У Тернополі відбувся Всеукраїнський фестиваль "Цвіт вишиванки".
Майже двісті чоловік — майстри народної творчості й підприємці, які популяризують українські вишиті вироби, — взяли участь у цьогорічному Всеукраїнському фестивалі «Цвіт вишиванки» в Тернополі, що відбувся уже вчетверте.
Найдавнішій вишиванці, що представлена на святі, понад сто років. Вона й найдорожча — власники просили до семи тисяч гривень. Сучасні, вишиті стилізованими старовинними орнаментами, можна було придбати від тисячі гривень.
КОДИ ВІЗЕРУНКІВ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ЇХ
Вишиванка в Тернополі в пошані. У дні фестивалю у вишитих сорочках ходили цілі родини. Я теж одягнула. У громадському транспорті з’ясувала, що вишиванка — не тільки модний одяг, його фінансово вигідно носити у дні свята. Кондуктор відмовилася брати гроші за проїзд. «З вишиванок не беремо», — сказала вона.
Бульвар Т. Шевченка ряснів наметами з головним брендовим крамом України: народні костюми, плаття, вишиті рушники, жіночі блузки, чоловічий одяг, аксесуари для прикрашення одягу. Тернополяни та гості до вишиваної краси приглядалися і прицінювалися. Майстри вишивки не шкодували часу розповісти про історію вишиванки, про її види та особливості.
Богдан Цереблюк разом з дружиною звертав увагу покупців на рідкісність і старовинність своїх вишиванок.
— Так вишивати нині ніхто не вміє, — твердить пан Богдан, — тим вони й цінні. До того ж вони вишиті на конопляному полотні. Ще до 70 років минулого століття його виготовляли в наших селах. Зараз це вже рідкість.
— Де ви знаходите ці сорочки?
— Їжджу по Чернівецькій області, питаю — у кого є старовинні вишивки. Ще на базарах люди продають. Є в мене сорочка, якій понад сто років.
Заслужений майстер народної творчості України, майстер-дослідник вишивки та ткацтва Наталія Косаківська-Шпак приїхала представляти свої роботи з Вінниці. Вона вишиває тільки традиційний одяг і каже, що попит на таку вишиванку великий.
— Я намагаюся дотримуватися тих стародавніх канонів вишивання, що й наші прабабусі. Бо вони знали орнаменти, їхні дії та значення. Символи — живі й починають діяти на людину. Тому людина має знати значення орнаментів і місце їхнього розміщення, адже буває, що на вишиванці є несумісні знаки. Це вносить напруження в душу людини. Вишивка має психологічне, енергетичне значення. Вона може пробудити таланти, допомогти реалізувати себе. Вишивальники впорядковують думки і направляють в життєву дорогу того, хто буде носити вишиванку. Взагалі візерунки роблять переважно на сорочках. Кажуть: на тілі людини є життєво важливі центри, джерела, які захищаються за допомогою вишиванки від зовнішнього негативного впливу. Так людина почуває себе в гармонії зі всесвітом.
— Ви наперед знаєте, які орнаменти будете розміщувати на вишиванці?
— Коли береш полотно і голку в руки, приходить і орнамент. Має бути саме така кольорова гама, яка потрібна конкретній людині. Поки вишиваєш, можна розповісти долю людини. Якщо між орнаментами є гармонія, вони розповідають і про минуле, і про майбутнє людини.
— Які матеріали використовуєте під час роботи?
— Для виготовлення вишиванки я використовую лише натуральний невибілений або інколи вибілений льон, домоткане полотно і натуральні нитки. Люблю спокійні тони і більш природні неяскраві кольори, які близькі до тих кольорів, що колись були. Раніше не було штучних барвників, а фарбували нитки рослинними барвниками.
Леся Сенів-Лучків привезла свої роботи зі Львова. Вона вишиває тільки в сучасному стилі. Захопилася вишивкою п’ять років тому, вишивала собі та родичам. Каже, що її роботи викликали таке захоплення знайомих, що ті просили вишити й їм. Сьогодні роботи майстрині замовляють не тільки в Україні, а й через соціальну мережу з-за кордону.
— Попит настільки шалений, не знаю, чи стане трьох життів, — стверджує пані Леся. — Замовляють місцеві, а також наші заробітчани з Канади та з інших країн. Соціальна мережа дуже допомагає.
— Багато часу йде на вишивання сорочки?
— Вишиваю від місяця до двох. Важко вишивати на чорному полотні, бо на чорному очі губляться, і це займає дуже багато часу.
— Ваш вишиваний доробок...
— За чотири з половиною року вишила понад 50 штук.
— Як народжується ідея, що маєте вишивати?
— Сниться мені кілька ночей — і потім є... Є якесь знання, напевно, генетичне. Воно приходить у снах, відбувається якась синхронізація, кілька ночей не сплю, а потім народжується. Головне — вишивати з позитивною енергетикою, з доброю думкою про людину.
ДОМОТКАНЕ ГУЦУЛЬСЬКЕ ПОЛОТНО ТА ФРАНЦУЗЬКІ НИТКИ
Карта Івано-Франківської області була вишита до 20-ї річниці Незалежності. Люба Дрогомирецька зробила це власноруч за півроку. Вишивати було складно, бо багато роботи забрали невеличкі орнаменти. Орнамент жінка вибирала максимально традиційний для кожного району. Вишиту карту області майстриня представляє вже втретє. Виріб не продається, — стверджує пані Люба.
Ця майстриня вишиває й сучасні варіанти одягу: піджаки, костюми, плаття. Застосовує традиційний класичний візерунок, але не в традиційній манері його викладення на полотні.
— Дуже багато хочуть традиційно вишитого одягу. А хто має вже традиційне, той шукає сучасну вишивку, — говорить пані Люба.
— А чи можна зробити сучасний одяг, не порушуючи духовного значення вишиванки, продовжуючи духовну спадщину вишивання?
— Духовна спадщина відображається в орнаменті й кольористиці. Нині можна творити сучасний одяг з візерунком, вибираючи старовинний орнамент. Але я дотримуюся стародавньої манери вишивки, традицій поєднання кольорів і по-своєму розташовую на полотні... Не так, як колись.
— Які матеріали використовуєте?
— Домоткане бавовняне гуцульське полотно, льон і нитки французькі, які не линяють.
Оксана Гребеняк, керівник дитячого родинного гурту «Великодні зернятка» завітала на фестиваль разом з сім’єю у традиційних сімейних вишиванках. Вона прийшла не вибирати вишиванку, а тільки подивитися і виступити на концерті.
— У сорочці, вишитій маминими руками, почуваюся затишно. Вдягаюся і відчуваю, що воно моє. Є в мене сорочки сучасні, вишиті на полотні з льону. Але вишиті вони традиційними візерунками. Вважаю, що використовувати не українські елементи орнаментів у вишивці недобре.
* * *
На цьому святі, окрім вишиванок, мою увагу привернуло і цікаве спостереження одного з ініціаторів і організаторів фестивалю — Євгена Філя. Він відзначив, що сьогодні вишивка стає нормою в житті українця. Каже: змінилося сприйняття. Якщо раніше людину бачили у вишиванці, то вважали, що це пов’язано з великим святом. Зараз вишиванка нікого не дивує. Буденно одягають якщо не саму вишиванку, то хоча б одяг з її елементами. Багато дизайнерів використовують вишиті візерунки у своїх роботах.
Чоловік упевнений — це проростають паростки духовної енергетики українців у сучасний побут.
.
! 
. А ще скільки всього лишилося не спробуваним... І червоний борщ, і вареники, і пивна башта...
