хочу сюди!
 

Анастасия

41 рік, риби, познайомиться з хлопцем у віці 42-48 років

Замітки з міткою «газ»

О бедном еврее замолвили слово

Случилось чудо - Россия снизила цену на газ до 170$! К сожалению, не на весь, а только на тот, который необходим бедолаге Фирташу для его химических заводов. Сумел ведь человек, в отличие от Азарова, уговорить Путина, посочувствовать, так сказать, его несчастью. А вся Украина как платила за газ втридорога, так и будет платить. Мы ведь не такая нищета, как Фирташ, не обеднеем...

Братство без суда.

Как и следовало ожидать, встреча президентов России и Украины, прошедшая вчера в Сочи, завершилась без каких-либо реальных результатов.

   Дмитрий Медведев и Виктор Янукович смогли лишь договориться относительно необходимости достижения взаимопонимания к очередному заседанию Межгосударственной комиссии, намеченному на осень. Причем до сих пор неясно, когда именно это заседание состоится и какие именно вопросы будут на нем освещаться. Учитывая то, что Дмитрий Медведев ухитрился буквально за несколько дней переиграть ситуацию с собственным приездом в Севастополь - и в результате Виктору Януковичу пришлось лететь в Сочи - то и с заседанием межгосударственной комиссии может быть немало неожиданностей. Ведь украинская сторона не сможет отказаться от обсуждения вопроса о цене российского газа, а российская явно не собирается дискутировать на эту тему.

   Перед приездом в Сочи Виктор Янукович предлагал российской стороне обсудить вопрос о цене на газ «без суда». Но это - украинская парадигма подхода к вопросу. Поскольку судиться по газу Россия и Украина будут не в Печерском суде, в Москве вряд ли беспокоятся из-за угроз украинского руководства.

   Президенты России и Украины ни о чем не могли договориться в принципе. Это вторая их встреча в этом году. Можно сказать - уже вторая, а можно - только вторая, если вспомнить, как часто руководители двух государств встречались после прихода Виктора Януковича к власти. Правда, тогда частоту этих встреч объясняли накопившимися проблемами. Но утверждать, что все проблемы решены, не осмеливаются даже сами Янукович и Медведев: перед началом их встречи в Сочи российский президент сказал, что проблем хватает, а украинский присоединился к этому мнению.

   Просто это не те проблемы, которые они могут решить. Для Киева основным вопросом взаимоотношений с Москвой остается цена на газ. Для Москвы - отказ Украины от интеграции с Западом и присоединение к пресловутым интеграционным сообществам. Самое интересное, что даже такое присоединение не гарантирует Януковичу снижения цены. Напротив - опыт Лукашенко свидетельствует, что можно присоединяться к чему угодно - и пойти ко дну.

   Снижение цены можно заработать - теоретически - если отдать Путину «Нафтогаз» с потрохами. Но к этому отчаянному шагу не готовы пока ни сам Янукович, ни окружающие его лоббисты из «РосУкрЭнерго». Усиление позиций этих лоббистов, как и следовало ожидать, не радует Москву. И еще больше не радует российское руководство процесс над Тимошенко как следствие усиления этих позиций.

   То есть само судилище, организованное в Киеве, Москву вполне удовлетворяет, так как загоняет Януковича в ловушку и может поставить крест на его отношениях с Западом. Превращение Януковича в Лукашенко - это как раз то, что нужно. С таким Януковичем Москве будет куда проще договариваться. Но вот само содержание процесса... Пытаясь осудить Тимошенко именно за подписание газовых соглашений с Путиным, украинская власть открыла настоящий ящик Пандоры - в суде вынуждены обсуждать не только действия Тимошенко, но и российскую позицию, постоянно ставится под сомнение сама легитимность заключенных соглашений и руководители Украины, вместо того, чтобы вывести российских друзей из-под удара, постоянно подставляют их в суде и за его стенами. Стоит вспомнить хотя бы показания Азарова, в которых он счел возможным вспомнить о частной беседе с Путиным - а также ту самую судебную угрозу, которую смягчил перед своим полетом на Кавказ Янукович. Для российских руководителей все это и смешно, и противно одновременно. Смешно - потому что позиция украинских коллег ничем им не угрожает. Противно - потому что они не понимают, как это неоднократно клявшиеся им в верности люди, практически их марионетки, позволяют себе такое публичное поведение и выставляют их общего врага, Тимошенко, в роли главного российского союзника. А «регионалы» тогда какие союзники - не самые главные?

