook



22 лютого о 15.00 годині

Для спілкування з Олесем Донієм треба на стіні (внизу цієї події) написати своє запитання. Під запитаннями ви побачите відповіді нашого гостя.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

ОЛЕСЬ ДОНІЙ
Народний депутат України 6 скликання від фракції Блоку «Наша Україна — Народна самооборона» (з 11.2007), член Комітету з питань науки і освіти (з 12.2007), голова підкомітету з питань гуманітарної освіти, науки та інформатизації (з 01.2008);… президент Центру досліджень політичних цінностей, голова Мистецького об'єднання "Остання Барикада".

Народився 13 серпня 1969 (м.Київ); українець; батько Сергій Миколайович (1946—1996) — економіст; мати Ольга Опанасівна (1947) — економіст;.

Освіта. Київ. університет ім. Т.Шевченка, історичний факультет (1986-91), історик.

Студентський рух

Один з лідерів і організаторів студентського руху України (кінець 80-х — початок 90-х років). 1989 — один з ініціаторів створення УСС.

03.1990-91 — голова, Київ. орг. УСС. 1991-92 — співголова, УСС. 10.1990 — очолив широкомасштабну акцію студ. протесту (студентське голодування), що призвела до відставки уряду В.Масола.

Взимку 1991 — заарештований; через протести багатьох громадських орг. кримінальну справу було припинено. 1990-91 — член Центр. проводу Руху.

Середина 90-х-2000-ні
Депутат Київ. міськради (1994-98), заступник голови Комісії з гуман. питань (1995-98). 1997-98 — член правл. партії «Реформи і порядок», голова Київської міської організації.
Голова партії «Молода Україна» (з 04.1999); лідер «Молодої України (р)» (з 12.2000); голова об'єднання «Молода Україна» (з 1996); член правл. Міжнар. фонду «Відродження» (з 1997); голова ради директорів Міжнар. благодійного фонду «Смолоскип» (з 1997); член президії Нац. ради Конгресу укр. інтелігенції; член правл. Міжнар. фонду соц. адаптації (з 1999); член президії Громадського Комітету опору «За правду» (з 03.2001); голова редколеґії альманаху «Молода нація» (з 1996).

Шеф-редактор часопису «Молода Україна» (з 2003); голова Центру екстремальної політики (з 07.2000).


Мистецьке об'єднання "Остання барикада"

В 2000 році створив перший україномовний арт-клуб в Києві "Остання Барикада". В 2003 році створив аналогічний арт-клуб "Остання Барикада" в Харкові.
Автор літературно-мистецьких фестивалів: "Київська Барикада", "Харківська Барикада","День Незалежності з Махном", "Всеукраїнський фестиваль вертепів "Карпатія", "Луцька Барикада",фестиваль повстансько-патріотичної пісні "Покрова",фестиваль повстансько-патріотичної пісні "Гайдамака.UA", українсько-кримськотатарський фестиваль "Барикада на Тузлі","Житомирська Барикада","Запорізька Барикада".

Депутатство

Народний депутат України 6-го скликання з 11.2007 від блоку «Наша Україна - Народна самооборона», № 37 в списку. На час виборів: президент громадської організації «Центр досліджень політичних цінностей», б/п.
Інформація взята з сайту: http://president2010.info/ua/page/149
******************************************************
Сайт мистецького об'єднання "Остання барикада": http://ostbar.com.ua/
Сторінка Олеся Донія на Facebook: http://www.facebook.com/profile.php?id=100000550240481
******************************************************
Сторінка інтернет-конференції: http://www.facebook.com/event.php?eid=203015809712089
******************************************************
Організатор інтернет конференції: спільнота "Україна - Ukraine" на Facebook (http://www.facebook.com/UkraineUA)

Узурпатор

     Я вже два рази писав замітки, про те, що ця влада нелегітимна. Це вже третій. І не замітка, а відеоваріант. Буду писати, та нагадувати про це, поки не прийде нова, легітимна влада.

Україна 1187.

        Є чимало співвітчизників, для котрих найбільшим алергеном у житті є слово "Україна". Часто доводиться читати в їх блоґах та коментах до заміток їхніх опонентів, що таке поняття, як Україна, є цілком новітнім феноменом. Походженням його вони вважають в основному хворобливі фантазії націоналістів 18-19 століть.
        При цьому вони наголошують, що в жодних старовинних літописах це поняття не згадується.
        [ ...і вони помиляються ]

Тарас навіяв…


Вчора зупинилася біля пам’ятника Тарасові Григоровичу Шевченку, що напроти Червоного корпусу Університету. Стою, дивлюся… А з очей Тараса, з глиби холодного металу, сльоза котиться! І так мені серце защемило, так за Україну прикро стало…
Мабуть навіяло!

