Закрой глаза, и в тишине, в молчании

Услышь шаги  - как легкий ветерок,

Как ручейка чуть слышное журчание,

Как песню грез, что льется между строк.

Так входит он – таинственный знакомый,

Кто шел в сей миг сквозь сотни тысяч лет,

Прикосновеньем своим нежным, невесомым

Начать чтоб жизни твоей новый бег.

Придет с ним солнце, хоть вокруг ненастье,

И сЕры будни краски обретут,

Услышь шаги, и бриллианты счастья

В глазах и сердце дом свой обретут.

т.е.с. 20.12.15

Бракує сонцю сил вже на вершечок
Небесний видиратися; спроквола
З півшляху подолає і додолу
Сповза. Жене вівчар овечок -

Вітрець і хмари, подорожні вічні,
Бредуть собі серпневим пасовищем,
Всевідні й мудрі. Соняхи окличні
Твердінь трима ще - зграям в ірій - вище...

Вже ранки прокидаються пізніше,
Від прохолоди щуляться. Туман
Скуйовджений із річкової ніші
Вигулькує, кульгавий дідуган.

Він шкандибає лукою спроквола
З отарою овечок тонкорунних
І тане... у тремке трембітне соло,
У літепло, у блюз осінньострунних...


серпень 2014-вересень 2015

© Copyright: Марина Степанська

Не говорите мне что надо,

Я не услышу те слова.

Ушла из жизни та отрада, 

Что мне опорою была.

Сквозь зиму так к весне стремилась

Ты летний ангел добрый мой, 

Но в зиму жизнь остановилась,

И цвет весны пришел грозой.

Послушай эти жизни звуки,

Вдохни пьянящий аромат,

Тебе во сне целую руки,

Да из снегов веду в наш сад.

т.е.с. 01.05.13.

Кава, шоколад і мигдаль – цікава суміш така…
Поставлена крапка на жаль і склалось все не так…

Чорна кава у роті гірчить, але пам’ятатимеш ти
Цікаву суміш – шоколад та мигдаль, і останній цілунок Її…

Мрії зруйновано, більше немає шоколаду з мигдалем,
Надію знищено, ти далі житимеш із болем…

Вона пішла… Лишилась в кружці чорна кава...
Життя твоє стало пусте: усе, що мав, Вона забрала…

Живеш у полоні ілюзій, а на столі – самотня кружка…
Останній ковток – і кави нема… Сумує поряд ложка…

Вона пішла… Ти пам’ятатимеш цю мить завжди:
Старе улюблене кафе, цікава суміш, кружка й ти…

© Лара Браток

Твоє життя - це вдалий жарт,
Ти лиш слова в устах актора.
Сьогодні ще живеш в словах,
А взавтра вже в рядках історій.

А взавтра знову до гори,
Щоб впасти вниз і не розбиться,
А далі, будуть нові дні,
А далі треба буть як криця.

В твоїй душі нема жалю
За час, що пройдено до цього.
Твоя душа - твоє "Живу".
Вона працює і не стогне.

Твоє життя - це вдалий жарт,
Його вже знає ця планета.
Твоя душа завжди одна.
Стара душа, та жити треба!

Цигани стали до воріт

та й почали співати.

Хазяйка замку :"Га, диви!",

та й вийшла поза грати,

.

танцюючи, зпустилась вниз,

служниця- наперед.

Цигани оком чорним- зирк,

і круть обох ,і верть.

.

"Візьміть-но сте мантілью цю,

на лахми замініть.

Божусь усім ,що є, клянусь:

я з вами! Заберіть!

.

Учора в ліжку спала я,

а поруч- господин.

Сьогодні в сіно лягу я

як ви щонОчі всі".

.

"Лягай у сіно дорога.

Клянись, бо свідок-нож,"-

говОрив цИган Джоні Фа :

"Лишай на пана кош".

.

"Піду у ліжко з Джоном Фа,

бо любий він мені"-

на лезі красно поклялАсь:

"Не мій вже чоловік".

.

Ся повернув той господин,

спитав, де ся поділа.

Усі ревли. Повів один:

"За табором побігла".

.

"Сідлайте вОрона коня,

сідлайте ,ся підводьте.

Ганятись  стачить хІба дня

за жінкой молодою..."

.

Нас було сорок чоловік,

неписаних, немалих.

Лягли сорОк чоловіків,

лягли- і вже не стали.

------------- 1----------------

Синенький зайчик

знайшов помаранчик,

плигав по снігу:

"Туточки з"їм го".

Де ті ворОни?....

Боже борОнить.

Вовчики, лиси...

Дідьків їм лисих!

Сів на пеньочок

"Юго-Восточний":

"Гей, апєльсінка,

тіпа я ситий"

ВтОді- надгризти:

ТЕЖ УКРАЇНЕЦЬ!

_______________2____________________

"Хто такий є fucking Soros?"-

Вовчик вчительку питає.

"You? bastsrd, де твОя  sorrow?"-

Марь Іанівнвна горлає.

.

Дістає мобілу Вовка:

"Їй- кінець. Отрута. Кнопка"

.

Тільки вчителька присіла-

де поділась вража сила?!

...............................

Передали по "Свободі":

"Нє садітє. Ми уходім"

ДУМА ПРО СЛОНИКА

Слоника замучили
Кляті москалі,
Похилився слоник
Хоботом к землі:

“Прощавай же, Україно,
Ти ж мій рідний краю!
Безневинно молоденький
Слоник помирає!
Гей! Гей!”

1988

Біле-біле поле,

Тишини бенкет,

Білі-білі бджоли

Носять білий мед.

Біле буйноцвіття,

Біле – на коні

В білім-білім світі,

В білім-білім сні.

Все до небокраю

Білим замело.

Чорного – немає,

Навіть не було.