   Еще одним важным обстоятельствам, мешающим сторонам достичь договоренностей как таковых, является неуверенность в протяженности полномочий партнера по переговорам. В Москве все меньше уверены в том, что Януковичу удастся удержаться у власти на весь срок президентских полномочий: каскад ошибок, с которых начал свое правление новый украинский президент, заставляет зарубежных партнеров относиться к нему как к временшику, любые решения которого могут быть пересмотрены преемником. И если во время подписания пресловутых договоренностей в Харькове Медведев был в пятилетке Януковича уверен, то сейчас в Москве такой уверенности больше нет.

   В Киеве тоже не понимают, что будет в России в следующем году и с кем договариваться - именно поэтому не спешат действовать даже перед угрозой неминуемого повышения цены на газ. Если серьезно - атмосферу реального взаимопонимания в отношения между Россией и Украиной смогут создавать уже новые президенты этих стран. Это будет уже после Януковича.

Виталий Портников Виталий Портников

главный редактор и телеведущий канала TBi

Брюссель унизил Украину. И та склоняется отдать «трубу» России

18:44 11.02.2013 , Иван Гладилин
Коллаж © KM.RU
        Многие украинские эксперты считают, что Соглашение об ассоциации на саммите Украина – ЕС подписано не будет. Такое мнение высказал, например, политолог Алексей Валевский в эфире «Эра-FM». «Я придерживаюсь точки зрения, что не будет никакой ассоциации. К этому не готов Европейский союз, а самое главное – к этому не готовы Украина и украинская политическая элита. Все эти игры вокруг подписания Соглашения об ассоциации напоминают драматический спектакль. А реальный процесс не идет. Я сомневаюсь, что он будет завершен в конце этого года», – сказал эксперт. По его словам, «стороны разъедутся при своих позициях». Аналогичное мнение высказал эксперт Союза молодых политологов Николай Спиридонов: «Я прогнозирую, что никакой договоренности не будет, потому что у Европы много своих проблем. Связываться еще с Украиной не хватит сил».

Газпром проиграл суд.

Чешская RWE Transgas добилась судебного решения, согласно которому она имеет право отбирать меньше газа, чем прописано в контракте, без выплаты штрафов.

Take-or-pay (бери или плати) — условия контракта, подразумевающие, что покупатель должен оплатить не менее определенного объема газа, вне зависимости от того, сколько он закупил в действительности в рассматриваемый период.

"Газпром" и RWE судились по поводу авансовой оплаты невыбранных минимальных годовых объемов газа за 2008-2011 годы. Дело рассматривалось Венским арбитражным судом, сумма иска "Газпрома" составляла $500 млн.

RWE TG в суде ссылалась на Дополнение N1 к контракту на поставки от 15 октября 1998 года. Согласно этому дополнению, компания имеет право на снижение обязательство по отбору газа. "Газпром" считал данное дополнение недействительным.

Российская компания от комментариев отказывается. Источник в газовой отрасли знает, что условия take-or-pay при поставках RWE Transgas подразумевают взаимозачет. "Если "Газпром" осуществляет поставки не RWE Transgas, а, например, компании Vemex (контролируемая "Газпромом" чешская компания—газовый оператор), эти объемы также учитываются при расчете take-or-pay с RWE TG, — говорит источник. — То есть поставки другому контрагенту RWE Transgas может записать на свой счет".

