хочу сюда!
 

flowed

40 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 30-50 лет

Заметки с меткой «коррупция»

«Кузня на Рыбальском» при Порошенко купила у России материалов н

«Кузня на Рыбальском» при Порошенко купила у России материалов на 160 бюджетных миллионов


Завод «Кузня на Рыбальском», когда еще принадлежал президенту Украины Петру Порошенко, во время строительства Подольско-Воскресенского моста в Киеве закупил напрямую из России металлоконструкций на 160 млн грн. Деньги были взяты из столичного бюджета, говорится в расследовании «ТСН.Тиждень».

Еще в начале 2016 года киевская мэрия провела тендер на достройку двух километров кольцевой дороги и развязки. Его выигрывает неизвестное предприятие «Экостройтрейд», которое собиралось построить дорожный объект за 325 млн грн, но его открытие каждый раз переносилось. «И теперь стоимость 2 км дороги и развязки по новому расчету поднялась с 325 млн до 1 млрд 125 млн грн.

За последние два года из бюджета Киева «Экостройтрейд» получил 2 млрд грн, в том числе и на строительство моста. Однако эти деньги были перенаправлены на «Кузню на Рыбальском», поскольку завод выступил субподрядчиком.

«А завод покупает металлоконструкции для съездов с Подольского моста в России. В период с 31 июля по 28 декабря 2017 года предприятие президента 39 траншами перечисляет 160 млн 692 тыс. николаевскому предприятию «Евромост». На тот момент одним из владельцев «Евромоста» было российское предприятие «Воронежстальмост». Но чтобы так сильно не подставляться, к цепи приобщают португальскую прокладку Facetaregia LDA, директор которой, почему-то с украинской фамилией Мисько», – говорится в сюжете.

По контракту между «Евромостом» и португальцами сумма поставки уже не 160 млн, а 85 млн. Потом «якобы португальцы» покупают у «Воронежстали» металлоконструкции. Но согласно грузовой таможенной декларации, металлоконструкции приехали на «Кузню на Рыбальском» просто из Российской Федерации.

«Один из руководителей «Кузни на Рыбальском» Владимир Болихов. Он получает там до сих пор зарплату — одновременно был основателем и бухгалтером в то время российского «Евромоста, также Болихов является на 0,42% владельцем «Воронежстали», – отмечают журналисты.

Ранее SKELET-info сообщал, что Воинская часть военно-морских сил Украины заявила о секретности многомиллионной сделки по ремонту корабельных двигателей, заключенной в сентябре с «Кузней на Рыбальском».

В тему: Новый скандал: Всплыли документы, подтверждающие торговлю Порошенко с Россией

Финансовая тень Порошенко. Кто и как проводит скандальные сделки в интересах президента

ИСТОЧНИК

В американском суде показали переписку Левочкина и Манафорта


Украинский политик и бизнесмен Сергей Левочкин, который в 2010-2014 годах занимал пост главы Администрации Президента, через офшорную компанию рассчитывался за услуги, которые оказывал киевской власти американский политтехнолог Пол Манафорт. Об этом сообщает «Громадське» со ссылкой на материалы, представленные на процессе по делу Манафорта в Александрии (штат Вирджиния, США).

Среди доказательств были два письма, в которых Манафорт требовал расчетов по долгам.

11 октября 2011 года он обратился к SL и YN, заявив, что по условиям контракта между двумя кипрскими фирмами Leviathan Advisors и Telmar Investments первая должна была оплатить второй 4 171 481 евро, текущий долг составлял 700 045 евро.

Свидетель по делу, бывший партнер Манафорта Рик Гейтс пояснил, что SL – это Сергей Левочкин, а YN – его сестра, народный депутат от Партии регионов Юлия Левочкина (Новикова). Деньги должны были поступить в качестве оплаты консалтинговых услуг.

Адвокаты Манафорта рассказали в суде, что использование офшорных кипрских фирм для расчетов было требованием украинских партнеров их подзащитного.

«Громадське» отмечает, что до выборов президента Украины 2010 года суммы контрактов были относительно небольшими, но затем Манафорт оперировал миллионными суммами. Так, в апреле 2013 года он требовал от Левочкина уплаты $4 446 125 за один месяц работы его команды по трем контрактам, один из которых был связан с делом Юлии Тимошенко.

«Пожалуйста, не разочаровывай меня, не плати по частям. Мне нужно все и сейчас. Обещаю не беспокоить тебя некоторое время, если заплатишь полную сумму в мае», – написал Манафорт Левочкину.

Согласно материалам обвинения, услуги Манафорта оплачивали различные группы в окружении президента Виктора Януковича. Так, Сергей Тигипко платил за лоббистские проекты в ЕС и США, Андрей Клюев – за социологические опросы, а Борис Колесников – за работы по развитию Партии регионов.

Ранее SKELET-info сообщал, что Окружной административный суд Киева вынес решение о том, что глава НАБУ Артем Сытник и нардеп Сергей Лещенко совершали неправомерные действия, разглашая информацию о Манафорте.

В тему: Украинские олигархи перевели Манафорту миллионы


ИСТОЧНИК

Озу за ширмою «азова»

Україна продовжує стрімко занурюватися у прірву кримінального свавілля. Приземлення може опинитися настільки жорстким, що попередні три роки новітньої історії здаватимуться квіточками...

Здавалося б, що спільного мають вулична акція праворадикалів-націоналістів, яка відбулася днями біля заміського маєтку Петра Порошенка за ініціативи Азовського руху й активної підтримки ВО «Свобода», і «Правим сектором», з побиттям і вбивством, що відбулися в Маріуполі два тижні тому? Але ж зв'язок найбезпосередніший, хоча й зовсім не очевидний для більшості.

 

15 травня в Приморському районі Маріуполя було знайдено труп 18-річного хлопця з ознаками насильницької смерті. Тіло загиблого з різаними ранами й ударами було виявлено в канаві біля моря. Того ж дня в поліцію надійшло ще два повідомлення про напади на молодих людей, що спричинили тяжкі наслідки. Обидва було скоєно напередодні вночі. Про ці події традиційно сухо, канцелярською мовою згадала у своєму черговому повідомленні прес-служба поліції Донецької області.

