1024x768

5 та 6 грудня цього року в Києві, у Великому залі Національної музичної академіїї України (зал Консерваторіїї), відбудуться концерти заслужених артистів України Дмитра та Назарія Яремчуків “Моя Україна - велика родина”,

Початок о 19:00.

Концерти проходять в рамках Всеукраїнського туру, який протягом року пройшов в багатьох містах різних областей України. З концертами Дмитро та Назарій Яремчуки побували не лише на великих сценах, але і у військових госпіталях, де співали для поранених солдатів української армії. Звернення до таких важливих тем, як любов до рідної землі, рідної країни, родини, сім’ї, матері стало головним лейтмотивом всеукраїнського туру.

Частину коштів з концертів буде направлено на придбання ліків та медикаментів для поранених солдатів, які лікуються у військових шпиталях.

Довідка за тел.: 044-237-44-72.

Першоджерело-Дмитро та Назарій Яремчуки-Офіційний сайт:

http://www.yaremchuk.in.ua/

Олена Білозірська вчора витримала 6 годин обшуку та більше чотирьох годин допиту у Печерському районному управлінні МВС м.Києва. Головним був слідчий Печерського РУГУ МВС майор Цуркан Дмитро. Під час обшуку вилучили «конфіскували всю техніку, а саме – системний блок, нетбук, принтер, сканер, фотоапарат, відеокамеру, усі можливі флешки і всі жосткі і компакт-диски, навіть із фільмами, диктофон, і навіть стареньку "мильничку" батька. Тобто – повністю позбавили мене можливості працювати. …ордер на обшук, підписаний суддею Печерського суду на прізвище Горкава. Там зазначалося, що йдеться про кримінальну справу, порушену за фактом спроби підпалу офісу Партії регіонів (якщо не помиляюся, Печерський узвіз, 19). Стаття, за якою порушено справу – 194 ч.1 – "Пошкодження майна шляхом підпалу" (пишу з пам"яті)».

«Після допиту мені повернули мобільні телефони, принтер, сканер і ще кілька дрібних речей, але не повернули головне – комп"ютер, нетбук, фотоапарат і відеокамеру, без чого я реально не можу працювати. Коли повернуть – невідомо».

http://bilozerska.livejournal.com/366394.html#cutid1

Міліція, що не знає законів теж на волі.

     10-11 вересня у Чернівцях відбувся місіонерський конгрес Церкви Адвентистів Сьомого Дня під девізом “Ідіть на пустинні дороги!” за участю керівника відділу Адвентистської місії Української Уніонної Конференції пастора Дмитра Зубкова. За звичаєм, як і в минулі роки, місцем проведення став літній театр, здатний вмістити кілька тисяч людей.

     Протягом двох днів учасники конгресу чули Божий заклик нести добру вістку в ті місця, де люди не знають про Божу благодать в Ісусі Христі, як єдиний шлях спасіння, і про Божий Закон, який є мірилом праведності для кожної людини. Великим натхненням послужили свіжі особисті досліди місіонерів, які розповідали про Божі чудеса, що мають місце під час місіонерських подорожей.

     Конгрес прикрасили музичні виступи камерного хору “Те Деум”, інструментального ансамблю “Буковинська перлина”, дитячого хору, духового оркестру, соло Віри Дев’яткіної та Миколи Ринжука, тріо “Благодать” та інших виконавців. Особливо слухачам сподобався виступ групи “Маранафа”, пісні якої на цей раз були про блаженну надію всіх християн – Друге пришестя Ісуса Христа!      Пастор Дмитро підкреслив особисту відповідальність кожного віруючого в справі спасіння. “Де б ви не знаходилися, Бог дав вам доручення нести добру вістку цьому світу” – сказав він. Пастор Дмитро висловив особливу подяку Богу і уряду України за релігійну свободу в нашій країні.

Последняя осень поэта.

Або мій щоденник за вересень 2008 року.

1 вересня. Приїзд до міста Тернополя. Прогулянки містом, зустріч з друзями.

2 вересня. Іду до Української Лютеранської Богословської Семінарії Святої Софії, де мав честь навчатись останні 4 роки. Зустрічаюсь з ректором семінарії Джоном Вогтом та єпископом Української Лютеранської Церкви В’ячеславом Горпинчуком. Де під час співбесіди мені повідомляють місця мого проходження після дипломної практики. (Київ, Мінськ, Малин, Радомишиль)  Й вечері цього ж дня допомагаю проводити Вечірню службу в Тернопільській громаді  Св.Апостолів Івана та Якова проректору семінарії пастирю Олегу Юхименко.

Після Вечірньої служби отримав диплом бакалавра богослов’я.

17 вересня. В місті Кременець приймав участь в Пасторській Конференції, та

18 та 19 вересня. Приймав участь в 17 Соборі Української

Лютеранської Церкви, де був делегатом від громади УЛЦ «Воскресіння Христове» м.Малин. В якій служу на даний час .

24 – 26 вересня. В місті Тернопіль брав участь в Семінарі «Християнське консультування на основі Святого Письма», що проходив під егідою Міжнародного Благодійного Фонду «Дар Життя».  Семінар проводив Кертіс Лайон. Після закінчення семінару отримав відповідний сертифікат.

Також під час перебування в Тернополі в мене була чудова

можливість зустрітись з дуже цікавою людиною нашого портала Оксаною   

http://narod.i.ua/user/363774/profile/

яка завжди радує нас своїми чудовими замітками.

