Прапорщик ФСБ РФ Віталій Хрипун, що перейшов на днях з Цхінвалі на бік Грузії і попросив там притулок, розповів про причини прийнятого ним рішення в інтерв'ю грузинському порталу Клуб експертів.
За його словами, він відправився службу в Цхінвалі, повіривши в гарну зарплату і перспективи кар'єрного росту, захищаючи при цьому «праве діло». Однак на ділі все виявилося зовсім не так.
«Нас примушували знущатися над місцевими, ображати, гроші вимагати. Не давати їм пересуватися. Якщо щось везуть — продукти чи дрова — то повинні сплачувати за перевезення. Цього начальство вимагало, — розповів Хрипун.
— Нам говорили, щоб місцевих в чорному тілі тримали, без послаблень. А якщо хтось буде обурюватися, то відразу застосовувати силу, в разі необхідності — стріляти на ураження. Жодного закону, і протестувати не можна. Коли я висловився проти, то мені погрозили розправою. Сказали: сиди тихо і роби, що наказують, а ні — в нас багато зайвих набоїв … »
«Я їхав служити, а не свавіллям займатися», — підкреслив Хрипун, що став вже третім за рахунком російським дезертиром, який втік до Грузії.
За його словами, за контрактом він повинен був «відслужити» в Цхінвалі два роки, потім отримував право просити про переведення в інше місце. «Зарплату дали гарну — більше тисячі доларів. Говорили, що піду на підвищення, гарні перспективи обіцяли ».
«Коли сталася війна в Південній Осетії, то по телевізору казали, що це напад на Росію, що Росія захищає маленький осетинський народ, і я вирішив, що повинен поїхати туди, щоб захищати праве діло. До того ж була інформація, що за службу в гарячій точці добре платять, і мене приваблювала можливість зробити кар'єру. Порадився зі своїм дядьком, полковником ФСБ Ігорем Грищенко, і він допоміг влаштуватися на спеціальні курси. Нас готували і перевіряли чотири місяці, потім отримав призначення. Став прапорщиком, інструктором розвідувально-пошукових груп », — розповів Хрипун.
Він розповів, що 6 грудня приїхав до Цхінвалі, звідти його направили в Сінагурі. «У цьому селі ми жили, а служили на заставі в Переві. Коли я їхав, то не знав, що це — територія Грузії. Думав, що буду захищати Південну Осетію та Росію », — зазначив він.
Розібратися в ситуації допомогли, за його словами, місцеві жителі. «Там навколо змішане населення — є і грузини, й осетини. Від них дізнався, що ми знаходимося в Грузії, що вся Південна Осетія — це також Грузія. Я був здивований, коли почув це не тільки від грузинів, а й від осетинів », — говорить Хрипун.
«Взагалі, зовсім не очікував побачити там ту ситуацію, з якою зіткнувся. Відчувається погане ставлення до нас, до російських солдатів. Особливо з боку осетинів, тому що вони відчувають себе господарями і, на відміну від грузинів, в них зброї багато. Грузини можуть і нагодувати, якщо що, а осетинів доводиться більше побоюватися. Хоча не люблять нас ні одні, ні другі. Нікому не можна довіряти. Весь час в стані бойової готовності. Хлопці постійно напружені, часто зриваються. Там ніхто не хоче служити. Усі думають, як би виїхати », — сказав перебіжчик.
«Коли у вас (в Кутаїсі) пам'ятник підірвали, наші офіцери сильно розсердилися і зажадали посилити терор населення. Це для мене стало останньою краплею. Я довго думав і вирішив, що найправильніше буде — піти. Вночі пішов з застави, пішов у бік грузинського поста і здався », — повідомив колишній російський прикордонник.
«У нас розповідали, що в Грузії є порядок. Чув, що двоє солдатів, які пішли до мене, нормально влаштувалися. Я теж хочу жити в країні, де немає корупції, де законів дотримуються. У Тбілісі мені пояснили мої права і я звернувся за політичним притулком. Це питання вирішується разом з ООН. Сподіваюся, що мене не видадуть Росії. Там для мене все скінчилося — і з кар'єрою, і з усім. Якщо потраплю до їхніх рук — життя не дадуть. Може, коли-небудь зможу повернутися, але не зараз. Тут мені обіцяли давати допомогу і допомогти з роботою. У мене технічна освіта і працювати вмію, так що заробити собі на життя зможу », — уклав Хрипун.
У середині червня мав місце і дзеркальний випадок: лейтенант грузинської армії Алик Бжанія в ефірі радіостанції «Ехо Москви» попросив політичного притулку в Росії. Він пояснив своє рішення незгодою з курсом грузинського президента Михайла Саакашвілі. У Тбілісі це звернення Бжанія назвали дуже дешевою провокацією Москви.
