Зачерпну в долоні зірковУ порошу і її розсиплю в килим споришу, Поцілунок тиші в сутінок попрОшу і для тебе ним я в мріях залишУсь Позбираю ранків світанкОві рОси і збудую з того кришталЮ мости, волошкове літо заплету у коси, щоб для тебе небом синім розцвісти. Я тобою плачу і сміюсь тобою… Із твоїх зіниць я сонцем проросту і впиватись буду чистою сльозою, щоб з ковтком пізнати істину просту. Я не знаю нащо і чому не знаю вечори й світанки з тебе я пишУ, а в ночі знов зорі ...

Читати далі...

Слова я твої, моя мила. Іздалеку дуже почув. Мені ти хотіла намисто Дарунком віддати із снів. Мене ти жадала кохати, І сонечком бути ясним. Пісні колискові співати... Як хочу... почути той спів! Як хочу з тобою радіти, А Смуток й Печаль відганять... І літо з тобою зустріти, І разом з тобою літать. Любов подарує нам крила... І вітром підніме до зір… Ok! будем разом щасливі, Стрибнем … у Любові цей вир?!

Олю...Олю, ой яка ти гарна... Зі мною зустрілась... та й вже покохала. І вже я ... і любий, та вже... і коханий. І мене цілуєшь... з вечора до рання. Я до тебе прИйду... з квітів оберемком... Ой, як приголублю... запалю серденько. Буду тебе пестить, буду обнімати... Що моя рідненька...буде маму звати. "ОЙ, ти мамо ... мамо дорогенька... Не приходь сьогодні, не відчИню хату! Не приходь і завтра, бо пришов мій милий... Будемо кохатись... з любим місяць...

Читати далі...

"Зорепад, сьогодні, зорепад... заяснів вночі вишневий сад. Наче й не дарунок то весни - квіти запахущі та ясні... Падають з небес зірки - вогні... Все здається казкою мені... хто ж зірки із неба....позривав??? Мабуть Майстер руку тут приклав..." &nbsp...

Читати далі...

Хоча б на хвилинку, хоча б на секунду Зустріти тебе Будь-де. Сказати про те, що я ще не забула Мені ще все зле Пусте Обняти тебе, шепотіти кохаю Зламати себе Тебе Забути про те, що ми всі забуваєм Віддати тобі Усе Хоча б на хвилинку, хоча б на секунду Забути тебе. Шепотіти кохаю Не знаю. Одну лиш хвилинку І все. 2007-й. Мій:)

ну, то нагадую... ---                 Лірика---                  ---                ------Знов думки про слова у рядки,Наче скріплені присмаком вин...Повз усе, ще жива, ще летить...І нехай, що на спогад - полин---Ще жива у хитанні світів,Світить поглядом року хвилин..,Чи секунд, що їх вітер зустрів,Поскидавши накидки зі спин---Ми так можемо, можемо? - Ні!Ми без неї - ніщо в небутті...Наше серце без неї в життіНе тремтить у приємності змін...

[Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка]

"З літер складається слово, Слів поєднання – вже фраза, Фрази сплетемо в розмову Й зникне самотність одразу. З дотиків губ – поцілунок, З подихів – ритми бажання, З такту сердець – подарунок Долі, що зветься кохання. Нотка до нотки – й акордом Щиро вони озовуться, Всі ці акорди в не горду Й світлу мелодію зллються. Шепіт до шепоту – мрія, Ніжність до ніжності – миті Сплеску любові й надії, Снами польоти умиті. Слово складається з літер, З нот – переливи...

Читати далі...

&nbsp...

Читати далі...

Осінь.Рахує краплинами дощЗдичавілий смуток.Бродиш бездомникомСтанціями до стацій.Восьма, дев'ята…І тільки би не забутиЛітні обличчя ЛЮДЕЙВ черговій фрустрації.Осінь.Ще не зажовтілоОстаннє листя.Тиха молитва доріг У вечірніх пазухах…Десять…Дванадцять, тринадцять...Укотре вистигнеСлово не вимовлене У самотніх враженнях.Це не Голгофа,Це осінь на склі сльозиною.Тільки би йтиДо кінця і не зупинятись, таПерший листок опадаєТак безневинноІ, Зрештою, станція-стаціяЧотирнадцята.Оксана...

Читати далі...