ЛЮБОВЬ - это обнаружение себя в другом; узнавание того Безмолвия, которым являюсь я, в другом.

Любовь нельзя дать кому-либо, и вы не можете получить любовь, как вы не можете сделать воду мокрой, ибо она таковая и есть. Также никто не может дать любовь вам, никто не может получить любовь от вас, вы можете лишь узнать любовь в себе и вы можете узнать любовь в других. В тот момент, когда это происходит, естественно, больше нет другого, ибо вы действительно узнаете в другом - в самом буквальном смысле - себя.

Любить - значит узнать себя в другом, в том, кого вы неоправданно рассматривали как «другого» до этого момента. Но вы видите в нем лишь самого себя, ибо есть лишь одно единое Я. Есть лишь один Свет. Есть лишь одна Любовь. Узнавание себя в другом, узнавание Безмолвия, которым вы являетесь, в другом, света, которым вы являетесь, в другом - это и есть то, что мы называем любовью.

Это не вопрос давания, не вопрос получения - это вопрос узнавания. Истинно то, что, когда происходит узнавание, в нас возникает смена направления движения на обратное. Пока я еще не признаю этого, во мне работает счетная машинка, и тогда я рассматриваю вас как хорошего или нехорошего человека. И тогда я могу или не могу заработать на вас, тогда ваши слова будут казаться мне дружелюбными или, напротив, вы будете мне неприятны. Это все рассчитывается центростремительно направленным менталитетом. Но в тот момент, когда я узнаю себя в другом, который уже более не является «другим», ибо я говорю с самим собой, находящимся за этими глазами, в этот момент центростремительное направленное движение становится центробежно направленным. Вам нужно лишь раз влюбиться, чтобы понять, что вы безграничны, как Вселенная.

Страх - это одно из препятствий. А любой страх - это страх потерять любовь. Я боюсь, чтобы меня увидели таким, какой я есть, потому что вы можете подумать, что я чокнутый или плохой. И тогда возникает стена: и тогда "я" здесь, а другой - там. Я боюсь, что могу потерять любовь другого. Когда я начинаю думать, что любовь - это нечто, чем я могу обладать, тогда я начинаю бояться, что могу потерять ее. Но когда я увидел - всем своим существом - что я и есть эта Любовь, что же тогда? Вода не может стать мокрой, ибо вода и так мокрая: вы не можете потерять любовь, ибо вы есть любовь. Ясное видение этого растворяет все страхи один за другим, страх смерти становится смехотворным. И тогда вы можете быть полностью самим собой в психологическом смысле; вы можете отбросить все свое сопротивление, ибо тогда то, что другие думают о вас, становится их проблемой; "вы" и есть то, что другие ищут.

Каждый из нас состоит не из чего иного, как из Света. Этот Свет - то, что люди называют Богом. Каждая великая традиция и религия говорят, что Бог вездесущ и что Он есть Свет и Любовь. Другими словами: не кто-то беседует с кем-то, а Бог беседует Сам с Собой - через одного и другого. Если есть видение всего этого и если весь балласт старых идей, таких, как «я - некто, весящий столько-то килограммов», исчезает, тогда остается одно живое Переживание. Это то, что именую Просветлением или Свободой. Это не нечто новое. Вы всегда были тем, что вы есть сейчас, и тот, кто заявляет, что может ДАТЬ вам это - обманщик. 

© Вальтер КЕЕРС

Способности ума безграничны, а его проявления неисчерпаемы. Видеть формы своими глазами, слышать звуки своими ушами, слышать запахи своим носом, ощущать вкус своим языком, каждое движение или состояние, это все твой ум. В каждое мгновение, куда не достигает речь, это твой ум.

Наша природа это ум. А ум это наша природа. Эта природа такая же как и ум всех будд. Будды прошлого и будущего только лишь передают этот ум. Вне этого ума нигде нет будд. Но заблуждающиеся люди не понимают, что их собственный ум это будда. Они продолжают искать снаружи. Они никогда не прекращают призывать или поклоняться буддам и спрашивают: Где же будда? Не потворствуй таким иллюзиям. Лишь постигай свой ум. За пределами своего ума нет других будд. Сутры говорят: «Все что обладает формой есть иллюзия.» Они так же говорят: «Где бы ты ни был, там будда.» Твой ум есть будда. Не используй будду для поклонения будде.

