Червень. Вечiр
- 13.06.12, 14:35
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Розпороли небо блискавиці,
Вітром розшматоване на хмари,
Зливою воно несеться - кара
Галопуюча, як чорна кобилиця…
07.06.2012
© Copyright: Марина Степанська
Раздел: лирика пейзажная
Свидетельство о публикации № 11748
Завжди літають
разом
ворона і сорока
але радості
чи горю
ніхто
не знає
строку
Білий тигр
і синій Дракон
Завжди
З'являются
разом
тому важко зрозуміти
де Лихо
а де добрі вісті
Дзень!.. – граючись, вщент,
Безжальна рука – Ти хто!? -
Пісочний годинник вбив
Об камінь… Несе
Вітром піщинки - мене…
31.05.2012
Клепсидру мою
Перекинув бешкетник,
Й регочучи, втік… Плaчу,
Лежу - калюжa.
Випаровуюсь… зникла…
31.05.2012
1.
Простору випнутий лук.
Несамовите затишшя.
Землю накрило надвишшя.
Світ розіп'яв інфразвук...
*****
Час народився... Тук-тук...
2.
Знову
Слово.
Бог - це любов.
Підґрунтя основ,
Надвишшя основ.
Тіло. І Кров.
3.
Склепіння
З глибінню -
Кипіння,
Голубіння,
Голублення.
Люблення...
08.05.2012
© Copyright: Марина Степанська
Раздел: лирика мистика и эзотерика
Свидетельство о публикации № 11238
ДУМКИ ПРО ЧОЛОВІКА, ЩО ПІШОВ
ВОЮВАТИ ДАЛЕКО ЗА КОРДОН
Торік, коли ти попрощав
свою дружину молоду,
Метелики поміж трави
в південнім пурхали саду.
А нині, як тебе згадать,
як пригасити серця жар,
Коли відціль західних гір
не видно з-поза цінських хмар?
Ох, до застави Юйгуань
відціль п'ять тисяч довгих лі!
Послать листа? Чи дійде він,
той бідний лист, на край землі!
НА САМОТІ СИДЖУ В ГОРАХ ЦЗІНТІНШАНЬ
Зграя птиць пролетіла
і зникла ту ж мить вдалині,
Сиротлива хмаринка
за ними слідом поспішає.
Я на гори дивлюся -
і не набридає мені,
Горам також на мене
дивитися не набридає.
Жовте і чорне –
Кульбаба в багні. Сяє…
Хто кинув тебе
В чорне лиснюче багно?
Як ти сонячно сяєш!..
27.04.2012
© Copyright: Марина Степанська
Раздел: восток: рубаи, хокку, танка
Свидетельство о публикации № 10991
Місто задихається. Легені
Хрипко – видих-вдих… Бракує кисню!
До землі згори на місто тисне
Смог отруйний. Клаптики зелені,
Ще живі ліси, гаї та луки –
Вартові Землі невтомні - диха
Хрипко…Важко…"Леле! Лихо!.." -
Плачучи, здійма в молитві руки
До небес… Артерії планети
Сміттєтруйно плинуть в океани,
Заводські їжачаться багнети…
Хрипко - видих-вдих – біжать земляни.
26.04.2012
© Copyright: Марина Степанська
Раздел: лирика философская
Свидетельство о публикации № 10967