Вбивство у Маріуполі та брехня начальника поліції Аброськіна

Начебто рядовий випадок для нинішньої України, яка вже звикла до всього. Однак за кілька днів у блогах інтернет-видання «Кореспондент» з'явилася інформація про причетність до насильницьких дій щодо маріупольців службовців полку «Азов». Паралельно з цією публікацією аналогічні повідомлення від місцевих жителів почали масово надходити й у редакцію місцевого сайту 0629.

Журналісти одразу звернулися по коментарі до начальника ГУ Нацполіції в Донецькій області В'ячеслава Аброськіна, а також до прес-служби «Азова». Останні відмовилися від відповіді, а поліцейський генерал поспішив запевнити громадськість у тому, що двоє злочинців, які не мають стосунку до силовиків, здалися з повинною й перебувають під вартою.

В ході власного журналістського розслідування авторові цих рядків вдалося з'ясувати деякі подробиці події й навіть імена основних підозрюваних.

Аброськін однозначно бреше, а куратори «Азова» у владі наразі наполегливо намагаються зам'яти потенційний скандал, не гребуючи жодними засобами. Колишні керівники полку Національної гвардії — нинішні народний депутат Андрій Білецький та заступник міністра МВС Вадим Троян — докладають усіх зусиль для того, щоби вплинути на маріупольську поліцію.

Здається, що інформація зі згаданого мною блогу про те, що Білецький нібито навіть погрожував керівництву маріупольської поліції збройним штурмом, не далека від істини. Річ у тім, що до злочину причетні не останні люди в рядах «Азова».

За інформацією моїх інсайдерських джерел, картина події в ніч на 15 травня виглядала приблизно так.

Кілька бійців полку Нацгвардії, які за визначенням не є поліцейськими, нібито задумали провести рейд із боротьби з наркозлочинністю. Таким чином під гарячу руку азовців потрапив житель Маріуполя Микола Ліготський, який піддався жорстокому побиттю. Жертва правового свавілля, не витримавши тортур, назвав своїм мучителям ім'я і координати учня місцевого будівельного коледжу, нібито драгдилера Данила Савченка. За деякий час азовці взялися і за нього. Однак «наркоборці» не розрахували своїх сил і закатували хлопця на смерть. Причому, за наявною в мене інформацією, студент піддався витонченим тортурам. Об його тіло гасили недопалки цигарок, а на трупі убитого було виявлено безліч ножових порізів, зокрема в інтимних місцях. Ліготському ж вдалося вижити, але спілкування з доблесними «воїнами» коштувало йому кількох переломів і видаленої хірургами селезінки.

Бердянське дежа вю

Ба більше, після всього, що сталося, трапився конфлікт між самими азовцями. Один з учасників кривавої події Островський О. А. звинуватив своїх товаришів у надмірній старанності під час тортур маріупольців. У відповідь вони побили його й підстрелили з травматичної зброї. Потерпілому довелося лягти в лікарню. Кримінальне провадження за цим фактом зареєстровано поліцією під номером 12017050790001450.

Цей епізод жваво викликає в пам'яті вбивство колишнього бійця «Азова» Артема Меркулова своїми ж товаришами по службі в одному з нічних клубів Бердянська в ніч з 3 на 4 липня 2015 року. Тіло загиблого було знівечене до невпізнання. Місцеві правоохоронці тоді відзвітували, що особи двох убивць, таких собі АТОшників у камуфляжі, були ними встановлені, але обидва вони переховуються.

Загиблий у Бердянську місцевий житель і колишній боєць «Азова» Артем Меркулов

Неофіційна частина цієї інформації є набагато цікавішою. До жорстокого побиття та вбивства міцного 25-річного хлопця, жителя Бердянська, який раніше звільнився з «Азова», були причетні не двоє, а більша кількість людей. Зіньковський та Кутінов, оголошені поліцією в розшук, були просто призначені «стрілочниками». Прямий стосунок до трагедії мали також Олександр Пастух та Сергій Значко (прізвисько Значок), відомі як «троєщинські терористи». У серпні 2004 року вони у складі групи з чотирьох осіб влаштували два вибухи на київському ринку, які спричинили людські жертви, за що були засуджені до 14 років позбавлення волі.

Завдяки перемозі Майдану Пастуху та Значку вдалося звільнитися на чотири роки раніше за встановлений термін — як «політв'язням». Деякий час по тому обидва спливли в так званій Метеослужбі — напівлегальній структурі, що завідувала в «Азові» внутрішньою безпекою. Сьогодні вона природним чином перетворилася на службу безпеки партії Білецького «Національний корпус». Значок зараз там є головним «дізнавачем» і правою рукою керівника.

Конфлікт між азовцями й Меркуловим, за твердженнями моїх співрозмовників, стався після того, як останній виказав своїм колишнім побратимам невдоволення методами, за допомогою яких воїни-«захисники» господарювали в його рідному місті. Зокрема, йшлося про масове «віджимання» автомобілів з місцевих штрафстоянок, яким керував в «Азові» відомий читачам з моїх попередніх журналістських розслідувань Сергій Коротких (Боцман). Сьогодні про Меркулова згадують хіба що рідні та активісти в соцмережах. Винних покарано так і не було.

Але повернімося до подій у Маріуполі в травні поточного року.

Приховування злочинів азовців: схеми та обличчя

Підозрюваних у вбивстві було затримано правоохоронцями за гарячими слідами, але, під тиском колег з «Азова» та їхнього керівництва, було відпущено з райвідділу. З повинною двоє з них з'явилися вже пізніше — після того, як високі покровителі полку провели переконливу бесіду з начальством тамтешньої поліції. Причому бійців Нацгвардії, які проштрафилися, було звільнено з «Азова» заднім числом, що і дало можливість Аброськіну цинічно, з глузуванням заявити журналістам таке: «Я можу сказати, що на цей момент кримінальне провадження розслідує слідче управління поліції. Це означає, що вони на цей момент не є і не мають стосунку ані до Збройних сил України, ані до Національної поліції, ані до Національної гвардії».