Председатель коллегии адвокатов "Ваш юридический поверенный" Константин Трапаидзе считает, что именно с этим может быть связано решение суда. "Европейское антимонопольное законодательство подразумевает, что при наличии более, чем одного покупателя у одного и того же поставщика, покупателям предоставляются преференции, — говорит юрист. — И в связи с этим RWE TG может частично отказаться от своих обязательств по take-or-pay за счет другой компании".

"Газпром" проиграл суд по принципу take-or-pay впервые.


полный текст новости

Свой комментарий добавляю - наши кроме занесения хвостов на повороте России не сделали ничего для цены на газ.

Боятся волков. А вину на папередников свалили.

Чому саме нам Росія продає газ за найвищу ціну?





         Минуло
двадцять років нашої незалежності, а ми й досі не визначилися: чи йти
нам шляхом демократичного розвитку, чи повертатися туди, де були 






 


Європа таких, як ми
є, — з нашим беззаконням, корупцією, авторитаризмом із тенденцією до
толітаризму й іншими багатьма нашими «здобутками» — прийняти до себе
нас не може. Росія ж не приховує своїх намірів повернути в «дружну
сім’ю» ті території, які було втрачено під час розпаду Радянського
Союзу. А найголовнішою ланкою в цьому її прагненні є Україна. Бо без
України відновити вплив Росії у світі хоча б приблизно такий, який мав
Радянський Союз, неможливо. І Росія, особливо путінська, намагається
повернути Україну у свої «міцні обійми». Для неї найважливішим
завданням є — не допустити Україну до Європи. Бо якщо Україна стане
членом Європейського Союзу, Росія назавжди втратить можливість
повернути собі колишню колонію, якою Україна була протягом століть,
починаючи від 1654 року.

Поставимо собі питання. Чому саме нам Росія продає газ за найвищою
ціною, тоді як Україна розташована найближче до Росії, є найбільшим
споживачем та ще й транзитером цього газу до Європи?

Звісно, висока ціна на газ, й це зрозуміло, вигідна Росії з
економічної точки зору, й звинувачувати її в цьому не можна. Та головне
полягає в іншому. Така висока ціна є потужним важелем доведення нашої
економіки до колапсу, повного розвалу. Що якраз і допоможе Росії
досягти своєї стратегічної мети. Прийняти Україну в омріяну сім’ю
«народів-братів». Росію і тут можна зрозуміти. Вона діє у своїх
інтересах.
А в чиїх інтересах протягом двадцяти років діє Україна?
Із цього приводу дозволю собі навести розлогу цитатузі свого листа дворічної давнини.
«День» № 225 від 11 грудня 2009 року:

«Взяти хоча б нашу енергетичну залежність від Росії. Це — зашморг на
шиї України. Чому ж тоді ми не розробляємо своїх родовищ енергоносіїв?!

Із нашої преси відомо, що ми маємо унікальне явище — газові викиди
Чорного моря, що їх було відкрито експедицією Інституту біології
південних морів у 1989—1991 роках. Загальна потужність цих викидів із
донних порід досягає одного мільярда кубометрів на добу. Явище настільки
очевидне, що в районі острова Зміїний викиди досягають поверхні води, і
море тут «кипить». Дослідження наших і закордонних спеціалістів, що
проводилися тут, говорять про те, що чорноморський шельф містить нафти й
газу більше, ніж Каспійське чи Північне море.

Відомо також, що наприкінці 70-х років ХХ століття були відкриті
величезні родовища природного газу (близько 120 трильйонів метрів
кубічних) у так званому лиманському трикутнику: Слов’янськ —
Старобільськ — Луганськ. Цього вистачило б, щоб повністю задовольнити
потреби всієї України протягом декількох століть.