Бодхидхарма 

Подорож - це щось чарівне.!
Будь то подорож на поїзді, політ на літаку, так чи просто поїздка за місто на автобусі.
Що може бути краще, ніж сісти біля віконця, включити улюблену музику і думати, дивлячись на дерева які зливаються в єдину пляму;або ж сісти всім разом однією великою компанією, грати на гітарі і співати пісні; дивитися у вікно ілюмінатора, вкривишсь пледом,пролітаючи над Тихим океаном години так в два-три ночі, і потроху засипати; або сісти в поїзд, познайомитися з сусідами по купе / плацкарту, заварити мівіну і грати в дурня.
Неважливо, де ми їдемо, куди ми їдемо і з ким.
Подорожувати - це, однозначно, щось прекрасне.

А ви вірите в існування альтернативних реальностей? Нуууу, так.. вчені теоретично й (начебто) практично довели, що такі реально існують. І от сижу я зараз і їм яблуко, жваво так хрумкочу, а десь, як то кажуть, у задзеркаллі все навпаки - я п"ю чай з бубликами. А ще в іншому альтернативно реальному світі, їм я собі спокійнісінько яблуко і смачно запиваю чаєм. Весело, правда?) І наше минуле, це зовсім і не минуле. Воно існує самостійно, відокремлюється від нас і живе, як альтернатива вже своїм власним життям. Тисячі минулих епізодів з життя... які відбулися або ж відбулися Б.
Тисячі
реально можливих ситуацій і безліч комбінацій, ключів їх вирішення... Зрештою, кожен наш день, вчорашній, сьогоднішній, завтрашній схожі - ось уже є принаймні три світи, які ніколи не перетнуться, бо насправді вони існують паралельно, накладаючись один на одний. Звучить безглуздо? Може й так.. бо в іншій, альтернативній реальності я не пишу цю замітку, я навіть не подумаю про неї... Це ж нісенітниця... Та й навіщо про таке думати, голова заболить=). Та все ж... Від кожного подиху, погляду залежить, в якій реальності ви будете перебувати завтра. Від непомітної на перший погляд речі залежить Все! Відповідально по-вселенськи! І от, згадується казка про Іванка-дурника, який стоїть на роздоріжжі й не може визначитись, який шлях обрати... Такі просто-складні істина у звичайні дитячій казці... А може не такій уже й дитячій... Мудрість поколінь. Мимоволі задумуєшся... Крапки не ставлю) справді, варто подумати

"Не легко менять кожу" здається так говорив великий, чи то мудрий Каа.

Іноді приходить розуміння того що "так дальше жить нільзя, кругом якась ...ня..." і доводиться міняти себе, тобто міняти шкіру (а може це й не одне й те ж). І як це зробити правильно?

Може ти думаєш що міняеш шкіру, а насправді лише трохи вмився? А може ти вже просто білуєш себе? Навряд.

Що в тобі може змінюватись, а що закладено при народженні? Є масса красивих фільмів де герої міняють майже все. Байки? А з іншого боку треба навчитись використовувати унікальні властивості саме свого організму, бо це найкращий інструмент який у нас є (буддистська мудрість).

Взяв скребачку і починаєш себе шрябати, дивись і майка може покажеться.

