Ніби... знайшов половину. Експромт на вірш Oliviya.

"З літер складається слово, Слів поєднання – вже фраза, Фрази сплетемо в розмову Й зникне самотність одразу. З дотиків губ – поцілунок, З подихів – ритми бажання, З такту сердець – подарунок Долі, що зветься кохання. Нотка до нотки – й акордом Щиро вони озовуться, Всі ці акорди в не горду Й світлу мелодію зллються. Шепіт до шепоту – мрія, Ніжність до ніжності – миті Сплеску любові й надії, Снами польоти умиті. Слово складається з літер, З нот – переливи мелодій… Тільки от серце розбите Скласти з частиночок годі." Oliviya Думка тремтлива у серці... -Любить... не любить...- поволі ... В мозку... якийсь, немов, шепіт... - Так може й треба?!.. Недоля...* Думки... із серця... недобрі... Вимету геть... на подвір'я. Краще подивлюсь на зорі... І помандрую в сузір'я. Стрінуться... думки мої там... Вірю... з твоїми думками, Літери нам не потрібні... Мати лиш треба Бажання. Гаряче стало від думок - Переплелись, мов ліани... Ніби... знайшов половину... Іншу свою... й воз'єднався. Master

*Доля та Недоля - в слов'янській міфології дві сестри-пряхи, що прядуть нитки доль людських (одна пряде довгу рівну нитку щастя, удачі, друга - нерівну, неміцну, що обіцяє важке або коротке життя)