 

Очевидно, що схема відбілювання репутації полку з наступним розвалом кримінальних справ використовується керівництвом «Азова» не вперше. Наприклад, подібна спроба була зроблена в липні минулого року — коли СБУ була знешкоджена банда, яка грабувала банківських інкасаторів. Спочатку в полку відмовлялися підтверджувати інформацію про причетність його бійців до пограбування, паралельно озвучену СБУ, прокуратурою й навіть Нацгвардією. Лише за тиждень Білецький зважився публічно назвати грабіжників «паршивими вівцями». Та й то, лише тому, що не вдалося своєчасно «повирішувати» всі питання з правоохоронцями.

Нагадаю, раніше я вже писав про те, що у справі про банду грабіжників інкасаторів фігурувало прізвище тодішнього командира полку «Азов» Ігоря Михайленка (Черкас). Свого часу час навіть ходили чутки, що він був змушений ховатися за кордоном, потім — що він неофіційно перебуває на «азовських» базах, а з недавніх пір, як я повідомляв на своїй сторінці у Facebook, Михайленка бачили вже і в Києві. Очевидно, що зусилля глави «Метеослужби» полку «Азов» Михайла Іванюка (Булата) щодо розвалу кримінальної справи не були марними.

Окрім прізвища Островського мені стали відомі ще кілька імен людей, які мали безпосередній стосунок до трагічних подій у Маріуполі. Зокрема, затриманих на сьогодні двоє: Мотика А. К. (позивний Дніпрянин) і Горбатенко П. О. (Ролло). Саме вони нібито прийшли здаватися в поліцію. У кримінальному провадженні також фігурує прізвище Круковського Д. О., а також позивні Кривий, Якір і Роммель.

Керівництво «Азова» недарма побоюється скандалу. Адже Ролло, як і вищезгаданий Черкас, зовсім не рядовий боєць. Петро Горбатенко ні багато ні мало командир 3-ї роти 1-го батальйону полку «Азов», відзначений нагородами МВС України за участь в боях під Широкіно. Ролло також встиг засвітитися у ЗМІ. Причому йому приділили увагу як українські, так і ворожі журналісти.

Я навмисно згадую у статті про бойові заслуги Горбатенка, щоб не здатися упередженим навіть в очах того прошарку суспільства, який щиро вважає, що наявність статусу УБД, тим більше нагороди за підписом Авакова або Порошенка, апріорі дає їх носію моральне право на будь-яке свавілля. Навіть якщо подібне траплялося в тилу, а не в зоні бойових дій. Наприклад, в Маріуполі чи Бердянську.

Саме на таких «правдоборців» зокрема й була розрахована акція націоналістів біля заміського будинку Порошенка, ініційована Азовським рухом. Як відомо, сам президент України в той час перебував з робочим візитом у Берліні.

Формальний привід для проведення заходу — прагнення домогтися від президента підписання закону про амністію для учасників АТО. Фактично ж Білецький і Ко вирішили таким чином прикрити своїх однополчан, які криваво наслідили в Маріуполі. «Свобода» і «Правий сектор» були використані ним втемну — в обмін на можливість вкотре заявити про себе громадськості.

Взагалі, останнім часом підопічні Білецького настільки відбилися від рук, що вже докучають своєму головному покровителю — міністру МВС. Користуючись цілковитою безкарністю, лише за останній місяць азовці двічі добряче відзначилися в Маріуполі. Наприкінці квітня прес-служба ГУ Національної поліції Донецької області повідомила журналістів про службову перевірку, що проводиться правоохоронцями з метою з'ясування інформації про бійку бійців полку зі студентами-іноземцями. Також зовсім нещодавно за участю службовців Нацгвардії з «Азова» сталася бійка в маріупольському барі «Барбарис».

Такі кадри ще «навирішують»...

Втім, не менш привільно почуваються підопічні Білецького та Коротких у будь-якому куточку України. Зокрема й у столиці.

На відео, розміщеному в Twitter, можна побачити трьох молодих людей і дівчину, які веселяться на Майдані п'ятничним вечором півтора тижня тому. Впадає в очі пістолет на поясі в одного з них.

 

Звісно, якщо на «травматик» є відповідний дозвіл, то носити його відкрито законом не забороняється. Проте фахівці наполегливо не рекомендують виставляти зброю напоказ з кількох причин, зокрема щоб не бентежити перехожих. Згадайте, як обурювалася громадськість поведінкою Іллі Ківи, який взяв моду носити пістолет за поясом. До того ж, судячи з нещодавнього інциденту в Маріуполі, дехто з азовців легко пускає в хід зброю за першої-ліпшої можливості. Також не виключено, що і ствол вогнепальний, і дозволу на нього немає.

Взагалі, прагнення до показухи — відмітна риса фаворитів Білецького. Про це можна судити вже хоча б за змістом сторінки, на якій розміщено це відео. Її веде дівчина або дружина одного з героїв ролика, колишнього кримського міліціонера Сергія Коровіна, яка знімала запис. Дві поїздки на елітний відпочинок — в Рим і на Шрі-Ланку — протягом лише декількох місяців, бари, фітнес-клуби, кегельбан, квадроцикли, коштовна зброя, що зветься співмешканкою Коровіна не інакше як «іграшки», — так під час війни й економічної кризи в країні живе охорона Білого вождя і Боцмана.

Вже колишній боєць НГУ Коровін, відомий в «Азові» під псевдо Хорст, служив в особистій охороні у комбата Білецького практично з моменту створення батальйону. Приблизно рік тому він перейшов на службу до колишнього російського неонациста, а пізніше азовця Коротких — Боцмана, в зареєстровану на останнього комерційну структуру (під «дахом» МВС) «Відділ охорони об'єктів стратегічного значення при Департаменті Державної служби охорони при МВС України».

