Вчора була у мене остання на той день заявка на ремонт телевізора десь там у кінці Дмитровичів. Вийшов від замовника, а воно вже сонце геть сховалися і тільки західна частина неба ще ледь-ледь багровіла. Зорієнтувавшись на місцевості, вийшов на центральну дорогу.
Зупинка автобуса освітлювалася, але останній автобус у будь - якому напрямку вже давно проїхав. Подумки перебираю варіанти подальших дій.
Ночувати на лавці до ранку? Нудно і нецікаво.
Йти пішки? Пішки я можу пройти багато. Цілий день зранку на ногах, вже і находився чимало, але рушив у бік Обухова.
До Обухова 11 кілометрів. Дорога освітлюється лише у населених пунктах. А так - поля, ліси, і хто знає що. Взагалі то мені треба на Київ, але до Києва у кілька раз далі, ніж до Обухова...
Дуже рідко їдуть автівки, але пробую їх зупиняти. Вони прискорюються ще дужче і пролітають повз. Невже я такий страшний?
Роблю чергову спробу зупинити попутку. Воно стало стишувати швидкість, а я правою рукою поправив сумку. Хто зна, що собі подумав/ла/ керманич, але піддав газу і почав зигзагами їхати прямо на мене! Ледве шуснув від нього в ліс, задки, прудко, ніби заєць. Ну де оце таке воно навчилися, щоб отак робити? Ну темно, ніч, ліс, але ж я людина порядна, просто так склалися обставини...
Це дійство змусило шукати далі якийсь вихід. Вихід виявився супергеніальним - знайти номер телефону таксі Обухова. Таксі швидко примчало і завдяки його прудкості встиг втрапити до останнього автобуса з Обухова до Києва, і зовсім скоро радів ліжку у хостелі на проспекті Лобановського.
Так що таксі і хостелу браво!
А переляканим автомобілістам ганьба.
Жлоби перелякані :)

Містечко Вишнівець розташоване в Збаразькому районі Тернопільської області.Перша писемна згадка про Вишнівець зустрічається в історичних джерелах з 1395 р. Великий князь Литовський Вітовт (близько 1350 — 1430), позбавивши Дмитрія (Ольгердовича) Корибута (близько 1358/1359 — 1404) Сіверського князівства, дав йому взамін кілька поселень на Волині, в тому числі і Вишнівець. Тоді на правому березі р. Горинь там, де нині розташоване село Старий Вишнівець, Дмитрій Корибут збудував перший укріпний замок для захисту від татаро-турецьких набігів.Повний опис Вишнівця

У привілеях польського короля Владислава Варнєньчика (1424—1444) від 9 липня 1443 р. знаходимо запис, що після смерті власника Вишнівця, Василя Несвіцького(?- 1443) на підставі акту поділу маєтків Вишнівець дістається його синові Солтанові Несвіцькому(Збаразькому)(?-1472), який уперше почав іменуватися князем Вишневецьким. В 1494 р. татари вщент зруйнували місто і замок, а населення перетворили на ясир.

Весною 1542 р. 25-тисячна татарська орда на чолі iз ханом Меглі-Гіреєм потерпіла поразку у бою біля села Лопушно неподалік Вишнівця. Відомо, що у цій битві брав участь і князь Дмитро Вишневецький (1516 /17— 1563) – представник роду князів Вишневецьких, відомий в народі як Байда. Саме цей нащадок волинських князів Гедиміновичів у 1550 р. за крутими Дніпровськими порогами, на острові Мала Хортиця влаштував першу козацьку залогу, з часом названу Запорізькою Січчю.

В 1603 р. у Вишнівці з’явився втікач-авантюрист Григорій Отреп’єв (? – 1606), відомий як Лжедмитрій I. Він отримав підтримку від князя Адама Вишневецького (близько 1566—1622). Адам Вишневецький познайомив Лжедмитрія з Мариною Мнішек (близько 1588 —близько 1614), донькою польського воєводи Юрія (Єжи) Мнішека (1548 – 1613). В 1605 р. Лжедмитрій І, заручившись з Мариною Мнішек, вирушив здобувати Московский престол. Князі Вишневецькі і Мнішеки виступили головними організаторами походу самозванця на Москву. Прекрасні полотна, що колись на стінах Вишнівецького палацу зображували ці події, сьогодні є окрасою Московського історичного музею.