Україно, моя Ненько,
Що нам всім робити,
Коли та кремлядська свора
Не дає нам жити.
Розвелося аґєнтури,
Як глистів в навозі.
Точуть бідну Україну,
А ковтнуть не в змозі.

В Україні Президентом
Став колишній урка.
Рідна мова його – «фєня»,
Пік культури – «Мурка».
Опозиція «працює»
Краще «Деві Хрістас».
Леді Ю. весь час катує
Пшончатий невіглас.
Та за що ж таку «невинну,
Чисту і прозору»?…
Ще не знала Україна
Більшого позору!

Сидять карлики, радіють:
-«Розвєлі как лохов
Єслі Юля хорошо,
Януковіч – плохо!
Єслі плохо Тімошєнко,
Януковіч – ЦЯЦЯ!
Україна как дітя
Со смєху ус…яться»!

І панує в Україні
Задум кепсько-адський
Голосуй не голосуй,
Вибір знов кремлядський!

11.02.2011р. Юлія Танета

Україна - польська окраїна, чи наша країна?

   Для того аби зрозуміти суть написаного зроблю невеличку ремарку. В російській імперській ідеології зараз активно нав'язується ідея того, що назва "Україна", то виключно окраїнні землі Русі, або Польщі. Я хочу спростувати цю тезу використовуючи для бази таку науку як логіка.

   Отож почнемо з руйнування міфів про Україну як окраїну Русі. В 9-му столітті Святослав мав намір перенести свою стлицю на Дунай - аби вона стала центром Русі, там не склалося. Але факт в тому, що століттям раніше центром Русі став Київ... Досить дивно бачити столицю на окраїні - може ви не згідіні? Якщо перетворити в сучасні реаліх, то це-б виглядало приблизно як столиця Росії у Владивостоку... Тупо - не правда-ж?
   Взагалі сама Русь ділилася по кольорам - на Червону (Галичина), Білу (Білорусь) і Чорну (сам Київ, Волинь, Чернігівщина, південні землі Білорусі). І тут виникає логічне питання - якщо всі це землі означені кольорами - то чому російські землі без кольорів? Чи білоруси теж на окраїні жили?
   В цьому нарямку можна довго дискутувати - але факт є факт, ще в 9-му столітті Київ став столицею Русі, хто-б і що не казавю Нині він столиця України - логічне передача спадщини.

   Якщо дивитися на польський варіант назви нашої країни, нібито назва "Україна" це з польського то виникає досить логічне запитання. А чи є взагалі в польській мові щось співзвучне?
   Візміть перекладіть слово "окраїна" на польську і... ...отримаєте досить неспівзвучне слово "peryferiya" - це-ж як треба курнути було полякам аби так слово перетворити в "Україна"?.. Хоча для справедливості хочу наголосити про те, що на окраїнні землі поляки використовували інше слово - margines.

  Далі мене зацікавив чудовий факт - в середині 90-х на території Боснії і Герцеговини існувала сербська держава, що мала назву "краjна Српська" - в перекладі "Сербська країна". Точно так-же як свою країну називав Хмельницький - Украйна, тобто "В країні", "В державі".

  Висновки робіть самі. Але насправді факт того, що імперська ідеологія завернула саме в цьому питанні так це дуже добре. Адже висловлюючи такі ідеї росіяни вже відштовхують українців Заходу і Сходу подалі від себе, а для нових поколінь українців вони сіють лише ненависть - проти росіян і Росії. Так хай-же живе цей імперський міф в ім'я процвітання України!

Націоналізм і анархізм - чи є можливим поєднання?