ро становище Коровіна в «Азові» та його цінності для покровителів полку у верхах свідчить хоча б той факт, що на парламентських виборах восени 2014 року ім'я та прізвище Хорста значилися у списку кандидатів від партії Яценюка-Авакова «Народний фронт» по мажоритарці в Донецькій області. Окрім Коровіна в ньому було ще четверо кандидатів. Двоє з них — Микола Кравченко і Степан Головко — сьогодні входять до Вищої ради «Національного корпусу», а Вадим Троян нещодавно обійняв пост заступника міністра внутрішніх справ України.

Показово, що, відповідно до зізнання вдови загиблого Ярослава Бабича Лариси, яке було дане авторові цих рядків під час підготовки статті, саме Сергій Коровін наполегливо переконував патологоанатома, який робив розтин тіла покійного, в тому, що головний юрист «Азова» повісився через необережність, задовольняючи статевий потяг у збочений спосіб.

Друг Хорста, який засвітився на відео з пістолетом, теж із так званих боцманят. Це Микола Васильєв з позивним Сгущенка. За неперевіреною інформацією, він значився в 4-й роті «Азова», але в реальних бойових діях участі не брав. Сьогодні Васильєв, виходець із Москви, знайшов себе в ГО «Зірка», що позиціонується дочірньою організацією Цивільного корпусу «Азов» і «Національного корпусу», яка бореться з незаконними забудовами. Ця філія Азовського руху, знову ж таки, зареєстрована на Коротких.

Відповідальним за акції «Зірки» є ще один колоритний персонаж, також виходець з Росії Юрій Іонов, відомий під прізвиськом Таксист. Цей скінхед, виходець із Луганська, який тривалий час жив у Москві, є членом маргінального неонацистського угруповання Misanthropic Division. Сторінка Іонова в Instagram є ще більш примітною, ніж сторінка дівчини Хорста. Втім, по той бік так званої лінії розмежування Таксист відомий ще більш пікантними фотографіями...

Один із засновників «Азова», автомайданівець Ярослав Гончар ще у 2014 році заявляв таке: «Я і ще 15 бійців вийшли зі складу батальйону через незгоду, зокрема й ідеологічного плану, з діями командирів та їхніх підручних. Замість бойових дій вони займаються мародерством і грабежами. При мені з дачі дружини Януковича Людмили в селищі Урзуф було вивезено дві вантажівки з награбованим майном. З мисливських угідь Януковича в Стародубівці теж було викрадено майно. Коли я заявив про неприпустимість таких дій і відкритої підтримки націонал-соціалізму в батальйоні, мене зв'язали й кинули в підвал. Там мене катували. Ті, хто заявляє, що батальйон «Азов» білий і пухнастий, нахабно бреше. Батальйон перетворився на банду, туди беруть тільки крайніх правих. Якщо людина не дотримується націонал-соціалістичних переконань, в «Азов» її не візьмуть».

Герой від «героя» різниться

Як показав час, це не було порожніми словами. За приблизними підрахунками, за останні три роки особовий склад «Азова» оновився на 95%. Зі справжніх патріотів-добровольців перших хвиль набору в цій структурі сьогодні не лишилося майже нікого. Вони або звільнилися чи демобілізувалися, або загинули від рук бойовиків ЛНР/ДНР, або були вбиті своїми ж «побратимами».

Все це аж ніяк не заважає Білецькому і Ко на повну використовувати славне ім'я полку в меркантильних цілях. Так само, як і відмазувати своїх підопічних «мокрушників» від кримінальної відповідальності, прикриваючись вимогами ввести амністію для АТОшників.

Проблема з репресіями влади щодо учасників добровольчого руху в країні справді є. Однак народний депутат Білецький серед активних захисників тих, кого українська громадськість відносить сьогодні до політв'язнів, за останні три роки помічений не був.

Нагадаю, що згідно із законопроектом, ухваленим ВРУ, але ще не підписаним президентом, амністія не пошириться на осіб, які вчинили тяжкі, особливо тяжкі, а також корупційні злочини. З іншого боку, в державі, в якій «закон, як дишло», реалізація цих норм може набути будь-яких, найнесподіваніших форм.

Всі ми чудово пам'ятаємо, як рік тому генеральний прокурор Юрій Луценко натиснув на суддів, щоб ті звільнили екс-комбата «Айдара» Валентина Лихоліта (Батю), підозрюваного в тяжких злочинах, під ... «слово честі воїна». Притому що раніше суд вже обрав тому запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Тож серйозно розраховувати на те, що в разі набуття вищевказаним законопроектом чинності той же Білецький з Трояном не будуть позбавлені відповідальності за корупційні діяння, не доводиться. Протягом останніх трьох років війни за ширмою «Азова» безсоромно наживалися на всьому, що погано лежить, — від регулярного відбирання зарплат у своїх же підлеглих до торгівлі зброєю, виділеною на АТО.

Капітали на крові

Річ у тім, що практично з моменту заснування «Азова» верхівка міліцейського спецбатальйону неофіційно обклала своїх бійців чимось на зразок оброку. Так, із зарплати разом з компенсацією за «бойові» азовці мали віддати на потреби рідного підрозділу половину. Близько 4000 грн щомісяця з тих, які бійцям нараховувалися на картку МВС, в добровільно-примусовому порядку чорною готівкою поверталося в полк. Такий «відкат» переважно виправдовувався тим, що потрібно виплачувати зарплати в тому числі й офіційно не оформленим побратимам. Хоча чисельність зареєстрованих бійців ніколи не дорівнювала зареєстрованим. Коли «Азов» був міліцейським підрозділом, співвідношення між першими й другими становило приблизно 250 до 80–90, а восени 2014-го — 530 проти 150 відповідно. Сьогодні «Азов» входить у структуру Нацгвардії й налічує вже до 1300 штиків. Однак схеми залишилися колишніми. Із зарплати, яка становить в залежності від вислуги від 12 до 14 тис. грн, бійцям залишається приблизно «червонець».