     В народі якось так склалося, що давно прийнято характеризувати людей за їх інтелектуальними здібностями, типу, "розумник", "дурень", "недоумок" тощо. Також цими характеристиками оперують, коли під час суперечки переходять на особистості, правда в дещо грубішій формі. Звісно, сподіватись на об"єктивність в такому випадку не варто. Взагалі, як на мене, рівень інтелекту - досить відносний вимір. Ніколи не проходив тестів "ай-к'ю", але виходячи з тих результатів, які повідомили мені мої знайомі, система явно недопрацьована, треба вводити якісь додаткові коефіціенти.
     Сфера людського пізнання нині на стільки широка, навіть у видимих горизонтах, і осягнути все апріорі неможливо, тому зовсім не обов'язко що всі або більшість осягатимуть її в одному напрямі. Те що одному зрозуміло і очевидно, незбагнено іншому, і це зовсім не свідчить про рівень його інтелекту, оскільки він цілком ймовірно володіє тим, що незрозуміло першому. Припустимо, є певний "актуальний" вектор пізнання, але це все теж досить суб"єктивно, оскільки сформованний він на суспільній думці, як багаторазово протягом історії була хибною.
      Ще одна проблема визначення розумності - це підміна понять. Приклад: "Він багато знає, він розумний". А от і ні! Багато зустрічав людей, що знають багацько але при цьому не уловлюють суті своїх знань, хіба вони розумні?. Вони просто знаючі, знавці, як завгодно. Щоб багато знати достатньо просто мати хорошу пам'ять і цікавитись, а от РОЗУМНІ люди РОЗУМІЮТЬ у повній мірі те, що знають. Російською мовою я люблю пояснювати "УМ" як "умєніє мисліть". Мудрі ж люди ще й вміють застосовувати те, що знають і розуміють. А хто і що розуміє, тут теж все відносно, з яким розумовим складом кому пощастило. Про різні типи мислення навіть у шкільних підручниках написано, в тих самих, де більшість звертає увагу лише на розділ "Статева система", тому й саме слово "розумний" не знають як правильно застосувати.
     Хрін з нею, з лайкою, але в буденних описах інтелектуальних здібностей когось більшість просто несе маячню, суб"єктивно виважену зі своєї далеко не завжди високої дзвінниці.