І, звичайно, не випадково антиукраїнські сепаратисти за підтримки й
безпосередньої участі чільних посадовців із Москви обрали саме
Сєверодонецьк для проголошення у грудні 2004 року так званої автономної
республіки ПІСУАР на території суверенної України. Адже поряд з цим
містом — предмет величезної зацікавленості тих, які ненавидять незалежну
Україну.
Відомо також, що в
1993 році в Україну приїздив американський нафтопромисловець Річард
Харт. Він вивчив усі відповідні дані американських досліджень NASA, а
також підсумки досліджень, виконані ще радянською геологічною
розвідкою, які дивним чином потрапили на Захід із Мінгеології СРСР.
Після ознайомлення із ситуацією Харт заявив: «У вас тут море нафти,
крім того, двокілометровий шар газогідрату метану та й ще метровий шар
антрациту. Я запропонував вам вигідні умови: 10% добутої нафти — мені,
90% — вам. Але мені було відмовлено. Мабуть, у вас є достатньо
зацікавлених у тому, щоб тримати Україну в залежності від імпортних
енергоносіїв».
Керуючий Одеським
регіональним відділом Національної академії наук України академік
Георгій Лапін якось говорив: «Сьогодні, коли неоціненні результати
геологічної розвідки осіли в спецсховищах Мінгеології Росії, в Києві
вдають, немовби нічого не знають про наші підземні комори, а обізнаним
та особливо настирливим відповідають: «Немає коштів». Значить, є кошти,
щоб купувати чуже, а видобувати своє — нема?!».

Із цього всього робимо висновок. В Україні нема проблем з
енергоносіями. У нас є великі проблеми з антиукраїнським саботажем, з
антидержавною п’ятою колоною!

Якщо ми боїмося американців, а самі не можемо освоїти наші родовища, то
чому не запросити когось іншого, наприклад, норвежців, які мають
великий досвід добування нафти й газу в Північному морі. І можна бути
впевненими, що норвежці нас не колонізують.

Енергетична залежність наша від Росії — це найпотужніший економічний
фактор впливу на Україну, та далеко не єдиний. Засоби масової інформації
(дезінформації) — як електронні, так і друковані — повністю
господарюють тут. Книги, кіно, телебачення майже все російське або
проросійське. Дуже потужні сили активно діють проти нас, і різноманітний
їхній арсенал. А ми такі беззахисні своєю роз’єднаністю. Щоб вистояти в
таких умовах і зберегти поступ України до справжньої незалежності, а
українців — до достойного життя, всі ми (або переважна більшість нас)
повинні консолідуватися і не чекати «в хаті, що скраю», та хоч обирати
собі в поводирі патріотів, а не яничар та чужинців.

А якраз об’єднання — це є найтяжчим, майже неможливим завданням для
нас. Бо наші поневолювачі за багато століть, а особливо — за останні
десятиліття перед здобуттям незалежності вичавили з нас, українців,
любов до свободи та відчуття національної гордості. Це вже в наших
генах. Ми й народжуємося з відчуттям меншовартості — йди й сідай нам на
шию. Тож так похабно з нами і поводяться».
Так я писав два роки тому.
А що ж ми маємо сьогодні?
Чи змінилося за ці два роки щось в нашому житті?

Найбільшою нашою бідою і тепер залишається те, що суспільство, як і
раніше, є неконсолідованим, не об’єднаним метою побудови демократичної,
справді незалежної держави. Як результат цієї неконсолідованості
суспільства, ми маємо більшість у Верховній Раді, уряд і Президента, які
не зацікавлені в досягненні цієї мети! Навіть, навпаки, відверто діють
на шкоду Україні. Красномовний з цього приводу приклад — процес проти
Тимошенко.
Цей процес був
задуманий, щоб убити двох зайців. По-перше, нейтралізувати Тимошенко як
політичного конкурента Януковича. По-друге, зробити так, щоб Угоду про
асоціацію з ЄС було не підписано й не ратифіковано. І щоб це виглядало
не відвертим саботажем цієї Угоди. А те, що останні місяці перед
самітом наші високопосадовці постійно, особливо — Президент,
проголошували європейський вибір України, не що інше, як демагогія,
розрахована на простаків.
Непідписання ж цієї Угоди відкинуло Україну назад від Європи, до якої ми, начебто, були так близько.
Діло зроблено. Мету досягнуто. «Доброзичливці» наші задоволені.
А народ і опозиція сплять.