Всередині палац вражав пишністю, всюди оксамит і атлас, позолота і бронза, картини і коштовні годинники, китайська і турецька зброя, срібний та порцеляновий посуд, багаті меблі з гербами. Найбільшою гордістю власників палацу була величезна бібліотека, що нараховувала тисячі томів, зібраних з усього світу. Привертала увагу відвідувачів і театральна зала, де ставилися різноманітні вистави, в тому числі і з запрошеними іноземними акторами.

Сьогодні у містечку на козацькому цвинтарі залишилося декілька кам’яних хрестів, імовірно у згаданий період саме тут були поховані полеглі воїни. У 2009 р. в пам’ять про загиблих козаків тут було встановлено та освячено новий дерев’яний хрест.

З 1852 р. до 1913 р. Вишнівець змінив дев’ять власників: княгиня Анна Абамелек(1814— 1889), граф Володимир де Броель Плятер (1831/1836-1906), князь Горчаков, княгиня Гогенлоє, київський міський голова Іван Андрійович Толлі (1819-1887), князь М.М.Кочубей, князь Імеретинський, Павло Олександрович Демидов, Зигмунт Грохольський. В цей період починається занепад Вишнівецького палацу – картини, частина славетної бібліотеки та інші цінні речі були в основному вивезені до Росії.

Біля підніжжя гори, на якій було зведено палац, знаходиться призамкова церква Вознесіння Господнього (реконструкція 1872-1873 pp., 1989 p.).Перша писемна згадка про цей храм датується 1530 р. Очевидно, на початку свого існування церква виконувала оборонну роль, про що свідчать товсті стіни та маленькі віконця-бійниці.

Богато світлин Вишнівця, старі, фото схеми

У четвер 16 червня 2011 року щось мені забаглося гір. Вирішила спитати
Любчика чи годен він піти зі мною в гори на вихідних. Любчик борзо
втішився і ми вже почали планувати логістику. Нараз я згадала, що Паша,
певно, теж пішов би з нами. І дійсно, Паша відмінив п'янку з нагоди свого
давно минувшого дня народження і швидко заметушився збиратися з нами в
гори.

Запрошую до себе в фотоблог andriyhartкрапкаblogspotкрапкаcom

Малі Прицьки— село в Миронівському районі Київської області, розташоване по обидва берегирічки Шевелухи. В 1906-07 рр. у селі була побудованадерев’яна церква Пресвятої Богородиціза проектом єпархіального архітектора Євгена Єрмакова.

Набережна Назукіна

Набережна Назукіна – головна набережна Балаклави побудована в 1880-90-х рр. Афанасієм Христопуло. Набережну названо на честь матроса-підводника Івана Андрійовича Назукіна (1892-1920), який в 1917 р. очолив Революційний комітет, пізніше Балаклавську раду, а в період німецької окупації керував більшовицьким підпіллям.

А також продовження теми про Дачи, дача Мерецької, дача актриси Соколової , дача лікаря Педькова

Дивитись далі Набережна Назукіна

На західному березі бухти розташована Таврійська набережна (колишня вулиця Мармурова), де знаходиться найцікавіша балаклавська пам’ятка – підземний Військово-морський комплекс «Балаклава» або музей «холодної війни» (наб. Таврійська, № 22). На початку 1950-х рр. Йосип Сталін особисто розглянув і власноручно завізував проект будівництва в Балаклавській бухті єдиного у своєму роді підземного заводу з ремонту підводних човнів. Сталін був вражений результатами бомбардувань Японії і шукав способи захисту флоту. Влітку 1957 р. в Балаклаві розпочалось цілодобове будівництво надсекретного “об’єкту 825 ГТС”.   

Дивитись Надсекретний “об’єкт 825 ГТС”

На високому скелястому виступі гори Кастрон знаходяться залишки оборонних споруд фортеці Чембало, заснованої ще в середині XIV ст. генуезцями.
В 1261 р. між Візантією та Генуєю було укладено угоду про передачу Генуї монополії в причорноморській торгівлі та ряду прибережних територій Криму. В 1318 р. на берегах Балаклавської бухти було створено Генуезьку колонію, а в 1357 р. розпочато будівництво фортеці Чембало. Цілком можливо, що генуезці перебудували укріплення, які могли раніше звести греки.
Назву Чембало (Цембало, Цембальдо) засвідчують генуезькі літописці, а також венеціанський мандрівник Йосафат Барбаро, який відвідав Крим в 1437 р.
  

Дивитись про Генуезьку фортецю Чембало

Додав на сайт кліп "Не спи, моя рідна земля"   Якщо хтось раптом ще не бачив - рекомендую подивитись.


Офіційний сайт гурту "Мандри"