Ця інформація, окрім приватних бесід автора статті з самими азовцями, підтверджується і документально. Мені достеменно відомо про існування щонайменше трьох заяв від ошуканих бійців, які заявили на своє командування в прокуратуру. Все це легко перевіряється, адже заяви були зареєстровані прокуратурою в січні 2015-го, до того, як були перенаправлені для подальших розглядів до ГУ УМВС в Київській області — до одного з безпосередніх кривдників заявників Трояна.

Гадаю, пояснювати, в чиїх кишенях осідають мільйони неврахованих, в буквальному сенсі кровно зароблених гривень, не потрібно. Згадаю лише про те, що у вересні-жовтні 2014-го, коли Білецький, Троян, Коровін та інші азовці-народнофронтівці балотувалися до Верховної Ради, зарплати бійцям взагалі не виплачувалися. Борги погасили лише під кінець року, та й то лише тим, хто погодився продовжити службу вже в Нацгвардії.

Таємниця конфлікту Білецького з НГУ

З переходом полку «Азов» під командування Нацгвардії пов'язана ще одна темна історія. Йдеться про нестачу трьох сотень (!) раніше виданих міліцейському підрозділу одиниць зброї, що розкрилася під час переведення майна полку на баланс НГУ. Зброя просто випарувалася. Ясна річ, що в Нацгвардії відмовилися брати на себе відповідальність за крадіжку, а зникла зброя так і лишилася на совісті ГУ УМВС у Київській області. Завдяки високим покровителям «Азова» у владі, а також досконало засвоєній Білецьким тактиці «контрпіару», за цим фактом навіть не відкрите кримінальне провадження, хоча про нього добре відомо у військовій прокуратурі та СБУ зокрема!

Саме боязнь покарання за свої минулі й нинішні зловживання посадовим становищем, а не якісь високі помисли, спонукала діяти на випередження й публічно заявити про те, що на керівних постах в НГУ сьогодні перебувають відверті сепаратисти й корупціонери. Злодій завжди голосніше за всіх кричить «тримай злодія».

Совок forever?..

Доволі точну характеристику полку, який перетворився на особисте ОЗУ Білецького, дала журналістам «Радіо Свобода» український громадський активіст і політичний психолог Богдана Бабич: «Нинішній «Азов», на мій погляд, перетворився на організоване злочинне угруповання для заробляння грошей, яке лише прикривається націоналізмом, щоб привабити праворадикально налаштовану молодь й «грати м’язами».

І з цим терміново треба щось робити. Інакше навіщо тоді був Майдан та криваві події, що послідували за ним, кінця та краю яким не видно й сьогодні?

Мені жваво пригадується той недавній іще час, коли вся Україна цілком обґрунтовано жахалася рабського менталітету виборців Януковича і ПР, жителів регіону, в якому, зокрема, були можливі вугільні «копанки», а на державних шахтах людям з «крутим характером» місяцями могли не виплачувати зарплати. З огляду на це само собою постає запитання: як можна назвати тих українців, які, гордо називаючи себе воїнами, дозволяють «кидати» себе на гроші під час війни? Бандити й корупціонери — вони в усі часи були. Тільки ось межі їхньої вседозволеності в кінцевому підсумку визначає сам народ...

P. S. 28 травня поточного року, під час підготовки цієї статті, головний військовий прокурор України Анатолій Матіос в телеефірі підтвердив інформацію про участь двох бійців полку «Азов» у вбивстві людини в Маріуполі: «Вони не були на лінії АТО, а на третій лінії оборони. Вбивства коїлися з умислом, вони не були побутовими. Це страшні речі, їх не можна озвучувати щодня, тому що вони підривають віру в тих, хто захистив державу. «Азов» в тому числі звільнив Маріуполь. Рівень насильницьких злочинів із застосуванням зброї тими, хто володіє нею на законних підставах, не зменшується...».

Артем Фурманюк Журналіст

Фирма Пашинского тайно получила заказ от Минобороны на 200 милли


В январе компания «Украинская бронетехника», которая принадлежит председателю парламентского комитета по вопросам национальной безопасности и обороны Сергею Пашинскому, получила 200 миллионов гривен на выполнение тайного соглашения с Минобороны. Как сообщил председатель экспертной организации StateWatch Глеб Каневский со ссылкой на официальный портал использования публичных финансов, деньги перечислили в рамках государственного оборонного заказа на поставку бронемашин «Варта», сообщает издание «Экономическая правда».

В январе компания «Украинская бронетехника», которая принадлежит председателю парламентского комитета по вопросам национальной безопасности и обороны Сергею Пашинскому, получила 200 миллионов гривен на выполнение тайного соглашения с Минобороны. Как сообщил председатель экспертной организации StateWatch Глеб Каневский со ссылкой на официальный портал использования публичных финансов, деньги перечислили в рамках государственного оборонного заказа на поставку бронемашин «Варта», сообщает издание «Экономическая правда».

Отмечается, что средства поступили со счета Государственного казначейства на частный счет «Украинской бронетехники», открытый в «Ощадбанке».

«Тайная оплата без конкурса вне ProZorro за автомобиль, который имеет несколько конкурентов на рынке Украины и о технических характеристиках которого достаточно информации в сети интернет, свидетельствует о том, что Минобороны могло сделать свой выбор в пользу «Варта» под давлением политиков», — считает Каневский.

В свою очередь Минобороны пытается взыскать штрафные санкции с ООО «Украинская бронетехника» за недобросовестное выполнение тайных контрактов в предыдущие годы. Это частная фирма до 2015 года называлась ООО «Укрглавпак» и специализировалась на производстве тары из пластмассы.

«Директор компании Александр Кузьма является родственником известного в фармбизнесе Николая Кузьмы, который в 2014 году был помощником на общественных началах Пашинского. Вначале двухтысячных Кузьма был помощником народного депутата Раисы Богатыревой, в то время члена Партии регионов, которая позже стала министром здравоохранения. В 2015 году в комментарии СМИ Николай Кузьма назвал себя идеологом создания бронемашины «Варта», – добавляет СМИ.