Одним з головних ідейних постулатів націоналізму є створення національної держави, тобто з домінантою в державі одного етноса, як в Польші - поляки, в Угорщині - угри, Болгарії - болгари тощо. Звичайно там живуть й інші народи, але в загальному на окресліній кордонами території беззастережно домінує один етнос і це його (!) держава.
Відповідно з того будується державна структура та ідеологія: Польська держава піклується про добробут поляків, Угорська - угрів, Болгарська - болгар тощо. І тут не виникає жодних протестних емоцій ні у кого, бо то є норма, то є правильна і розумна основа державного утворення - добробут титульної нації. Притому цей добробут держава забезпечує за рахунок праці власної титульної нації, а не за рахунок пригноблення інших націй і країн, бо то є вже державним форматом імперій і націонал-шовінізму, тобто - нацизму. Проте у різних етнічних вкрапленнях в таких національних державах не виникає питання, чому в цтому державному управлінні домінує саме ця нація, а не вони...
Отже бути націоналістом означає дбати про націю і державу, тобто це в науковому трактуванні є проявом альтруїзму, такою частковою жертовністю свого «Я» на користь національного «МИ», тобто держави. Як відомо, головним завданням держави є нормативно-регулятисна діяльність, тобто встановлення справедливих правил співжиття людей і суспільства в цілому.
Анархізм за своїм природним поняттям є домінатою егоїзму, коли власне «ego» є вирішальним у всіх вчинках людини: роблю те, що хочу, тому що я так хочу! Всі інші соціальні обов’язки є вторинними. Для анархізму будь-яке соціальне утворення від простої місцевої громади і аж до держави включно є скоріше ворогами, чим співдружніми формами життя. Одним словом, при анархізмі на особу не діє жодне зовнішнє зобов’язання чи примус у вигляді законів або прямих наказів - все це можливе тільки з середини особи! З свідомого особистого дотримання певних норм і правил у безпосередніх вчинках і вцілому в житті.
Чомусь таке опозиціювання анархізму до державних юридичних норм сприймають як стан беззаконня, сваволі, хаосу, руйнації і деградації. Тобто як суспільний регрес, а не прогрес. Я протилежної думки і спробую це далі довести.
Почну з простого і вельми наглядного: прошу вас озирнутись довколо себе, а потім поглянути на світ в цілому - ну і які враження? Є держави, є наддержавні світові організації, а порядку особливого в світі не бачимо, як і у власній державі. Закони є, але їх порушуння такі масові, що легше назвати цей стан «узаконенним беззаконням», аніж певним державним ладом, як демократія, олігархія, диктатура або монархія. Власне тому я давно насміхаюсь з противників анархії такими словами: «Панове, в Україні анархія вже давно, просто ви не хочете її визнати як факт нашого супільного життя! А не визнавати не означає не мати!»
Чого варте наше українське законодавство, де навіть народні депутати не розуміють головної функції законів, а саме: стала норма на тривалий період часу. А у нас як? Приймають депутати закон і майже одночасно починають робити в ньому «законні зміни і доповнення» - ну не абсурд? Постійна зміна законодавства, наявність законів, положення яких суперечать одне одному, або взагалі є антагоністичні - яка тут «логіка порядку»?  Що це за «правова держава», де в конституції чітко і неоднозначно сказано, що для громадян країни освіта і медицина є виключно безкоштовною, а далі законодавці виписують закони і нормативи оплати навчання та лікування тими ж громадянами - чи не абсурд?
Якими є головні засади життя наших людей? Визначальним є не державні інституції, а свій приватний статус і приватні зв’язки, абсолютно ніким не регульовани. В нашому соціумі людина фактично робить сама своє життя без якоїсь вагомої допомоги інших сторонніх чинників - хіба це не основа анархічного устрою? А більшість наших підприємств існує не завдяки державним нормам і правилам, але навіть навпаки виживає в супереч цим законам. Держава в сучасному варіанті українських реалій виступає по відношенню і простих громадяна, і підприємст не як законодавчий регулятор і стимулятор процесів розвитку та збагачення, а як класичний паразит. Власне тому стає зрозумілим, чому найзаможнішим класом в Україні стають не виробники і промисловці, а депутати, держслужбовці та правоохоронці.
Більше не буду розписувати наше життя - розумний сам побачить, обдумає, проаналізує і визнає...
Також не буду проводити теоретичні обгрунтування змісту анархізму та його ідейного і соціального застосування. Дисткусія з цих питань була детально і досить плідно обговорена в ХІХ - першій половині ХХ століть, тому можу порадити читати ті праці, хто зацікавиться загальною теорією питання анархізму.
Я хочу обговорити і розповісти дещо інше.
Коли починались  розмови про внесення змін до Конституції України, то я вирішим детальніше вивчити це питання, для чого узявся читати дуже цікаву книгу «История политических и правовых учений» - учебник для вузов под общей редакцией профессора В.С.Нерсесянца, Москва, 1998 р. Я уважно прочитав і опрацював цю книгу, навіть засів за реферат, але докінчувати його не стачило снаги. Проте розуміння предмету дало грунтовне, тому коли я дивлюсь на сучасне наше лже-законотворчість - розумію наскільки деструктивний процес правового розвалу і обвалу відбувається в державі Україна.