Хіба можуть ті, хто в грудні 2004 року відривав Східну Україну від
нашої держави, проголошуючи так звану автономну республіку ПІСУАР; ті,
що мають королівські маєтки тут і за кордоном чи мають мільярдні кошти в
офшорах, вести Україну в Європу, де високопосадовець за
найменшою підозрою в неправових вчинках відразу подає у відставку?!!

Наших можновладців можна зрозуміти з позицій людей, для яких багатство
і можливості, які дають це багатство, є головним у житті. Вони
відчувають себе напівбогами і мають від цього найвище задоволення. Але
чи можливо при таких очільниках побудувати правову державу?
А що ж народ? Як він реагує на стан справ у своїй державі?

Ми й досі не виросли із патерналістських постгеноцидних штанців.
Чекаємо таку владу, яка кине нам якийсь матеріальний мінімум, — і ми
задоволені. А керманичі нехай роблять що хочуть. Не розуміємо, що треба
будувати таку державу, де влада буде залежати від народу, а не навпаки.
Де всі діють в рамках закону, де захищені права громадян. Де бізнес
працює в рамках закону, де вільна конкуренція і нема рейдерства, тільки в
таких умовах зростатиме економіка країни, а значить, і добробут її
громадян.
Якби ми, громадяни
України, усвідомили це, ми б обов’язково об’єдналися і не сиділи б,
чекаючи подачки від влади, і рішуче стали б на шлях побудови потрібного
нам суспільства, поки це можливо зробити шляхом мирним, шляхом чесних і
прозорих виборів.
А то опозиція, бачте, й та начебто за ці самі ідеї, а домовитися між собою не може.
Шановні опозиціонери!

Невже ви не бачите (не усвідомлюєте), що країна (поки ще не колонія)
стоїть на краю прірви, а ви не можете вгамувати свої амбіції й
врешті-решт стати пліч-о-пліч, щоб рішуче діяти разом і повести
співвітчизників на справедливі (наскільки це можливо при новому законі)
вибори?!!
Перебуваючи протягом
двох десятиліть на межі між світами-антиподами, демократичним та
антидемократичним, балансуючи на цьому рубежі, як на вістрі ножа,
Україна, нарешті, повинна вибрати свій шлях, бо подальше перебування в
підвішеному стані дуже небезпечне.

Якщо до вас не доходить голос України, яка стогне під тягарем проблем,
гадаю, й це звернення із найвіддаленішої глибинки ви проігноруєте, то,
може, почуєте голос Великого Тараса:
Подивіться на рай тихий,
на свою країну,
Полюбіте щирим серцем
велику руїну!
Розкуйтеся, братайтеся —
і в чужому краю
Не питайте, не шукайте
того, що немає
І на небі, а не тільки
на чужому полі.
В своїй хаті — своя
правда, і сила, і воля!..
Із глибокою пошаною, Віктор ЗОЛОТИЙ, с. Василівка Миколаївської обл.



Так хтось може назвати мені ціну на газ для України?

Тимошенко і Путін, Газпром і Нафтогаз підписали якісь угоди терміном на 10 років. Ніде не зазначена ціна на газ для України. А ви її вже знаєте?

Як Ющенко дурив народ за допомогою Шустер live

Зазвичай не дивлюсь ТБ-шоу, але інколи все ж не втримуюсь - адже хочеться вірити, що люди, з часом, таки  змінюються на краще, хоча б і під тиском Європи. Подивився "шоу Ющенка" на "шоу Шустера" і зрозумів, що горбатого лишень могила виправить.