Ранее SKELET-info сообщал, что найдена связь между Пашинским и подозреваемой в краже $20 млн «Ощадбанка».

В тему: Пашинский и Винник: схема «распила» оборонки

Сергей Пашинский. Вор, рейдер, мошенник и нардеп

Силовики засекретили информацию по угрозам Пашинского секретарю комитета ВР

Пашинский – единственный в Украине, избежавший наказания за применение оружия

ПРОДОЛЖЕНИЕ

Стало известно, кто из окружения Порошенко прошел в Верховный су

Стало известно, кто из окружения Порошенко прошел в Верховный суд


В Верховном суде Украины осталось еще 78 вакансий, которые закроют по результатам нового конкурса. Как пишет адвокат, член Общественного совета добродетелей, член Совета общественного контроля при Национальном антикоррупционном бюро Роман Маселко на сайте «24 канала», всего на конкурс заявки подали 566 кандидатов, допущено было 235 кандидатов.

«Ключевая задача собеседований — оценить добродетель кандидатов и исключить из конкурса сомнительных. К тому же, должен учитываться мнение общественности, которая реализуется через выводы Общественного совета добродетели», – отметил он.

Маселко подчеркнул, что Высшая квалификационная комиссия всячески препятствовала работе Общественного совета. Комиссия также отказалась предоставить Общественному совету доступ к досье кандидатов и их контактам.

«Несмотря на все препятствия, Общественный совет добродетели установил, что почти каждый третий из конкурсантов является сомнительным и направил в комиссию 71 отрицательных заключений. На собеседованиях комиссия продолжила делать все, чтобы ограничить представителей общественности в раскрытии нечестных кандидатов», – констатировал адвокат.

По данным Маселко, гарантированное место в списке победителей получила юрист президента Петра Порошенко и член Высшего совета правосудия Татьяна Малашенкова, которая обслуживала бизнес-структуры гаранта.

«За время своей работы она отличилась тем, что помогала «судьям Майдана» избежать ответственности. Также Татьяна затягивала рассмотрение представление об увольнении одиозного председателя Апелляционного суда Черкасской области Владимира Бабенко», – напомнил активист.

Успешно прошел собеседование и глава Высшего совета правосудия, еще один ставленник президента — Игорь Бенедисюк. «Он вообще не ожидал, что придется проходить эту процедуру и всем своим видом демонстрировал, как ему это не нравится. Члены комиссии помогали ему как могли. Даже Сергей Козьяков, который обычно вопросов кандидатам не ставит, бросил спасательный вопрос будущему судье Верховного суда», – сообщил Маселко.

Также в Верховный суд прошли представители Сергея Кивалова – племянник Сергей Могил прошел в комиссии тест на добродетель. «И неважно, что он стал судьей при очевидном протекционизме дяди.

Не увидели ничего подозрительного и в том, что он пять лет жил в огромной квартире в центре Киева совершенно бесплатно. Несмотря на наличие этой квартиры, суд бесплатно предоставил ему еще и служебное жилье в центре Киева площадью 112 квадратных метров. И хотя такое жилье предоставляется только на время работы в суде, он его быстро приватизировал и продал», – добавил Маселко.

Также комиссия одобрила и судью Яну Иваненко. «Она обязана своей карьерой и имуществом бывшему председателю Высшего совета юстиции и экс-нардепу Валерию Евдокимову. Он является отцом ее ребенка и заботится об их благосостоянии. Подарил им дом в Ворзеле. По мнению общественности, многочисленные награды Иваненко и статус судьи тоже является подарком Евдокимова», – рассказал активист.

Однако он напомнил, что благодаря общественному резонансу все-таки удалось отсеять 13 нечестных кандидатов, в частности:

– Мальвина Данилова, у которой украли незадекларированных $500 тысяч долларов из незадекларированной дома;

– Олег Чернобай, теща которого ежегодно покупала новый Land Cruiser;

– Татьяна Франтовская из состоятельной судейско-прокурорской семьи;

– бывший судья Верховного суда Иван Шицкий, расходы которого в несколько раз превышают задекларированные доходы.

«Всего на этом этапе выбыло 46 человек, но продолжает участие 31 нечестный кандидат. В ближайшее время комиссия сформирует окончательные рейтинги, определит победителей и отправит их в Высший совет правосудия. Ситуацию может изменить только максимальное внимание общественности, медиа и международных партнеров», – уверен Маселко.

Ранее SKELET-info сообщал, что французский адвокат заявил, что Бенедисюк и, по меньшей мере четверо членов ВСП не имеют права занимать свои должности в связи с рядом выявленных деяний с признаками коррупции, а их кейсами должны быть проверены правоохранительными органами. 

В тему: «А нарколог-то один». Почему конкурс в Антикоррупционный суд оказался на грани провала

Почему судебная реформа не изменила отношение украинцев к судам

Расписали на двоих. Почему Рада решила вдруг начать создавать антикоррупционный суд

ПРОДОЛЖЕНИЕ

Правозахистник Кожушко Микола: Діалог між громадою та ОТГ

Правозахистник Кожушко Микола: Діалог між громадою та головою Сурсько-Литовської ОТГ. .
Правозахистник Кожушко Микола: Діалог між громадою та головою Сурсько-Литовської ОТГ. .
Діалог між громадою та органами місцевого самоврядування. Це — головна мета активістів Сурсько-Литовської ОТГ. За словами правозахисників, люди повинні розуміти, куди і на що витрачаються їхні гроші. Адже тільки завдяки взаємодії можна досягти злагодженої роботи та спрямувати її на розвиток громади. А ось у селищі Новомиколаївка, що входить до складу Сурсько-Литовської ОТГ, діалог поки не відбувається. Місцевих депутатів не влаштовує діяльність діючого старости. Але, як виявилося, думки мешканців Новомиколаївки протилежні від тих, хто виступає проти очільника селища. Єдине, що хочуть мешканці селища —  конструктивного діалогу з органами місцевої влади. А міжусобні війни тільки заважають їхньому спокою та розвитку рідного селища. І скільки це буде тривати — сказати важко.
undefined  https://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/32888.phtml

Кто такой Пашинян?

