Без чувства, без души, без воли!

Ты пустышка, каких много вокруг!

Ты причиняешь людям слишком много боли!

И мне казалось, в жизни всё замкнется в круг.

Ты тоже пострадаешь и поплачешь,

И в сердце (если есть оно в твоей груди)

Боль прожжет всё. Да, я верила, что ты за всё заплатишь!

Так справедливо, ведь пути твои лихи…

Но… трудно давить на то, чего нет на самом деле,

И не всё так справедливо… очень жаль…

Ты робот! Манекен! Игрушка в робком теле!

Как плохо, что люди редко видят сквозь твою лживую вуаль…

Бывает, что глаза не плачут,

Но море слёз бурлит внутри…

Что же я для мира значу,

Если мой мир – это только ты?

Ты – единственный на свете белом,

Единственный, кого люблю.

Я жизнь свою отдать готова, стать мышкой серой,

Но лишь тебе и только одному…

Да я плачу, если больно,

Мне слёзы не под силу удержать,

Но они чисты, поверь мне

Я очень сильно боюсь тебя потерять…

Твои же слёзы – золотые,

Они – души знак о любви,

Они дороже всех сокровищ в мире

Бесценны для меня они…

Но не хочу я, что б богатства эти

Украшали щёки твоего лица,

Ведь тебя прекрасней нет на свете,

Знай мой милый – я твоя!

…Бывает, что глаза не плачут.

Но море слёз бурлит внутри,

Я вижу их, под силу им убить меня, а значит

Мы с тобой дорожки одного пути.

Ты знаешь, сердца одного мы половины,

И, значит, будем вместе мы всегда!

Не плачь, не плачь любимый!

Пусть лишь от счастья мокрыми стают глаза!

 

Заскиглить небо:
"...пропустіть невдаху!"
Розкрилю руки -
І осіннім птахом
Заб'юся у твоє вікно.
Я вже не чула так давно
Ні слів твоїх, ні сміху...
І невелику втіху
Приносить відчуття,
Що цю безглузду, здиблену
Любов мого життя
Присипле першим снігом...

До тополі втомлено

Осінь прихилилась.

Сумно так і болісно

В очі задивилась...

Плакала... й спитала - 

Що тобі болить?

Листом з гілки впала,

Зойкнувши на мить...

Клітка. Чотири стіни - і вікна.
У життя - із ролетами.
У самотність - екранами.
Інтернетними ранами,
Венами всесвітньої пастки...
Не захлинутись у ній, не впасти!
І шугають слова кометами,
І застигає на тлі монітору - вічність.

Дротами обплутано час і простір.
Сірими - вхід у життя,
Вихід - чорними.
Картинками-моніторами,
Сюжетами телевізора
По кадру життя визбирати.
У ногу з прогресом крокує буття.
Все так зрозуміло. До байту - просто.

А пальці вистукують музику буднів.
Життя - за програмою
Символами накреслене...
...Не зимами, не веснами,
Не жіночою втіхою,
Не дитячим сміхом...
Алгоритмів роздертою раною
Запрограмоване самотнє майбутнє...

О, не мовчи!
І не ходи повз мене,
Неначе я - уже не є.
Моєї виснаги знамена
Тріпочуть. А чуття - кує
Дзвінкі невлучні миті скону.
Й довіку - знов мені мовчать...
Палати, тліти чи холонуть
Й квітчать ту провесінь, стрічать
Величну згубу в серці тихім,
Хандру сезонну у душі.
А ти - мовчиш.
Мовчиш, на лихо!
Й твоє мовчання заглушить
Я не порадна...
Так буває.
Величних змін душа зазнає -
І знову в плетиво думок.
Заграє десь, десь - заспіває,
Й постане ясно, мов пророк.

Безумство моє, о безумство!
Лечу я у вир бездумно!
Я падаю в прірву незнану,
Й мені наплювати на рани,
Які я собі здобуду -
Безумна я є - і буду!
Останнє мигтіння спокути...
Лише - не згубить, не забути
Дорогу оту до раю...
А там - хай мене карає,
За все те, що в серці зростила,
Велика гаряча сила.
Схопити палкі обійми -
Підступно отак, розбійно!
Свідомість затьмарити жаром,
Себе віддавати товаром...
Й натомість - ніщо не просити.
І - жити! Безумно жити...

За кермо.
Дорога - наче сповідь.
Пролітають
Спогади і дати.
Щось - забути назавжди.
А щось - згадати.
Й мозок  струмом
Хвилі щастя ловить.
Ніжно й нетерпляче,
Наче жінку -
БАжану і трохи
Недоступну -
Повести авто...
А пам'ять-ступор
Знов і знов
Закручує платівку...
Розпочати щось -
Давно забуте.
Розбудити знов
Жагу дороги.
Й відпустити
Спогади й тривоги.
Й відшукати...
Пристрасть непочуту.

Не ніжний. Не люб'язний. Не ласкавий...

Холодний і байдужий. Геть чужий...

І лиш з ковтком холодної вже кави

Натужно пригадаєш образ мій.

Якісь нитки протягнуть у свідомість

Із спогадів задавнене кліше...

Й від чогось пам'ять ніжно так судомить,

Й від когось утекти б тобі іще...