Чинно і благородно з обручкою з маленькім діамантиком та набіром книжок Макса Фрая (це була основна умова) у день закоханих, я зробив пропозицію моїй половинці "женитися". Щоправда я був не бритий і сонний після нічної зміни. Вона ж погодилася.

Начитавшись весільних форумів і обравши, не без допомоги місячного календаря та певних сперечань, дату, понесли документи у Шевченківське відділення, хоч воно і не було найближчим, але нам там сподобався інтер"єр і було найменше негативних відгупів про персонал. Подали документи ще в кінці травня, церемонію назначили на 2-ге липня, оплатили по квітанції 108 грн і почали думати як і кому повідомити про наше рішення... До тещі три рази ходили з тортиком, але кожен раз щось зривалося... А потім, ще два тижні боролися з її ідеями, що до святкування цієї події... Ми замовили не торжественну церемонію без рушників, караваїв і т.д. І мали відсвяткувати це у тісному родинному колі... Вона ж хотіла і рушник і каравай і кілька тіток-родичів... Були навіть моменти, коли хотілося забрати документи і подати їх десь в Ужгороді (просто гарне місто) і поставити всіхперед фактом за 3 дні до події...
Але все обійшлося...
Всім хотілося щоб було гарно, душевно і щоб запам"яталося. Я загорівся ідеєю проїхатися у ретро-автомобілі, Света хотіла, щоб на весіллі обов"язково було весело і були каруселі... Тож замовили кабріолет Фіат 1936 року та альтанку у ресторані Диканька, поряд з парком Перемоги на Дарниці де є атракціони... За 2 дні до весілля я пройшовся від Хрещатика по правому березі Дніпра до станції "Дніпро" і весь парк Перемоги - вибирав місця для фотографування, не хотілося стандартних фотографій біля Михайлівського та площі Слави... Запланував проїхатися на кабріолеті по мальовничій Парковій дорозі, але ці плани підпортив дощ... Але все по порядку...
Церемонія назначена на 14:00, зранку я ще зганяв за букетом та привіз фотографа, поки Светі робили зачіску. Потім одяглися гарненько, батьки благословили нас і ми вийшли на вулицю, де нас вже чекав водій Микола на Фіаті.

До РАКСу доїхали без пригод... тільки люди з маршруток виглядали, розглядаючи нас та машину.Поки чекали церемонію, почав накрапати дощ, тож водій запропонував змінити машину на іншу, але нам саме ця подобалася найбільше і ми відмовилися. Церемонія пройшла нормально, я навіть не встиг захвилюватися. Тільки уважно прислухався до ведучої (чи як її там), коли вже казати "ТАК", а вона після кожної фрази робила театральні паузи... Але я вгадав правильно...  і Света теж!

Справжня злива з градом почалася як тільки ми від"їхали від РАКСу... Біля кінотеатру Київська Русь нас обдало хвилею від проїжджаючого повз авто, біля стадіону Динамо Света пересіла сохнути і грітися у машину до брата, а я з сестричкою, викручуючи поли піджака похав далі... (Посилання, щоб ви розуміли що саме відбувалося з погодою)  Дощ лив стіною, і здавалося, що він не закінчиться ніколи. Навіть дзвінок на роботу ніяк не вплинув на ситуацію , таке відчуття що просто всі стихії зібралися привітати нас з цією подією... Тож як виглядає Паркова дорога з кабріолету для нас всіх лишилося непізнаним. Закінчилося це стихійне лихо вже на під"їзді до парку. Там ми трохи обсохли та зробили невелику фотосесію, а потім поїхали кататися на каруселях! Було прикольно, незвично, романтично (на чортовому колесі)
і весело (особливо на автодромі)... На американських гірках вирішили долю не спокушати... В ресторані столи ломилися від страв... Все було дуже смачно, особливо шашлики... Торт теж виллядав чудово, хоча місця для нього практично не лишилося...

