Пішов невдаха день зі сцени, Небесний світить пантеон, Я дивлюсь в ніч, вона – у мене, І щось шукаємо разом. Під голубими ліхтарями, Ламаючи кайдани брам, Шукаєм довго, та що саме? Не знаю відповіді сам.21.03.2016

Наворожила осінь зиму З чужих, нерадісних країв, І ось вона, вже без упину, Стискає час коротких днів. І щось в мішку принесла біле, Можливо, ніжний пух гагар, Та той мішок був геть зітлілий І падав пух з кудрявих хмар.09.01.2016

Спинився день. Задумався. Про що? Що стурбувало? Прагне що уваги? Мабуть, судьба, Що тягне у ніщо, І тяга та Життя міцніше Спраги. Міцніш настільки, Що душа моя В судомах, понівечена Конає, Тому з тим днем Спинився разом я, І йти куди? Навіщо? Я не знаю.10.11.2015

[Приєднана картинка] Cьогодні я прокинусь спозаранкуВмиюсь дощовою водоюБосий вийду я до г`анкуЩоб пройтися вранішньой росою... Встає зоря на небосхилі,Дзюркоче річка в низиніПрирода гарна ще дониніНе всю спаплюжили її...Кружляють пташки в висоті,Цього замріяного літаВ садку гуляєш ти у самотіЧекаючи – приїдуть скоро діти......Нам було гарно в холодкуЗатишного такого садуДе зустрічались залюбкиЙ де ми давали собі раду...

Не уходи, побудь со мною,Давай мы вместе погрустим,Смотри – луна над головою – Незрячий, хладный побратим.Не уходи, душа с тобою Минуты счастья обретет,Пусть поразит наш мир грозою – Мгновений тех не отберет.Пока мы дышим – будем живы,Пока мы помним и хранимМинуты, где душой грустили,И пел, мерцая, побратим.[Приєднана картинка]т.е.с.13,06,10

19 березня 2010 року цій талановитій поетесі, виповнилося 80. Та її вірші залишаться актуальними завжди. Життя іде і все без коректур... Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу. Давно нема маркізи Помпадур, і ми живем уже після потопу. Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати. Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми живі, нам треба поспішати. Зробити щось, лишити по собі, а ми, нічого, – пройдемо, як...

Читати далі...

[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]Виявляється, що за допомогою цифр можна створити поетичну річ, але для цього треба декламувати вголос:

Луни ходять городами, жовтим світиться пруг. Чуєш, пахне пригодами, мій малесенький друг? Небо схоже на згарище, тож рушаймо до зір! Миша й кіт – не товариші? Ти базікам не вір.[Приєднана картинка]

Ще був мороз. І терен ще не цвів. Іще поля не зеленіли в душу. Іще було доволі тихих снів, і зорепад ночами в безвість юшив. Ще небеса любили самоту і млявості тримало павутиння… Я чув весну. Я чув її ходу та ручаїв холодних бурмотіння.[Приєднана картинка]

Не спинити мою свободу -крок вперед всім чортам назло.Серед вогнищ шукаю водутут сміливість, як ремеслонеобхідна. В часи задухипрожене вона горе геть.Добра доля протягне руки -забирайся, старуха-смерть!