І відверто визнаю, що не знаю і не бачу якогось однозначного курсу на майбутнє, який би дав позитивні результати в розвитку нашого суспільства. Можливо, що це і добре - відсутність однозначності. Як, цілком можливо, що недолугість наших теперішних «державотворців» за минулі 20 років і багато віків до того дасть нам можливість перетворити сферу нашого соціального життя в дійсно в сферу позитивного добробуту громади і народного благополуччя.
Власне тому, коли я чую про необхідність жертовності громадян задля створення якоїсь там «сильної України, могутньої держави, світового лідера тощо», то сприймаю це дуже скептично і задаю просте питання: «А людям яка буде з того користь? З тої могутності та лідерства?» Що з того доброго було людям, що Російська та Австрійська імперії були світовими потугами найвищого рівня? А спочивший в бозі Радянський Союз був світовим гегемоном - ну і що? Голодомори, масові репресії, війни й інші безкінечні соціальні експерименти, що вартували трагедій життя сотень мільйонів (!) людей - задля чого? Щоб був якийсь там віртуальний фантом «сильна світова держава».
Як не мене - подібна ідеологія побудови розуміння добробуту людини як окремого громадянина тільки від того, що він мешкає у «найкрутішій в світі дережаві» є одною з найдурніших ідей. Тому якщо хтось вважає націоналізм як домінанту держави над особою, то я проти такого націоналізму. Моє розуміння націоналізму, як пріорітет людині! Це лад, де все в державі влаштовано так, що надає найкращі умови для особистого життя людини і збереження нею своєї національної ідентичності як складової частини свого задоволення від життя. В мене є дивне переконання, що кожна людина приходить в цей світ, щоб жити щасливо. Оскільки розуміння щастя є суто суб’єктивною категорією і виключно індивідуальне, тобто анархічне за своїм основним принципом, тому я вважаю і суспільний лад, збудований на анархічному підгрунті найбільш досконалим і доцільним. Одним словом, я не вбачаю проблеми в поєднанні націоналізму та анархізму. Вся проблема полягає тільки у свідомості людей як окремих одиниць соціуму.
Щоб мене краще зрозуміли, я наведу цитату з вже названонної вище книги: «...Аристотель, згідно поглядам якого східна деспотія - це є недорозвинуте до височин політики «варварське» правління з безправ’ям та рабством підданих. Аристотелівська характеристика людина як політичної особи якраз й означає, що тільки в своїй розвинутості (розумовій та моральній) люди, будучи вільними, можуть організувати своє спільне життя на політичних засадах.»
Читаючи рядки роздумів древньогрецького філософа, я водночас споглядаю на наше сьогодення і розумію, як мало ми просунулись вперед з отим особистим рівнем розуму і моралі, особливо у верхніх ешелонах влади, але таку селекцію обумовлює сама структура нашого суспільного ладу, де права і повноваження окремої людини фактично нульові. Мене це не влаштовує! Я віддаю всю владу - Людині!
І не безпідтавно: я бачу і переконаний, що більшість сучасних людей дотримуються правил порядного життя не тому, що бояться покарань за порушення, а тому що самі хочуть того від елементарного бажання внутрішньо мати душевний спокій з життя, де ти нікого не ображаєш, не обманюєш і не обкрадаєш, як і тебе також інші. До речі, доведено не раз історією, що жодна найжорстокіша покара ніколи не була причиною зменшення чи зникнення злочинів, а також - не призвела до встановлення правової свідомості, тому що людина зосереджувалась не на моральності змісту дотримання закону, а на тому, як уникнути кари. Тільки усвідомлення громадянами поокремо моральної потреби дотримуватись особисто правил і норм співжиття давало позитивні результати. Анархія чи назвіть цей лад якось інше, але його зміст у високій моральності і самовідповідальності особи за свої вчинки.
Слово «монархія» означає досліно «один най», тобто вищій ступінь над іншими когось одного, начальник над іншими. Зрозуміло, що «анархія» означає дослівно «нема най», тобто абсолютна рівність всіх, навіть якщо хтось і виконує за обов’язками функції керівника. В принципі світ до того наближається, коли двірник чи кур’єр може спокійно привітатись за руку з президентом держави і нікого ця подія зараз не буде шокувати. Навпаки зараз простежується всенародна тенденція до зневаги урядовців і депутатів вищого рівня, що має під собою цілком вагомі підстави, але не будемо деталізувати. Просто я вважаю це ще одним доказом процесу демонополізації влади і  відмирання держави, як унітарно-тоталітарного апарату. Влада повинна перейти від можновладців у центральному апараті до безпосередньо людей, які в низових абсолютно добровільних об’єднаннях і будуть організовувати своє життя і життя держави вцілому.
Одним словом ставайте націонал-анархістами : живіть власним життям і покладайтесь на власні національні сили, а не чекайте, що вам хтось має сприяти, щось дати, допомогти тощо. Дармовщини не існує в світі: кожен, хто щось дає, той унезалежнює і робить рабом. А жити треба вільною людиною! Тож я у нікого нічого не прошу - я беру своє! Чого сам досяг і заробив власною працею. Тим і щасливий.