Додому приїхали вже за північ і ще влаштували фотографування у букетах квітів... (Решта фотографій тут)
Вже майже місяць ми одружені, щоправда не всі ще друзі і родичі знають про це...
Вже встигли відсвяткувати ще раз у родичів Свети, чекаємо на прїзд моїх родичів, та готуємося до святкових шашликів з друзями...
Ті, хто вже в курсі, періодично питають: -"як воно сімейне життя?". Відповідаю, що різниці поки не відчуваю... Все так само чудово, як і раніше.
Для цікавих (бо, як показала практика таких багато серед знайомих): Все це щастя обійшлося десь у 15 тис. грн. з обручками, одягом, прикрасами, авто і рестораном. Розходи ми практично порівну поділили між мною, дружиною та тещею.

Когда то одна моя знакомая попросила помочь в выборе платья на свадьбу. Мы с ней объездили большую часть салонов Киева и обе остались в шоке-)) СТАНДАРТ-))) Открытый лиф и пышнючая юбка-)) ничего элегантного и неповторимого-)) В результате подруга шила платье на заказ-) Но мысль о том, что свадьба это далеко не повод одеть именно белое осталась с тех пор-) Прошло еще сколько то лет-)) и другая подруга попросила помощь-) Надо было что то необычное для свадьбы-)) Уже был интернет и я с удовольствием поискала и нашла картинки разных необычных нарядов-)

Часть этой небольшой коллекции под названием "Свадебный джинс" и выкладываю. Все фото взяты из интернета.

[ Читать дальше ]

 

Всем привет и хорошего настроения!
Обращаю внимание на создание нового фотоканала и приглашаю принять участие в его развитии размещением своих самых ценных, любимых и красивых фотографий.
Всё самое волнующее и запоминающееся в жизни: первое дыхание, первый день, первые шаги, первый опыт, первая награда, первая встреча, первая любовь, первый поцелуй, свадьба, юбилей, достижения - всё в этом фотоканале.



Регистрация здесь: http://photo.i.ua/channel/1443/info



Удачи нам всем!!!

Сегодня на остановке, когда ждала маршрутку, видела несколько пар. Поскольку маршрутки не было долго, было время подумать. Ну вот, стоит пара влюблённых, счастливых… ни до кого им дела нет… Так вот, я задумалась: а куда же всё это девается после свадьбы? Можно встретить много парочек, которые целуются, в парку на лавочках, в обнимку в кинотеатре или просто идущих за ручки по улице… но эти пары не состоят в браке (ну или только что поженились). Куда же всё девается после свадьбы? Нет уже этого влюблённого взгляда, поцелуев… люди больше хотят отдохнуть друг от друга, нежели вместе пойти в кино, в ресторан (походы куда раньше были такими приятными и желанными).

Не ужели любовь так проходима? Или за серыми буднями хлопот, работы, прочих ежедневных проблем её просто не видно? В чём же истина вечной любви, да и можно ли её найти не смотря на постоянные проблемы и недоразумения?

Практически каждая пара создаёт брак по взаимной любви (брак по расчету и «залёту» я исключаю) , но далеко не все супруги прожив вместе 25 и более лет (а некоторые 10 и менее) могут похвастаться, что всё это время они любили друг друга и не изменяли. Как часто вы говорите своим женам или мужьям это заветное «люблю», да и значит ли это слово для вас то, что давным-давно – еще до свадьбы?

  Порою, свадьба это, не что иное, как - тризна по любви, торжество злорадства над поверженным кАзлом и менее удачливыми соперницами - несамостоятельного существа.

Какие процедуры следует пройти девушке, что нужно сделать, чтобы выглядеть на все сто. О чем нужно договориться с парикмахером и визажистом.

 

День свадьбы для каждой девушки – особенное событие. Невеста выглядит прекрасно уже потому, что глаза светятся, улыбка играет на губах, присутствует едва уловимая печаль. Все это придает девушке шарм и таинственность. Кажется, что все остальное – мелочи… Но иной раз хочется быть идеальной во всем, даже в мелочах.

 

Макияж

 

Хотя каждая девушка и считает себя прекрасным визажистом, но в день свадьбы лучше довериться профессионалам. Только визажисту известны секреты макияжа, с помощью которых будет подчеркнута красота невесты.

 

Посетите визажиста перед свадьбой. Оговорите макияж, соответствующий вашему стилю. За 2 недели до свадьбы или еще раньше нужно сделать чистку лица. За это время кожа отойдет от процедуры и перестанет шелушиться.

 

ЧИТАТЬ СТАТЬЮ ПОЛНОСТЬЮ  >>>>>