Отже, з чого почав свій лохотрон наш "фаховий економіст" - він взяв за порівняльну базу своїх розрахунків з якогось дива Німеччину. При цьому малюючи газогон Союз-Дружба, він чомусь раптово забув, що у 2009 діяв також газогон Ямал-Європа, через який Німеччина і отримувала більшу частину російського газу, а транспортне плече якого значно коротше ніж те, що проходить транзитом через Україну, Словаччину та Австрію. Звичайно, пан Ющенко не взяв до уваги і те, що рівень інтеграції між Вінгазом, Рургазом та Газпромом набагато вищий, ніж між Нафтогазом і Газпромом (адже хто ж на такі дрібнички взагалі звертає увагу!), не кажучи вже про міліардні інвестиції Німеччини у Нордстрім та Штокманське родовище. Але саме смішне - це ціна $250 що, як стверджує пан Ющенко, є базовою для Німеччини. Він, як справжній забудько, не уточнив, з якого саме контракту між якими контрагентами ця цифра була взята. Те ж саме стосується і ціни на газ для Австрії та Словаччини, які він зібрав до купи.

Застосувавши справжній бухгалтерський метод, який аудіторія Шустера сприймала із абсолютною довірою (наш народ попри все й досі щиро вірить в те, що говорить президент), цей "найсерйозніший газовик країни" продемонстрував публіці як треба рахувати державні гроші:

Перша строка "4 млрд долл" - мала символізувати публіці, скільки втрачає Україна у порівнянні з вище названими "ринковими" (існуючими лишень у уяві "великого комбінатора") цінами, щорічно.

Друга строка "3,5 млрд долл"- ілюструє ніби втрати на транзитній ставці, при чому у прив"язці саме до ставки 1,7$ 2009 року. Але є знову прикра несподіванка: пан Ющенко забуває про "деякі дрібнички", а саме: - що на момент заключення контракту  у січні 2009 діяв контракт від 4.01.2006, де закріплювалась тарифна ставка на транзит 1,6$ до 1.01.2011. Така забудькуватість пана Ющенка доволі дивна, адже саме він тоді у 2006 "20 разів крутив цю угоду у різних версіях". Особливо мене добила фраза Ющенка на 16:57  секунді цієї вистави: "Тариф на транзит 1,7, а зараз - 2,34" Хочеться сказати: "Пане Ющенко, да подзовоніть ви, будь ласка, до вашого  спонсора з РУЕ пана Ю.Бойка і дізнайтесь, що на 3 квартал цього року транзитний тариф вже складав $2,89"

Але на публіку його шоу справляє-таки враження, адже ніхто не бере до уваги той факт, що розрахункову базу пан Ющенко взяв невідомо звідки. Коли, наприклад, такий трюк спробував застосувати пан Азаров до пана Путіна у червні цього року, то одразу ж таки отримав різку відповідь російського прем"єра: «У вас искаженная информация!». Але нашій публіці дуже далеко до обізнаності прем"єра Путіна. Тиражування ж інформації про збитковість Нафтогазу Ющенком є більш ніж сумнівною, якщо, наприклад, взяти до уваги інформацію з суду Тимошенко про те, що згідно звіту у Податкову, Нафтогаз закінчив 2009 з прибутками 2,6 млрд грн (див. покази О.Дубіни на суді, на 6:30 хв). Невже Ющенко готує публіку до здачі вітчизняної ГТС у такий спосіб?

Апофеозом абсурдності бухгалтерії Ющенка був його підрахунок нібито штрафів за недобрані обсяги газу у період з 2009 по 2010 на суму "4,2 млрд долл" (звідки взялась ця цифра пан комбінатор навряд чи і сам знає, але мілярди доларів мають справити на публіку потрібне враження, особливо якщо їх всі скласти один до одного). Звичайно ж ніяких штрафів за недобраний газ не існує в природі, оскількі мінімальний обсяг газу, який дозволяє контракт, є 33 млрд куб, а у 2009 та 2010 Україною було відібрано значно більше. Більше того, харківськими угодами пункт щодо 300% штрафів взагалі було давно анульовано.  Все це мало турбує Майстера Розрахунків, адже попри деякі незначні моральні докори сумління щодо утримання Тимошенко у в"язниці, шоу має обов"язково продовжуватися і давати (такий особливо зараз потрібний) керуючій мафії результат.