ЗахолодИла у спекотне літо Усі свої слова... І буду - неминуче й сліпо У душу смерть вливать... І трунок той - такий жадАний! Омию ним всі давні рани І рани стиглі... А десь - тихенько квилить Потрощене, Побите, В душі моїй сповите Кохання. Воно скалічене цим трунком! Понівечене злим гатунком, Відмічене розлукою жорсткою - Й тобою!

[Приєднана картинка] обніми мене як обнімаєш дерева у грозову ніч зодягни мене в своє слово як зодягаєш дітей у їхню безвинність нагодуй мене своїми піснями як годуєш птахів щоб співали Твою славу відкрий мені очі німим дотиком [Приєднана картинка] на подушці дві крихкі соломинки...

Читати далі...

Звуки жизни, танец света, Ночь спустилась на карниз,Холод лета, прихоть лета Кружевной волной слились. Звуки жизни, тени света Ночью дремлют – грез каприз, Хлад уснувшего в дождь лета С тишью негой разлились. По ночным дорогам, лужам, Мокрой зелени аллей Вдаль уводят, мысли кружат Тишь ночная, свет теней. [Приєднана картинка]12,07,09 т.е.с.

Знову дощ... Знову - зболені схлипи Крапель з даху І крапель з очей. І такий задощілий Цьогорічний цей липень, І з небес - що не день - Знову смуток тече. Крапотить безнастанно Він по серцю чиємусь, Умиває обличчя, І вуста, і думки... І роз'ятрює рани - Так підступно й нечемно, І сплітає у цівку Дощовиту роки... Смуток - геть! Дощ - на радість, напевно... Він омиє знічев'я Душу й серце чиєсь. Так дощить недаремно - Й по самотнім деревам, І по пам'яті крапле, Й хтось у...

Читати далі...

Коханий спить щасливим сном… Співають зорі за вікном, Мрійливо грають цвіркуни, По всій землі чаклують сни … В садку геть сонний вітер впав, Струмок шепоче поміж трав, Безжурним сном коханий спить… ………………………………………… Життя - Кохання – Вічність – Мить…. 16.07.2009 Copyright 2009 © Cтепанська Марина (SMG) Всі права захищені P.S.Прошу вибачити за те. що майже ни виходжу на зв'язок. Є певні проблемі з інтернетом. ВСіх пам'ятаю.

Тенью бродят сны сквозь вьюгу,Пеленой сокрытый день,Мечты тают друг за другом,-Череда немых потерь.Где-то солнце нежным взглядомСогревает блеск волны,Тишь, наполнив мысли ядом,Засыпает до весны.По дороге край без края,В пустоте идешь сквозь дым,Будто свечка сердце тает,Мечты жизнью напоив.Там, где тишь серее дали,Там, где слезы - горький дождь,Сны, горя волшебно, тают, - Счастья там не обретешь.[Приєднана картинка]т.е.с. 11,07,09

[Приєднана картинка] Дивись: шумує день погожий,  кипить зелена заметіль.  В товстому дзбані варить рожі,  аж піна бризкає звідтіль.  Дуднить по шибах дощ цинобри,  і скло відблискує, мов сталь.  Парує курявою обрій,  хвилює в димі ранніх сальв.  Підвівши очі з-понад книжки,  побачиш світ барвистим сном,  і думка, вирвавшися нишком,  мов нетля, б’ється у вікно. ( Богдан-Ігор АНТОНИЧ )

Світ безрадісний, тьмяний, порожній… Ти пішов, ти – лише подорожній. Світ байдужий, без сонця і неба ,  Світ, в якому живеш ти – без тебе. Спів пташок, літо, зорі і квіти - Світ без тебе… Тінь справжнього світу… 28.06.2009 Copyright 2009 © Степанська Марина (SMG) Всі права захищені

Не вижу новых снов, лишь старые приходят, И с нежностью луны уводят за собой, Там чувства давних лет незримо рядом бродят, Вновь топчешь терний путь измученной душой. А хочется мечтой на крыльях в ночь пуститься На свет чужих огней, и душу распахнуть, Но встретят ли теплом, или об лед разбиться Мне суждено в тех снах, в которых не уснуть. 26,06,09 т.е.с.

Так довго чорна ніч тривала,І мряка ніби твань зітхала...Я, кошеня самотнє заблукале,Вхід в ранок сонячний шукала.        ....каміння, стіни, темрява, завали....27.06.2009Copyright 2009 © Степанська Марина (SMG) Всі права захищені