Наша коротка (десь близько години) зустріч проходила в

затишному кафе «Майдан». Де ми трішки поговорили про наше рідне I.UA, про свої роботи, друзів, сім’ю. Під час розмови, в мене постійно виникала думка, що це не перша зустріч, а зустріч давніх друзів, які просто давно не бачились. Творчої наснаги тобі Оксано. Радуй й надалі нас своїми чудовими замітками.

Не зважаючи на те що моє студентське життя скінчилося. Обіцяю й надалі публікувати свої вірші та різні історії. Й звичайно й надалі буду намагатися вам допомогти порадою, та теплим словом якщо у вас буде в цьому потреба.

Хай нас всіх благословить наш люблячий Господь і міцно тримає всіх нас під Своєю опікою.

З повагою Діма Д. (Дмитро Дідківський)

 за мотивом Ю. Шевчука "Последняя осень"

Последняя осень

Стать первою может.                                                                                                               

И пусть Господь нам                                                                                       

В этом поможет.                                                                                                                                                   

ПОЭТЫ, мы

все –Божии дети.

За каждое слово, Пред Ним мы в ответе. У всех в нас в душе Весна играет. И пусть она нас Всегда вдохновляет. Последняя осень Не скоро настанет И каждый из нас Свой след оставит. Мы на вершину Возносим слова. И пишем стихи Все снова и снова. Ведь лучшие песни Еще не допеты. Значить есть стимул. ПИШИТЕ ПОЭТЫ. Последняя осень Стать первою может. И пусть Господь нам В этом поможет. 29 сентября 2008 год.

Дощ.

Немов сльози.

Покриває обличчя землі.                                                                                            

Осінь.

Хустинкою жовтих листочків

Їх витирає.

Юність. Мою сивина покриває. Старість. Далеко ще, Але вже шкутильгає. Вітер. На озері човен гойдає. Думки. Мої десь по хмаринках  блукають. Все безупинно весну шукають. Вечір Настав – свічки запалають. Й все знову стане затишним. Ніщо не може засмутити Серце романтика. P.S. Щоб не шукати весну, Вона повинна жити в наших серцях. А дощ лише змиває бруд із землі. Як душ змиває її з нашого тіла.

Вечір, темніє на дворі. Осінь листям стукає в двері. У кімнаті нас лише двоє, Я і новий вірш на папері. А на дворі осінь гуляє, У саду цвітуть хризантеми. Сліпий старець у хлопця питає: - Іванку, де ми? Із дерев листя спадає, Вітер віє не знає втоми. Хлопець в старця старого питає: - Діду, хто ми. - Українці ми сину, Ми українці. Ми мов ті хризантеми осінні, Дуже довго за волю боролись, Та навіки ми стали вільні. Ранок, на дворі світає, Вірш читаю, зміст не можу збагнути. Вітер віє, не мов промовляє: - Про минуле це і про майбутнє.

      Дмитро Дідківський.

             1999рік.

Краще вітер в обличчя,
Чим постріл в спину.
Краще гірка правда,
Чим зла брехня.
Хай троянди колють руки,
Чим злі погляди колють серця.
Краще з другом ділити останнє.
Гірше коли друзів нема.
Краще бути самим собою,
Чи то літо, осінь, зима.
Всі пори року хороші,
Але краще хай буде весна.

       Дмитро Дідківський.
     03.02.1999 рік.

Мамо, скільки раз
Дощем капали сльози.
Із хмаринок Ваших очей.
Скільки раз, чекали на порозі,
Ви мене із зоряних ночей.
Я завжди вертався
Вранці рано.
Ви кричали на мене
Як могли.
Ви пробачте мене мамо,
Що не усвідомлював тоді вини.

           Дмитро Дідківський
            1998 рік.

Скільки будеш літати ще

Чорний крук,

Над землею наших

Батьків, дідів, прадідів?

Скільки будеш клювати ще

Їх тіла, та нащадків їх?

Досить з них знущань

Голодоморів, війн усіх.

Досить вже.

Повертайсь назад

У своє гніздо,

У країну зла.

Настали наші часи.

Твоя пора пройшла.

Хватить сил у нас.

Дати всім відсіч.

Хто під кнутом своїм

Бачить нашу Січ.

Вже в кайдани нас не взути,

Та не закувати.

Буде й над нашим краєм

Голубка літати.

Соловей в гаю співати,

Й жайворонок в полі.

Тисяч років накує

Нам зозуля волі.

Будемо на своїй землі

Ми господарювати.

Доля нам посміхнеться,

Й Україна мати.

Дмитро Дідківський.

1998 рік.

 

Кандидат в нардепи по російські

Чомусь розмовляє.

Знехтував він рідну мову,

А може й не знає.

Життя нам солодке,

Й гарне обіцяє.

А в мріях Тризуба

Орлу продає.

Нас в кайдани знову

Хоче нас він взути,

Та цього ніколи

Уже не бути.

Нас вже обманули

Ходимо голодні.

Та віримо скоро

Вийдемо з безодні.

Поки Бог є в Небі

Вірою живемо.

Й у Верховну Раду

Найкращих оберемо.

Тих хто любить свій народ

Й Неньку Україну,

Мову свою рідну,

Й пісню солов’їну.

А тих хто промовляє

Московську промову.

Не пустимо в депутати,

Відправимо в школу.

Хай вивчать спершу

Українську мову.

А може хай їдуть в Лос  Вегас

Працювати й жити.

Там потрібні такі промовці

Рулетку крутити.

Дмитро Дідківський.

    27.02.1998 рік.