Все в восторге от армянской революции и Николо Пашиняна.


В аэропорту Мюнхена мы попали в длинную очередь перед таможенным пунктом. За нами стоят армяне, прилетевшие в Германию, судя по всему, на работу. Рядом человек, похожий на бизнесмена, заговаривает с ними о премьер-министре Армении Пашиняне и недавней революции. Я отмечаю, как меняется тон этих работяг, с какой важностью они рассказывают об изменениях, произошедших в их стране. О Пашиняне говорят — «хороший мужик». Тут я, конечно, не выдержал.

Поворачиваюсь к ним и задаю свой любимый вопрос: «А за что Пашинян? Что он предлагает?» Армяне отвечают, какая разница, что он предлагает, важнее сама его личность, какой он человек! Я спрашиваю, кто он — капиталист, социалист, демократ… Кто? «Если Пашинян для вас настолько важен, наверняка вы знаете, что он предлагает и за что выступает? Он захватил 60% парламента Армении и имеет практически диктаторские полномочия. В его руках сконцентрировалась и президентская, и парламентская власть. Так что же он предлагает и за что выступает?..»




Армяне не ответили. Уточнили только, что он боролся с коррупцией. «Хорошо, а всё-таки, за что он? Может быть, он что-нибудь про налоги говорит? Про развитие Армении?.. Что он вам обещал? Почему за ним пошло столько людей?» Выражения лиц армян сильно изменилось. Они смотрели на меня злобно, всякий раз пытаясь сказать, что Пашинян — хороший человек.

Из этого разговора я вынес одно: армяне не знают, кого они выбрали. К власти в Армении пришёл кот в мешке, который получил вотум доверия от народа, совершив быструю и бескровную революцию. Единственная программная вещь, о которой они от него слышали, была борьба с коррупцией. Но что он намерен делать с Арменией, неизвестно или непонятно настолько, чтобы объяснить в двух словах.

Я попытался найти в интернете политическую программу Пашиняна. Нашёл только биографические данные. Начинал Николо Пашинян как корреспондент. Затем работал редактором и главным редактором газеты «Армянское время». Это даёт основания предполагать, что он является несамостоятельной политической фигурой и обслуживает интересы кого-то из владельцев СМИ Армении. Возможно, Пашинян — удачный политический проект, распиаренная фигура, «фунт». Если это так, у него по определению не может быть собственных политических идей и предложений для нации.

Когда к власти приходит политик без идеи, через год-два народ испытывает колоссальное разочарование. В Украине это произошло уже дважды: после «Оранжевой революции» и президента Ющенко, и после «Евромайдана» и Порошенко. Какими бы красивыми, правильными, патриотичными не были лозунги, если у политика нет предложения по созданию будущего для своей страны, он обречён на презрение и ненависть своего народа. Через какое-то время народ Армении задаст вопрос «Кто вы такой, господин Пашинян? И какую страну вы собираетесь строить?» Это произойдёт, когда армяне увидят — после смены власти жить лучше не стало. Потому что никто этого и не обещал.

А кого будет выбирать Украина на выборах президента?..


Balashov.com.ua


Фунтизация Министерства финансов

Кто правит бал в украинских финансах.


— Вам не нужен председатель? — спросил старик.

— Какой председатель? — воскликнул Бендер.

— Официальный. Одним словом, глава учреждения.

— Я сам глава.

— Значит, вы собираетесь отсиживать сами? Так бы сразу сказали! Зачем же вы морочите мне голову уже два часа? Я — Фунт, — повторил он с чувством. — Мне девяносто лет. Я всю жизнь сидел за других. Такая моя профессия — страдать за других.

«Золотой телёнок» И. Ильф, Е. Петров


На примере Министерства финансов Украины можно увидеть, как после «Евромайдана» министерские портфели получили доверенные лица. Министры финансов с 2014 года больше не предлагают новых идей или реформ, они не ориентируются на рынок. Они кроят бюджет в интересах своих хозяев, после чего уходят в отставку. Страна переходит на формат госуправления «фунтами».


Не вся старая гвардия соглашалась на откровенные манипуляции с цифрами и разбазаривание госсредств. Поэтому в министерство пришли новые лица, которых так жаждал народ Украины… Все они так или иначе были связаны с инвестиционным банкингом: Александр Шлапак (2014-2014), Наталья Яресько (2014-2016), Александр Данилюк (2016-2018). Три министра финансов после «Евромайдана», три провальных службы.






Инвестиционный банкир в Украине — это собирательное название для людей, которые играют финансами и отмывают деньги. Это поручается доверенным лицам, карманным специалистам, выращенных самими олигархами. «Большие дяди», сидящие на государственных потоках, отправляют на учёбу в заграницу кандидатов на блестящую карьеру фунта. Оканчивая учёбу, эти инвестиционные банкиры и финансисты либо получают госдолжность в Украине, либо становятся представителями интересов хозяина в какой-либо европейской столице — Париже, Монако, Вашингтоне, Лондоне. Там они занимались открытием банковских счетов, покупкой и продажей акций, безопасностью капитала. После госпереворота под названием «Евромайдан» некоторые из этих доверенных лиц были вызваны из-за границы и назначены на должности.


Что может такой фунт предложить 42-миллионной стране? Он знает только, как отмывать деньги и умножать олигархические капиталы. Международные отмывщики денег хорошо умеют работать с бумагами, но плохо взаимодействуют с людьми, начиная с персонала Министерства финансов.


Александр Шлапак занимал пост министра всего год, но до того был и министром экономики, и зампредседателя Нацбанка, и главой Госказначейства. Специалист с богатым, так сказать, инвестиционным опытом. После него пришла Наталья Яресько, которой Порошенко лично выдал гражданство Украины. Под чутким руководством своего начальства она рестуктуризировала долги и покинула пост. Госдолг, который остался от Яресько, повис грузом отложенной ответственности на плечах Украины. Её сменил Александр Данилюк, который стал выносить сор из избы, рассказывая, что его принуждали поддержать госпрограмму «Субвенции на социально-экономическое развитие регионов», а это, по его словам, «раздача денег на проекты депутатов-мажоритарщиков. Это политическая коррупция, в народе — «гречка». Данилюк отказался это поддерживать и ушёл с поста, но субвенции не прекратились. На смену Данилюку была назначена Оксана Маркарова, жена банкира и бизнесмена Данила Волинца, экс-главы правления Ощадбанка.


