Посієш думку - пожнеш вчинок.Посієш вчинок - пожнеш звичку.Посієш звичку - пожнеш характер.Посієш характер - пожнеш долю.

0 часов 00 минут.Он спит тихо, совершенно без храпа и бледный лунный свет освещает его умиротворенное лицо.5 часов 59 минут.Звонит будильник. Ангел с улыбкой встает и выключает будильник, блаженно потягивается и идет делать утренний туалет. Когда приходит время бриться, в зеркале отражается улыбка на слегка порезанном бритвой лице.6 часов 59 минут.Время завтрака. Яичница с беконом вызывает улыбку. Бекон слегка сыроват, как говорится, с кровью.7 часов 59 минут.Автобусная остановка полна нервного ...

Читати далі...

Я люблю, як вишня розквітає,Зелений шовк пророста з-під землі,На схилах лук лисиця спочиває,Рябенький перепел дрімає не траві. Я люблю, як сонце сходить,Відбиті промені на вранішній росі.Ввійшовши в ліс, зробивши свіжий подих,Відчути, що щастя є ще у житті. Я люблю тоді, коли вже темно - На небі зорі мерехтять.Коли місяць зійде понад степомНа копиці сіна іх я буду споглядать. Я люблю, коли тепло влітку,Дощу краплини стікають по щоці.І кучугури снігу взимкуСніжинка тане у руці. Я люблю...

Читати далі...

Моя любов – ти й моя наруга,Що часто болю завдає,Але хіба можливо жить без друга,Як добре, що ти у мене є Наше весілля скромнеУ пам”яті так часто постаєЙ наше кохання чисте, неповторне,І, я щасливий, що ти у мене є Тоді у залі музика лунала,А ми зворушені стояли.Нікого ти не бачила й не знала,Бо ніжно в очі заглядала Ще в небі наша зірка ясно сяє,Туман густий поволі розтаєІ осінь вже на зиму повертаєІ я щасливий, що ми обоє є Пройшли роки... , ми інші стали,І...

Читати далі...

Не сумуй ти калино, Не сипли росу ти рясну, Скоро вітер прилине І принесе з собою весну Твоя врода розквітне дівоча, Відкриє природну росу. Поки щастям горять твої очі, Пий кохання, як квітка росу У весняний чарівний вечір, Коли місяць у небі сіяв, Обняв вітер калину за плечі І в багряні вуста цілував Колихав, дивився в очі, Аж на мить принишк в гаю, Так зрадів що серед ночі Нарешті знайшов любов свою А солов"ї лунко заливались: -Не жди шастя в маю. Бач! Навіть...

Читати далі...

Не забути; коли небесною ходою Сходить місяць над водою. Коли срібний місяць, ясні зорі Підтанцьовують в просторі Коли місяць в річку заглядає, Свою підкову умиває, Коли тихий вечір в лузі знову Збира трави на розмову Не забути і світанки, Коли у лузі дзвенить сінокіс І такі смачні сніданки, Коли трави накосиш цілий віз Коли літо дарує квіти, Щедро віддає свою любов, Коли теплий, босий вітер Хвилює у річці блакитну кров Коли ранковими струмками Сонце щедрим золотом...

Читати далі...

Опять упал лицом я в грязь Да, был я там уже не раз, Но буду снова подыматься С ударами жизни надо сражаться! Да, будут еще такие дни: Печали, грусти и тоски. Не дам уничтожить я себя Кулак вверху мой, большое сердце у меня. Пускай ботинок мой протертый И руки в мозолях затерты. Одежда тоже износилась, А время, как вода пролилось. Друг мой лучший - нож мне в спину, А другие вовсе уже забыли. Нет квартиры у меня большой И не стоит автомобиль там дорогой. Крест тяжелый мой ...

Читати далі...

"Все буде добре" - саме ці слова кажуть, коли хочуть заспокоїти. А чи буде? Цьго не знає ніхто. Але точно якось буде. "І це пройде" - саме ці слова мудрого Соломона будуть більш точні. Кожна наша дія є поворотом власної долі. З будь-якої точки нашого буття розбігається ціле віяло (веер) шляхів вибору. Прям як у Макаревича "Перекресток семи дорог". Вибирати треба одну і прямо зараз. Всі решта - це те що з тобою могло відбутися, але вже ніколи не...

Читати далі...

Знову череда всіляких подій закутує нерозумінням, неясністю, непостійністю.., що просто вити хочеться на повний місяць!!!Чому так пусто в душі, серці..чому так сумно...?Я не можу жити не знаючи моєї великої, світлої, прекрасної, недосяжної мрії...Життя це річка, і проти неї плисти важко і безглуздо. Невже все вирішено і змінити нічого неможливо??[Приєднана картинка]

Ліна Костенко!!!!!! Прокинулась - довкіль пустеля дика, і  небеса в палаючім вогні,А наді мною із закритим ликом сяйлива постать в білому вбранні.- Чого мовчиш ?- запитує у мене, У серці давній запаливши біль, - Я – Доля, Невідома, Незбагненна.Але сьогодні я служу тобі: Чого бажаєш ? Забуття чи дива ? Для тебе все, не гаючись, зроблю. І я відповіла: “ Нехай щасливим буде той кого я так люблю ! “ - Цей той, хто серцем грав твоїм лукаво й, награвшись, навіть спогади жене ? - О ні...

Читати далі...