Відомий сатирик Михайло Жванецький ще в радянський час написав гарну інтермедію на тему ведення диспутів, коли головним є не слухати співрозмовника, а роздивлятись. І вести дискусію на ось таких тонах дослівно за Жванецьким «Що може розумного сказати чоловік, якщо він кривий? Ну якщо він кривий, то як його можна взагалі слухати?»
Справді, це найпростіший метод ведення дискусій, де логіку розуму підміняють агресією емоцій: – Тю, дурню! – Сам дурень! Ще й свиня! – Хто би ще рохкав...  Такою є класична бесіда людей різних політичних уподобань у нас по Україні, про що особливо наглядно видно з Інтернету. Вже скільки часу я намагаюся знайти бодай незначне коло людей, у яких особисті емоційні уподобання не перебивають тверезого розумового аналізу – і ніяк не можу знайти. Постійно натикаю на позицію дуалізму: або ти з нами за нашу правду – або ти дурень і гад. Іншого просто не дано. І я вже стомився опонувати людям, кажучи, та не лайтеся, а подивіться спокійно на дійсність і подумайте неупереджено про все  – нічого з того не виходить.
З широкого спектру подібних дискусій-сварок особисто мене що називається дістало оте проклинання дотепер електорату «проти всіх», до якого я і себе долучаю, хоча принципово не ходив голосувати у другому турі виборів Президента України у 2010. Принципово, про що докладно описав, тому не буду повторюватись, а подаю невеличку алегорію про ті вибори, щоб потім додати кілька зауважень з погляду більш сучасного.
Отже вибори назвемо весіллям, а Україну – нареченим, ну а претенденти будуть наречені. Отож зібралася у нареченого вся рідня різна і багацько, провели перший тур кастингу наречених, вибрали двох суджених і стали поміж них обирати, аж тут стає відомо, що одна дівчина горбата, але цнотлива, а друга хоч і гарніша, але гуляща як ну, вже аж два аборти зробила... І тут рідня нареченого поділилась на три табори: одні кричать, що вони проти всіх, бо нареченому треба обрати нормальну і порядну молодичку, другі кричать, що краще горбата, чим гуляща, ну а треті ревуть, як то можна за горбату – що то за жахіття, а не пара буде на весіллі. Б’ються- чубляться, розсварилася вся рідня, а за бенкет вже заплачено, кабанчика заколото, музикам завдаток дано – когось мусять вибрати. Тут і наречений натякнув, що воно якось з горбатою до ліжка не дуже кортить йти в шлюбну ніч...
І минуло по тому весіллі кілька років, а в рідні нареченого все ще й досі поміж собою чубляться: – А бачиш! Бачиш! Жіночка і за чоловіком все одно підгулює на стороні, а от наша вірна жона була б, ой вірна... Їх опоненти кажуть на те: – Звичайно, що вірна була б – хто ж бо до такої горбатої залицятись схоче? Та вона і в шлюбі свою цноту недоторканою зберегла б... А так хоч воно і не все так, як мало бути, але ж і чоловікові щось добре перепадає... Ну а третя частина родини мовчить, тужливо дивиться на нездалу подружню пару і на свою недолугу родину, що доводить і надалі свою правоту, хоча добре ясно, що вся родина гуртом велике паскудство вчинила.
Хтось може запитати, чому саме горбата? Можна і осучаснити, звичайно, бо наркоманка справді ближче до істини, але хіба це міняє змісту паскудства? Хіба не огидно всім від такого сватання? Від виборів без вибору? Від того, що не вихваляють принади, а виказують в кого більші вади! Бач інший претендент значно гірший від нашого... Убожество в абсолюті! І після цього ще хтось пробує осуджувати когось з людей, що обрали в Президенти України Віктора Януковича, а інші тому не перечили. Ви таки нарешті оберніться і на своє «добро» добре роздивіться! Змусили обирати з двох зол, от люди і обрали яке менше... Значить ваше зло більше – чому того не хочете визнати?
Навпаки постійно можна почути звідтам злорадне: – Насте! Маєте! А от би обрали тоді Юлю... І вся пісня, без жодних аргументів! Бо не можуть їх навести щодо того, а чому вони певні, що було б краще за Юлі, – не наводять. Жодного! Одна міфічна здогадка: от якби... Хоча всім відомо з практики, що за час свого прем’єрства з надширокими повноваженнями жодних успіхів економіка України не показала. Коли кажуть про світову кризу чи епідемію грипу тощо, то є проста і чітка відповідь: а справді видатну людину якраз по таких надскладних моментах і визнають. Чомусь за Меркель світова криза Німеччину не зачепила? Бо то жінка мудра і за державу дбає, а не за оновлення власного гардеробу...
Ще одна з важливих тем, коли йде звинувачення теперішньої влади в Україні як кримінальної і мафіозної. Зачекайте, а хіба туди до влади не перейшла провідна частина з команди БЮТ? Перейшла. І вона приймає активну співучасть у мародерській антинародній економічній політиці теперішньої влади в Україні. Список тих людей занадто довгий, щоб наводити... Та й питання в іншому: чи робили б вони щось інше, якби перемогла Тимошенко? Риторичне запитання.
Всі антиукраїнські та антинародні закони й інші акти у Верховній Раді України за минулий час включно й злочинний мовний  закон – ніколи б не стали дійсністю, якби не вирішальна участь в голосуванні депутатів-перекінчиків з БЮТ. Що це за кадрова політика була у пані Тимошенко, яка безпосередньо особисто затверджувала всі депутатські списки включно по областях?!  Хіба не з надр БЮТу вискочило оце новітнє проросійське угрупування Наталії Королевської? А наявність коло себе садиста-вбивці Лозинського навіщо було Юлії Тимошенко? Для самозахисту, чи щоб прибирати різних неугідних типу Євгена Щербаня? Знову риторичне запитання.
Можна продовжити спростування тези, що якби на виборах в президенти перемогла Юлія Тимошенко, то Україна б процвітала аж зацвітала, але чи потрібно? Для розумного сказано досить, а для опонентів, що люблять замість слухати – роздивляється і обдивлятися чим би це обгадити, то не боїмось – серед того живемо. Хоч і не хочеться, як і обирати не хочеться поміж двох зол. Як каже англійське прислів’я: «З двох зол не обирають жодного». Я з цим згоден, а ви? І це вже зовсім не риторичне запитання.

Богдан Гордасевич
м. Львів