Министры приходят и уходят, а фолиант под названием «Куда раздаются бюджетные деньги» толстеет и расширяется. Самые ценные специалисты — это те, кто готов подписывать бумаги молча и не задавая лишних вопросов. Новое лицо, согласное воровать и имеющее опыт в инвестициях — лучший кандидат на государственный пост в сфере финансов или экономики.


Что гарантировали Маркаровой? Что она будет очень много зарабатывать, спокойно уйдёт в отставку, а если возникнет опасность тюремного заключения, то ей дадут возможность покинуть страну.


Министры финансов многократно сменились после 2014 года. Их тасуют, как карты, потому что фунтов нужно менять часто. И ничего не меняется в системе финансов страны.

_________________________

Когда я был в Сингапуре, городе-государстве, который за 30 лет превратился из рыбацкой деревушки в мировой финансовый центр, то интересовался, какие функции выполняет местный министр финансов. Оказалось, инвестициями в экономику Сингапура. Бюджет этой успешной страны не требует «перекраивания», поэтому их министр финансов работает на развитие, привлекая деньги и управляя ими.

Министр финансов Сингапура — это специалист по безрисковому ведению финансов страны и увеличению инвестиционных поступлений.

Задача министра финансов Украины — соглашательство, подпись бумаг и взятие на себя уголовной ответственности.


Balashov.com.ua


Патриотичные коррупционеры налогового ада

В Налоговом раю богатые люди обеспечивают бедных. В Налоговом аду бедные обеспечивают богатых.


В Украине создан налоговый ад, который вынуждает миллионы наших сограждан бежать в поиске заработка заграницу. Украина занимает седьмое место в мире по количеству мигрантов и стоит в одном ряду с Индией, Мексикой, Россией, КНР, Бангладешем и Пакистаном. По данным ООН за 2015 год, 11,5% населения — 5,8 миллионов человек — находятся за границей. И все они зарабатывают. Так почему бы с них не содрать?!. Вот воровская логика госаппарата.


Как и в любом аду, в налоговом аду Украины есть свои черти. Они подбрасывают уголь под котлы с кипящей смолой, и их очень много. Сегодня на слуху бесовская Южанина, Продан в багажнике и суперчёрт Рева… Сначала налоговые черти создали налоговый ад на территории Украины, в результате чего экономика практически остановилась, и люди ринулись на заработки в Европу под крики «Слава Украине!» А потом, увидев 6,5 миллиардов долларов, которые «заробітчани» перечислили на Родину в первом квартале 2018 года, налоговые черти решили заставить их декларировать. Пускай люди, честно зарабатывающие деньги за пределами Украины, присылающие деньги в помощь своим отцам и матерям, получившим от государства нищенские пенсии, уплатят налог на доходы!






Нарочно не придумаешь такого: солдафона сделать министром социальной политики. Каждый его перл попадает в топ новостей! На самом деле на месте Порошенко и Гройсмана, я бы запретил ему контактировать со СМИ и вообще выступать.


По какому праву наши сограждане должны платить налог украинскому государству, если они получили возможность зарабатывать, только выехав за его пределы?.. Право очень простое: мародёрам нужны деньги. Налоговый ад для того и создан, чтобы отбирать деньги у бедных и отдавать их богатым. «Заробітчани» должны платить, чтобы профинансировать куриный рай Косюку, чтобы у Порошенко были средства на избирательную кампанию, чтобы Южанина могла покупать «Мерседесы».


Государство охотится за нашими деньгами.


Госаппарат не имеет никакого права на заработок людей, работающих на чужбине! Это госаппарат им должен за то, что лишил самой возможности жить и зарабатывать на территории своей страны.


Суперчёрт Рева нацелился на деньги «заробітчан», Южанина — на деньги людей, завозящих в Украину автомобили на еврономерах, а Продан уже своё отобрал, сбежав из страны в багажнике автомобиля на «евробляхе». В налоговом аду зарабатывать не может быть удобно и выгодно. Из налоговых котлов слышаться тихие стоны. И самое печальное то, что граждане Украины даже не просят их освободить. Они умоляют чертей сбавить огонь, не подбрасывать углей, не добавлять смолы… Потому что попросту не верят, что существует Налоговый рай. Но рано или поздно люди поймут, что это единственный выход из нищеты и единственный способ избавиться от налоговых чертей раз и навсегда.


В Налоговом раю 5.10 никто не сможет посягнуть на деньги людей, зарабатывающих в зарубежье, потому что перечисление денег не облагается налогом. В Налоговом раю на таможне вы уплачиваете 5% от стоимости автомобиля, без дифференциации на новые авто и б/у, с европейскими номерами и украинскими, и завозите, что хотите. Идеальная система — 5% с продаж, которые платит тот, кто покупает, — заменит все эти безумные, адские налоги в виде НДС, налога на доход, отчислений с зарплат. И позволит людям насладиться своими деньгами в Налоговом раю под названием Украина.



Присоединяйтесь к партии «5.10»


P.S.: Так как коррупция, по словам Волаха, является вынужденной и патриотичной, то в ней должно принимать участие всё население страны. Граждане! Сейчас патриотично не платить налоги, не платить за электроэнергию, газ и прочие госуслуги. Равняйтесь на самых крупных государственных патриотов, а это министры, депутаты и все директора госпредприятий. Кстати, Южанину за покупку третьего «Мерседеса» нужно наградить орденом, Реве дать героя Украины, а самому автору поста Волоху — медаль за защиту коррупционеров от Путина.

Слава коррупционной Украине! Коррупционерам слава!


Что делать, если вы из shithole country >>