Богдан Гордасевич
м. Львів-Рясне
11.02.2011 р.

Давно в дитинстві я прочитав в художньому оповіданні сцену, коли підступно схопленого і зв’язаного Івана Богуна привели до Ярем Вишневецького і той наказав стати перед ним на коліна, на що Богун відповів: «На коліна стаю тільки перед Богом і то з власної волі».
Власне це і стало моїм дивізом націонал-анархізму в далекц вже  80-ті. Просто не все можна сказати вже - іноді потрібно зачекати. Думаю, що зараз саме той час, коли люди стають самостійними свідомими одиницями Всесвіту у нашій славній Україні.

Інтернет-конференція з Анжелікою Рудницькою на Facebook



15 лютого о 15.00 годині


Для спілкування з Анжелікою Рудницькою треба на стіні (внизу цієї події) написати своє запитання. Під запитаннями ви побачите відповіді нашої гості.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

АНЖЕЛІКА РУДНИЦЬКА
Телеведуча і автор легендарної музичної телепрограми «Територія А» - першого українського телевізійного хіт-параду кліпів, котрий став прообразом нинішніх «фабрик зірок». «Територія А» під незмінним керівництвом Анжеліки відкрил…а країні багато артистів, які й досі є найвідомішими в Україні.

Співачка. Видала 6 альбомів. Серед них - «Диво» (спільний із Віктором Павліком), «Іграшка», «Будь зі мною!», «ANZHELIKA.RU», «Знайди мене». Нині готується до виходу франкомовний альбом під робочою назвою «Моn ami».

Самобутня художниця, що створила симбіоз етнічного і модерного мистецтва. Засновник течії ЕТНОМОДЕРН. На її рахунку більше 50 виставок (близько 40 - персональні). Полотна Анжеліки експонувалися у художніх музеях і галереях України, Франції, Угорщини, Бельгії, Нідерландів, Болгарії, Румунії, Македонії, Сербії, Естонії, Чорногорії, Литві, Польщі. Виданий художній альбом-каталог «УКРАЇНСЬКИЙ ВСЕСВІТ» у двох частинах (2008, 2009 р.р.)

Письменниця. У 2009 році видала жіночий роман «Пристрасна траса до щастя». Нині готує до друку другу книгу.

Журналіст. Закінчила Київський національний університет ім..Т.Шевченка за спеціальністю журналістика. Має численні публікації у періодичних виданнях (першу замітку опублікувала у 13 років), створила багато авторських програм на ТБ і радіо. Член спілки журналістів.

Викладач, науковець. Викладала майстерність телеведучих в Інституті кіно і телебачення при Київському національному університеті культури та мистецтв. Нині працює в Київському національному університеті ім.Т.Шевченка (Інститут філології, кафедра фольклору та етнографії).

Віце-президент мистецької агенції «Територія А».

Президент Фонду відродження культурного середовища Києва.

Кавалер ордена Святої Ольги ІІІ ступеню (2009 р.).

*********************************************
Сайт Анжеліки Рудницької: http://www.rudnytska.com/
Сторінка на Facebook: http://www.facebook.com/AnzhelikaRudnytska
*********************************************
Сторінка інтернет-конференції: http://www.facebook.com/event.php?eid=145479975511418&ref=mf
*********************************************
Організатор інтернет конференції: спільнота "Україна - Ukraine" на Facebook (http://www.facebook.com/UkraineUA)

"Україна - Ukraine" на Facebook започатковує конференції



Незабаром розпочнуться он-лайн конференції з відомими народними депутатами України, громадськими активістами, журналістами, діячами культури, істориками та іншими на сторінці http://www.facebook.com/UkraineUA

Вони будуть відбуватися у розділі "Події". На ваші запитання (на стіні події) буде безпосередньо відповідати запрошений нами гість.

Тож, слідкуйте за анонсами та реєструйтеся у майбутніх подіях.

http://www.facebook.com/notes/ukraina-ukraine/mi-zapocatkovuemo-konferencii-z-narodnimi-deputatami-ta-insimi-vidomimi-ludmi/185139101526647